Постановление суда № 140377016, 19.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23415/26 1-кс/760/11226/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

В складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1

секретаря - ОСОБА_2

За участі: прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

провівши в приміщенні суду в м. Києві судове засідання по розгляду клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого із прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому пред`явлено підозру у кримінальному провадженні за №12025100090003126 від 09.12.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 є головним сержантом - командиром відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка діє до теперішнього часу.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», якою, зокрема, визначено механізм оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, проходження медичного огляду, оформлення призову та відправлення до місць проходження військової служби.

Будучи військовослужбовцем ОСОБА_4 , окрім вищенаведеного, згідно з вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення проти власності та проти життя та здоров`я особи, її честі, гідності й свободи за наступних обставин.

Так, 28.01.2026 року о 21:00 год., після доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою:

АДРЕСА_1 , у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник спільний злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_8 сильного фізичного болю з метою його залякування та примушування до вчинення дій, що суперечать його волі.

З метою реалізації зазначеного злочинного умислу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 діючи повторно, у складі організованої групи, залучили до вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_4 .

Під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів ОСОБА_8 у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», розташованої на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, інші працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які не є учасниками зазначеної організованої групи, повідомили, останньому повідомлено про необхідність залишення на зберігання особистих речей, після чого зазначені речі було поміщено до зіп-пакетів, призначених для їх тимчасового зберігання.

У подальшому, у зазначений період часу, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та

ОСОБА_4 , який, не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення, діючи повторно, умисно, спільно та узгоджено, реалізуючи спільний злочинний умисел, користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_8 з усіх боків, позбавивши його можливості вільно залишити місце події та чинити ефективний опір.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_9 , як організатор організованої групи, надав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказівку здійснити фізичний вплив на ОСОБА_8 .

На виконання вказівки ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи узгоджено та відповідно до спільного злочинного умислу, застосували до ОСОБА_8 фізичне насильство, спільно утримуючи останнього та позбавляючи його можливості чинити опір і залишити місце події, чим забезпечували ОСОБА_9 можливість подальшого застосування до потерпілого фізичного насильства.

У подальшому до спільних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 долучився ОСОБА_4 , який,

не будучи учасником організованої групи, долучився до нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, а саме наносив ОСОБА_8 численні удари руками та ногами по різних частинах тіла.

ОСОБА_9 , перебуваючи поруч, контролював дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , схвалював їх та вимагав продовжувати застосування незаконного фізичного впливу до ОСОБА_8 , після чого безпосередньо долучився до вчинення насильницьких дій щодо потерпілого, діючи спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , який, не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення.

Унаслідок спільних та узгоджених дій ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та

ОСОБА_4 , який, не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_8 заподіяно сильний фізичний біль, а також тілесні ушкодження у вигляді синців (масивних підшкірних гематом) передньої поверхні шиї, бокової поверхні тулуба зліва, грудної клітки в ділянці серця, верхніх кінцівок, задньої поверхні лівого стегна, а також закритої травми правої половини грудної клітки: перелому 7-го ребра по передній аксилярній лінії праворуч.

Відповідно до п. п. 2.3.3, 2.3.5 та 4.6 «Правил», кожне з виявлених тілесних ушкоджень, належить до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.

Вказані дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , який, не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення, були взаємопов`язаними, узгодженими між собою та охоплювалися єдиним злочинним умислом, спрямованим на заподіяння ОСОБА_8 сильного фізичного болю, його залякування та примушування до вчинення дій, що суперечили його волі.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю, вчиненому з метою примусу її вчинити дії, що суперечать її волі та з метою залякування її, вчиненому представником держави, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28,

ч. 3 ст. 127 КК України.

Крім цього, 30.01.2026 року приблизно о 13:20 год., після доставлення військовозобов`язаного ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник спільний злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_12 сильного фізичного болю з метою його залякування та примушування до поведінки, що суперечить його волі.

З метою реалізації зазначеного злочинного умислу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи повторно, у складі організованої групи, залучили до вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_4 .

Під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів ОСОБА_12 у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», розташованої на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, інші працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які не є учасниками зазначеної організованої групи, повідомили, останньому повідомлено про необхідність залишення на зберігання особистих речей, після чого зазначені речі було поміщено до зіп-пакетів, призначених для їх тимчасового зберігання.

У подальшому, цього ж дня, 30.01.2026 року, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , який, не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення, діючи повторно, умисно, спільно та узгоджено, реалізуючи спільний злочинний умисел, користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_12 з усіх боків, позбавивши його можливості вільно залишити місце події та чинити ефективний опір.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_9 , як організатор організованої групи, надав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказівку здійснити фізичний вплив на ОСОБА_12 .

На виконання вказівки ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , діючи умисно, спільно та узгоджено, відповідно до спільного злочинного умислу, застосували до ОСОБА_12 фізичне насильство, почергово завдаючи останньому численних ударів руками та ногами в різні частини тіла, чим спричинили йому сильний фізичний біль.

У подальшому до спільних дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 долучився ОСОБА_4 , який,

не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення, який, діючи узгоджено з учасниками організованої групи, наносив ОСОБА_12 численні удари руками та ногами по різних частинах тіла.

ОСОБА_9 , перебуваючи поруч, контролював дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , схвалював їх та вимагав продовжувати незаконний фізичний вплив на ОСОБА_12 , при цьому втручався у дії ОСОБА_10 , спрямовані на подальше застосування до потерпілого фізичного насильства, визначаючи характер та межі такого впливу.

При цьому ОСОБА_9 застерігав ОСОБА_10 від застосування надмірної фізичної сили до ОСОБА_12 , а також надав ОСОБА_11 вказівку знайти та принести гумову палицю, яку надалі тримав у руках під час спілкування з ОСОБА_12 , демонструючи потерпілому можливість її застосування.

Вказані дії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , який, не будучи учасником організованої групи, долучився до вчинення кримінального правопорушення, були взаємопов`язаними, узгодженими між собою та охоплювалися єдиним злочинним умислом, спрямованим на заподіяння ОСОБА_12 сильного фізичного болю, його залякування та примушування до вчинення дій, що суперечили його волі.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю, вчиненому з метою примусу її вчинити дії, що суперечать її волі та з метою залякування її, вчиненому повторно, представником держави, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28,

ч. 3 ст. 127 КК України.

Крім цього, 30.01.2026 року у ранковий час військовозобов`язаний ОСОБА_13 був доставлений до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що за адресою: АДРЕСА_1 , групою оповіщення спільного наряду, до складу якого входили працівники РТЦК та СП та Національної поліції України.

Після доставлення ОСОБА_13 до приміщення самовільно облаштованої «Реєстратури», розташованої на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, під час встановлення його особи та перевірки військово-облікових документів інші працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які не є учасниками зазначеної організованої групи, повідомили, останньому повідомлено про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме мобільного телефону, грошових коштів та навушників, після чого зазначені речі було поміщено до зіп-пакетів, призначених для їх тимчасового зберігання.

У подальшому, цього ж дня, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_13 сильного фізичного болю з метою його залякування та примушування до вчинення дій, що суперечать його волі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , користуючись фізичною перевагою над ОСОБА_13 , умисно застосував до останнього фізичне насильство, завдаючи численних ударів руками та ногами по різних частинах його тіла, чим спричинив ОСОБА_13 сильний фізичний біль та тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою примусу її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі та з метою залякування, вчинене представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.

Крім цього, 10.02.2026 року приблизно о 12:20 год., ОСОБА_14 був доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України.

Під час встановлення його особи та перевірки військово-облікових документів у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», розташованої на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, інші працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які не є учасниками зазначеної організованої групи, повідомили, останньому повідомлено про необхідність залишення на зберігання особистих речей, після чого зазначені речі було поміщено до зіп-пакетів, призначених для їх тимчасового зберігання.

У подальшому, після доставки ОСОБА_14 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 10.02.2026 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , виник спільний злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_14 сильного фізичного болю з метою його залякування та примушування до вчинення дій, що суперечать його волі.

З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, спільно та узгоджено, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи спільність своїх дій та їх наслідків, домовилися застосувати до ОСОБА_14 фізичне насильство.

У подальшому, цього ж дня, 10.02.2026 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи умисно, спільно та узгоджено, реалізуючи спільний злочинний умисел, користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_14 з усіх боків, позбавивши його можливості вільно залишити місце події та чинити ефективний опір.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , діючи узгоджено між собою, почергово наносили ОСОБА_14 численні удари руками та ногами по різних частинах тіла, внаслідок чого останній відчув сильний фізичний біль та зазнав фізичних страждань.

Вказані дії ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , були взаємопов`язаними, узгодженими між собою та охоплювалися єдиним злочинним умислом, спрямованим на заподіяння ОСОБА_14 сильного фізичного болю, його залякування та примушування до вчинення дій, що суперечили його волі.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю, вчиненому з метою примусу її вчинити дії, що суперечать її волі та з метою залякування її, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.

15.04.2026 року постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 19.05.2026 року.

24.04.2026 року ОСОБА_4 затримано у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України (час фактичного затримання 15:40 год.).

24.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. 3 ст. 127, ч. 3 ст. 127 КК України.

25.04.2026 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.05.2026 року.

15.05.2026 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п`яти місяців, тобто до 19.07.2026 року.

18.05.2026 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.06.2026 року.

15.06.2026 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.07.2026 року.

15.07.2026 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 19.08.2026 року.

16.07.2026 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.08.2026 року.

17.08.2026 року прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надано доручення слідчому СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та повідомлення про закінчення досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_4 .

17.08.2026 року слідчим у встановленому законом порядку, повідомлено підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику - ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування та про можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження № 12025100090003126 від 09.12.2025 року.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

- рапортами;

- протоколом допиту потерпілого від 23.02.2026 року;

- протоколами прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.02.2026 року;

- протоколами допиту потерпілого від 02.03.2026 року;

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.03.2026 року;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.03.2026 року;

- протоколами допиту потерпілого від 18.03.2026 року;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.04.2026 року;

- протоколом допиту підозрюваного від 24.04.2026 року;

- протоколом про результати проведення НСРД від 12.02.2025 року;

- протоколом про результати проведення НСРД від 11.03.2026 року;

- та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Окрім цього, у органу досудового розслідування, виникла необхідність виконати вимоги ст. 290 КПК України, а саме надати доступ до матеріалів кримінального провадження, скласти та вручити обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування стороні захист, тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сторона захисту потребую часу для ознайомлення з великою кількістю доказів, прокурор вбачає необхідність у продовжені застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18.10.2026 включно, у зв`язку із наявністю ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (особливо тяжкий злочин), а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Що стосується наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127 КК України, слід зазначити, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення(рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, рішення у справі «Фокс, Кемп бел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series A, № 182).

Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Також пункту 1 частини першої статті 178 КПК України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Суду надано докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (зокрема протокол показань свідків, протокол огляду місця події), вагомість яких на даній стадії судового процесу не повинно викликати у суду сумнівів, а перевірка доказів на належність та допустимість має бути обов`язково здійснена виключно на стадії судового розгляду.

На такий висновок суду не повинні впливати об`єктивні сумніви у наявності кваліфікуючих ознак в діях громадянина ОСОБА_4 оскільки їх наявність або відсутність як раз і підлягає перевірці та доведенню під час досудового розслідування та судового розгляду і не підлягає розгляду при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу.

Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то сторона обвинувачення вважає що у такому випадку наявні ризики, які передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,

які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а саме від семи до дванадцяти років позбавлення волі, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

Відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця навчання, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.

На той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру вказує наступне - підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке в момент вчинення, становило небезпеку для життя та здоров`я декількох осіб, та таке що характеризуються особливою суспільною небезпекою.

Вказане свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 , а також про схильність до злочинних дій.

Враховуючи вказані обставини, характер інкримінованого кримінального правопорушення, є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність.

Ризиком того, що ОСОБА_4 , може незаконно впливати на потерпілих та свідків є те, що підозрюваний знайомий зі свідками у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, за допомогою навіювання, прохання, обіцянок винагород, або шляхом будь-яких погроз, буде здійснювати незаконний вплив на останніх з метою ухилення від викриття злочинних діянь, у яких останній обґрунтовано підозрюється.

Орган досудового розслідування не зможе контролювати такі спроби підозрюваного ОСОБА_4 , що зашкодить об`єктивному розслідуванню провадження та призведе до спотворення істини у даному провадженні.

Незаконний вплив на свідків, у даному кримінальному провадженні матиме негативні наслідки для досудового розслідування та може перешкодити досягненню мети кримінальної відповідальності.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, соціальні зв`язки підозрюваного, майновий стан, з урахуванням його репутації, віку та стану здоров`я підозрюваного.

Крім того, під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те,

що підозрюваний ОСОБА_4 , не може утримуватись під вартою, у тому числі за станом здоров`я.

Також, не встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 року за №990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з-під варти.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держав.

Наявність підстав для залишення підозрюваного під вартою слід оцінювати у кожній справі із врахуванням її особливостей.

Також суд у свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку у кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04) від 14.02.2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також дана позиція викладена у п. 282 рішення по справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного не суперечить п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовим позиціям ЄСПЛ, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.

У подальшому, Верховна Рада неодноразово приймала Закони України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», за якими воєнний стан в Україні діє до цього часу.

Таким чином, під час вчинення вказаного кримінального правопорушення підозрюваний

ОСОБА_4 , використав найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпеки даних кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований навіть до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», орган досудового розслідування вважає виправданим тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.

Орган досудового розслідування просить суд також врахувати, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Матеріали клопотання дають суду достатньо підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні підстави вважати, що саме цей запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, на даний час зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 177 КПК України, та його належну поведінку.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав із наведених в самому клопотанні підстав та просить суд продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 18.10.2026 року, з одночасним визнанням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, вказуючи на його необґрунтованість та відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження наявності заявлених ризиків. Зазначила, що наведені прокурором ризики є абстрактними та суто припустимими. Поведінка ОСОБА_4 свідчить про відсутність у нього наміру ухилятися від слідства чи перешкоджати кримінальному провадженню. Підозрюваний щиро зацікавлений у швидкому, справедливому й об`єктивному розгляді справи, готовий і надалі належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та співпрацювати зі стороною обвинувачення.

Крім того, захисник наголосила, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, всі необхідні слідчі та процесуальні дії проведені, а сторона захисту здійснює ознайомлення з матеріалами провадження в порядку ст. 290 КПК України, що повністю виключає можливість негативного впливу підозрюваного на хід розслідування.

Окремо захисник звернула увагу суду на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 ,

що підтверджується відповідними медичними документами та висновками закладів охорони здоров`я. Підозрюваний потребує систематичного медичного обстеження та повторного оперативного втручання,

у зв`язку з чим подальше тримання його на гауптвахті створює реальну загрозу для його життя та здоров`я.

Також захисник підкреслила, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має державні нагороди, позитивно характеризується за місцем служби, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки - одружений, утримує дітей та постійно проживає разом із сім`єю в м. Києві.

Щодо розміру застави, адвокат зазначила, що запропонована прокурором сума є завідомо надмірною, непомірною для підозрюваного та не відповідає його майновому стану, тоді як застава не повинна мати характеру надмірного тягаря.

З огляду на викладене, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити заставу в суттєво меншому розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні позицію свого захисника підтримав у повному обсязі.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновків, які мотивує наступним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Слідчий суддя вважає обґрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи особливу тяжкість та суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, учинених в умовах воєнного стану, а також загрожуване суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, а підозрюваному та його захиснику повідомлено про відкриття матеріалів у порядку ст. 290 КПК України. Усі основні слідчі дії вже проведені, що істотно знижує ризик можливого спотворення доказів чи незаконного впливу на учасників провадження на стадії ознайомлення з матеріалами

ОСОБА_4 раніше не судимий, є військовослужбовцем ЗСУ, має державні нагороди, позитивно характеризується за місцем служби, має постійне місце проживання у м. Києві та міцні соціальні зв`язки (утримує родину та дітей). Згідно з наданими захистом медичними документами підозрюваний має проблеми зі станом здоров`я та потребує додаткового медичного обстеження.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що заявлений прокурором строк продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з одночасним визнанням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є надмірним.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 19 вересня 2026 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

що складає 299 520 гривень.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України строком на 2 місяці, з дня внесення застави, а саме:

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

- прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора та/або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та/або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України чи в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 186, 193-194, 196, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 19 вересня 2026 року включно, з визначенням в якості альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

що складає 299 520 гривень, які можуть бути внесені як самим підозрюваним, так і іншою фізичною (юридичною) особою на депозитний рахунок: отримувач: ТУ ДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Солом`янського районного суду міста Києва.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України строком на 2 місяці, з дня внесення застави, а саме:

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

- прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора та/або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та/або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України чи в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1