Решение № 140424814, 05.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1212/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Чубі В.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури Черніговська О.С. (посвідчення № 082304 від 04.09.2025);

від Одеської міської ради Каланжова А.О. (самопредставництво);

від відповідача - Врона А.В. (ордер ВН № 1309472 від 05.12.2023);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1212/26:

за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65023, м. Одеса, площа Думська, 1)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни ( АДРЕСА_1 )

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 Заступник керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни, в якій просить суд:

- припинити володіння Возіян Ольгою Юхимівною (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) правом приватної власності на нежитлову будівлю площею 1 316,3 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, шляхом скасування державної реєстрації змін до розділу щодо об`єкта речових прав (РНОНМ 114665551101), проведеного на підставі рішення державного реєстратора Одеського міського нотаріального округу Білоус І.O. від 12.02.2020, індексний номер 51099894, яким загальну площу об`єкта змінено з 1140,4 кв.м на 1316,3 кв.м (без закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

- припинити володіння Возіян Ольгою Юхимівною (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) правом приватної власності на нежитлову будівлю площею 1140,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78 шляхом скасування державної реєстрації змін до розділу щодо об`єкта речових прав (РНОНМ 114665551101), проведеного на підставі рішення державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О.В. від 12.04.2017, індексний номер 34759067, яким змінено тип об`єкта з автомийки-бару на нежитлові приміщення автомийки з баром; загальну площу об`єкта змінено з 292,1 кв.м на 1140,4 кв.м (без закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, з кадастровим номером 5110137600:44:004:0001, загальною площею 1925 кв.м, зобов`язавши ФОП Возіян Ольгу Юхимівну (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. А-2 загальною площею 851,3 кв.м, нежитлової будівлі літ. Б загальною площею 37,9 кв.м, із приведенням нежитлової будівлі літ. А до технічних показників, передбачених в технічному паспорті від 02.02.2010, виготовленого КП ОМБТІ та РОН, шляхом знесення основного приміщення № 6 загальною площею 166,1 кв.м, а також стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси посилається на те, що прокуратурою встановлено, що будівля автомийки-бару, загальною площею 212,7 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» (далі за текстом ТОВ «Міраж») на підставі свідоцтва про право власності від 16.08.2000 № 009296, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпоряджень Ленінської райадміністрації Одеського міськвиконкому від 03.03.2000 № 79 та від 03.03.2000 № 80. При цьому прокурор вказує, що право власності ТОВ «Міраж» на вищевказаний об`єкт нерухомого майна 16.08.2000 було зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (надалі КП «ОМБТІ та РОН») в книзі 9 неж на стор. 180 під реєстровим номером № 960. Відповідно до схематичного плану земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» від 16.05.2000, на вищевказаній земельній ділянці розташовані буд. «А» - автомийка-бар; І - мощення; 1, 2 огорожі; загальна площа вказаної земельної ділянки складає 486 кв.м, користувачем якої є ТОВ «Міраж».

Також прокурор зазначає, що згідно з рішенням Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1787-ХХIII ТОВ «Міраж» затверджено проєкт відведення земельних ділянок та надано земельні ділянки, загальною площею 0,0486 га (код УКЦВЗ 1.11.3. землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, із земель міста, у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, строком до 10 років, у тому числі: земельну ділянку, площею 0,0159 га, для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки; земельну ділянку, площею 0,0327 га, для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком.

Як вбачається з Технічної документації по встановленню в натурі меж земельних ділянок та складанню договору оренди ТОВ «Міраж» для експлуатації та обслуговування павільйону автомийки та павільйону кафе-бару з літнім майданчиком за адресою: м. Одеса, Ленінський район, вул. Чорноморського козацтва, 78, виготовленої 19.03.2002 Комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів», на виконання рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1787-ХХIII проведено встановлення в натурі меж земельних ділянок, наданих ТОВ «Міраж» в довгострокову оренду, терміном на 10 років, із земель міста, загальною площею 0,0486 га, за адресою: м. Одеса, Ленінський район, вул. Чорноморського козацтва, 78, у тому числі: земельної ділянки, площею 0,0159 га, забудованих земель, з них: під тимчасовою забудовою - 0,0099 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,0060 га, для експлуатації та обслуговування павільйону автомийки; земельної ділянки, площею 0,0327 га, забудованих земель, з них: під тимчасовою забудовою - 0,0155 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,0172 га, для експлуатації та обслуговування павільйону кафе - бару з літнім майданчиком, та внесені відповідні зміни в земельно-кадастрові матеріали міста Одеси.

У подальшому, як вказує прокурор, 24.05.2002 між Одеською міською радою та ТОВ «Міраж» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим № 5389, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2002 за № 633/36 (надалі договір оренди земельної ділянки від 24.05.2002).

Згідно з п. 1.2 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 зазначена земельна ділянка, загальною площею 486 кв.м, надається у володіння та користування Орендаря, терміном на 10 (десять) років до (24.05.2012), у тому числі: земельна ділянка площею 159 кв.м для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки; земельна ділянка площею 327 кв.м для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком. Загальна площа земельних ділянок згідно з вищевказаним договором оренди складає 486 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради.

Згідно з п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 відповідно до Українського класифікатору обмежень прав власності на землю та використання земельних ділянок встановлені такі обмеження: правові: 1.1. «зміна цільового використання»; 1.4. - заборона будівництва нових об`єктів.

Як зазначає прокурор, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2004 у справі № 2-6238/04 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ) до ТОВ «Міраж» про визнання права власності та визнано угоду купівлі-продажу нерухомості, розташованої на земельній ділянці площею 486 кв.м по АДРЕСА_2 , укладену між продавцем ТОВ «Міраж», з однієї сторони, та покупцем ОСОБА_1 , з іншої сторони, дійсною. Вказаним рішенням суду визнано право власності на автомийку - бар, площею 292,1 кв.м, літ. «А» площею 292,1 кв.м, навіс - літ. «Б», № 1, 2 огорожі, I мощення, розташовані на земельній ділянці площею 486 кв.м по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 . Зобов`язано «БТІ та РОН м. Одеси» зареєструвати вказані будівлі за ОСОБА_1 . Право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна 26.07.2004 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 34 неж на стор. 110 під реєстровим номером № 1186; реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6759338.

Подалі, як додає прокурор, на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2004, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3742, ОСОБА_1 здійснила відчуження автомийки-бару, що розташована по АДРЕСА_2 , та складається в цілому з кам`яної будівлі автомийки-бару під літ. «А», загальною площею 292,1 кв.м, літ. «Б» - навіс; № 1, 2 огорожі; І мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 486 кв.м, на користь ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 16.08.2004 в книзі 34 неж. на стор. 193 під реєстровим номером № 1186.

У свою чергу, за ствердженнями прокурора, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 31.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1257, здійснила відчуження вищевказаного об`єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_3 , право власності якої того ж дня зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 53 неж. на стор. 121 під реєстровим номером № 1186.

Надалі - 04.02.2010 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 99 (надалі договір купівлі-продажу № 99), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , автомийку-бар у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 292,1 кв.м, що розташована на земельній ділянці загальною площею 486 кв.м.

Як вказує прокурор, на підставі договору купівлі-продажу № 99 право власності на автомийку бар, загальною площею 292,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано 24.02.2010 за Возіян О.Ю. в Комунальному підприємстві «ОМБТІ та РОН» в реєстровій книзі 94 неж на стор. 127 за реєстровим номером № 1186. Між тим прокурор вказує, що 25.07.2013 державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Оперчук І.М. прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 4317459, та перенесено з Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6759338) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_5 на автомийку-бар, загальною площею 292,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, за ствердженнями прокурора, 12.04.2017 державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. прийнято рішення, індексний номер 34759067, та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано технічний паспорт від 05.04.2017 б/н, виготовлений ФОП Земляний В.В.; додано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14.03.2014 № ОД142140730078, видану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; змінено тип об`єкта з «автомийки-бару» на «нежитлові приміщення автомийки з баром»; змінено загальну площу об`єкта з 292,1 кв.м на 1140,4 кв.м.

З технічного паспорта від 05.04.2017 б/н, виготовленого ФОП Земляний В.В. на замовлення Возіян О.Ю. на виробничий будинок нежитлові приміщення автомийки з баром, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (надалі технічний паспорт від 02.02.2010), а саме зі схематичного плану на земельну ділянку, як вказує прокурор, вбачається, що за вказаною адресою збудовані приміщення, яких не існувало при проведенні попередньої технічної інвентаризації, зокрема, 02.02.2010, а також реконструйовано приміщення літ. «А» зі збільшенням площі.

При цьому прокурор додає, що відповідно до технічного паспорта від 05.04.2017 на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, збудовано двоповерхове нежитлове приміщення літ. «А-2» загальною площею 851,3 кв.м, одноповерхове нежитлове приміщення літ. «Б» загальною площею 28,1 кв.м, а також реконструйовано одноповерхове нежитлове приміщення літ. «А», площа якого в результаті реконструкції становить 261,0 кв.м.

Разом з цим, як зазначає прокурор, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. прийнято рішення від 12.02.2020, індексний номер 51099894, та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано довідку від 04.02.2020 № 125414, видану «Глав Інвест Груп»; додано технічний паспорт від 04.02.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; видалено технічний паспорт від 05.04.2017 б/н, виготовлений ФОП Земляний В.В.; загальну площу об`єкта змінено з 1140,4 кв.м на 1316,3 кв.м.

Між тим прокурор зауважує, що зі змісту зазначеної довідки від 04.02.2020 № 125414, виданої ПП «Глав Інвест Груп», убачається, що в результаті проведення технічної інвентаризації об`єкту були виявлені технічні помилки, а саме при проведенні попередньої інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також зазначено, що площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, що складає 1 316,6 кв.м.

