Постановление суда № 140427966, 07.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7253/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» (25491, вул. Металургів, буд. 2А, м. Кропивницький, ЄДРПОУ 01995166), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», що полягає у ненаправленні на обстеження військово-лікарською комісією в період з 6 серпня 2024 року по 6 грудня 2024 року з метою визначення потреби у тривалому лікуванні.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у ненаправленні на обстеження військово-лікарською комісією в період з 6 серпня 2024 року по 6 грудня 2024 року з метою визначення потреби у тривалому лікуванні.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення за період з 6 грудня 2024 року по 29 серпня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за останньою займаною посадою за період з 6 грудня 2024 року по 29 серпня 2025 року. 7253

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку поважними.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Комунального некомерційного підприємства «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» та Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненаправленні позивача на обстеження військово-лікарською комісією, суд зазначає наступне.

Зі змісту позову вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з 06.08.2024 по 21.01.2025.

При цьому позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненаправлення його на обстеження військово-лікарською комісією саме у період з 06.08.2024 по 06.12.2024.

Отже, після закінчення зазначеного позивачем періоду, а у будь-якому випадку не пізніше завершення стаціонарного лікування 21.01.2025, позивачу було або повинно було бути відомо про те, що направлення на обстеження військово-лікарською комісією у визначений ним період не відбулося.

Подальше усвідомлення позивачем правових наслідків такої бездіяльності або встановлення її можливого зв`язку з нарахуванням грошового забезпечення не змінює моменту, коли йому стали відомі фактичні обставини, які він наразі оскаржує.

Таким чином, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з такими вимогами на момент подання позову 02.10.2026 сплив.

Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 про ненарахування та невиплату грошового забезпечення за період з 06.12.2024 по 29.08.2025 суд зазначає наступне.

Позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини 29.08.2025. У зв`язку з цим спір у відповідній частині стосується виплати сум грошового забезпечення, які, на думку позивача, належали йому за період проходження військової служби до моменту звільнення.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала висновок, що до вимог військовослужбовця щодо грошового забезпечення за період після 19.07.2022 застосовується чинна редакція статті 233 КЗпП України, а початок перебігу тримісячного строку пов`язується з моментом отримання особою достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованих та виплачених сум, зокрема шляхом вручення грошового атестата.

У клопотанні про поновлення строку позивач зазначає, що у березні 2026 року звернувся до Військової частини НОМЕР_2 через ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом щодо надання наказу про звільнення та довідки про отримане грошове забезпечення, а витребувані документи отримав у квітні 2026 року. Саме з отриманням цих документів позивач пов`язує можливість встановити факт ненарахування йому спірних сум.

Водночас конкретної дати отримання грошового атестата, довідки про грошове забезпечення чи іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, позивач не зазначає та відповідних доказів дати їх отримання до клопотання не додає.

Разом з тим навіть виходячи з наведених самим позивачем обставин про отримання відповідних документів у квітні 2026 року, звернення до суду 02.10.2026 відбулося поза межами тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач зазначає, що з 06.08.2024 по 21.01.2025 перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозом стійкого різко вираженого посттравматичного стресового розладу.

Після виписки з лікарні позивач проходив програму реабілітації у періоди з 02.02.2025 по 11.04.2025, з 30.05.2025 по 30.07.2025 та з 15.09.2025 по 19.11.2025.

Також позивач зазначає про повторне стаціонарне лікування у періоди з 24.12.2025 по 11.02.2026, з 19.05.2026 по 12.06.2026 та з 05.08.2026 по 28.08.2026. 7253

Позивач посилається на те, що його психоемоційний стан не дозволяв повною мірою усвідомлювати навколишню дійсність, усі зусилля були спрямовані на подолання посттравматичного синдрому та депресії, а самостійне відстеження проведених виплат і визначення їх складових було утрудненим.

Суд враховує, що надана позивачем медична документація підтверджує наявність у нього захворювання, необхідність лікування та неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні. Матеріали справи, зокрема медичні виписки, містять відомості про посттравматичний стресовий розлад, депресивні прояви, тривожність та інші порушення психоемоційного стану.

Разом із тим сам факт захворювання або проходження лікування не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду. Для визнання причин поважними необхідно встановити, що відповідні обставини об`єктивно перешкоджали особі реалізувати право на судовий захист протягом установленого законом строку.

Наведені позивачем періоди лікування та реабілітації не охоплюють безперервно весь період, протягом якого він мав можливість звернутися до суду.

Зокрема, після отримання у квітні 2026 року документів щодо грошового забезпечення позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 19.05.2026 по 12.06.2026 та з 05.08.2026 по 28.08.2026. Водночас матеріали клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що у проміжках між зазначеними періодами лікування стан здоров`я позивача об`єктивно унеможливлював підготовку та подання позову, у тому числі особисто або через представника.

При цьому у березні 2026 року сам позивач уже вчиняв активні дії, спрямовані на захист своїх прав, а саме звертався із заявою щодо отримання наказу про звільнення та документів про грошове забезпечення, які, за його твердженням, отримав у квітні 2026 року. Ця обставина свідчить про фактичну можливість позивача вчиняти юридично значимі дії, спрямовані на отримання необхідної інформації.

Водночас між окремими періодами стаціонарного лікування та реабілітації існували проміжки часу, щодо яких позивачем не наведено конкретних обставин та не надано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість звернення до суду.

Наявні медичні документи підтверджують серйозність стану здоров`я позивача та необхідність лікування, однак самі по собі не дають суду підстав дійти висновку, що протягом усього релевантного періоду позивач був позбавлений можливості усвідомлювати необхідність захисту своїх прав або звернутися до суду.

Так само наведені обставини не пояснюють пропуск шестимісячного строку щодо вимог про ненаправлення на військово-лікарську комісію, який розпочався значно раніше, ніж позивач у березні 2026 року почав вчиняти дії щодо отримання інформації про грошове забезпечення.

Отже, між наведеними у клопотанні обставинами та неможливістю звернення до адміністративного суду протягом усього встановленого законом строку позивачем не доведено достатнього причинного зв`язку.

Суд також враховує, що позивач одним клопотанням просить поновити строк звернення до суду щодо всіх заявлених вимог, хоча початок та тривалість строку звернення до суду щодо вимог про ненаправлення на обстеження військово-лікарською комісією та щодо вимог про виплату грошового забезпечення визначаються за різними правилами.

Клопотання не містить окремого обґрунтування поважності причин пропуску строку щодо кожної групи заявлених вимог з урахуванням моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про відповідне порушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені позивачем у клопотанні підстави не є достатніми для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, якщо підстави, вказані нею у заяві про поновлення строку, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та належними доказами на їх підтвердження, окремо щодо відповідних позовних вимог.

Крім того, для визначення початку перебігу строку щодо вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу необхідно надати докази конкретної дати отримання ним грошового атестата, довідки про грошове забезпечення або іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

З огляду на викладене позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, статтями 233, 234 КЗпП України, суддя,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради», Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви усунути шляхом подання до суду:

заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів їх поважності, окремо щодо вимог про ненаправлення на обстеження військово-лікарською комісією та вимог про нарахування і виплату грошового забезпечення;

доказів конкретної дати отримання позивачем грошового атестата, довідки про розмір грошового забезпечення або іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні;

доказів, які підтверджують наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом періодів між стаціонарним лікуванням та реабілітацією, на які позивач посилається як на підставу для поновлення строку.

Роз`яснити позивачу, що у разі неподання у встановлений судом строк заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав або якщо наведені ним підстави будуть визнані неповажними, позовну заяву буде повернуто відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА