Решение № 140363436, 29.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/136/26

№ провадження 2/453/391/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання незаконним та скасування акта про порушення,-

встановив:

26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в якій просить визнати незаконним та скасувати Акт про порушення №LV000484 від 24 червня 2021 року, складений АТ «Львівгаз». Визнати відсутність будь-яких зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «Львівгаз» та стягнути судові витрати.

03 лютого 2026 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

12 лютого 2026 позивачем усунуті недоліки зазначені в ухвалі.

Ухвалою судді від 19 лютого 2026 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 червня 2021 року представниками АТ «Львівгаз» було складено Акт про порушення № LV 000484 щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що власником житлового будинку є ОСОБА_2 , що підтверджується правовстановлюючими документами. Разом з тим, у подальшому АТ «Львівгаз» здійснило нарахування та звернулося до суду, внаслідок чого судом було ухвалено рішення у справі №453/1793/21 щодо ОСОБА_1 , який: є власником іншого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; не замовляв підключення газу; не укладав жодних договорів з АТ «Львівгаз»; не має жодного відношення до об`єкта за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, акт про порушення був фактично складений щодо одного об`єкта та іншої особи, але застосований до зовсім іншої людини.

Вказує також, що Акт про порушення складено за відсутності власника об`єкта ОСОБА_2 . Огляд об`єкта був формальним, що підтверджується відеозаписом: на відео відсутня фіксація лічильника; відсутні будь-які докази несанкціонованого відбору газу; лічильник не був встановлений представниками газової служби у 2016 році. Акт-розрахунок складено без належного повідомлення власника про час і місце розгляду акта. В акті відсутні будь-які правові підстави солідарного стягнення, що виключає відповідальність позивача. Порушено вимоги ч.2 п.8, ч.5 п.4 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС щодо повідомлення споживача. Порушено п.2 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС при визначенні періоду донарахування. В акті зазначено неправдиві відомості про «несанкціонований газопровід», які: не підтверджені відеофіксацією; не підтверджені експертизою; фактично не існують. Вказав, що після ухвалення рішення у справі №453/1793/21 встановлено наступні нововиявлені факти: АТ «Львівгаз» у подальшому офіційно підключило газ замовнику ОСОБА_2 до будинку АДРЕСА_1 ; лічильник має нульові показники, що свідчить про відсутність будь-якого несанкціонованого відбору газу; факт підключення підтверджує, що жодних порушень на об`єкті не існувало; сам АТ «Львівгаз» у письмовій відповіді підтвердив, що ОСОБА_1 не перебував у договірних відносинах з оператором ГРМ. Просить позов задоволити у повному обсязі.

24 лютого 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. Позивач вимагає визнати незаконним та скасувати Акт про порушення № LV000484 від 24.06.2021 року, складений АТ «Львівгаз», а також визнати відсутність будь-яких зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «Львівгаз». По-перше, сам позивач згадує та надає Постанову Львівського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі №453/1793/21. Згідно ст. 384 ЦПК України Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова Львівського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі №453/1793/21 не скасована, набрала законної сили та є обов`язковою до виконання. 15 грудня 2021 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до суду з позовом про стягнення вартості необлікованого об`єму природного газу з ОСОБА_1 24 червня 2021 року представниками АТ «Львівгаз» було проведено перевірку на об`єкті споживача ОСОБА_1 , за наслідками якої складено Акт про порушення № LV 000484-304, яким встановлено порушення вимог Кодексу ГРМ. За результатами розгляду акта 25 серпня 2021 року комісія прийняла рішення про проведення відповідачу донарахування необлікованого об`єму природного газу в розмірі 165 453,49 грн. Після прийняття цього рішення АТ «Львівгаз» направило ОСОБА_1 рахунок на оплату вартості необлікованого (донарахованого) об`єму газу. Акт про порушення № LV 000484 уже був предметом оцінки на законність його складення у суді, так як в справі №453/1793/21 колегія суддів встановила та повважала доведеним безоблікове споживання природного газу відповідачем ОСОБА_1 . Зазначене порушення виявлено АТ «Львівгаз» та належним чином зафіксоване. Розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснено за граничними об`ємами споживання газу з урахуванням наявних у ОСОБА_1 газових приладів, не спростований належними та допустимими доказами. Позивач у своїй аргументації посилається на відеозапис, проте не долучає його до позовної заяви. Законність складення Акта-розрахунку також уже було предметом розгляду у справі №453/1793/21. Отже, Львівським апеляційним судом вже було встановлено правомірність дій АТ «Львівгаз» при прийнятті Акта про порушення № LV 000484 в межах справи № 453/1793/21, обставини якої є преюдиційними і не підлягають повторному доказування у межах справи №453/136/26. Також Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки не є можливим визнання судом відсутності будь-яких зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «Львівгаз», так як станом на сьогодні на підставі Постанови Львівського апеляційного суду від 22.06.2023 р. по справі №453/1793/21 ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу в розмірі 165 453, 49 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят три грн. 49 коп.) та 6 204, 80 грн. (шість тисяч двісті чотири грн. 80 коп.) судового збору. Відкрите виконавче провадження №73479717 на виконання виконавчого листа № 453/1793/21, що виданий 01.11.2023. Враховуючи, що правомірність складення АТ «Львівгаз» Акту про порушення № LV 000484 вже оцінювалось судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі №453/1793/21 та з ОСОБА_1 уже проводиться стягнення по виконавчому листу № 453/1793/21, виданого 01.11.2023 у рамках ВП 73479717, то заявлені позивачем вимоги є безпідставні.

25 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої він з відзивом не погоджується та просить відхилити доводи відповідача щодо застосування преюдиції. Визнати відсутність тотожності предмета та підстав спору. Задовільнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснення надав аналогічні змісту позову.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, 28 вересня 2026 року представник відповідача Пучак І.А. надіслала заяву (вх.№8011) в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи, встановлені законом.

При цьому обраний особою спосіб захисту має відповідати змісту права, характеру його порушення та забезпечувати реальне поновлення порушеного права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що належним є такий спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам такого порушення, а ефективним такий, який забезпечує поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Такий висновок, зокрема, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21.

Аналогічний правовий підхід викладено Великою Палатою Верховного Суду, яка зазначала, що застосування неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Зокрема, такі висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших.

Отже, саме по собі існування у позивача права на судовий захист не означає, що будь-який обраний ним спосіб захисту може бути задоволений судом. Суд має встановити, чи здатна заявлена позовна вимога фактично відновити порушене право позивача.

Судом встановлено, що 24 червня 2021 року представниками АТ «Львівгаз» проведено перевірку на об`єкті споживача ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 .

За наслідками цієї перевірки працівниками АТ «Львівгаз» складено Акт про порушення № LV 000484, у якому зазначено про порушення вимог Кодексу ГРМ: Розділ ХІ, Глава 2, п.1, п.1.1 - наявність несанкціонованого газопроводу. Відповідно до п.п. 3.2 вказаного акту, до газової мережі, яка знаходиться на об`єкті споживача за вказаною адресою, підключено газовий котел «Рівнотерм».

З вказаним актом відповідач ознайомився в день його складення. Крім цього, відповідач письмово зазначив, що йому працівниками газової установи було зварено газову мережу та встановлено котел, йому не відомо чому використано багато кубів газу, напевно був витік такого. Претензій до працівників АТ «Львівгаз», які складали акт, не має.

Відповідно до пп.1) п.1 гл.2 розд. ХІ Кодексу ГРМ споживачеві, який допустив порушення у виді несанкціонованого відбору природного газу з ГРМ (крадіжка газу), здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу. До такого порушення відноситься наявність несанкціонованого газопроводу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» та п.п.5 п.7.4 розд. VI Типового договору розподілу, споживач зобов`язаний, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно із п. 2 ч. ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу», правопорушенням на ринку природного газу, зокрема, є: несанкціонований відбір природного газу.

Відповідно до ст. 13 цього Закону у разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Відповідно до Постанови Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року по справі №453/1793/21 Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задоволено.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 2 лютого 2023 року скасовано та прийнято нове рішення. Позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу в розмірі 165 453, 49 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят три грн. 49 коп.) та 6 204, 80 грн. (шість тисяч двісті чотири грн. 80 коп.) судового збору.

Постанова Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року по справі №453/1793/21 не скасована, набрала законної сили та є обов`язковою до виконання згідно ст. 129-1 Конституції України.

30 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП73479717).

Відповідно до положень Кодексу газорозподільних систем акт про порушення складається представниками оператора ГРМ у разі виявлення порушень споживачем вимог Кодексу ГРМ.

При цьому акт про порушення є документом, яким представники оператора фіксують виявлені під час перевірки обставини та зазначають відомості про встановлене, на їх думку, порушення.

Сам факт складення такого акта не є остаточним рішенням оператора ГРМ про визначення обсягу та вартості необлікованого природного газу, а отже, сам по собі не встановлює для споживача остаточного грошового обов`язку.

Згідно з п.8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем акт про порушення підлягає розгляду комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо нього відповідне рішення.

Таким чином, складення акта є лише першою стадією процедури, тоді як питання щодо його правомірності, а також наявності підстав для здійснення донарахування вирішується комісією оператора ГРМ.

Зазначений правовий підхід безпосередньо підтверджується практикою Верховного Суду у спорах щодо актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 911/3342/21 Верховний Суд виходив із того, що акт про порушення має бути розглянутий комісією оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо нього відповідне рішення. Саме рішення комісії та здійснене на його підставі донарахування є предметом судового оскарження у відповідному спорі.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом і у справі № 914/993/21, де предметом спору було саме рішення комісії АТ «Львівгаз», прийняте за результатами розгляду акта про порушення, яким було здійснено донарахування об`єму природного газу та його вартості.

Отже, з аналізу наведених положень Кодексу ГРМ та судової практики Верховного Суду вбачається, що акт про порушення сам по собі не є остаточним рішенням, яке породжує для споживача обов`язок сплатити певну суму грошових коштів.

Такий обов`язок, за наявності передбачених Кодексом ГРМ підстав, може виникнути за результатами розгляду акта комісією оператора ГРМ та прийняття відповідного рішення про донарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та його вартості.

Таким чином, звернення до суду лише з вимогою про визнання незаконним та скасування самого акта про порушення не призводить до остаточного вирішення спору між сторонами, оскільки навіть у разі задоволення такої вимоги правові наслідки, пов`язані з рішенням комісії, актом-розрахунком чи донарахуванням, автоматично не усуваються.

Іншими словами, задоволення вимоги про скасування акта не забезпечило б повного та ефективного відновлення прав позивача, оскільки подальшим предметом спору може залишатися рішення комісії оператора ГРМ.

З цього приводу Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що акт, який лише фіксує певні обставини та не встановлює остаточних прав та обов`язків особи, не завжди може бути самостійним предметом судового оскарження. У тематичному огляді практики Верховного Суду зазначено, що акт про порушення, складений енергопостачальною організацією, є фіксацією виявленого порушення, а не остаточним рішенням, що встановлює обов`язки споживача; правова оцінка такого акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо відповідного рішення та нарахувань.

Зазначене узгоджується також із загальними висновками Верховного Суду щодо критеріїв ефективності способу захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 зазначено, що спосіб захисту має забезпечувати поновлення порушеного права та не повинен створювати для особи необхідність повторного звернення до суду.

Аналогічно у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 904/186/23 наголошено, що застосування неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права, тоді як саме право залишається незахищеним; при цьому обрання неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20 також зазначено, що обрання способу захисту є прерогативою позивача, однак особа несе ризик відмови у задоволенні позову у разі обрання неналежного або неефективного способу захисту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки предметом його вимог є акт про порушення, який сам по собі не встановлює остаточного грошового зобов`язання та не є рішенням, яким остаточно визначено обсяг необлікованого газу та його вартість.

При цьому суд зазначає, що така оцінка не означає підтвердження правомірності самого акта про порушення та не позбавляє позивача права на судовий захист у разі прийняття оператором ГРМ відповідного рішення комісії, яке безпосередньо порушує або оспорює його права.

У разі виникнення спору щодо рішення комісії, яким за результатами розгляду акта про порушення визначено обсяг необлікованого газу, його вартість та здійснено відповідне донарахування, позивач має право оскаржити саме таке рішення у встановленому законом порядку, а суд при цьому може надати оцінку як законності рішення комісії, так і підставам та доказам, на яких воно ґрунтується, у тому числі акту про порушення.

Отже, оскільки заявлена вимога про визнання незаконним та скасування акта про порушення сама по собі не забезпечує ефективного відновлення прав позивача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову з мотивів, наведених позивачем, оскільки обраний ним спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, статтями 15, 16 ЦК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання незаконним та скасування акта про порушення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», місце знаходження: 79039, вул.Золота, 42, м.Львів, Код ЄДРПОУ 03349039).

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