Разом з тим прокурор вказує, що з технічного паспорту від 04.02.2020 б/н, виготовленого ПП «Глав Інвест Груп» на замовлення Возіян О.Ю. на нежитловий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення автомийки з баром, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (надалі технічний паспорт від 04.02.2020), вбачається, що відбулася реконструкція одноповерхових будівель літ. «А», літ. «Б», а саме здійснено прибудову приміщень, яких не існувало при проведенні попередньої технічної інвентаризації об`єкта, проведеної 05.04.2017:

- до будівлі літ. «А» прибудовано одне «основне приміщення № 6» площею 166,1 кв.м, в результаті чого загальна площа будівлі літ. «А» складає 427,1 кв.м;

- до будівлі літ. «Б» прибудовано одне «основне приміщення № 3» площею 9,8 кв.м, в результаті чого загальна площа будівлі літ. «Б» складає 37,9 кв.м.

Крім того, прокурор додає, що державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. прийнято рішення від 04.08.2020, індексний номер 53499416, та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано технічний паспорт від 31.07.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; додано висновок від 30.07.2020 № 442119, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; видалено технічний паспорт від 04.02.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; змінено тип об`єкту з нежитлових приміщень автомийки з баром на нежитлові будівлі.

При цьому прокурор зазначає, що відповідно до зазначеного Висновку щодо технічної можливості зміни цільового призначення нежитлових приміщень автомийки з баром в нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, від 30.07.2020 № 442119, виготовленого ПП «Глав Інвест Груп», нежитлове приміщення автомийки з баром за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, має два поверхи, фактично об`єкт обстеження являє собою нежитлову будівлю, що має відокремлений вхід, вихід і віконні отвори. На підставі проведеного дослідження встановлено, що обстежуване нежитлове приміщення за своїми технічними і планувальнимии характеристиками не може бути нежитловим приміщенням автомийки з баром та не відповідає вимогам для нежитлових приміщень, а є нежитловою будівлею.

Так, прокурор зауважує, що земельна ділянка за вказаною адресою, на якій проведені будівельні роботи, надавалася у строкове, платне володіння і користування ТОВ «Міраж» (кадастрові номера: земельна ділянка площею 0,0327 га - 5110137200:16:04:016; земельна ділянка площею 0,0159 га - 5110137200:16:04:017) на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 зі встановленням обмежень, зокрема, заборона будівництва нових об`єктів.

За ствердженнями прокурора, в порушення п.п. 3.4.5, 3.4.6 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 ТОВ «Міраж» не повідомило Одеську міську раду про укладення з ОСОБА_1 угоди щодо відчуження нерухомості, розташованої на земельній ділянці площею 486 кв.м по вул. Чорноморського козацтва, 78 в м. Одесі, та не повідомило орендодавця в тижневий термін про відчуження споруд, розташованих на переданій в оренду земельній ділянці та не переоформлено документи на право подальшого користування земельною ділянкою.

Разом з тим прокурор вказує, що відсутні докази оформлення як Марчук І.Л., так і наступними власниками нежитлового приміщення - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 речового права (права оренди) на земельну ділянку, на якіи? розташоване набуте нерухоме маи?но.

З огляду на викладене прокурор доходить висновку про відсутність правових підстав для набуття права оренди земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також про невжиття вищевказаними особами заходів щодо набуття речових прав на таку земельну ділянку. Вказане, на переконання прокурора, свідчить про те, що ОСОБА_5 самочинно, без належних дозвільних документів та у порушення обмежень стосовно використання земельної ділянки проведено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А», за результатами якої її площа збільшилася на 166,1 кв.м за рахунок прибудови основного приміщення № 6, а також здійснено будівництво нових нежитлових будівель літ. «А-2» площею 851,3 кв.м, літ. «Б» площею 37,9 кв.м. Як зазначає прокурор, збільшення загальної площі забудови до 1 316,6 кв.м відбулося за рахунок будівництва станції технічного обслуговування (СТО) на земельній ділянці територіальної громади міста Одеси.

Враховуючи зазначене прокурор вважає, що очевидним є факт того, що жодному із власників об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , земельна ділянка, на якій збудовано будівлю СТО, у власність або оренду не надавалася та орендна плата ними за користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля СТО, не сплачувалася.

Також прокурор додає, що відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.04.2024 № 01-11/756 за інформацією архіву та відділу загального листування Департаменту відомості щодо надання містобудівних умов та обмежень на проєктування об`єкту будівництва/реконструкції щодо забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , в Департаменті не значиться.

Між тим прокурор зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 1 140,4 кв.м (на теперішній час 1316,3 кв.м) проведена лише на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ОД 142140730078 від 14.03.2014 та технічного паспорту від 05.04.2017 б/н, виготовленого ФОП Земляний В.В., тобто без документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, що свідчить про факт здійснення самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці територіальної громади м. Одеси та подальшу незаконну реєстрацію права власності на такий об`єкт нерухомості.

Таким чином, за ствердженнями прокурора, ОСОБА_5 шляхом будівництва нежитлової будівлі без відповідних дозвільних документів, а саме: без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , самовільно зайняла земельну ділянку комунальної форми власності, що є порушенням прав територіальної громади м. Одеси.

Наразі прокурор вказує, що оскільки Одеською міською радою на час будівництва об`єкту нерухомого маи?на на земельній? ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , не приймалося рішення щодо надання такої земельної ділянки у власність або в оренду ОСОБА_5 , остання не мала законного права проводити будівельні роботи та реєструвати за собою право власності на самочинно збудований? об`єкт нерухомого маи?на. При цьому прокурор додає, що як на момент реєстрації? права власності на вказані вище нежитлові будівлі, так і на момент звернення до суду з даною позовною заявою, земельна ділянка під вказаним об`єктом нерухомого маи?на у власність або користування ОСОБА_5 не передавалась.

Також прокурор зауважує, що, порівнявши спірний об`єкт нерухомого майна з точки зору динамічного аналізу, взявши до уваги дані технічного паспорта від 02.02.2010, технічного паспорта від 05.04.2017 та технічного паспорта від 04.02.2020, очевидним є факт того, що внаслідок «реконструкції» з`явилися нові будівлі, яких не існувало раніше, а також збільшено площу вже існуючих споруд, а саме до будівлі літ. «А» прибудовано основне приміщення № 6, загальною площею 166,1 кв.м, а також збудовано двоповерхову будівля літ. «А-2», загальною площею 851,3 кв.м (загальна площа першого поверху складає - 414,7 кв.м, загальна площа другого поверху складає 436,6 кв.м), та одноповерхову будівля літ. «Б», загальною площею 37,9 кв.м.

На теперішній час, як зазначає прокурор, площа земельної ділянки під забудовою будівлями складає 879,7 кв.м (1 316,3 кв.м (загальна площа будівель) - 436,6 кв.м (загальна площа 2 поверху будівлі літ. «А-2») = 879,7 кв.м). При цьому загальна площа земельних ділянок, наданих ТОВ «Міраж» в оренду згідно з договором оренди від 24.05.2002, складала 486 кв.м, у той час як площа самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки становить 1925 кв.м.

На переконання прокурора, проведена реконструкція зі збільшення площі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, є незаконною з огляду на наступне. Так, прокурор вказує, що із даних загальнодоступної програми «Google Earth Pro» в он-лаи?н режимі за допомогою функції перегляду супутникових знімків у різних часових діапазонах можна пересвідчитись у тому, що об`єкт самочинного будівництва, а саме, нежитлові будівлі літ. «А-2», літ. «Б» та прибудоване приміщення № 6 до будівлі літ. «А» дійсно розташовані на земельній? ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78.

У той же час прокурор додає, що як вбачається з відомостей Національної кадастрової системи, Державного земельного кадастру самочинно збудовані та реконструйовані ФОП Возіян О.Ю. нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,1925 га кадастровий номер: 5110137600644:004:0001, яка перебуває у власності територіальної громади м. Одеси, та рішення про надання її у власність чи користування відповідачу Одеською міською радою не приймалось. Зважаючи на відсутність у Возіян О.Ю. на момент реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого маи?на - будівлю будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, на переконання прокурора, вказаний об`єкт нерухомого маи?на є об`єктом самочинного будівництва.

З урахуванням викладеного прокурор доходить висновку, що державна реєстрація права власності відповідача на самочинно збудовані та реконструйовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, не може бути підставою для набуття відповідачем права власності на вказану земельну ділянку та здійснення на такій ділянці будівельних робіт за відсутності відповідної дозвільної документації.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2026 (суддею Щавинською Ю.М.) відкрито провадження у справі № 916/1212/26, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 квітня 2026 р.

Крім того, разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 1316,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78 (реєстраційний номер об`єкту: 114665551101), а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 1316,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78 (реєстраційний номер об`єкту: 114665551101).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2026 задоволено частково заяву Заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси № 2-624/26 від 31.03.2026 про забезпечення позову по справі № 916/1212/26, а саме заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна нежитлові будівлі загальною площею 1316,3 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78 (реєстраційний номер об`єкту: 114665551101). У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.

14.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 12807/26), відповідно до якої ФОП Возіян О.Ю. просить суд закрити провадження у справі № 916/1212/26 у зв`язку із цивільною юрисдикцією даного спору та даний спір повинен вирішуватись в рамках цивільного судочинства.

17.04.2026 від ФОП Возіян О.Ю. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13403/26), згідно з яким відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач щодо наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором у суді вказує, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Як вказує відповідач, у позовній заяві в розділі VI зазначено, що Пересипською окружною прокуратурою міста Одеси на адресу ОМР було направлено запит щодо отримання інформації стосовно вжитих ОМР заходів чи таких, що планується вжити щодо захисту права комунальної власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78, у відповідь на який ОМР було повідомлено, що Юридичним департаментом ОМР отримано матеріали з порушеного питання прокуратурою, які опрацьовуються з метою встановлення наявності або відсутності порушення прав територіальної громади міста Одеси. Так, відповідач звертає увагу суду на те, що Одеська міська рада відреагувала на лист прокуратури та вказала, що опрацьовують та досліджують питання щодо порушень, вказаних прокурором. Факт не звернення до суду із позовом, на переконання відповідача, не свідчить про бездіяльність міської ради, адже на теперішній час відсутні будь-які причини для таких заходів, з огляду на що неможливо вважати такі дії бездіяльністю Одеської міської ради. Враховуючи викладене відповідач вважає, що прокурор не довів обґрунтованих підстав для представництва та подачі позову до суду в інтересах Одеської міської ради.

Щодо позиції прокурора про самочинне будівництво та знесення такого будівництва відповідач вказує, що категорично не згоден із цим, вказуючи, що діючим законодавством передбачено право відповідача на здійснення будівельних робіт нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту без дозвільного документа на земельну ділянку та такі об`єкти не вважаються самочинно збудованими.

Стосовно позиції прокурора про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки останній із такою позицією не погоджується з огляду на наступне. Як вказує прокурор, 16.09.2020 року Возіян О.Ю. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78. При цьому відповідач зазначає, що ним було розроблено такий проект землеустрою та наразі здійснюються заходи щодо його подачі до Департаменту земельних ресурсів ОМР, відтак відповідачка не мала та не має наміру не виконувати законодавчо закріплені вимоги щодо відведення землі в оренду.

Разом з тим, незважаючи на вищенаведене, відповідач вважає, що мав право на здійснення будівельних робіт на даній земельній ділянці в силу положень ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За ствердженнями відповідача, будь-яких дозвільних документів на виконання таких будівельних робіт, які виконала Возіян О.Ю. на земельній ділянці із кадастровим номером 5110137600:44:004:0001, не передбачається, більше того Возіян О.Ю. мала право на виконання будівельних робіт без документа, який засвідчує право на земельну ділянку, що підтверджується ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постановою ВС від 5 вересня 2024 року у справі № 600/7509/21-а, оскільки відповідачем не було змінено зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані об`єкту нерухомості під час здійснення будівельних робіт.

Також відповідач додає, що 16.10.2024 року представником Возіян О.Ю. було направлено адвокатський запит до ГУ ДПС в Одеській області, в якому останній просив надати наступну інформацію: чи сплачувалися податки ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ; якщо так, надати відповідні рахунки по сплаті податків ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи наявна заборгованість у ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) по сплаті податків за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 за період від 04.02.2010 року по 16.10.2024 року. Подалі, як зазначає відповідач, 21.10.2024 року ГУ ДПС в Одеській області надано відповідь на вищезгаданий запит та повідомлено, що ОСОБА_5 було сплачено податки на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , за 2018 рік у сумі 42 457,09 грн., 2019 рік у сумі 47 588,89 грн., 2020 рік у сумі 49 372,67 грн., 2021 рік у сумі 68 424,00 грн., 2022 рік у сумі 74 126,00 грн., а також було сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумарній кількості 91 305,14 грн., за 2023 рік 68 424,00 грн., за 2024 рік 123 498, 67 грн.; станом на дату надання відповіді у ОСОБА_5 відсутня заборгованість по сплаті податків, що свідчить про належну поведінку та свідоме ставлення до законодавчо закріплених вимог щодо сплати податків.

Так, відповідач звертає увагу суду на те, що, починаючи з 19.11.2024 року по теперішній час, жодної підозри Возіян О.Ю. в самовільному зайнятті земельної ділянки та самочинному будівництві на даній землі пред`явлено не було, що дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 самовільного зайняття землі та самовільного будівництва на ній, адже у разі скоєння таких дій правоохоронними органами були би вжитті заходи щодо пред`явлення підозри ОСОБА_5 , однак даних дій зроблено не було та не буде в силу відсутності доказів на підтвердження даного.

Щодо суспільного інтересу відповідач зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор не вмотивував та належним чином не обґрунтував «значний суспільний інтерес» у знесенні самочинного будівництва ОСОБА_5 , а також не врахував шкоду, яка буде заподіяна власникам майна сусідніх ділянок, які є прилеглими до об`єкта відповідачки, а відтак в контексті розгляду даної справи такий захід своїм наслідком не є пропорційним меті втручання у право ОСОБА_5 та суперечить практиці ВС з подібних правовідносин. Більше того відповідач наголошує, що власник земельної ділянки в особі ОМР також не вбачає суспільного інтересу у знесенні об`єкту відповідача, що підтверджується відповіддю Юридичного департаменту ОМР від 05.09.2025 року.

Стосовно строку позовної давності відповідач звертає увагу суду, що обставини, які склались у даному спорі та які оспорюються прокурором внаслідок непогодження останнього зі змінами площі нерухомого майна та її збільшення Возіян О.Ю. відбулись 12.04.2017 року (державна реєстрація та внесення змін до розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме збільшення площі з 292,1 кв.м до 1140,4 кв.м) та 12.02.2020 року (державна реєстрація та внесення змін до розділу на об`єкт нерухомого майна, а саме збільшення площі з 1140,4 кв.м до 1316,3 кв.м). Так як загальний строк позовної давності становить 3 роки відповідач доходить висновку, що даний позов поданий з порушення строку позовної давності та задоволенню не підлягає.

17.04.2026 від ФОП Возіян О.Ю. до господарського суду надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи (вх. № 13400/26), відповідно до якого відповідач просить суд призначити у справі № 916/1212/26 судову будівель-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи підпадають під ознаки самочинного будівництва об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер якої 5110137600:44:004:0001? Якщо так, вказати такі ознаки.

2. Чи відповідають та відносяться здійсненні будівельні робити Возіян Ольгою Юхимівною відносно об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці кадастровий номер якої 5110137600:44:004:0001 до постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію»?

3. Чи можливо привести об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78 на земельній ділянці кадастровий номер якої 5110137600:44:004:0001 до технічних показників, передбачених в технічному паспорті від 02.02.2010 року, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН», без загрози зсуву демонтування зазначеної нерухомості, враховуючи інженерно-геологічні умови ділянки та суміжну забудову, без загрози руйнування суміжного майна, яке знаходиться на сусідніх ділянках із даним об`єктом нерухомості та має одну суцільну несучу стіну, без загрози руйнування несучих та основних конструкцій об`єкта, без завдання шкоди власникам майна сусідніх ділянок?

4. Чи був наявний фундамент на земельній ділянці кадастровий номер якої 5110137600:44:004:0001 за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78 до 04.02.2010 року, згідно карт «Google Earth»? У випадку наявності фундаменту до зазначеної дати чи було здійснено будівельні роботи Возіян Ольгою Юхимівною відносно об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78 на земельній ділянці кадастровий номер якої 5110137600:44:004:0001 на фундаменті, який був створений до 04.02.2010 року та який характер даних робіт (відновлювальні, забезпечувальні, тощо)?

5. Чи відповідають об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78 на земельній ділянці кадастровий номер якої 5110137600:44:004:0001 вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНіП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Так, відповідач вважає за необхідне призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу у зв`язку із розбіжностями між прокурором та відповідачем щодо питання самочинного будівництва задля встановлення дійсних обставин у даному спорі, які потребують спеціальних знань та навичок експерта. Наразі відповідач вважає, що прокуратурою було помилково віднесено об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 78, до самочинно збудованого, а тому виникає необхідність у проведенні будівельно-технічної експертизи, яка спростує позицію прокурора та підтвердить позицію відповідача, при цьому без проведення даної експертизи неможливо буде встановити документально та достовірно чи є об`єкт самочинно збудованим.

24.04.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання (вх. № 14299/26).

27.04.2026 від заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшла до господарського суду відповідь на відзив (вх. № 14348/26), в якій прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Так, прокурор щодо наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва у суді вказує, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. При цьому прокурор зазначає, що, враховуючи, що Одеська міська рада, як уповноважений на те орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення (у даному випадку більш ніж за півтора року) самостійно не звернулася до суду за захистом своїх порушених прав, відтак, в силу приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Стосовно здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності прокурор додає, що, по-перше, первісне здійснення ФОП Возіян О.Ю. самочинного будівництва, в результаті якого площа належного їй об`єкта нерухомого майна збільшилась майже в чотири рази, відбулось, як мінімум, за 3 роки до видачі довідки ПП «Глав Інвест Груп», по-друге, навіть якщо допустити, що відповідачкою було відновлено покрівлю та дах належних їй будівель, то здійснення таких робіт аж ніяк не могло вплинути на збільшення площі об`єкту нерухомого майна. При цьому прокурор вказує, що, посилаючись на п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (надалі Порядок № 466), представник відповідача зазначає, що діючим законодавством передбачено право на здійснення будівельних робіт нежитлового приміщення в існуючих габаритах фундаменту без дозвільного документа на земельну ділянку та такі об`єкти не вважаються самочинним будівництвом. Так, прокурор зазначає, що відповідно до п. 7 Порядку № 466 реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Проте, за ствердженнями прокурора, представник відповідача чомусь наполегливо залишає поза увагою той факт, що прокуратура в позовній заяві наполягає на незаконності здійснення будівельних робіт не лише зі збільшення площі з 1140,4 кв.м до 1316,6 кв.м, а і тих будівельних робіт, в результаті яких площа спірного об`єкта збільшилась з 292,1 кв.м до 1140,4 кв.м, що, очевидно, не могло відбутися «в межах існуючих габаритів фундаменту». Таким чином, на переконання прокурора, беззаперечним є факт здійснення відповідачем самочинного будівництва, в результаті якого площа спірного об`єкта нерухомого майна збільшилась у чотири рази за рахунок самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності.

Щодо позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва прокурор додатково вказує, що Інспекцією ДАБК в Одеській області 14.03.2014 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142140730078, яка містить недостовірні відомості щодо підстав володіння/користування земельною ділянкою, на якій проведено будівельні роботи. Разом з цим, як зазначає прокурор, декларація про готовність об`єкта до експлуатації вичерпала свою дію згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.10.2022 у справі № 640/22599/19, та від 14.06.2023 у справі № 320/8929/21. Таким чином, за ствердженнями прокурора, Возіян О.Ю. шляхом будівництва нежитлової будівлі без відповідних дозвільних документів, а саме: без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, самовільно зайняла земельну ділянку комунальної форми власності, що є порушенням прав територіальної громади м. Одеси. Оскільки Одеською міською радою на час будівництва об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, не приймалося рішення щодо надання такої земельної ділянки у власність або в оренду Возіян О.Ю., остання не мала законного права проводити будівельні роботи та реєструвати за собою право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна. При цьому прокурор зауважує, що як на момент реєстрації права власності на вказані вище нежитлові будівлі, так і на момент звернення до суду з даною позовною заявою, земельна ділянка під вказаним об`єктом нерухомого майна у власність або користування Возіян О.Ю. не передавалася. Наразі прокурор зауважує, що власник земельної ділянки в особі Одеської міської ради чітко та однозначно висловив свою позицію щодо небажання визнавати за собою право власності на об`єкт самочинного будівництва, збудований на належній їй земельній ділянці, а отже знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна та приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення до технічних показників, передбачених у відповідному технічному паспорті, є належним та ефективним способом захисту порушених прав Одеської міської ради.

Стосовно належного способу захисту та строків позовної давності прокурор зазначає, що у даному випадку вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом звільнення земельних ділянок та знесення об`єктів самочинного будівництва, а також про припинення володіння відповідачем правом приватної власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна. При цьому прокурор звертає увагу на те, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

27.04.2026 до господарського суду від заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі (вх. № 14351/26), в яких прокурор вважає клопотання ФОП Возіян О.Ю. про закриття провадження у справі безпідставним, необґрунтованим, категорично заперечує проти його задоволення та просить у його задоволенні відмовити.

27.04.2026 у підготовче засідання з`явились прокурор та представник позивача. Відповідач в судове засідання не з`явився, водночас про розгляд справи повідомлений належним чином.

У підготовчому засідання представник позивача зазначив, що позивач підтримує позицію прокуратури.

Прокурор вказав на те, що буде подано пояснення щодо клопотання відповідача про призначення у справі експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 відкладено підготовче засідання при розгляді справи № 916/1212/26 на 13 травня 2026 р.

07.05.2026 до господарського суду від заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заперечення на заяву відповідача про призначення у справі експертизи (вх. № 15956/26). Так, прокурор вказує, що при вирішенні питання про призначення експертизи у даній справи судом має враховуватися предмет та підстави поданого прокурором позову. При цьому прокурор зазначає, що у пункті 5.1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) наведено орієнтовний перелік вирішуваних питань вказаної експертизи, однак запропоновані представником відповідача питання не відповідають запропонованому переліку, а навпаки, взагалі не стосуються ані предмета доказування у даній справі, ані проблематики, для вирішення якої в цілому може призначатися будівельно-технічна експертиза. Таким чином, як вказує прокурор, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У даному випадку, за ствердженнями прокурора, позовні вимоги обґрунтовуються фактом захоплення відповідачем земельної ділянки, що належить Одеській міській раді, та здійснення ФОП Возіян О.Ю. на захопленій ділянці самочинного будівництва об`єктів нерухомості. Крім того, прокурор вважає, що наявність або відсутність обставин, для встановлення яких представник відповідача просить призначити судову експертизу, можливо буде встановити в ході розгляду даної справи на підставі інших доказів, які вже містяться в матеріалах справи.

13.05.2026 від відповідача до господарського суду надійшла заява про залишення позову буз розгляду (вх. № 16581/26).

Водночас судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026р. по справі № 916/1212/26 на 13 травня 2026 р., не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2026 призначено судове засідання при розгляді справи № 916/1212/26 на 27 травня 2026 р.

27.05.2026 до суду від заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду (вх. № 18386/26), у яких прокурор заперечує проти доводів представника відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Одеської міської ради, враховуючи, що з рішення Виконавчого комітету Одеської міської Ради депутатів трудящих «Про відведення державним організація земельних ділянок під будівництво і скасування рішення міськвиконкому № 298 від 22.05.1964» від 07.09.1967 № 646 вбачається, що за Одеським м`ясокомбінатом закріплено фактично зайняту ним територію площею 13,0 га по вул. Чорноморського козацтва, 80, у той час як адреса спірної земельної ділянки вул. Чорноморського козацтва, 78. При цьому вказані земельні ділянки не накладаються, що також підтверджується скрін-шотом з Публічної кадастрової карти, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами ділянки, виділеної Одеському м`ясокомбінату. У той же час, як зазначає прокурор, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка зверталася саме до Одеської міської ради із заявами про надання їй в оренду спірної земельної ділянки та про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1925 га за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78. Відтак, прокурор зазначає, що порушеним є право саме Одеської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а не Одеського м`ясокомбінату.

27.05.2026 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі № 916/1212/26 (вх. № 18425/26), у якій остання просить суд залучити до участі у справі № 916/1212/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Приватне акціонерне товариство «Одеський м`ясокомбінат». При цьому відповідач зазначає, що рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та інтереси ПАТ «Одеський м`ясокомбінат», адже власником земельної ділянки є саме дана юридична особа, а не Одеська міська рада, як визначає це позивач, а тому на підставі ст. 50 ГПК України виникає необхідність у залученні в якості третьої особи такої юридичної особи.

У судовому засіданні 27.05.2026 судом у протокольній формі без складання окремого процесуального документа у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі було відмовлено. Інші заявлені клопотання були залишені судом на розгляді.

29.05.2026 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни надійшла заява (вх. № 2-1070/25), в якій заявник просить суд відвести суддю Господарського суду Одеської області Щавинську Ю.М. від розгляду справи № 916/1212/26.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2026 (суддя Щавинська Ю.М..) визнано заявлений фізичною особою-підприємцем Возіян Ольгою Юхимівною судді Щавинській Ю.М. відвід від розгляду справи № 916/1212/26 необґрунтованим.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.06.2026 № 85 призначено повторний автоматичний розподіл заяви про відвід судді за вх. № 2-1070/26 від 29.05.2026 у справі № 916/1212/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 заяву за вх.№ 2-1070/26 від 29.05.2026 у справі № 916/1212/26 розподілено судді Погребній К.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2026 (суддя Погребна К.Ф.) відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни (вх. № 2-1070/26 від 29.05.2026) про відвід судді Щавинської Ю.М. від розгляду справи № 916/1212/26.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2026 (суддя Щавинська Ю.М.) заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/1212/26.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області № 90 від 15.06.2026, відповідно до ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 32, 40 ГПК України, пункту 10.6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 916-1/2025 (зі змінами), по справі № 916/1212/26 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1212/26.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 справу № 916/1212/26 розподілено судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 суддею Мостепаненко Ю.І. прийнято справу № 916/1212/26 до свого провадження; розгляд справи ухвалено здійснювати спочатку; підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2026.

07.07.2026 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни надійшла заява про долучення доказів (вх. № 23724/26).

Також, 07.07.2026 від відповідача до господарського суду надійшла заява (вх. № 23749/26), згідно з якою останній просить суд закрити провадження у справі № 916/1212/26 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. При цьому відповідач заявляє аналогічну за своїм змістом заяву, що була ним подана 14.04.2026, з огляду на те, що справу № 916/1212/26 прийнято до розгляду новим складом суду та вирішено здійснювати розгляд справи спочатку.

13.07.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. №24508/26).

13.07.2026 до господарського суду від заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшли:

- заперечення на заяву про долучення доказів (вх. №24401/26);

- заперечення на заяву про закриття провадження у справі (вх. №24431/26), згідно з якими прокурор вважає подану відповідачем заяву необґрунтованою з підстав, викладених в раніше поданих запереченнях на заяву відповідача від 14.04.2026.

15.07.2026 до суду від заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси надійшли заперечення на заяву про залучення третьої особи (вх. № 24877/26).

У судовому засіданні 15.07.2026 судом поставлено на розгляд заяви відповідача: про залишення позову без розгляду (вх. № 16581/26 від 13.05.2026) та про закриття провадження у справі (вх. № 23749/26 від 07.07.2026).

У судовому засіданні 15.07.2026 представник відповідача підтримав подані заяви та просив суд їх задовольнити; прокурор заперечував проти задоволення заяв відповідача про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі; представник позивача підтримав позицію прокуратури.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі від 07.07.2026, суд відмовив у її задоволенні, з огляду на те, що дійшов висновку про необхідність розгляду справи № 916/1212/26 за правилами господарського судочинства, враховуючи характер спірних правовідносин, види економічної діяльності відповідача, що зазначені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Возіян О.Ю., а також можливість використання нерухомого майна для ведення господарської діяльності (зокрема, здачі в оренду), про що оголосив протокольну ухвалу.

Також, протокольною ухвалою суду від 15.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.09.2026. При цьому судом залишено на розгляді заяви відповідача про: призначення експертизи від 17.04.2026, залучення третьої особи від 27.05.2026, залучення доказів від 07.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у задоволенні заяви ФОП Возіян О.Ю. про залишення позову без розгляду (вх. № 16581/26 від 13.05.2026) відмовлено.

28.08.2026 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни надійшла заява (вх. № 29280/26), в якій заявник просить суд судове засідання у справі № 916/1212/26, призначене на 11.09.2026 року, перенести на іншу дату. В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що представник відповідачки - адвокат Врона А.В. не зможе приймати участь у судовому засіданні, яке призначене на 11.09.2026 року о 14:00 год., у зв`язку із сімейними обставинами, з огляду на що просить суд не сприймати подану заяву як зловживання процесуальними права, адже адвокат Врона А.В. має на меті бути присутнім при розгляді даної справи.

В судовому засіданні 11.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/1212/26 у розумний строк згідно ст. 114 ГПК України на 21.09.2026.

Розглянувши у судовому засіданні 21.09.2026 р. заяву відповідача про призначення експертизи за вх. № 13400/26 від 17.04.2026, суд протокольною ухвалою відмовив у її задоволенні, з огляду на наступне. Наразі господарський суд зауважує, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що Возіян О.Ю. шляхом будівництва нежитлової будівлі без відповідних дозвільних документів, а саме: без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, самовільно зайняла земельну ділянку комунальної форми власності, що є порушенням прав територіальної громади м. Одеси. Відтак, призначення судом будівельно-технічної експертизи згідно із запропонованими відповідачем питаннями не входить до предмету доказування у даній справі, оскільки запропоновані відповідачем питання не стосуються предмету доказування у справі № 916/1212/26.

При цьому, розглянувши у судовому засіданні 21.09.2026 р. заяву фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі № 916/1212/26 (вх. № 18425/26 від 27.05.2026), суд протокольною ухвалою відмовив у її задоволенні, оскільки заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення рішенням суду у даній справі прав ПрАТ «Одеський м`ясокомбінат», з огляду на що суд доходить висновку, що рішення у даній справі № 916/1212/26 не вплине на права та обов`язки Приватного акціонерного товариства «Одеський м`ясокомбінат», протилежне не доведено фізичною особою-підприємцем Возіян Ольгою Юхимівною.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні 21.09.2026 р. заяву фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни про залучення доказів (вх. № 23724/26 від 07.07.2026), суд визнав поважними та поновив пропущені строки на подання письмових доказів до суду та залучив до матеріалів справи № 916/1212/26 в якості доказів: копію адвокатського запиту від 18.06.2026 року, копію відповіді на адвокатський запит від 25.06.2026 року, копію відповіді від 02.07.2026 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/1212/26 до розгляду по суті на 02 жовтня 2026 р.

В судовому засіданні 02.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що проголошення судового рішення відбудеться 05.10.2026

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку.

В судовому засіданні 05.10.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Щодо наявності повноважень у прокурора на представництво інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3,5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Таким чином, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (див. постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 ВП ВС дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 2 ст. 140 Конституції України).

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ст. 16 наведеного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 наведеного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Крім того, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Оскільки Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади жителів міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, одночасно виконуючи повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний суд України у своїй постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Здійснення захисту «неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Саме така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 914/882/17, від 22.10.2019 у справі № 926/979/19.

А відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначив, що сам факт не звернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У свою чергу, Пересипською окружною прокуратурою м. Одеси на адресу Одеської міської ради у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 02.07.2024 направлено запит № 53-5633ВИХ-24 щодо отримання інформації стосовно вжитих Одеською міською радою заходів чи таких, що планується вжити щодо захисту права комунальної власності на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78.

У відповідь на вищевказаний запит окружної прокуратури, Юридичний департамент Одеської міської ради у листі від 24.09.2024 № 102пр/вих повідомив, що Юридичним департаментом Одеської міської ради отримано матеріали з порушеного прокуратурою питання, які опрацьовуються з метою встановлення наявності або відсутності порушення прав територіальної громади м. Одеси, та станом 24.09.2024 позовна заява до суду з даного питання не подавалась (т.с. 1, а.с. 167).

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що відповідно до вище наведених приписів законодавства на території міста Одеса інтереси Одеської територіальної громади представляє Одеська міська рада.

З огляду на наведене, Одеська міська рада має повноваження здійснювати контроль за законністю та ефективністю використання земель комунальної власності, проте, як представницький орган територіальної громади міста Одеси, заходів щодо захисту майнових інтересів територіальної громади як власника земельної ділянки не вжила.

Враховуючи викладене, унаслідок невжиття ОМР належних заходів протягом розумного строку після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність ради.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор листом від 23.03.2026 повідомив ОМР про те, що позовна заява для захисту інтересів держави в особі ОМР буде скерована до суду для розгляду по суті (т.с. 1, а.с. 174).

Таким чином, невжиття Одеською міською радою, як органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо звернення до суду для захисту інтересів територіальної громади м. Одеси як власника землі, є обставиною, що виправдовує звернення Прокурора з позовом до суду та дозволяє виконати субсидіарну роль, з метою поновлення інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. При цьому розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, за наведених обставин, суд дійшов висновку, що у даній справі Прокурором обґрунтовано, та з дотриманням вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», поданий позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.08.2000 № 009296, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпоряджень Ленінської райадміністрації Одеського міськвиконкому від 03.03.2000 № 79 та від 03.03.2000 № 80, Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» на праві колективної власності належала будівля автомийки-бару в цілому, загальною площею 212,7 кв.м, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраж» на вищевказаний об`єкт нерухомого майна 16.08.2000 було зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 9 неж на стор. 180 під реєстровим номером № 960.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.10.2000 № 547 «Про розгляд питання «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» у користування земельних ділянок, загальною площею 0.0486 га за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 78, для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки; для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком» виконком Одеської міської ради вирішив, зокрема:

- п. 1 Погодитися з пропозицією управління земельних ресурсів та винести на розгляд сесії Одеської міської ради таке рішення:

- 1.1 затвердити проєкт відведення земельних ділянок;

- 1.2 надати ТОВ «Міраж» земельні ділянки, загальною площею 0,0486 га (код УКЦВЗ 1.11.3. землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, із земель міста, у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, строком до 10 років, у тому числі:

- земельну ділянку, площею 0,0159 га, для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки;

- земельну ділянку, площею 0,0327 га, для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком;

- 1.3 затвердити договір між Одеською міською радою та ТОВ «Міраж».

У подальшому рішенням Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1787-ХХIII «Про затвердження проекту відведення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» у користування земельних ділянок, загальною площею 0,0486 га, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки; для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком»:

Затверджено проєкт відведення земельних ділянок (додаток 1).

2. Надано ТОВ «Міраж» земельні ділянки, загальною площею 0,0486 га (код УКЦВЗ 1.11.3. землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг), за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, із земель міста, у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, строком до 10 років, у тому числі:

- земельну ділянку, площею 0,0159 га, для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки;

- земельну ділянку, площею 0,0327 га, для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком.

3. Затверджено договір між Одеською міською радою та ТОВ «Міраж» (додаток 2).

Як вбачається з Технічної документації по встановленню в натурі меж земельних ділянок та складанню договору оренди ТОВ «Міраж» для експлуатації та обслуговування павільйону автомийки та павільйону кафе-бару з літнім майданчиком за адресою: м. Одеса, Ленінський район, вул. Чорноморського козацтва, 78, виготовленої 19.03.2002 Комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро при управління земельних ресурсів» на виконання рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1787-ХХIII, проведено встановлення в натурі меж земельних ділянок, наданих ТОВ «Міраж» в довгострокову оренду, терміном на 10 років, із земель міста, загальною площею 0,0486 га, за адресою: м. Одеса, Ленінський район, вул. Чорноморського козацтва, 78, у тому числі: земельної ділянки, площею 0,0159 га, забудованих земель, з них: під тимчасовою забудовою - 0,0099 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,0060 га, для експлуатації та обслуговування павільйону автомийки; земельної ділянки, площею 0,0327 га, забудованих земель, з них: під тимчасовою забудовою - 0,0155 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,0172 га, для експлуатації та обслуговування павільйону кафе - бару з літнім майданчиком, та внесені відповідні зміни в земельно-кадастрові матеріали міста Одеси.

Подалі - 24.05.2002 між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міраж» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим № 5389, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2002 за № 633/36.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1787-ХХІ надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 486 кв.м, що знаходиться в місті Одесі, в Ленінському районі, по вулиці Чорноморського козацтва, під номером сімдесят вісім, за рахунок земель міста, згідно з планом земельної ділянки (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 зазначена земельна ділянка, загальною площею 486 кв.м, надається у володіння та користування орендаря терміном на 10 (десять) років до (24.05.2012), у тому числі: земельна ділянка площею 159 кв.м для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки; земельна ділянка площею 327 кв.м для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком. Загальна площа земельних ділянок згідно з вищевказаним договором оренди складає 486 кв.м.

Положеннями п. 1.3 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 сторони погодили, що зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення Одеської міської ради.

У п. 3.4 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 визначено, що орендар зобов`язаний, зокрема:

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог, встановлених Законом України «Про оренду землі», виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України (п.п. 3.4.1);

- без попередньої письмової згоди орендодавця не передавати земельну ділянку у суборенду, будь-яким іншим способом не здійснювати повну або часткову передачу прав та обов`язків за цим договором третім особам (у тому числі, за договором про сумісну діяльність, установчим договором та ін.) (п.п. 3.4.5);

- повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.

До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі (п.п. 3.4.6);

- після припинення договору повернути земельну ділянку орендодавцеві у належному стані, по акту, що підписується орендарем та представником орендодавця (п.п. 3.4.7).

Пунктом 4.1 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 передбачено, що відповідно до Українського класифікатору обмежень прав власності на землю та використання земельних ділянок встановлені такі обмеження: правові: 1.1. «зміна цільового використання»; 1.4. - заборона будівництва нових об`єктів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2004 у справі № 2-6238/04 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Міраж» про визнання права власності; визнано угоду купівлі-продажу нерухомості, розташованої на земельній ділянці площею 486 кв.м по АДРЕСА_2 , укладену між продавцем ТОВ «Міраж», з однієї сторони, та покупцем ОСОБА_1 , з іншої сторони, дійсною; визнано право власності на автомийку-бар, площею 292,1 кв.м, літ. А, площею 292,1 кв.м, навіс літ. Б, № 1, 2 огородження, І мощення, розташовані на земельній ділянці площею 486 кв.м по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ; зобов`язано БТІ та РОН м. Одеси зареєструвати вказані будови за ОСОБА_1 .

Так, право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна 26.07.2004 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 34 неж на стор. 110 під реєстровим номером № 1186. Реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6759338. Вказане підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4248652 від 26.07.2004.

Подалі, як свідчать матеріали справи, 15 серпня 2004 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 продала, а гр. ОСОБА_2 купила автомийку-бар, що розташована по АДРЕСА_2 та складається в цілому з кам`яної будівлі автомийки-бару під літерою «А», загальною площею 292,1 кв.м, «Б» - навіс; 1, 2 огорожі; 1 мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 486 кв.м. Вказаний договір посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. та зареєстровано в реєстрі за № 3742.

При цьому право власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 16.08.2004 в книзі 34 неж. на стор. 193 під реєстровим номером № 1186, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4458884 від 16.08.2004.

Між тим із матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2006 року між ОСОБА_9 , що діє від імені ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, згідно з п. 1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає автомийку-бар у будинку АДРЕСА_3 , розташовану на земельній ділянці площею 486 кв.м, покупець приймає це приміщення та зобов`язується сплатити за неї певну грошову суму. Вказаний договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1257.

Так, право власності ОСОБА_3 31.05.2006 року зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 53 неж. на стор. 121 під реєстровим номером № 1186, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10808435 від 31.05.2006.

Як встановлено судом, відповідно до технічного паспорту від 02.02.2010 б/н, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» на замовлення власника - Ципук Людмили Василівни на нежитлове приміщення автомийки-бару, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вказане приміщення складається з одного поверху та містить наступні приміщення: 1-е приміщення площею 178,2 кв.м; 2-е приміщення площею 58,8 кв.м; 3-є приміщення площею 12,2 кв.м. Загальна площа приміщень складає 292,1 кв.м.

У подальшому - 04.02.2010 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 99, ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 автомийку-бар у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 292,1 кв.м, що розташована на земельній ділянці загальною площею 486 кв.м.

Згідно з п. 1 договору купівлі-продажу № 99 вказана земельна ділянка надана у строкове, платне володіння і користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого Криворотенко Л.І. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 24.05.2002 за реєстровим номером № 5389 та зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2002 за № 633/36. Кадастрові номера: земельна ділянка площею 0,0327 га 510137200:16:04:016; земельна ділянка площею 0,0159 га 510137200:16:04:017.

Так, на підставі договору купівлі-продажу № 99 право власності на автомийку бар, загальною площею 292,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано 24.02.2010 за Возіян О.Ю. в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в реєстровій книзі 94 неж на стор. 127 за реєстровим номером № 1186.

Подалі - 25.07.2013 державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Оперчук І.М. прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 4317459, та перенесено з Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6759338) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_5 на автомийку-бар, загальною площею 292,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Як встановлено судом, підставою для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на вищевказаний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором вказано наступні документи: технічний паспорт від 02.02.2010 б/н, виготовлений КП «ОМБТІ та РОН»; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.02.2010 № 25402538, виданий КП «ОМБТІ та РОН»; договір купівлі-продажу від 04.02.2010 № 99, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В.; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 04.02.2010 № 8217367, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2017 державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. прийнято рішення (індексний номер 34759067) та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано технічний паспорт від 05.04.2017 б/н, виготовлений ФОП Земляний В.В.; додано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14.03.2014 № ОД142140730078, видану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; змінено тип об`єкта з «автомийки-бару» на «нежитлові приміщення автомийки з баром»; змінено загальну площу об`єкта з 292,1 кв.м на 1140,4 кв.м.

При цьому у матеріалах реєстраційної справи на даний об`єкт нерухомого майна, що зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міститься декларація про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78 ДК 018-2000 1220.9, категорія складності ІІ» від 14.03.2014 № ОД142140730078, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області, з якої вбачається, що в якості документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою, зазначено укладений договір оренди земельної ділянки від 24.05.2002 б/н, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2002 за № 633/36.

Відповідно до технічного паспорта від 05.04.2017 на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, збудовано двоповерхове нежитлове приміщення літ. «А-2» загальною площею 851,3 кв.м, одноповерхове нежитлове приміщення літ. «Б» загальною площею 28,1 кв.м, а також реконструйовано одноповерхове нежитлове приміщення літ. «А», площа якого в результаті реконструкції становить 261,0 кв.м.

Разом з цим, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. прийнято рішення від 12.02.2020, індексний номер 51099894, та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано довідку від 04.02.2020 № 125414, видану ПП «Глав Інвест Груп»; додано технічний паспорт від 04.02.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; видалено технічний паспорт від 05.04.2017 б/н, виготовлений ФОП Земляний В.В.; загальну площу об`єкта змінено з 1140,4 кв.м на 1316,3 кв.м.

Згідно зі змістом зазначеної довідки від 04.02.2020 № 125414, виданої ПП «Глав Інвест Груп», в результаті проведення технічної інвентаризації об`єкту були виявлені технічні помилки, а саме: при проведенні попередньої інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також зазначено, що площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, що складає 1 316,6 кв.м.

З технічного паспорту від 04.02.2020 б/н, виготовленого ПП «Глав Інвест Груп» на замовлення Возіян О.Ю. на нежитловий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення автомийки з баром, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, вбачається, що відбулася реконструкція одноповерхових будівель літ. «А», літ. «Б», а саме здійснено прибудову приміщень, яких не існувало при проведені попередньої технічної інвентаризації об`єкта, проведеної 05.04.2017:

- до будівлі літ. «А» прибудовано одне «основне приміщення № 6» площею 166,1 кв.м, в результаті чого загальна площа будівлі літ. «А» складає 427,1 кв.м.;

- до будівлі літ. «Б» прибудовано одне «основне приміщення № 3» площею 9,8 кв.м, в результаті чого загальна площа будівлі літ. «Б» складає 37,9 кв.м.

Крім того, державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. прийнято рішення від 04.08.2020, індексний номер 53499416, та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано технічний паспорт від 31.07.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; додано висновок від 30.07.2020 № 442119, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; видалено технічний паспорт від 04.02.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; змінено тип об`єкту з нежитлових приміщень автомийки з баром на нежитлові будівлі.

Відповідно до зазначеного Висновку щодо технічної можливості зміни цільового призначення нежитлових приміщень автомийки з баром в нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, від 30.07.2020 № 442119, виготовленого ПП «Глав Інвест Груп», нежитлове приміщення автомийки з баром за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, має два поверхи, фактично об`єкт обстеження являє собою нежитлову будівлю, що має відокремлений вхід, вихід і віконні отвори. На підставі проведеного дослідження встановлено, що обстежуване нежитлове приміщення за своїми технічними і планувальними характеристиками не може бути нежитловим приміщенням автомийки з баром та не відповідає вимогам для нежитлових приміщень, а є нежитловою будівлею.

Окружною прокуратурою 22.03.2024 на адресу Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради направлено запит щодо надання інформації стосовно передачі у власність або користування земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78.

Із наявного у матеріалах справи листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 08.04.2024 № 01-19/536 убачається, що за наявною у зазначеному департаменті інформацією Одеською міською радою прийняті наступні рішення стосовно земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78:

- рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 № 1787-XXIII «Про затвердження проєкту відведення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» у користування земельних ділянок, загальною площею 0,0486 га, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, для експлуатації та обслуговування павільйону-автомийки: для експлуатації та обслуговування павільйону кафе-бару з літнім майданчиком»;

- рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 № 6517-VII «Про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міраж» щодо земельної ділянки, площею 0,0486 га, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78»;

- рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 № 6496-VII «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель СТО, автомийки, шиномонтажу кафе бару».

Як вбачається з матеріалів справи (т.с. 1, а.с. 125) ТОВ «Міраж» 20.08.2020 звернулося до Одеського міського голови з листом вих. № 15 (вх. № 02.2-10/600 від 20.08.2020), в якому товариство не заперечувало стосовно відведення гр. ОСОБА_5 земельної ділянки орієнтовною площею 0,1925 га за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування будівель СТО, автомийки, шиномонтажу та кафе-магазину. Також у вказаному листі товариство у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ТОВ «Міраж» просило вважати договір оренди землі припиненим.

Між тим із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до Одеського міського голови із заявою про відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,1925 га за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, для експлуатації та обслуговування будівель СТО, автомийки, шиномонтажу та кафе-магазину (вх. № 37-В-4778 від 20.08.2020) (т.с. 1, а.с. 126).

Як встановлено судом, за результатами розгляду вказаних заяв Одеською міською радою прийняті рішення від 16.09.2020 № 6517-VII «Про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міраж» щодо земельної ділянки, площею 0,0486 га, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78» та від 16.09.2020 № 6496-VII «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель СТО, автомийки, шиномонтажу кафе-бару».

Прокурор вважає, що Возіян О.Ю. самочинно, без належних дозвільних документів та у порушення обмежень стосовно використання земельної ділянки, проведено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А», за результатами якої її площа збільшилась на 166,1 кв.м. за рахунок прибудови основного приміщення № 6, а також здійснено будівництво нових нежитлових будівель літ. «А-2» площею 851,3 кв.м., літ. «Б» площею 37,9 кв.м.

Так, за приписами статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільного права та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З приписів статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статаей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Даючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи згідно з законодавством, яке було чинне на день укладення договорів купівлі-продажу від 26.07.2004, від 15.08.2004, від 31.05.2006, від 04.02.2010, господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 26.07.2004 дату набрання ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості) було передбачено, що при відчуженні будівель, споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на користування земельною ділянкою визначається на підставі договору оренди.

За вказаною редакцією статті 120 ЗК України, чинною до змін 2007 року, при набутті права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні іншої особи, правовий режим землі мав визначатися з урахуванням умов договору оренди.

У п. 3.4 договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 визначено, що орендар зобов`язаний, зокрема:

- без попередньої письмової згоди орендодавця не передавати земельну ділянку у суборенду, будь-яким іншим способом не здійснювати повну або часткову передачу прав та обов`язків за цим договором третім особам (у тому числі, за договором про сумісну діяльність, установчим договором та ін.) (п.п. 3.4.5);

- повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди.

- до переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі (п.п. 3.4.6).

З огляду на вказані підпункти договору суд зазначає, що фактично п.п. 3.4.5 забороняв ТОВ «Міраж» без попередньої письмової згоди Одеської міської ради передавати земельну ділянку в суборенду або іншим способом передавати третім особам права й обов`язки за договором, у т.ч. й ОСОБА_1 . При цьому п.п. 3.4.6 сторонами було окремо врегульовувано те, що орендар ТОВ «Міраж» мав повідомити орендодавця Одеську міську раду в тижневий термін про відчуження об`єкту нерухомості, переоформити документи на подальше користування землею та повідомити нового власника ОСОБА_1 про необхідність оформлення документів на право оренди.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що вказані положення підтверджують, що сторони передбачали необхідність оформлення прав нового власника на земельну ділянку.

Так, господарський суд вказує, що матеріалами справи не підтверджено вчинення як ТОВ «Міраж», так і ОСОБА_1 дій, передбачених п.п. 3.4.5, 3.4.6 договору від 24.05.2002, а також не підтверджено оформлення Одеською міською радою права користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 після визнання за нею права власності на нежитлову будівлю у 2004 році. Наразі господарський суд зауважує, що у ОСОБА_1 виникло право власності на нерухомість на підставі рішення суду. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, у відповідності до положень ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент набуття права власності на майно) та положень договору від 24.05.2002, належним чином відповідачем не оформлено.

З огляду викладене, а також на законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, умови підпункту 3.4.6 договору оренди землі від 24.05.2002, суд вважає, що підстави вважати доведеним перехід до ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки від ТОВ «Міраж» відсутні.

Крім того, господарський суд додає, що ТОВ «Міраж» до Головного управління ДПС в Одеській області подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб), згідно з якими задекларовано використання земельної ділянки площею 486 кв.м, а саме: за 2012 рік задекларовано 8 967,15 грн, сплачено 8 967,15 грн; за 2013 рік задекларовано 8 967,19 грн, сплачено 8 967,19 грн; за 2014 рік задекларовано 8 967,15 грн, сплачено 8 967,15 грн; за 2015 рік задекларовано 11 199,95 грн, сплачено 11 199,95 грн; за 2016 рік задекларовано 16 044,21 грн, сплачено 16 044,21 грн; підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки відповідно п. 288.1 ст. 288 ПКУ.

Таким чином, ТОВ «Міраж», як орендар земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 24.05.2022, до 2016 року включно задекларувалося використання земельної ділянки площею 486 кв.м.

При цьому господарський суд зазначає, що у даній справі наступному власнику не може переи?ти право оренди земельної? ділянки, яке у попереднього землекористувача не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на ціи? земельній? ділянці, оскільки попереднім власником об`єкту договірні правовідносини щодо земельної? ділянки під ним не оформлювалися. Відтак, з огляду на те, що у ОСОБА_1 не виникло право оренди на земельну ділянку, на якій розміщений об`єкт нерухомості, відповідно така особа не передала таке право наступному власнику ОСОБА_2 , та в свою чергу ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для набуття права оренди земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також про невжиття вищевказаними особами заходів щодо набуття речових прав на таку земельну ділянку.

Між тим, суд додає, що рішенням Одеської міської ради №6517-VІІ від 16.09.2020, копія якого наявна у матеріалах справи, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраж», міська рада договір оренди земельної ділянки площею 0,0486 га за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, укладений 24.05.2002 між Одеською міською радою та ТОВ «Міраж» і зареєстрований 06.06.2002 за № 633/36, визнано припиненим на підставі п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, п.п. «а», «е», ч. 1 ст. 141 ЗК України, абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, саме на підставі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраж», Одеська міська рада визнала припиненим договір оренди земельної ділянки площею 0,0486 га за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, укладений 24.05.2002 між Одеською міською радою та ТОВ «Міраж» і зареєстрований 06.06.2002 за № 633/36, з огляду на набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЦК України).

Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Частинами третьою, п`ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

За змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст. 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та зазначалося раніше, попередній власник ТОВ «Міраж» володів на праві приватної власності об`єктом нерухомого майна будівлею автомийки-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, площею 212,7 кв.м.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2004 у справі № 2-6238/04, зокрема, визнано право власності на автомийку-бар, площею 292,1 кв.м, літ. А, площею 292,1 кв.м, навіс літ. Б, № 1, 2 огородження, І мощення, розташовані на земельній ділянці площею 486 кв.м по АДРЕСА_2 за Марчук І.Л.

Подалі, на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2004 гр. Гарнаженко Галина Миколаївна придбала автомийку-бар, що розташована по АДРЕСА_2 та складається в цілому з кам`яної будівлі автомийки-бару під літерою «А», загальною площею 292,1 кв.м, «Б» - навіс; 1, 2 огорожі; 1 мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 486 кв.м.

31.05.2006 ОСОБА_3 (покупець) придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення автомийку-бар у будинку АДРЕСА_3 , розташовану на земельній ділянці площею 486 кв.м. (приміщення складається з одного поверху та містить наступні приміщення: 1-е приміщення площею 178,2 кв.м; 2-е приміщення площею 58,8 кв.м; 3-є приміщення площею 12,2 кв.м. Загальна площа приміщень складає 292,1 кв.м.

У подальшому - 04.02.2010 на підставі договору купівлі-продажу Возіян Ольга Юхимівна придбала автомийку-бар у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 292,1 кв.м, що розташована на земельній ділянці загальною площею 486 кв.м.

Разом з тим, у подальшому, ОСОБА_5 здійснено будівництво приміщень, а також реконструкцію приміщення «А» зі збільшенням площі, за результатами чого 12.04.2017 державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. прийнято рішення (індексний номер 34759067) та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано технічний паспорт від 05.04.2017 б/н, виготовлений ФОП Земляний В.В.; додано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14.03.2014 № ОД142140730078, видану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; змінено тип об`єкта з «автомийки-бару» на «нежитлові приміщення автомийки з баром»; змінено загальну площу об`єкта з 292,1 кв.м на 1140,4 кв.м.

Згідно з п. 3.21. ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко- економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 за № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» передбачено, що будівельні роботи це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Тобто, зміна функціонального призначення приміщень можлива лише шляхом проведення реконструкції (проведення будівельних робіт) та прийняття реконструйованого об`єкту до експлуатації на підставі відповідних декларативних або дозвільних документів, зареєстрованих або виданих органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Порівнянням технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» від 02.02.2010 на замовлення Ципук Людмили Василівни, з технічним паспортом, виготовленим ФОП Земляний В.В. від 05.04.2017 на замовлення ОСОБА_5 , вбачається, що останньою збудовано двоповерхове нежитлове приміщення літ. «А-2» загальною площею 851,3 кв.м, одноповерхове нежитлове приміщення літ. «Б» загальною площею 28,1 кв.м, а також реконструйовано одноповерхове нежитлове приміщення літ. «А», площа якого в результаті реконструкції становить 261,0 кв.м., з огляду на що площа фактично збільшилася з 292,1 кв.м на 1140,4 кв.м.

При цьому, суд додає, що у матеріалах реєстраційної справи на даний об`єкт нерухомого майна, що зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міститься декларація про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78 ДК 018-2000 1220.9, категорія складності ІІ» від 14.03.2014 № ОД142140730078, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, з якої вбачається, що в якості документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою, зазначено укладений договір оренди земельної ділянки від 24.05.2002 б/н, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2002 за № 633/36.

Водночас, як встановлено судом вище, вказаним договором оренди земельна ділянка надана у строкове, платне користування ТОВ «Міраж», а не ОСОБА_5 , та, як встановлено судом вище, саме ТОВ «Міраж» до 2016 року включно декларувало використання земельної ділянки площею 486 кв.м та лише 16.09.2020 на підставі клопотання товариства договір оренди міською радою був припинений.

Подалі 12.02.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. прийнято рішення від 12.02.2020 (індексний номер 51099894), та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано довідку від 04.02.2020 № 125414, видану «Глав Інвест Груп»; додано технічний паспорт від 04.02.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; видалено технічний паспорт від 05.04.2017 б/н, виготовлений ФОП Земляний В.В.; загальну площу об`єкта змінено з 1140,4 кв.м на 1316, 3 кв.м.

При цьому, зі змісту довідки від 04.02.2020 № 125414, виданої ПП «Глав Інвест Груп», встановлено, що в результаті проведення технічної інвентаризації об`єкту були виявлені технічні помилки, а саме, при проведенні попередньої інвентаризації не були враховані підсобні приміщення, а також зазначено, що площа змінена у зв`язку з уточненням лінійних розмірів та площ приміщень, що складає 1 316,6 кв.м.

Так, із технічного паспорту від 04.02.2020 б/н, виготовленого ПП «Глав Інвест Груп» на замовлення Возіян О.Ю. на нежитловий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення автомийки з баром, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , судом встановлено, що відбулася реконструкція одноповерхових будівель літ. «А», літ. «Б», а саме здійснено прибудову приміщень, яких не існувало при проведені попередньої технічної інвентаризації об`єкта, проведеної 05.04.2017: до будівлі літ. «А» прибудовано одне «основне приміщення № 6» площею 166,1 кв.м,, в результаті чого загальна площа будівлі літ. «А» складає 427,1 кв.м; до будівлі літ. «Б» прибудовано одне «основне приміщення № 3» площею 9,8 кв.м, в результаті чого загальна площа будівлі літ. «Б» складає 37,9 кв.м.

Крім того, судом встановлено, що державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. прийнято рішення від 04.08.2020 (індексний номер 53499416) та внесено наступні зміни до розділу на даний об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: додано технічний паспорт від 31.07.2020 б/н, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; додано висновок від 30.07.2020 № 442119, виготовлений ПП «Глав Інвест Груп»; видалено технічний паспорт від 04.02.2020 б/н, виготовлений ПП ««Глав Інвест Груп»; змінено тип об`єкту з нежитлових приміщень автомийки з баром на нежитлові будівлі.

Відповідно до зазначеного Висновку щодо технічної можливості зміни цільового призначення нежитлових приміщень автомийки з баром в нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, від 30.07.2020 № 442119, виготовленого ПП «Глав Інвест Груп», нежитлове приміщення автомийки з баром за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, має два поверхи, фактично об`єкт обстеження являє собою нежитлову будівлю, що має відокремлений вхід, вихід і віконні отвори. На підставі проведеного дослідження встановлено, що обстежуване нежитлове приміщення за своїми технічними і планувальнимии характеристиками не може бути нежитловим приміщенням автомийки з баром та не відповідає вимогам для нежитлових приміщень, а є нежитловою будівлею.

Наразі, господарський суд зауважує, що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, на якій проведені будівельні роботи, надавалася у строкове, платне володіння і користування ТОВ «Міраж» (кадастрові номера: земельна ділянка площею 0,0327 га - 5110137200:16:04:016; земельна ділянка площею 0,0159 га - 5110137200:16:04:017) на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.05.2002 зі встановленням обмежень, зокрема, заборона будівництва нових об`єктів.

При цьому, ні станом на момент реєстрації за Возіян О.Ю. права приватної власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, ні станом на момент внесення змін до реєстру, пов`язаних зі зміною площі вказаного обєкта нерухомості (з 292,1 кв.м на 1140,4 кв.м, а також з 1140,40 кв.м на 1316,13 кв.м), у Возіян .Ю. не було жодного речового права користування земельною ділянкою під цим реконструйованим та добудованим об`єктом нерухомого майна.

Господарський суд звертає увагу, що не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Оскільки Рада, як власник земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності на самочинно реконструйоване та добудоване майно, то задоволення вимоги про знесення такого майна та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав власника, узгоджується із наведеними приписами ст. 152 Земельного кодексу України та положеннями ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Надаючи оцінку доводам відповідача. суд зазначає наступне.

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у тому числі, вказує, що 16.09.2020 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , про що позивач також зазначив у своєму позові. При цьому, відповідач зазначає, що нею було розроблено такий проєкт землеустрою та наразі здійснюються заходи щодо його подачі до Департаменту земельних ресурсів ОМР, з огляду на що ОСОБА_5 не мала та не має наміру не виконувати законодавчо закріплені вимоги щодо відведення землі в оренду.

Разом з тим, господарський суд зауважує, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , міською радою було надано відповідачу ще 16.09.2020 року на підставі рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 № 6496-VII «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель СТО, автомийки, шиномонтажу кафе бару», тобто 6 (шість) років потому. Водночас станом на 02.10.2026 року відповідачем не здійснено усіх необхідних дій задля оформлення речового права оренди відповідної земельної ділянки. При цьому, господарський суд наголошує, що шести років для виконання таких дій є достатньо у повному обсязі.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що у ОСОБА_5 відсутня заборгованість по сплаті податків, що свідчить про належну поведінку та свідоме ставлення до законодавчо закріплених вимог щодо сплати податків, оскільки відсутність у відповідача заборгованості зі сплати податків саме по собі не свідчить про правомірність будівництва та не спростовує ознак самочинного будівництва. Ця обставина стосується виконання відповідачем податкових обов`язків, тоді як правовий режим об`єкта нерухомості визначається дотриманням вимог містобудівного та земельного законодавства.

Також, судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо того, що, починаючи з 19.11.2024 року по теперішній час жодної підозри Возіян О.Ю. в самовільному зайнятті земельної ділянки та самочинному будівництві на даній землі пред`явлено не було, що дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 самовільного зайняття землі та самовільного будівництва на ній, адже у разі скоєння таких дій правоохоронними органами були б вжитті заходи щодо пред`явлення підозри ОСОБА_5 , однак даних дій зроблено не було та не буде в силу відсутності доказів на підтвердження даного, з огляду на наступне. Так, господарський суд відхиляє наведені доводи відповідача як такі, що ґрунтуються на помилковому ототожненні відсутності кримінального провадження з відсутністю порушень вимог земельного та містобудівного законодавства. Наразі, господарський суд зауважує, що саме по собі неповідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із самовільним зайняттям земельної ділянки або самочинним будівництвом, не підтверджує правомірності здійснення будівельних робіт та не спростовує обставин, на які посилається прокурор. Встановлення ознак самочинного будівництва у межах розгляду цієї справи не поставлено законом у залежність від попереднього повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. За таких обставин відсутність повідомлення відповідача про підозру не може розглядатися як самостійний доказ правомірності реконструкції об`єктів нерухомості або належності правових підстав для використання земельної ділянки. Вирішальне значення для розгляду спору мають встановлені судом обставини щодо правового статусу земельної ділянки, наявності у відповідача речових прав на її використання, дотримання встановленого порядку виконання будівельних робіт та відповідності спірних об`єктів вимогам законодавства.

Стосовно наданих ОСОБА_5 доказів: копій адвокатського запиту від 18.06.2026 року, відповіді на адвокатський запит від 25.06.2026 року, відповіді від 02.07.2026 року суд зазначає наступне.

Із копії адвокатського запиту від 18.06.2026 № 1275-06/26 убачається, що представником відповідача не зазначено, чим обґрунтовано необхідність отримання матеріалів технічної інвентаризації будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у той час як адреса спірного об`єкта: АДРЕСА_2 .

При цьому, ОСОБА_5 , 04.02.2010 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 99 набула право власності на автомийку-бар у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 292,1 кв.м, що розташована на земельній ділянці, загальною площею 486 кв.м.

Між тим, відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу № 99 вказана земельна ділянка надана у строкове, платне володіння і користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Міраж» на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого Криворотенко Л.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 24.05.2002 за реєстровим номером № 5389 та зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.06.2002 за № 633/36. Кадастрові номера: земельна ділянка площею 0,0327 га -510137200:16:04:016; земельна ділянка площею 0,0159 га - 510137200:16:04:017.

Так, відповідно до матеріалів Технічної документації по встановленню в натурі меж земельних ділянок та складанню договору оренди землі ТОВ «Міраж» для експлуатації та обслуговування павільйону автомийки та павільйону кафе-бару з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_2 , що додана до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 08.04.2024 № 01-19/536 та міститься у матеріалах справи, а саме у викопіюванні із чергового кадастрового плану м. Одеси щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5110137200:16:04:016 та 5110137200:16:04:017 вказано, що суміжними земельними ділянками є: № 1 ЗАТ «Одеський м`ясокомбінат» та № 2 ВАТ «Одессільмаш». При цьому на вказаному викопіюванні зазначено межі земельної ділянки ЗАТ «Одеський м`ясокомбінат», що збігається з графічними матеріалами та вказує на те, що ділянки АДРЕСА_2 та № 80 є суміжними.

Крім того, господарський суд зазначає, що за результатами розгляду заяв ТОВ «Міраж» та ОСОБА_5 . Одеською міською радою прийнято вказані вище рішення від 16.09.2020 № 6517-VII «Про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міраж» щодо земельної ділянки, площею 0,0486 га, за адресою: АДРЕСА_2 » та від 16.09.2020 № 6496-VII «Про надання дозволу гр. ОСОБА_5 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель СТО, автомийки, шиномонтажу кафе-бару», що свідчить про те, що аргументи відповідача стосовно того, що спірна земельна ділянка нібито належить не Одеській міській раді, а надана у власність Одеському м`ясокомбінату, суперечать діям відповідача, який 6 років тому звертався до Одеської міської ради за отриманням дозвільних документів на земельну ділянку та отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою.

Щодо критерію пропорційності.

Господарський суд зазначає, що відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов`язковою умовою використання земельної ділянки під забудову є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне її зайняття.

Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Отже ФОП Возіян О.Ю., перед проведенням будівництва та реконструкції, могла та повинна була знати про те, що будівництво та реконструкція об`єкта нерухомості відбулися за рахунок здійснення забудови земельної ділянки комунальної власності, не відведеної для цієї мети, відповідно, про незаконність проведення такого виду будівництва та про можливі негативні наслідки та ризики у разі набуття права власності на таке майно.

Натомість, проігнорувавши вимоги чинного законодавства, відповідач фактично взяв на себе ризики, пов`язані, у тому числі, із можливим знесенням самочинно збудованого об`єкта.

У відповідача не було жодних законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного ст. 376 ЦК порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об`єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси.

Крім того, господарський суд враховує, що у даному випадку взагалі відсутнє втручання у мирне володіння майном відповідача, оскільки, як було встановлено вище, він не міг набути права власності на об`єкт самовільного будівництва, тому знесення такого об`єкту жодним чином не впливає на його право мирного володіння.

Щодо позовних вимог про припинення володіння правом приватної власності шляхом скасування державної реєстрації змін до розділу щодо об`єкта речових прав.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів Позивача.

За таких обставин господарський суд доходить висновку, що вимоги Прокурора про припинення володіння правом приватної власності на нежитлову будівлю шляхом скасування державної реєстрації змін до розділу щодо об`єкта речових прав не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з цим у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

Стосовно заяви відповідача про те, що позов поданий прокурором з порушення строку позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів, відповідно. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення (пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (п.7.34.), приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

У постанові від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 Верховний Суд також зазначив, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення (п. 4.31.).

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірної земельної ділянки щодо користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки спірна земельна ділянка продовжує перебувати у комунальній власності Одеської міської ради і порушення прав її законного володільця, на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

З огляду на викладене, твердження відповідача про застосування строку позовної давності у даних відносинах є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 443,73 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають покладенню на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 78, з кадастровим номером 5110137600:44:004:0001, загальною площею 1925 кв.м, зобов`язавши ФОП Возіян Ольгу Юхимівну (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. А-2 загальною площею 851,3 кв.м, нежитлової будівлі літ. Б загальною площею 37,9 кв.м, із приведенням нежитлової будівлі літ. А до технічних показників, передбачених в технічному паспорті від 02.02.2010, виготовленого КП ОМБТІ та РОН, та шляхом знесення основного приміщення № 6 загальною площею 166,1 кв.м.

3. У задоволенні решти частини вимог заступника керівника Пересипської окружної прокуратури міста Одеси до фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни відмовити.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Возіян Ольги Юхимівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3; код ЄДРПОУ 03528552; рахунок № UA 808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві)грн. 40 коп. та судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 443 (чотириста сорок три)грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 08 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко