Решение № 140363918, 06.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/8661/26

Справа №753/13238/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді судді Застрожнікової К.С.,

при секретарі судового засідання Кронік В.Е.,

за участю:

представника позивача Шевченко І.Є.,

представника відповідача адвоката Козир С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року позивач Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у сумі 609 227,14 грн, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 7 310,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:818:0080 по АДРЕСА_1 . 13.11.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ051201112584 щодо будівництва садового будинку загальною площею 1 209,60 кв. м., та вже 06.07.2021 зареєстровано декларацію про готовність вказаного об`єкта до експлуатації № КВ101210706465. Позивач зазначає, що відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" відповідач був зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію. Відповідач ухилився від виконання вказаного обов`язку та ввів об`єкт в експлуатацію без сплати пайової участі, у зв`язку з чим позивач, керуючись Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (в редакції рішення від 19.12.2019 № 460/8033), визначив розмір пайової участі станом на 24.05.2024 у сумі 609 227,14 грн.

22.07.2024 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києві передано цивільну справу до Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано на розгляд судді Застрожніковій К.С.

Оскільки не допускаються спори між судами стосовно підсудності, 26.09.2024 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі відкрито загальне позовне провадження, визначено дату підготовчого судового засідання.

05.02.2025 через систему Електронний суд від позивача Департаменту до суду надійшла заява про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що ураховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, розрахунок розміру пайової участі має здійснюватися виходячи з показника опосередкованої вартості спорудження житла, що діяв станом на дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію (06.07.2021). Здійснивши коригування розрахунку за нормативом 16 408 грн/кв. м (затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119), позивач визначив розмір пайового внеску у сумі 396 942,34 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач на підставі частини другої статті 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати за період з 07.07.2021 по 05.07.2024 у сумі 172 669,92 грн та 3% річних за той самий період у сумі 35 708,14 грн. За уточненими вимогами позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у загальному розмірі 605 320,40 грн (з яких 396 942,34 грн - пайовий внесок, 172 669,92 грн - інфляційні втрати, 35 708,14 грн - 3% річних) на бюджетний рахунок спеціального фонду міського бюджету, а також судовий збір у сумі 7 263,85 грн на користь Департаменту.

14.04.2025 через систему Електронний суд від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Козира С.В. до суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що Закон України від 20.09.2019 № 132-IX з 01.01.2020 виключив статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та скасував інститут пайової участі, а перехідна норма пункту 2 розділу II Закону № 132-IX стосувалася виключно 2020 року і не створює триваючого цивільного боргу на наступні роки. Зважаючи на те, що прийняття об`єкта в експлуатацію відбулося 06.07.2021, відповідач вважає, що обов`язок зі сплати пайової участі у 2021 році був скасований. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 визнано протиправними та нечинними рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078, якими затверджувався місцевий Порядок та надавалося право Департаменту розраховувати пайову участь без укладеного договору. За твердженням відповідача, стягнення коштів на підставі протиправного акта суперечить принципу належного урядування та висновкам ЄСПЛ у справах "Moskal v. Poland", "Lelas v. Croatia", "Pincova and Pine v. the Czech Republic", "Gashi v. Croatia", "Trgo v. Croatia". Відповідач вказує на неприпустимість застосування статті 625 ЦК України до публічно-правових бюджетних платежів за відсутності укладеного цивільно-правового договору та доведеного розміру зобов`язання до прийняття об`єкта в експлуатацію.

01.05.2025 від представника позивача надійшла Відповідь на відзив, у якій Департамент зазначив, що за приписами частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду (17.10.2024), а тому станом на дату введення об`єкта в експлуатацію (06.07.2021) Порядок був чинним і обов`язковим. Обов`язок звернення за розрахунком покладався саме на замовника будівництва, а неподання відповідної заяви свідчить про умисне ухилення від сплати внеску. Щодо застосування статті 625 ЦК України позивач вказав, що обов`язок сплати є грошовим зобов`язанням, на яке розповсюджуються загальні норми про відповідальність за прострочення виконання.

06.08.2025 суд закрив підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представниця позивача Шевченко І.Є. підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у заяві про зміну предмета позову та відповіді на відзив, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача адвокат Козир С.В. заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з мотивів, викладених у відзиві та промові в дебатах.

23.09.2026 суд перейшов до стадії постановлення рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:818:0080 по АДРЕСА_1 .

13.11.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ051201112584 щодо будівництва садового будинку за вказаною адресою.

06.07.2021 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101210706465, відповідно до якої введено в експлуатацію закінчений будівництвом садовий будинок літ. "А" загальною площею 1 209,60 кв. м.

Договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури м. Києва між Департаментом та відповідачем не укладався, кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію сплачені не були.

02.07.2021, 05.03.2024 на адресу відповідача були направлені претензія та вимога щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури м. Києва, відомості про отримання відповідачем вказаних претензії та вимоги матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що у судовій практиці розмежовано три часові зрізи правового регулювання пайової участі: 1) період до 01.01.2020 (коли діяла стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"); 2) перехідний період 2020 року (врегульований пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX); 3) період після 01.01.2021 (повна відміна інституту пайової участі для нових об`єктів будівництва) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (який набрав чинності 17.10.2019, а пункти 10-13 розділу I цього Закону набрали чинності з 1 січня 2020 року) виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов`язок укладення договору пайової участі.

Разом з тим, розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX установлено спеціальний порядок та обов`язок сплати пайової участі для замовників будівництва у 2020 році.

Тобто, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до підпункту 3 абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта.

Згідно з підпунктом 4 абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі виникає для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва (пункт 5 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21).

Зазначений обов`язок носить імперативний характер, а відсутність звернення замовника з відповідною заявою не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів (пункт 4 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22).

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що введення об`єкта в експлуатацію 06.07.2021 звільняє відповідача від сплати пайового внеску, зважаючи на те, що будівництво об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 , розпочалося у листопаді 2020 року (повідомлення від 13.11.2020 № КВ051201112584), та зазначений об`єкт належить саме до другого часового зрізу (перехідної моделі 2020 року), а тому на відповідача ОСОБА_1 законом було покладено імперативний обов`язок протягом 10 робочих днів звернутися до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити її до введення об`єкта в експлуатацію (06.07.2021).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанова ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Невиконання замовником будівництва приписів законодавства не повинно призводити до настання бажаного для нього внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від сплати платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Ухилення відповідача від виконання вказаного обов`язку призвело до збереження ним коштів пайової участі без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Щодо визначення розміру пайової участі суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, відповідно до якого пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, тобто на дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію, із застосуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла, що діяв на момент введення в експлуатацію.

На виконання зазначених висновків позивачем здійснено перерахунок розміру пайової участі виходячи з показника опосередкованої вартості спорудження житла у м. Києві у розмірі 16 408 грн/кв. м, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119, який діяв станом на дату введення об`єкта в експлуатацію (06.07.2021).

Розрахунок здійснюється за формулою: 1 209,60 кв. м х 16 408 грн х 2% = 396 942,34 грн.

Суд перевірив наданий розрахунок і вважає його арифметично правильним.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про неможливість застосування Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Києва у зв`язку з постановленням Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду нормативно-правовий акт є чинним до набрання законної сили рішенням суду про визнання його протиправним та нечинним, і визнання акта нечинним не має зворотної дії в часі (пункт 8 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20; пункт 6 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 320/2796/23; пункт 7 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 440/2984/21).

Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 були чинними та підлягали застосуванню станом на 06.07.2021 (дату виникнення обов`язку сплати).

Більше того, сам обов`язок сплати пайового внеску у розмірі 2% встановлений безпосередньо імперативними нормами Закону України № 132-IX.

У зв`язку з цим вимога про повернення безпідставно збереженої суми основного боргу пайового внеску у розмірі 396 942,34 грн підлягає задоволенню.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 172 669,92 грн та 3% річних у сумі 35 708,14 грн на підставі частини другої статті 625 ЦК України, суд вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України обов`язок сплати інфляційних втрат та процентів річних пов`язується з наявністю у боржника прострочення виконання грошового зобов`язання.

Для застосування відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України у позадоговірних зобов`язаннях про повернення безпідставно збереженого майна (стаття 1212 ЦК України) грошове зобов`язання має бути чітко визначеним за розміром та доведеним до відома боржника, створюючи конкретну вимогу про сплату грошових коштів.

Як встановлено судом, позивач Департамент до прийняття об`єкта в експлуатацію (06.07.2021) та протягом 2021-2023 років не здійснював розрахунку розміру пайової участі та не виставляв відповідачу відповідної розрахункової вимоги або рахунку із зазначенням конкретної суми до сплати.

Первинний розрахунок пайової участі у сумі 609 227,14 грн був складений позивачем лише у травні 2024 року під час звернення з позовом до суду за місцевим Порядком, а скоригований розрахунок заборгованості у сумі 396 942,34 грн подано до суду лише 04.02.2025 на виконання висновків постанови Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.

З огляду на те, що точна сума грошового зобов`язання не була визначена позивачем та не була повідомлена відповідачу на момент введення об`єкта в експлуатацію у липні 2021 року, відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання визначеного грошового зобов`язання за період з 07.07.2021 по 05.07.2024 у розумінні статті 625 ЦК України.

Крім того, ретроспективне нарахування інфляційних втрат та процентів річних за три роки на суму, яка була визначена органом місцевого самоврядування лише у процесі судового розгляду, суперечить принципу правової визначеності та принципу належного урядування (Good Governance), сформульованому Європейським судом з прав людини у справах "Moskal v. Poland" та "Lelas v. Croatia", оскільки затримка у визначенні суми платежу була обумовлена пасивною процесуальною поведінкою самого суб`єкта владних повноважень та недосконалістю місцевого регулювання.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 172 669,92 грн та 3% річних у розмірі 35 708,14 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір задоволених позовних вимог становить 396 942,34 грн, що складає 65,58% від загальної ціни уточненого позову (605 320,40 грн). Загальний розмір судового збору за уточненим позовом становить 7 263,85 грн.

З огляду на пропорційність задоволення позовних вимог (65,58%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 763,31 грн (7 263,85 грн х 65,58%). Решта судового збору у розмірі 2 500,54 грн покладається на позивача.

Водночас ураховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, надмірно сплачений позивачем при поданні позову судовий збір у розмірі 46,88 грн (7 310,73 грн - 7 263,85 грн) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 625, 1212 ЦК України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX, ст. 4, 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ) безпідставно збережені кошти пайової участі у сумі 396 942 (триста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 34 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету: отримувач - ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, код доходів: 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП).

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 04633423, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн 31 коп.

Повернути Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з Державного бюджету України переплачений судовий збір у розмірі 46 (сорок шість) грн 88 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією від 03.07.2024 № 482937202.

Зазначити відомості про сторін справи:

Позивач: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ: 04633423, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026

Суддя К.С. Застрожнікова