Постановление суда № 140346151, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/8/25За заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Заявник (боржник) ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 763 762,39 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2025 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду та підготовче засідання призначено на 12.03.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2025 розгляд справи відкладено на 14.05.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2025 розгляд справи відкладено на 02.06.2025 .

02.06.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання заявника (боржника) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/8/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Попереднє засідання призначено на 04.08.2025.

Оголошення про відкриття провадження у справі № 910/8/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 16.06.2025 за № 76384.

31.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Сенс Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 450 629,41 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2025 прийнято заяву Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 353 548, 29 грн. до розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2025 прийнято заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 455 474,21 грн. до розгляду.

31.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про результат розгляду заяви Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" з кредиторськими вимогами до боржника.

11.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про залучення до участі у справі спеціаліста.

01.08.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли пояснення Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" щодо повідомлення керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про результат розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2025 задоволено заява керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про залучення до участі у справі спеціаліста та відкладено розгляд справи на 13.10.2025.

02.10.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли повідомлення керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про результат розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2025 розгляд справи відкладено на 17.11.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2025 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про витребування доказів.

15.01.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури погашення боргів боржника.

15.01.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2026 задоволено клопотання керуючого реструктуризації боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. про виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2026 розгляд справи відкладено на 30.03.2026.

Судове засідання 30.03.2026 не відбулося, у зв`язку із повідомленням про замінування суду.

04.02.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" про закриття провадження у справі.

27.03.2026 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2026 розгляд справи призначено на 15.06.2026.

15.06.2026 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові пояснення боржника на

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2026 розгляд справи відкладено на 31.08.2026.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2026 розгляд справи відкладено на 28.09.2026.

У судовому засіданні 28.09.2026 розглядались клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" та Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про закриття провадження у справі.

Боржник щодо задоволення поданих клопотань заперечив.

Вказані клопотання мотивовані тим, що арбітражним керуючим Белінською Н.О. згідно приписів Кодексу України з процедур банкрутства двічі були скликані збори кредиторів боржника, проте станом на сьогодні план реструктуризації боргів боржника не схвалений зборами кредиторів, оскільки боржником на розгляд зборів кредиторів наданий формальний, невиконуваний, необґрунтований, нереальний план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам реструктуризації боргів та не відповідає приписам Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч. 10 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно, рішення про прийняття одного з наведених альтернативних процесуальних рішень повинно прийматись судом виходячи з аналізу сукупності наявних в матеріалах доказів, якими підтверджуються або спростовуються підстави для відповідного рішення.

Зокрема, підставами для прийняття рішення про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів в силу ст. 1, 119, 130, 131, 133 Кодексу України з процедур банкрутства є встановлена та підтверджена доказами наявними в матеріалах справи неплатоспроможність боржника, - тобто нездатність боржника погасити всі визнані судом вимоги кредиторів за рахунок належного йому майна, за умови повного та достовірного надання боржником-фізичною особою відомостей про таке майно та добросовісної процесуальної поведінки боржника, яка свідчить про спрямованість його дій саме на відновлення його платоспроможності за рахунок якомога більш ефективного (швидкого та в більшому розмірі) погашення вимог кредиторів.

Водночас, заходи реструктуризації, які пропонуються боржником в проекті плану реструктуризації, повинні бути такими, які боржник має можливість виконати.

В свою чергу в силу ст. 90, 113, 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства підставами для закриття провадження у справі може бути прийняття зборами кредиторів рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника за умови наявності доказів недобросовісної процесуальної поведінки боржника, спрямованої на ухилення від погашення вимог кредиторів, яке проявилось в приховуванні боржником відомостей про свій майновий стан або приховуванні окремого майна шляхом відчуження його на користь заінтересованих стосовно нього осіб або іншими способами, або умисне ухилення боржника від затвердження та виконання плану реструктуризації, в тому числі шляхом пропонування таких умов плану реструктуризації, які завідомо не відповідають вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючим реструктуризацією направлено запити на адресу державних органів та установ, якими здійснюється облік та реєстрація права власності та інших речових прав на майно фізичних осіб. На підставі отриманих відповідей керуючим реструктуризацією складено опис майна боржника та проведено перевірку декларації боржника про майновий стан, за результатами якої розбіжностей не виявлено.

В подальшому, з огляду на зауваження кредиторів щодо майнового стану боржника, останнім було подано до суду уточненні декларації за 2021-2022 роки.

Щодо тверджень кредиторів про не декларування права власності на нерухоме майно, яке, на думку кредитора, оформлене на неповнолітню доньку боржника, судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 433001996 нерухоме майно - квартира, за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платник податків: НОМЕР_2 .

В той же час доньці боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_3 . Враховуючи викладене, зазначена кредитором квартира не належить доньці боржника, а належить іншій особі.

Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 вказав, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Так, відповідно до ч. 1-4, 6 ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника, а не для уникнення відповідальності перед кредиторами.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході процедури реструктуризації боргів боржника останнім було запропоновано на затвердження декілька варіантів плану реструктуризації заборгованості.

При цьому, жоден із запропонованих проектів плану реструктуризації зборами кредиторів затверджений не був.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували недобросовісну процесуальну поведінку боржника.

Частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 цього Кодексу свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

При цьому очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Норми частини одинадцятої статті 126 КУзПБ кореспондуються з частиною першою статті 130 цього Кодексу, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Системне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення «має право прийняти рішення» вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

При цьому за змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 цього Кодексу є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20, від 17.01.2023 у справі №914/3085/21, від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 та від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені норми клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" та Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про закриття провадження у справі залишаються судом без задоволення.

Керуючись ст. 123, 130 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотань Акціонерного товариства "Сенс Банк" та Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про закриття провадження у справі № 910/8/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк