Постановление суда № 140376953, 06.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/10620/26

ун. № 759/13266/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого по справі судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чутченка С.О., представника відповідача адвоката Арсемікової І.В., розглянувши цивільну справу у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про визнання зобов`язання за кредитним договором натуральним зобов`язанням, визнання зобов`язання за договором іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про визнання зобов`язання за кредитним договором натуральним зобов`язанням, визнання зобов`язання за договором іпотеки.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26.05.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про визнання зобов`язання за кредитним договором натуральним зобов`язанням, визнання зобов`язання за договором іпотеки, до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про передачу матеріалів цивільної справи № 759/123266/26 до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та просила задовольнити з викладених обставин у письмових пояснень від 29.09.2026 року.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про передачу справи за підсудністю та просив залишити його без розгляду.

Суд, вислухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним задовольнити клопотання про направлення матеріалів справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, виходячи з наступного.

При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

Визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Глава 2 ЦПК України визначає цивільну юрисдикцію, до якої входить: предметна та суб`єктна юрисдикція; інстанційна юрисдикція та територіальна юрисдикція.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Територіальна підсудність - компетенція із розгляду цивільних справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів територіальної підсудності: загальна територіальна підсудність, альтернативна підсудність, договірна підсудність, територіальна підсудність.

Отже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд може передати справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Нормами ЦПК України не передбачено передачу справи до іншого суду, якщо позивачем порушена предметна та суб`єктна юрисдикція (підвідомчість).

Як встановлено судом, постановою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 року у справі № 910/3027/24 було визнано Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» банкрутом.

Водночас, 18.10.2018 Верховною Радою України прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року № 2597-VIII (опубліковано в газеті «Голос України» від 20.04.2019 року № 77 та введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 21.10.2019 року).

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 статті 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Як зазначив Касаційний господарський суд у постанові від 20.07.2021 у справі №910/10306/20 (910/21682/15) «36. Системний аналіз норм законодавства про банкрутство дає підстави вважати, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває у спеціальному статусі, відтак, певні процедурні та процесуальні дії мають відбуватись відповідно до норм такого законодавства. 37. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Слід зазначити, що саме забезпечення балансу та можливості виконання судового рішення залежить від того, чи знаходиться підприємство, керівник якого подав позовну заяву у справі про банкрутство, і на якій саме стадії.

Так за ч. 1 ст. 28 КУзПБ «Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).»

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 50 КУзПБ: «1. Господарський суд затверджує схвалений план санації боржника і постановляє ухвалу про введення процедури санації. 2. Керуючий санацією боржника призначається господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих. 3. Ухвала господарського суду про введення процедури санації та призначення керуючого санацією набирає законної сили з дня її по становлення. 4. З моменту постановлений ухвали про введення процедури санації: члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади у порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, крім повноважень, передбачених планом санації.

Органи управління боржника протягом 15 днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов`язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.»

Таким чином, поновлення на посаді керівника підприємства, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а тим більш введені процедури санації або ліквідації, не зможе бути виконано, буде суперечити інтересам Боржника та кредиторів у справі про банкрутство.

Саме з метою недопущення таких колізійних ситуацій, законодавство України, зокрема Кодекс України з процедур банкрутства та Господарський процесуальний кодекс України передбачають концентрацію спорів, у яких стороною є Боржник.

Те, що даний спір має розглядатися саме в межах справи про банкрутство висловлювалася також і Велика Палата Верховного суду. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц за аналогічними правовідносинами було висловлено правову позицію, відповідно до якої, вказаний спір підлягає до розгляду в порядку господарського судочинства у Господарському суді, яким порушене провадження у справі про банкрутство Боржника.

За висновками Верховного Суду, суди повинні були передати справу до Господарського суду Києва, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи.

Тому, враховуючи наведені обставин, суд доходить висновку про те, що заявлене клопотання представником відповідача про передачу справи за підсудністю підлягає задоволенню, а справа - направленню на розгляд до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа № 910/3027/24 про банкрутство, оскільки передача справи для подальшого розгляду від неналежного суду до належного суду, відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року про право особи на справедливий суд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 353-355 ЦПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» про визнання зобов`язання за кредитним договором натуральним зобов`язанням, визнання зобов`язання за договором іпотеки передати до Господарського суду міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 44В, Київ, 01054) для розгляду у межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА».

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко