Решение № 140336039, 02.10.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/257/26 провадження № 2/403/437/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 28120 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 26 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту рішення - ТОВ «Мілоан»), як первісним кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про споживчий кредит №5630750, за умовами якого кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за наданими відповідачем реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Даний договір був укладений в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-комунікаційній системі товариства та підписаний ним за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, а також заміну в порядку укладення договору факторингу №27012026 від 27 січня 2026 року сторони кредитора у договорі позики з ТОВ «Мілоан» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за основним зобов`язанням - 9980 грн. 00 коп., заборгованість по комісії за обслуговування кредиту - 13140 грн. 00 коп. та заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) - 5000 грн. 00 коп..

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі понесені судові витрати, в тому числі і сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» згідно письмових клопотань, викладених в прохальній частині позовної заяви, прохав розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.4 зворот).

Згідно письмового клопотання представник позивача прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» інформацію про належність відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку по вказаному рахунку за період з 26 липня по 26 серпня 2025 року (а.с.4, 61-64).

26 червня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подана заява про проведення розгляду справи без його участі, не визнання ним позовних вимог у сумі 28120,00 грн. з огляду на те, що сума заборгованості є завищеною і на той факт, що на час оформлення кредиту він перебував на військовій службі і є учасником бойових дій (а.с.77).

У поданій до суду заяві від 26 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_1 прохав суд долучити до матеріалів справи докази про проходження ним військової служби на період отримання кредиту та докази направлення копій цих документів позивачу (а.с.162).

Інших заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.50-51).

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року викладене в позовній заяві клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 26 липня по 31 липня 2026 року (а.с.82).

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ «Державний ощадний банк України» виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий для обслуговування банківської картки відповідача ОСОБА_1 за період з 26 липня по 26 серпня 2025 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.116).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26 липня 2025 року між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про споживчий кредит №5630750 (індивідуальна частина) (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем розміщеного в його особистому кабінеті, створеному на сайті кредитодавця, проекту кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора 744865, надісланого йому Товариством електронним повідомленням (SMS) на зазначений позичальником мобільний телефонний номер НОМЕР_2 (п.6.1, 6.2 Договору) (а.с.5-10).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 1.1, 1.2 та 2.1) кредитодавець ТОВ «Мілоан» зобовязується надати відповідачу, як позичальнику, на умовах визначених цим Договором, грошові кошти (кредит) в сумі 10000 грн. 00 коп. шляхом їх переказу на картковий рахунок з використанням карти НОМЕР_1 , а відповідач ОСОБА_1 зобовязується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобовязання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Судом встановлено, що кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів з 26 липня 2025 року (дата надання кредиту); строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів (пункт 1.3 Договору), а остаточною датою повернення кредиту, сплати комісії за його надання та процентів є 21 липня 2026 року (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору: 1) комісія за надання кредиту становить 2700,00 грн., яка нараховується за ставкою 27,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; 2) комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - 32120,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору; 3) проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом; 4) проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів; нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть 0,00 грн..

Крім того, згідно з умовами укладеного Договору (пункти 2.2.2, 2.2.3, 2.3) база для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році; проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, крім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій та з інших причин визначена в п.1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, визначену п.1.5.4 Договору; якщо визначена п.1.5.3 Договору процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду, встановленого Графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.4 Договору; пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим Договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю сторін.

У разі прострочення позичальником зобовязань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобовязаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобовязання зі сплати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів (пункт 4.1 Договору).

26 липня 2025 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 799959 було підписано паспорт споживчого кредиту №5630750 з викладеними в ньому умовами кредитування (а.с. 14-15).

26 липня 2025 року ТОВ «Мілоан» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 10000 грн. 00 коп. на платіжну картку отримувача ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру платіжної картки, зазначених ним в пунктах 1.2, 2.1 кредитного договору та підтверджується платіжним дорученням №158616979 від 26 липня 2025 року (а.с.19).

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту в сумі 10000,00 грн. шляхом зарахування 26 липня 2025 року цих кредитних коштів на відкритий йому картковий рахунок № НОМЕР_3 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , підтверджується також випискою по вказаному рахунку, наданою АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.133, 134-138).

27 січня 2026 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) було укладено договір факторингу №27012026, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пенею за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2 (пункти 1.1, 1.2) (а.с.22-26).

Судом встановлено, що Акт прийому-передачі Реєстру боржників був підписаний сторонами договору факторингу 27 січня 2026 року (а.с.27).

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників від 27 січня 2026 року до договору факторингу №27012026 від 27 січня 2026 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №5630750 на суму заборгованості 28120,00 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу складає 9980,00 грн., заборгованість за процентами - 0,00 грн., заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 13140,00 грн. та заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) - 5000,00 грн. (а.с.29).

На підтвердження наявної заборгованості за кредитним договором №5630750 від 26 липня 2025 року позивачем наданий розрахунок заборгованості за період з 26 липня 2025 року по 27 січня 2026 року, з якого вбачається внесення відповідачем ОСОБА_1 платежів на погашення тіла кредиту в загальній сумі 20,00 грн. (09.09.2025 - 10,00 грн. та 24.09.2025 - 10,00 грн.), комісії за надання кредиту (26.07.2025 - 2700,00 грн.) та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в загальній сумі 2920,00 грн. (09.09.2025 - 1460,00 грн. та 24.09.2025 - 1460,00 грн.) (а.с.21).

З наявних в матеріалах цивільної справи довідки №45/1940 від 25 вересня 2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 в період часу з 24 лютого 2022 року по 17 червня 2022 року, з 24 серпня 2022 року по 21 листопада 2022 року, з 31 листопада 2022 року по 09 січня 2023 року, з 25 січня 2023 року по 26 січня 2023 року, з 17 березня 2023 року по 23 липня 2023 року, з 04 серпня 2023 року по 11 серпня 2023 року, з 01 листопада 2023 року по 20 листопада 2023 року, з 22 листопада 2023 року по 25 листопада 2023 року, з 05 грудня 2023 року по 15 грудня 2023 року, з 15 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року, з 16 лютого 2024 року по 02 травня 2024 року, з 03 травня 2024 року по 05 травня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 02 серпня 2024 року, з 13 жовтня 2024 року по 06 січня 2025 року, з 17 січня 2025 року по 21 січня 2025 року, з 19 лютого 2025 року по 27 лютого 2025 року та з 23 серпня 2025 року по 25 вересня 2025 року брав участь у таких заходах (а.с.103).

Зі змісту наданої відповідачем копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №9 від 09 січня 2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 20 листопада 2025 року №226 звільнений з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоровя - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини пятої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (а.с.104).

Проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби, починаючи з 31 липня 2020 року, підтверджується також копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) №213 від 31 липня 2020 року та записами у належному йому військовому квитку (а.с.105, 108-111).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 26 липня 2025 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів (кредиту) у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит №5630750 від 26 липня 2025 року був підписаний відповідачем по справі після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця ТОВ «Мілоан» за допомогою надісланого йому одноразового ідентифікатора 744865, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт позикодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді електронного повідомлення, укладення договору позики було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору про споживчий кредит №5630750 за допомогою одноразового ідентифікатора 744865 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч.3 ст.2, ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.77, 80 ЦПК України.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобовязані сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, у цивільному судочинстві обовязок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позиції сторін, а також тих обставин, які визначаються нормою права, що регулює спірні правовідносини. Результат змагальності сторін має за мету усунення невизначеності щодо фактів, прав та обовязків учасників у спірних правовідносинах.

Крім того, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

За змістом ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Обовязковість договору як одного з фундаментів, на якому базується цивільне право, закріплена у ст.629 ЦК України. З укладенням договору та виникненням зобовязання його сторони набувають обовязки (а не лише субєктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обовязок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З огляду на викладене судом враховується, що доказів оскарження в судовому порядку кредитного договору з підстав неотримання кредитних коштів, а також доказів на підтвердження не отримання кредиту в сумі 10000,00 грн., відповідачем суду надано не було.

Натомість під час дослідження доказів судом встановлено, що перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 10000,00 грн. на підставі кредитного договору підтверджується наявними в справі копією платіжного доручення №158616979 від 26 липня 2025 року та випискою по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою АТ «Державний ощадний банк України». Отже, первісний кредитодавець ТОВ «Мілоан» за умовами укладеного між сторонами кредитного договору надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 10000,00 грн, а останній отримав вказані грошові кошти. Доказів протилежного, зокрема того, що зазначена сума кредиту на картковий рахунок відповідача не надходила чи грошові кошти за кредитним договором були перераховані на картку (електронний платіжний засіб), яка йому не належить, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було і в матеріалах цивільної справи такі докази те ж відсутні.

Отже, наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №5630750 від 26 липня 2025 року, а також виконання ТОВ «Мілоан», як первісним кредитодавцем, своїх зобовязань перед позичальником шляхом переказу грошових коштів відповідачу в сумі 10000,00 грн..

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №5630750 від 26 липня 2025 року, вбачається, що станом на 27 січня 2026 року сума заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості складає 13140,00 грн..

Відповідно до п.1.5.2 Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується за ставкою 14,60% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів (Додаток №1 до цього Договору).

Графіком платежів встановлена сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі по 1460,00 грн. (14,60% від 10000,00 грн.) за кожний розрахунковий період (15 календарних днів).

Станом на 22 січня 2026 року кількість розрахункових періодів становить 9, а тому загальна сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 13140,00 грн. (9 періодів х 1460,00 грн.).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до акті цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано факту добровільного укладення ним кредитного договору, який є предметом судового розгляду, та який містить умови щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості. За відсутності доказів протилежного, судом враховується, що відповідач належно і у доступній формі ознайомився з усіма умовами договорів, повністю і однаково з кредитором їх розумів, вважав їх справедливими, адекватними, розумними і жодних заперечень не мав. Діючи покроково та надаючи свої персональні дані, генеруючи ідентифікаційний підпис, врешті решт відповідач отримав кредит та не відмовився від отриманого кредиту протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання грошових коштів за кредитним договором. Вибір контрагента правочину та електронний договір із ТОВ «Мілоан» був підписаний відповідачем добровільно, його волевиявлення, як позичальника, було вільним, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обставин, відповідало його внутрішній волі та намірам безумовного і реального виконання взятих на себе зобовязань. Обставин, які б суперечили волевиявленню відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, при укладанні кредитного договору в електронній формі, а також про наявність у діях первісного кредитодавця ТОВ «Мілоан» умислу, спрямованого на введення відповідача в оману судом не встановлено. Отже, з урахуванням викладеного, включення позивачем до суми заборгованості відповідача за кредитним договором заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - 13140 грн. 00 коп. (з урахуванням суми платежу за кожен розрахунковий період по 1460 грн. (14,60% від 10000,00 грн.) та з урахуванням кількості розрахункових періодів - 9 на дату відступлення права вимоги за кредитним договором) відповідає положенням ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є правомірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобовязань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та комісією.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору, укладеного між ним та первісним кредитором ТОВ «Мілоан», а також договору факторингу №27012026 від 27 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Отже, набуття позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги заборгованості за договором про споживчий кредит №5630750 від 26 липня 2025 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Судом також враховується, що у даній справі відповідачем дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та її розміру.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень чинного законодавства про соціальний та правовий захист військовослужбовців, враховуючи посилання відповідача ОСОБА_1 на проходження ним військової служби на час укладення кредитного договору, з огляду на наступне.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на весь час призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до обєктів житлового фонду, та/або автомобіля.

Отже, наведена норма Закону поширює свою дію виключно на правовідносини, повязані із звільненням військовослужбовців від сплати процентів за користування наданим їм кредитом, однак не стосується такої складової кредитної заборгованості як комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що позивачем до загального розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5630750 від 26 липня 2025 року була включена саме комісія за обслуговування кредиту в сумі 13140,00 грн., підстави для звільнення відповідача від її сплати відсутні.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за договором про споживчий кредит №5630750 від 26 липня 2025 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, комісії) у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за: тілом кредиту в сумі 9980 грн. 00 коп. та комісією за обслуговування кредиту в сумі 13140 грн. 00 коп., а всього в загальному розмірі 23120 грн. 00 коп..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), як зазначено в позовній заяві, в розмірі 5000 грн. 00 коп. суд приходить до наступного висновку.

На обгрунтування підстав стягнення з відповідача неустойки представник позивача посилається на положення ч.1 ст.625 ЦК України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За змістом пунктом 4.1 Договору передбачено право кредитодавця на нарахування штрафу (у розмірі 1000,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Разом з тим, відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, ч.2 ст.4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, від 12 лютого 2025 року №758/5318/23), згідно яких тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі договору про споживчий кредит №5630750 - 26 липня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач ОСОБА_1 звільняється від сплати неустойки (штраф, пеня) за даним договором, а нарахована заборгованість за неустойкою, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) в сумі 5000 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в цій частині задоволенню не підлягає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів» кошти по сплаті судового збору в розмірі 2189 грн. 00 коп. (2662 грн. 40 коп. (100%) - 473 грн. 40 коп. (17,780939%), при цьому 17,780939% = 5000 грн. 00 коп. (сума заборгованості, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Натомість вказані представником позивача в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, крім судового збору, - витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1664,00 грн. (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на ненадання позивачем належних письмових доказів на підтвердження понесення ним даних витрат у вказаному розмірі.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №5630750 від 26 липня 2025 року в загальній сумі 23120 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі сто двадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2189 грн. 00 коп. (дві тисячі сто вісімдесят девять гривень 00 копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: вул.Лісова, буд.№2, м.Бровари Броварський район Київська область, поштовий індекс 07400, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова