Решение № 140440321, 06.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1345/26

Провадження №2/338/1199/26

06 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101759068049914 від 28.09.2025 у розмірі 6504,32 грн, яка складається з 4940,05 грн заборгованості за тілом кредиту, 1465,27 грн заборгованості за процентами та 99 грн пені. Також просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 28.09.2025 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101759068049914, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 5000 грн строком на 60 місяців, до 27.09.2030 включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85 % річних. Повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися щомісячними платежами відповідно до погодженого графіка. Банк виконав зобов`язання щодо надання кредиту, проте відповідачка належним чином не виконувала обов`язків зі своєчасного повернення коштів та сплати процентів, унаслідок чого станом на 06.08.2026 утворилася заборгованість у заявленому розмірі.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримала, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України передбачено письмову форму кредитного договору.

Судом установлено, що 28.09.2025 ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» за договором № ABH0CT155101759068049914. У заяві визначено споживчий характер кредиту, його суму 5000 грн, строк кредитування 60 місяців, кінцеву дату повернення 27.09.2030, фіксовану процентну ставку 85 % річних та щомісячний платіж 364,54 грн. Розміри і строки окремих платежів конкретизовано в долученому графіку погашення.

Пунктом 6 заяви встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день за формулою: сума заборгованості, помножена на річну процентну ставку та поділена на 360 днів. Проценти сплачуються у складі щомісячного платежу.

Протокол перевірки електронних підписів містить відомості про підписання документа ОСОБА_1 28.09.2025 о 17:02:37 та представником банку цього ж дня о 17:02:54. Ідентифікаційні дані підписувачки узгоджуються з відомостями, зазначеними в кредитних документах.

Надання кредиту підтверджується меморіальними ордерами № TR.49916101.30452.65455 та № TR.49916101.30453.65455 від 28.09.2025, а також випискою з поточного рахунку відповідачки. Зазначені документи відображають зарахування на її рахунок 5000 грн із призначенням платежу про видачу кредиту за договором № ABH0CT155101759068049914 та подальший переказ цих коштів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 наголосила на необхідності встановлення погодження позичальником конкретних умов кредитування та неможливості покладення на нього обов`язків лише на підставі непідписаних умов, зміст яких визначався банком.

У цій справі сума кредиту, строк його повернення, процентна ставка та порядок щомісячного погашення зафіксовані в підписаних кредитних документах. Паспорт споживчого кредиту суд оцінює як документ переддоговірного інформування, а погоджені умови встановлює на підставі заяви та графіка погашення.

Отже, укладення кредитного договору та виконання банком обов`язку з надання відповідачці 5000 грн підтверджені належними доказами.

Щодо порушення зобов`язань та підстав дострокового стягнення.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 530, 610, 612 ЦК України боржник повинен виконати зобов`язання у встановлений строк, а його невиконання або виконання з порушенням умов договору є порушенням зобов`язання.

Виписки за рахунками підтверджують часткове погашення відповідачкою кредиту. Водночас передбачені графіком платежі сплачено не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Однак порушення строків сплати окремих платежів не означає автоматичного настання строку повернення всього залишку споживчого кредиту.

Частина друга статті 1050 ЦК України передбачає право кредитора вимагати дострокового повернення залишку позики в разі прострочення чергової частини. Особливості реалізації цього права у відносинах споживчого кредитування встановлені частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

За зазначеною нормою в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача про затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку їх виконання. Повернення цього кредиту на вимогу кредитодавця здійснюється протягом 30 календарних днів із дня одержання відповідного повідомлення. Якщо протягом зазначеного періоду споживач усуне порушення, вимога втрачає чинність.

Таким чином, закон пов`язує виникнення обов`язку достроково повернути споживчий кредит із дотриманням спеціального порядку, який забезпечує позичальнику можливість усунути прострочення та продовжити виконання договору за первісним графіком.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення споживчого кредиту не замінює встановленого законом порядку.

Також необхідність дотримання спеціального порядку підтверджена Верховним Судом у постанові від 22.10.2025 у справі № 766/2926/23 із застосуванням статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». У цій постанові Верховний Суд погодився зі стягненням лише простроченого кредиту та прострочених процентів за відсутності доказів належного повідомлення позичальника.

У позовній заяві АТ «Акцент-Банк» прямо зазначило, що письмові вимоги відповідачці не направлялися, оскільки договором їх направлення не передбачено. Таке пояснення не спростовує необхідності виконання вимог закону. Посилання на телефонні дзвінки та SMS-повідомлення не підтверджує дотримання передбаченої законом процедури, оскільки позивач не надав доказів їх змісту, зазначення необхідних дій для усунення порушення, відповідного строку та одержання цих повідомлень відповідачкою.

Суд ураховує також подані відомості про направлення відповідачці копії позовної заяви електронною поштою. Позов містить волевиявлення банку на стягнення всього залишку кредиту. Проте наявність такого прохання не є достатньою для висновку про виконання вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». За своїм змістом направлений позов не надає відповідачці строку для усунення прострочення зі збереженням погодженого графіка, а містить звернену до суду вимогу про примусове стягнення всієї суми. Доказів одержання відповідачкою належного повідомлення та спливу встановленого законом строку його виконання позивач не подав.

Висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.07.2023 у справі № 553/1501/15-ц про можливість вирішення позову, якщо строк виконання вимоги сплив на момент ухвалення рішення, стосується випадку підтвердженого направлення відповідної вимоги. Він не усуває обов`язку повідомити споживача та не означає, що відсутність такого повідомлення може бути замінена самим перебігом часу після подання позову.

Кінцевий строк повернення кредиту визначений до 27.09.2030. Позивач не довів належної зміни цього строку та виникнення у відповідачки обов`язку достроково повернути весь залишок кредиту.

Тому вимоги про стягнення поточного тіла кредиту в розмірі 4905,47 грн та поточних процентів у розмірі 104,28 грн, строк сплати яких за поданим розрахунком станом на 06.08.2026 не настав, задоволенню не підлягають. Це не звільняє відповідачку від виконання договору у встановлені ним строки.

Щодо пені та зарахування здійснених оплат.

Позивач просить стягнути 99 грн пені за порушення строків виконання кредитного зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, запровадженим Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, передбачено, що в період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування позичальник у разі прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі за прострочення, нараховані починаючи з 24.02.2022, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір укладено 28.09.2025, а заявлену пеню нараховано за прострочення, допущене під час воєнного стану. Отже, вимога про стягнення 99 грн пені суперечить зазначеній нормі.

Посилання банку на те, що пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на договори, укладені після визначеної в ньому дати, не є підставою для стягнення пені. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює самостійну підставу звільнення від неустойки та не містить відповідного обмеження залежно від дати укладення цього кредитного договору.

Випискою підтверджено, що банк зарахував у рахунок пені по 2 грн 01.11.2025, 31.01.2026 та 31.03.2026, загалом 6 грн. Оскільки обов`язку сплачувати зазначену пеню у відповідачки не було, ці кошти повинні враховуватися в загальній сумі оплат за кредитом та не можуть повторно стягуватися як непогашені належні платежі.

Щодо розміру заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. За статтею 89 ЦПК України жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.

Суд перевірив розмір заявленої простроченої заборгованості шляхом зіставлення погодженого графіка з фактичними оплатами. Така перевірка дозволяє визначити загальну суму несплачених платежів, строк виконання яких настав, незалежно від внутрішнього розподілу банком коштів між окремими обліковими рахунками.

Станом на 06.08.2026 настав строк десяти платежів від 28.10.2025 до 28.07.2026 включно. За підписаним графіком дев`ять платежів становлять по 364,54 грн, а платіж за 28.11.2025 365,21 грн. Загальна сума платежів, строк яких настав, становить 3646,07 грн: 9 ? 364,54 грн + 365,21 грн.

Виписка за рахунком погашення кредиту підтверджує здійснення таких оплат: 31.10.2025 366,54 грн; 28.11.2025 365,21 грн; 29.11.2025 0,02 грн; 28.12.2025 364,55 грн; 29.01.2026 60,34 грн; 31.01.2026 306,20 грн; 24.02.2026 364,54 грн; 30.03.2026 29,26 грн; 31.03.2026 337,27 грн; 29.04.2026 62,73 грн.

Усього відповідачкою сплачено 2256,66 грн. Зазначений підсумок узгоджується з підсумком виписки та включає 6 грн, зарахованих банком у рахунок пені. Тому ці 6 грн не підлягають додатковому відніманню після врахування загальної суми оплат.

Несплачений залишок платежів, строк виконання яких настав станом на 06.08.2026, становить 1389,41 грн: 3646,07 грн - 2256,66 грн.

Розрахунок позивача в частині, що перевищує встановлений за графіком та оплатами залишок прострочених платежів, не підтверджений сукупністю первинних документів. Суд не має підстав покладати на відповідачку більший обов`язок лише на підставі підсумку банківського розрахунку. Отже, з відповідачки підлягає стягненню 1389,41 грн заборгованості за платежами, строк яких настав. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Щодо судових витрат.

Сплата позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжним дорученням № 6005315606695 від 06.08.2026.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених 6504,32 грн суд задовольняє вимоги на суму 1389,41 грн. Тому з відповідачки підлягає стягненню 568,72 грн судового збору: 2662,40 грн ? 1389,41 грн / 6504,32 грн. Решта судового збору залишається за позивачем.

Вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за простроченими платежами за кредитним договором № ABH0CT155101759068049914 від 28.09.2025 станом на 06.08.2026 у розмірі 1389,41 грн та судовий збір у розмірі 568,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом 30 днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів із дня вручення повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення учасників, цей строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом 30 днів із дня вручення йому повного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених законом строків не подано заяви про його перегляд або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий О.А. Шишко