Решение № 140312927, 21.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49753/25

Провадження № 2/761/6294/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025р. позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» суму заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту № 402232709 від 23 лютого 2022р. (далі по тексту - кредитний договір), в розмірі 45752,23 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 33632,65 грн.; заборгованості по відсотках - 5,32 грн.; заборгованості по комісії: 12114,26 грн.; сплачений судовий збір у розмірі 2422,4 грн. та 4191,55 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23 лютого 2022р. між сторонами було укладено кредитний договір, із наступними основними умовами: тип кредиту - «споживчий кредит»; сума кредиту - 33632,65 грн.; процентна ставка - 0,01 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 12 місяців; дата повернення кредиту - 24 лютого 2023р.

Позивачем, були виконанні зобов`язання за кредитним договором, проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує і станом на дату звернення до суду з вказаним позовом має заборгованість у розмірі 45752,23 грн.

Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та кредитором, що не врегульовані угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.ua (архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною). Матеріали кредитного досьє за угодою про надання споживчого кредиту № 402232709 були втрачені позивачем.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15 грудня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідач вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів укладення кредитного договору між сторонами, не підтвердив істотні умови кредитного договору, а також визнав втрату матеріалів кредитного досьє. Наданий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Підстави нарахування комісій суду не доведені.

22 грудня 2025р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначивши, що доводи відповідача наведені у відзиві на позов, не спростовують факту того, що банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та надав позичальнику (відповідачу) кредит. Позичальник кредит у розмірі 33632,65 грн. отримав, що підтверджується меморіальними ордерами від 24 лютого 2022р., випискою по позичковому рахунку та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_1 , а відтак будь-які твердження відповідача про неукладеність кредитного договору або неналежне виконання банком зобов`язань із видачі кредиту є виключно проявом суперечливої поведінки, спрямованої на уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань.

27 грудня 2025р. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що у відповіді на відзив позивач фактично підміняє предмет спору, зводячи його до самого факту отримання відповідачем кредитних коштів. Водночас відповідач не заперечує факт отримання коштів, однак наголошує на недоведеності умов кредитного договору, зокрема щодо розміру та правових підстав нарахування комісій. Посилання позивача на факт користування кредитом не підтверджує погодження відповідачем усіх заявлених до стягнення сум. Надані позивачем банківські виписки підтверджують лише рух коштів, але не доводять існування та зміст договірних умов щодо комісійних платежів. Виписки з банківського рахунку не можуть заміняти кредитний договір та додатки до нього, які визначають істотні умови зобов`язання.

В судове засідання 21 вересня 2026р. сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Сторона позивача у прохальній частині позову, клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, відповідач поважність причин неявки не повідомив.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначила, що 23 лютого 2022р. між сторонами було укладено кредитний договір, із наступними основними умовами: тип кредиту - «споживчий кредит»; сума кредиту - 33632,65 грн.; процентна ставка - 0,01 % річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 12 місяців; дата повернення кредиту - 24 лютого 2023р., однак примірник зазначеного кредитного договору позивачем було втрачено (а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що згідно:

- меморіального ордеру № 961733688 від 24 лютого 2022р. позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 32960,0 грн., призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 402232709 від 23 лютого 2022р. (а.с. 27);

- меморіального ордеру № 961733689 від 24 лютого 2022р. позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 672,65 грн., призначення платежу: надання кредиту для сплати комісійної винагороди за кредитним договором № 402232709 від 23 лютого 2022р. (а.с. 28).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, за змістом заперечень відповідача на відповідь на відзив, відповідач визнав факт отримання коштів, у вищезазначеному розмірі, однак наголошував на недоведеності умов кредитного договору, зокрема щодо розміру та правових підстав нарахування комісій.

В свою чергу, позивач у позові, зазначав, що всі відносини між позичальником та кредитором, що не врегульовані угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.ua.

Згідно з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, відповідач повинен сплатити: заборгованість за тілом кредиту - 33632,65 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 5,32 грн.; 12114,26 грн. - заборгованість по комісії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ «Сенс Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.».

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та комісії поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Так, звертаючись до суду з позовом, банк зазначав, що всі відносини між позичальником та кредитором, що не врегульовані кредитним договором, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (а.с. 18-26).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості - проценти та комісію.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на редакцію вищезазначеного Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», редакція якого розміщена на сайті банку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів у відповідному розмірі за користування кредитними коштами, так, і зокрема сплату конкретного розміру комісії, саме у зазначеному за текстом позову розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити, і вносить відповідні зміни.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови кредитного договору, щодо розміру процентної ставки та розміру комісії, судом критично оцінюється наданий стороною позивача розрахунок заборгованості в частині нарахованих процентів та комісій.

Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», редакція якого розміщена на сайті позивача, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісій, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 33632,65 грн., при цьому судом враховано, що відповідачем ці кошти були фактично отримані та використані в добровільному порядку, та позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3080,79 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 551, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту № 402232709 від 23 лютого 2022р. в розмірі 33632 /тридцять три тисячі шістсот тридцять дві/ грн. 65 коп.; судовий збір у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3080 /три тисячі вісімдесят/ грн. 79 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: