Решение № 140405693, 07.10.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/505/26

Провадження № 2/690/455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Вахнова Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Вельган А.І.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3

представник органу опіки та піклування Звенигородської міської ради Шкапенко Л.В.,

представник служби у справах дітей Звенигородської міської ради Сидоренко Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Багачеве в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області, Служба у справах дітей Звенигородської міської ради Черкаської області, Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області - про повернення дитини матері, визначення місця проживання дитини, звільнення піклувальника від повноважень та припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції учасників справи.

ОСОБА_4 звернулась 29.06.2026 до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступне. Вона є рідною матір`ю неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батько ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.05.2023 р. у справі № 694/922/23 неповнолітнього ОСОБА_5 було відібрано у позивача без позбавлення батьківських прав та стягнуто з неї аліменти на його утримання. На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 694/922/23 від 25.07.2023 р. та станом на 15.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів у неї відсутня, що підтверджується довідкою Звенигородського відділу ДВС № /20.1-42/31143.

Рішенням Виконавчого комітету Звенигородської міської ради №241 від 23.06.2023 над малолітнім на той час ОСОБА_5 встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_7 .. Після досягнення дитиною 14-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) опіка трансформувалася у піклування в силу вимог ч. 2 ст. 76 ЦК України.

На час звернення до суду причини, що перешкоджали належному вихованню дитини матір`ю, повністю відпали, не перебуває на наркологічному чи психіатричному обліку згідно довідки KHП «Звенигородська БЛІЛ» № 168 від 16.05.2026 р. та №165 від 18.05.2026 р.. Вона 07.09.2024 уклала шлю6 із ОСОБА_8 та за договором купівлі-продажу від 13.05.2025 придбала у приватну власність житловий будинок площею 48,8 кв.м. в с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області. Також з 10.06.2026 офіційно працевлаштована, тобто має стабільний дохід для утримання дитини. Згідно Акта депутата Звенигородської міської ради від 18.05.2026 р. за місцем фактичного проживання характеризується позитивно.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України 20.05.2026 неповнолітній ОСОБА_5 подав письмові заяви до органів опіки та піклування Звенигородської та Обухівської міських рад, у яких чітко, усвідомлено та безальтернативно висловив волевиявлення проживати разом з матір`ю в с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області.

Оскільки вона не позбавлена батьківських прав, створила належні умови для утримання та виховання сина, а дитина виявляє самостійне бажання проживати з нею, тому в силу ч.3 ст. 170 СК України наявні підстави для повернення дитини матері, і подальше збереження статусу піклувальника за ОСОБА_3 є таким, що не відповідає найкращим інтересам дитини (ст. 75 ЦК України). Крім того, у зв`язку з поверненням дитини на виховання та утримання матері, правові підстави для стягнення з позивача аліментів на користь піклувальника втрачають актуальність i підлягають припиненню (ст. 192 СК України).

За цих підстав просила позов задовольнити, повернути їй неповнолітнього сина, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання та спільне проживання, визначити місце його проживання разом з матір`ю, звільнити ОСОБА_3 від виконання обов`язків піклувальника та припинити стягнення аліментів.

Відповідач відзив до суду не подавав.

Згідно вимог ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області надав до суду висновок про доцільність повернення дитини матері. В обґрунтування зазначили, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.05.2023 в справі №694/922/23 неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відібрано в матері без позбавлення її батьківських прав, та відповідно до рішення виконавчого комітету Звенигородської міської ради встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_3 за період відсутності дітей позивач проходила військову службу в період з 15.07.2023 по 16.10.2024. На даний час обставини, що перешкоджали поверненню дитини, змінились. ОСОБА_1 придбала житловий будинок в с. Вільховець Звенигородського район Черкаської області. З 10.06.2026 працевлаштована у ФОП « ОСОБА_10 » в ТЦ «АСОРТІ+», має стабільний дохід. Заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №694/922/23 повністю відсутня. Згідно довідок Звенигородської БЛІЛ від 18.05.2026 №№163, 168 на «Д» обліку у Звенигородському наркологічному кабінеті не перебуває, під наглядом у Звенигородському психоневрологічному кабінеті не перебуває, за психіатричною допомогою не зверталась. Також за місцем проживання характеризується позитивно. Працівниками служби у справах дітей Звенигородської міської ради було обстежено умови проживання ОСОБА_1 та згідно акту обстеження умов проживання від 25.06.2026 в будинку створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, для нього облаштовано окрема кімната, в якій є всі необхідні меблі, одяг, взуття та інші речі для щоденного вжитку. На комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Звенигородської міської ради 26.06.2026 було заслухано матір дитини, ОСОБА_1 , яка повідомила, що вона змінилась, часто спілкується з сином, усвідомила свою провину, змінила своє життя, що підтвердила відповідними документами. Виявляє велике бажання повернути дитину в свою сім`ю. Також було заслухано думку опікуна/піклувальника ОСОБА_3 , який стверджував, що ОСОБА_1 не змінилась, не цікавиться життям дитини, та неповнолітньому буде краще проживати з ним. Також наявна заява дитини, що він хоче проживати з матір`ю. Працівниками служби у справах дітей Звенигородської міської ради було проведено особисту бесіду з неповнолітнім, під час якої ним було надано відповідь, що він хоче проживати з матір`ю. Відповідно до ч.3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Виходячи з інтересів неповнолітнього вважали доцільним повернути неповнолітню дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, згідно вимог ст. 19 Сімейного кодексу України надав до суду висновок про недоцільність повернення дитини матері. В обґрунтування зазначили, що питання розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області 11.08.2026 та встановлено наступне. ОСОБА_3 призначено опікуном малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Звенигородської міської ради №241 від 23.06.2023 «»Про призначення опіки над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_5 ». Опікун/піклувальник ОСОБА_3 разом зі своєю сім`єю та підопічним проживають в м. Обухів Київської області, де для нього створені належні умови для проживання та виховання дитини. Також дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, шкільним приладдям, засобами гігієни, предметами побуту, взаємовідносини в сім`ї дружні, ОСОБА_3 забезпечує своєчасне проходження медогляду свого підопічного, слідкує за систематичним відвідуванням навчального закладу, підготовкою домашніх завдань, ОСОБА_11 відвідує секцію вільна боротьба. У навчальному закладі зарекомендував себе з хорошої сторони, проявляє організованість, бере активну участь у житті класу та ліцею, виявляє розвинене логічне мислення. Усі ці навички напрацьовувались ОСОБА_3 та ОСОБА_11 протягом тривалого часу. Під час розмови з неповнолітнім ОСОБА_11 , дитина висловлює думку та бажання проживати з матір`ю, але пояснити своє бажання не може. Піклувальником пророблена велика робота для налагодження навчального процесу дитини, забезпечення якісного проведення вільного часу дитини, оздоровлення та відпочинку. За час перебування дитини під опікою свого дядька мати лише три рази приїздила відвідати свого сина, при цьому не привозила йому жодних подарунків, при зустрічах не організовувала жодного спільного дозвілля та відпочинку, займалась лише своїми справами. До органу опіки та піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області також не зверталась, не надала жодного підтверджуючого документу про покращення житлово-побутових умов, медичних довідок щодо подолання алкогольної залежності, інформації щодо джерел доходів та працевлаштування, характеристик тощо. Зі слів опікуна у житті його сестри, матері ОСОБА_11 , нічого не змінилось.

У судовому засіданні позивач у вступному слові підтримала заявлені позовні вимоги, вважала доцільним повернення їй неповнолітнього сина після закінчення ним 9 класу за місцем проживання піклувальника ОСОБА_3 .. Додатково зазначила, що дійсно після смерті чоловіка у 2021 році залишилась з двома неповнолітніми дітьми в скрутних життєвих обставинах та почала зловживати алкогольними напоями, не справлялась з виконанням своїх батьківських обов`язків, що і призвело до відібрання в неї дітей у 2023 році. Після цього вона з власної ініціативи пішла до Збройних Сил України, де проходила військову службу, сплачувала аліменти на утримання двох дітей, повністю виправила свою поведінку та змінила погляди на життя та цінності, вдруге у 2024 вийшла заміж, придбала у 2025 приватний будинок. Після звільнення з військової службу у 2024 році почала більше часу приділяти спілкуванню з дітьми. Дійсно, до свого рідного брата в м. Обухів приїжджала лише один раз для того, щоб її син підписав заяву та подав до органу опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області, оскільки він неодноразово висловлював своє бажання повернутись жити з нею. Спільно з новим чоловіком облаштували для неповнолітнього сина крему кімнату. Відповідач не перешкоджав ні їй, ні дитині, спілкуватись, та за згодою сторін дитина приїжджала до неї на вихідні, свята та канікули протягом останнього року. Щодо подальших планів зазначила, що планує перевести його у Звенигородську школу, в яку з їх місця проживання курсує шкільний автобус, та по можливості записати в якісь гуртки, якщо дитини захоче.

Відповідач у судовому засіданні, визнавши всі фактичні обставини справи, також визнав позовні вимоги в частині повернення його племінника ОСОБА_9 матері після закінчення ним 9 класу за місцем проживання. У вступному слові зазначив, що дитина проживає з ним з 2023 року, він займається його навчанням, контролює виконання ним домашніх завдань, опікується його дозвіллям, зайняттями спортом та літом відправляв його до літнього табору з метою його всебічного розвитку. Дійсно він підтримує тісні відносини з матір`ю, в цьому жодних перешкод йому не чинить, сприяє їх спілкуванню, оскільки позивачка є його рідною сестрою. Однак вважає, що наразі повернення дитини матері негативно позначиться на його навчанні у випускному 9 класі, що перешкодить йому вступити до гарного навчального закладу на гарну спеціальність. Аліменти в розмірі близько 3000 грн щомісячно, які сплачує позивачка на дитину, не покривають тих витрат, які він витрачає на розвиток дитини. Він працює на трьох роботах щоб належним чином забезпечити дитину, яка залишилась без батьківського піклування. Інтереси дитини щодо майбутнього мають переважати над його бажанням повернутись до матері. Тим більше, після літніх канікул дитини у його матері, ОСОБА_11 проводив по 16 годин в телефоні та почав курити електронні цигарки («електронки»), що свідчить про відсутність контролю з боку матері. В подальшому, після його повернення, виявив пропажу грошових коштів та майже одразу вилучив у дитини придбаний ним на ці гроші електронку. До літніх канікул такої поведінки в нього ніколи не було, тому і вважає що на даний час недоцільно повертати дитину матері, яка об`єктивно не зможе забезпечити йому належний контроль та високий рівень дисципліни для навчання у випускному класі.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради у судовому засіданні підтримав висновок, наданий ними, та у судовому засіданні вважали доцільним повернути неповнолітню дитину матері після закінчення ним випускного 9 класу за місцем проживання піклувальника.

Представник служби у справах дітей Звенигородської міської ради також підтримали висновок, затверджений органом опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, та вважали доцільним повернути неповнолітню дитину матері після закінчення ним 9 класу за місцем проживання піклувальника.

Також у судовому засіданні в присутності представника органу опіки та піклування Звенигородської міської ради було опитано неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На питання суду дитина однозначно висловила бажання повернутись до матері та проживати з нею. Також зазначив, що постійно спілкується з матір`ю, за згодою піклувальника приїжджав до неї на вихідні та канікули, де для нього облаштовано окрему кімнату. На питання суду щодо розпорядку дня та дисципліни зазначив, що мати йому нічого не забороняла, він сидів в планшеті та телефоні по 16 годин, гуляв з друзями та займався своїми справами. Зараз навчається у випускному 9 класі, після закінчення якого планує вступати до училища чи технікуму. Водночас цілком задоволений своїм життям у опікуна, в нього також є окрема кімната, все необхідне, друзі, займається вільною боротьбою, в школі навчається тривалий час та почувається там комфортно. Висловився щодо готовності змінити своє життя та усе оточення лише заради повернення до матері, вважав що нічого суттєво не зміниться та на його навчанні це не позначиться.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені належним чином, поважність причини неявки суду не повідомили. Просили розглянути справу за відсутності їхнього представника та ухвалити рішення в інтересах дитини.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та поясненнях сторін, зокрема щодо підтримання позову позивачем в частині доцільності повернення дитини після закінчення ним навчального року у школі за місцем проживання піклувальника та визнання в цій частині відповідачем, перевіривши матеріали справи, та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За згодою сторін суд визнав недоцільним дослідження письмових доказів щодо тих обставин, які визнаються учасниками справи.

Позивач є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його рідний батько, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок неналежного виконання батьківських обов`язків на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.05.2023 у справі № 694/922/23 неповнолітнього ОСОБА_5 було відібрано у позивача без позбавлення батьківських прав та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини.

Рішенням виконавчого комітету Звенигородської міської ради № 241 від 23.06.2023 над ОСОБА_5 встановлено опіку, опікуном призначено ОСОБА_3 , а після досягнення дитиною 14-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) опіка трансформувалася у піклування в силу вимог ч. 2 ст. 76 ЦК України.

Позивачка з липня 2023 по жовтень 2024 проходила військову службу, після звільнення з якої суттєво змінила життєві обставини, що стали підставою для відібрання у неї дитини.

ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі з 07.09.2024 року, та придбали 13.05.2025 житловий будинок в с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області, в якому для дитини облаштували окрему кімнату та придбали необхідні меблі.

На наркологічному чи психіатричному обліках ОСОБА_1 згідно довідок KHП «Звенигородська БЛІЛ» № 168 від 16.05.2026 р. та №165 від 18.05.2026 р. не перебуває.

З 10.06.2026 офіційно працевлаштована, має стабільний дохід, та станом на 15.05.2026 в неї була відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.

Зареєстрованим місцем проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 є м. Звенигородка згідно відомостей Державного демографічного реєстру, проте з 2023 року він постійно проживає разом з опікуном ОСОБА_3 та останні 4 навчальні класи відвідував навчальний заклад в м. Обухів, відвідує гуртки, завдяки відповідачу вдосконалюється у навчанні, а 2026/2027 навчальний рік є випускним (9) роком навчання.

Спір між сторонами щодо повернення дитини матері фактично відсутній, позивач та відповідач дійшли згоди щодо доцільності повернення дитини матері після закінчення ним 2026/2027 навчального року у випускному 9 класі, тобто з 01.06.2027 року, в тому числі і щодо похідної вимоги про припинення піклування та стягнення аліментів з цього ж часу.

Позовна вимога про визначення місця проживання дитини, яка досягла 14 років, не може бути предметом спору між сторонами, оскільки він вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з положенням статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а після досягнення чотирнадцяти років вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частина 1 ст. 170 СК України врегульовує випадки, в яких суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, а згідно із ч. 3 цієї статті, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд може постановити рішення про повернення їм дитини.

Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали, а судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених ст. 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам. У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Відмова у задоволенні позовних вимог про повернення дитини не позбавляє батьків права брати участь у вихованні дитини, підтримувати з нею регулярні стосунки, піклуватися про стан її здоров`я, а також фізичний та моральний стан.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), та в п. 100 рішення від 16 липня 2015 року «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини, залежно від їх характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до положень ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання щодо неї, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Аналогічна правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

Судом встановлено та визнається сторонами, що дитина може бути повернута матері, оскільки цього бажає неповнолітня дитина, а позивачка створила належні і безпечні умови для його проживання, життя, здоров`я і морального виховання, однак на час розгляду справи щодо можливості сталого матеріального утримання не підтверджена достатніми доказами, так і щодо забезпечення належної організації навчального процесу у випускному класі школи.

Зазначене також підтверджується висновком органу опіки та піклування Звенигородської міської ради від 26.06.2026 «Про доцільність повернення дитини на виховання матері».

Натомість судом враховуються також якнайкращі інтереси для дитини, яка навчається у випускному 9 класі та протягом останніх 3 років навчається в навчальному закладі в м. Обухів Київської області за місцем проживання опікуна, має значні успіхи завдяки контролю ОСОБА_3 , стабільне соціальне позитивне оточення, розвивається у знаннях та навичках, його дозвілля також розплановане гуртками та додатковими зайняттями, йому цілком забезпечено оздоровлення та якісне проведення вільного часу, при цьому жодних перешкод у спілкуванні з дитиною та відвідуванні ним місця проживання матері відповідачем не створювалось.

Вказані обставини визнаються учасниками справи і відображені у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про недоцільність позбавлення батьківських прав та недоцільність на даний час повернення неповнолітнього ОСОБА_5 до матері ОСОБА_1 .

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Оцінюючи доводи сторін у взаємозв`язку з висновками органів опіки та піклування за місцем проживання матері та дитини, думкою дитини, суд враховує, що основним завданням є вирішення спору між сторонами, тобто здійснення судом своєї базової функції ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 400/936/18.

У судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 підтримала позов в частині повернення дитини до неї після закінчення ним навчального року у 9 класі за місцем проживання піклувальника, а відповідач ОСОБА_3 в цій частині позов визнав.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років.

Водночас закон наділяє дитину, яка досягла 14 років, правом на самостійне визначення її місця проживання. Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Ця норма кореспондується з положенням ч. 2 ст. 29 ЦК України, яка встановлює, що фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

На час звернення до суду та розгляду справи дитина досягла 14-річного віку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України та ч. 2 ст. 29 ЦК України набув право самостійно визначати своє місце проживання, а тому позовні вимоги про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не підлягають до задоволення.

Так, під час розгляду справи дитина хоча і висловила бажання повернутись до матері, проте залишилась проживати разом з піклувальником для закінчення навчання у школі за його місцем проживання, що відповідає його найкращим інтересам.

Суд зауважує, що в цьому випадку мати не позбавлена права спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Верховний Суд у постанові від 12 травня 2023 року у справі 3 686/12480/22 наголосив на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 613/1185/19 оцінка інтересів дитини та її звичайного місця проживання безпосередньо пов`язана з відвідуванням навчального закладу, соціальними зв`язками, інтеграцією у шкільне середовище та відсутністю факторів психологічного стресу.

ЄСПЛ постійно підкреслює (справи «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», «X v. Latvia»), що оцінка найвищих інтересів дитини є вирішальною. Якщо переміщення або повернення дитини до одного з батьків під час випускного класу/випускних іспитів загрожує її психічному стану, спричиняє надмірний психологічний стрес або руйнує її навчальний процес і подальші освітні перспективи (вступ до закладу вищої освіти), це оцінюється як істотна шкода або створення неналежної ситуації для дитини.

Згідно з позицією ЄСПЛ та ст. 12 Конвенції ООН про права дитини, якщо дитина досягла підліткового або випускного віку (зазвичай 1417 років), її власна думка, прив`язаність до навчального закладу, друзів та підготовка до випуску мають серйозну вагу. Суди повинні оцінювати, чи бажає сама дитина змінювати місце проживання наприкінці навчання.

У рішенні ЄСПЛ «Maumousseau and Washington v. France» (Заява № 39388/05) суд наголосив, що при вирішенні питань повернення дитини необхідно дотримуватися балансу між механізмами повернення та реальними інтересами дитини щодо збереження її психологічного стану та умов розвитку.

У рішенні «Ignaccolo-Zenide v. Romania» (Заява № 31679/96) суд визначає обов`язок державних органів вживати усіх розумних заходів для виконання рішень, проте з урахуванням того, що примусові заходи щодо дітей мають бути обмеженими, а інтереси дитини та її психологічна готовність є пріоритетними.

Таким чином, у справах про повернення дітей ЄСПЛ зазначає, що затримка або відтермінування виконання рішень чи відмова у негайному поверненні може бути обґрунтованою, якщо негайна зміна середовища зашкодить дитині. Завершення навчального року або випускного класу розглядається національними судами та оцінюється ЄСПЛ як важливий фактор стабільності середовища дитини.

За цих підстав суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та повернути дитину матері після закінчення неповнолітнім випускного класу (навчального 2026/2027 року) за місцем проживання піклувальника, також підлягає задоволенню і похідна вимога про припинення стягнення аліментів з матері після повернення дитини до неї.

Щодо позовної вимоги про звільнення ОСОБА_3 від повноважень піклувальника суд зазначає наступне.

Статтею 251 СК України визначено, що особа може бути звільнена від обов`язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Згідно положень ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

Статтею 60 ЦК України визначено виключний перелік встановлення опіки та піклування судом, зокрема встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування...

Згідно положень ст. 76 ЦК України опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов`язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Відповідно до ст. 77 ЦК України піклування припиняється у разі: 1) досягнення фізичною особою повноліття; 2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; 3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

За приписом ч. 1 ст. 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника.

Оскільки опіку над дитиною та призначення ОСОБА_3 опікуном (в силу ст. 76 ЦК України з 14.12.2025 піклувальником) встановлювалось рішенням виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області №241 від 23.06.2023, а тому суд не вправі вирішувати питання в цій частині, зокрема, і щодо припинення опіки (піклування) над дитиною.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Під час судових дебатів позивач та її представник не наполягали на вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 5, 12-13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_1 на виховання відібрану на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.05.2023 неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після закінчення ним навчального року 2026/2027 у випускному 9 класі навчального закладу в м. Обухів Київської області.

Припинити з 01 червня 2027 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку відповідно до рішення Звенигородського районного суду від 17.05.2023 у справі № 694/922/23.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та оголошено 07.10.2026 року

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 );

Треті особи:

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Звенигородської міської ради Черкаської області (місцезнаходження: просп. Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202);

Служба у справах дітей Звенигородської міської ради Черкаської області (місцезнаходження: просп. Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202),

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (місцезнаходження: вул. Київська, 10, м. Обухів, Київська область, 08700).

Суддя Л.А. Вахнова