Решение № 140307647, 05.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/104/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Справа № 908/1803/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26)

про стягнення 382 482,00 грн.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 27.07.2026, (вх. № 2087/08-07/26 від 27.07.2026) Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», м. Запоріжжя про стягнення 144 493,20 грн. пені та 237 988,80 грн. штрафу, а всього 382 482,00 грн. штрафних санкцій за порушення умов державного контракту (договору) про закупівлю № 56/10-25-МПС від 14.10.2025.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 справу № 908/1803/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2026, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1803/26 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/104/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом (договором) про закупівлю № 56/10-25-МПС від 14.10.2025, а саме порушення строку поставки товару, у зв`язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 144 493,20 грн. пені та 237 988,80 грн. штрафу, а всього 382 482,00 грн. штрафних санкцій. Позов обґрунтований ст., ст. 11, 204, 509, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 655, 663, 712 ЦК України та умовами договору.

Ухвалою суду від 05.08.2026 у справі № 908/1803/26 відповідачу запропоновано у строк до 21.08.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 15.09.2026 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 04.09.2026 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

21.08.2026 через підсистему через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» подано Відзив на позовну заяву б/н від 21.08.2026.У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що за державним контрактом № 56/10-25-МПС від 14.10.2025 ним у повному обсязі поставлено передбачені договором 300 одиниць товару, які прийняті позивачем без зауважень щодо кількості, якості та комплектності. Позивачем заявлено штрафні санкції лише за прострочення поставки двох партій товару на 21 та 22 дні. Відповідач заперечив проти стягнення пені у розмірі 144 493,20 грн., посилаючись на частину третю статті 549 ЦК України, оскільки його зобов`язання щодо поставки товару є негрошовим. На думку відповідача, передбачена договором санкція, яка обчислюється за кожен день прострочення поставки, не може бути стягнута саме як пеня у розумінні зазначеної норми. Крім того, відповідач просив зменшити розмір кожної санкції, яку суд визнає правомірно нарахованою, на 50 відсотків відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України. В обґрунтування клопотання посилався на повне виконання основного зобов`язання, прийняття товару без зауважень, відсутність доведених позивачем збитків та інших негативних наслідків прострочення, нетривалий строк прострочення, а також на обставини здійснення господарської діяльності відповідача в умовах воєнного стану та його статус критично важливого підприємства у сфері оборонно-промислового комплексу. Також відповідач зазначив про прострочення позивачем строку подання заявки на поставку та просив врахувати цю обставину при оцінці поведінки сторін і розміру неустойки.

01.09.2026 через підсистему «Електронний суд» Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» подано відповідь на відзивна позовну заяву за вих. б/н від 01.09.2026. Позивач у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що останнім не спростовано факту порушення строків поставки товару за державним контрактом № 56/10-25-МПС від 14.10.2025. Позивач вказав, що повне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару після закінчення встановленого договором строку не звільняє його від відповідальності за допущене прострочення. Також зазначив, що відсутність документально підтверджених збитків не є підставою для незастосування передбачених договором штрафних санкцій. Щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки на 50 відсотків позивач зазначив, що спірний договір укладено для забезпечення потреб безпеки і оборони держави, а тому своєчасність поставки товару має істотне значення. На думку позивача, відповідач, укладаючи договір, усвідомлював його умови, строки виконання та передбачену договором відповідальність за їх порушення. Позивач також заперечив проти посилань відповідача на триденне порушення строку подання заявки, зазначивши, що відповідач був обізнаний із предметом закупівлі, кількістю товару та місцями його поставки ще на стадії проведення закупівлі, а тому зазначена обставина не вплинула на можливість своєчасного виконання договору. Посилання відповідача на статус критично важливого підприємства, наслідки пошкодження майна та його фінансові показники позивач вважає такими, що не доводять наявності підстав для звільнення від відповідальності або зменшення штрафних санкцій. Крім того, позивач заперечив проти доводів відповідача щодо неправомірності нарахування пені, зазначивши, що відповідальність за порушення строків поставки прямо передбачена умовами договору та законодавством. З огляду на викладене позивач просить відхилити доводи відповідача, відмовити у зменшенні розміру штрафних санкцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.09.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 05.10.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823). У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі ДП «АОЗ»).

Таким чином, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

14.10.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 56/10-25-МПС (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Стелаж пересувнии? з чотирма полицями 1200*500*1800 (ДК 021:2015: 39310000-8: Обладнання для закладів громадського харчування)(далі за текстом - Товар), наи?менування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікаціі? (Додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєнии? електронною системою закупівель ID: UA-2025-09-10-013892-a), а Замовник - прии?няти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони Украі?ни, до яких здіи?снюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони Украі?ни, захисту безпеки населення та інтересів краі?ни.

Відповідно до п. 1.4 цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Зброи?них Сил Украі?ни, підготовка кадрів і віи?ськ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів віи?ськовоі? служби та членів і?хніх сімеи?, ветеранів віи?ни» відповідно до: - Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони Украі?ни «Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 3 листопада 2023 р. № 1142; - наказу Міністерства оборони Украі?ни від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони Украі?ни «Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функціі? служби державного замовника у сфері оборони».

Пунктом 4.1 Договору Сторони погодили, що Постачальник зобов`язании? здіи?снити поставку Товару за цим Договором у строк, визначении? Замовником у заявці на поставку, складеніи? Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікаціі? (Додаток № 1). Дострокова поставка Товару Постачальником допускається за погодженням із Замовником. У разі відсутності погодження від Замовника, прии?мання Товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку Товару та/або дати, погодженоі? із Замовником.

Умовами пункту 4.3 Договору, встановлено, що заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронноі? пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

Відповідно до пункту 6.7 Договору, після здіи?снення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт прии?мання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача.

Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акта прии?мання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.

З положень пункту 8.5 Договору слідує, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє протягом строку, вказаного у Специфікації (Додаток № 1) (п. 13.1 Договору).

Специфікацією від 14.10.2025 (Додаток № 1 до Договору) сторони узгодили поставку Товару (Стелаж пересувнии? з чотирма полицями 1200*500*1800) у кількості 300 штук, за ціною за одиницю 14 166,00 грн. без ПДВ, на загальну суму 5 099 760,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації, строк поставки до 01.12.2025.

Пунктом 6 Специфікації визначено, що відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 березня 2026 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару до повного виконання.

На виконання договору позивачем на електронну адресу Відповідача 27.10.2025 направлено заявку на поставку Товару № М000076 у загальніи? кількості 300 шт., строк поставки до 01.12.2025.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач поставив позивачу товар, що підтверджується наступними Актами прии?мання Товару, а саме:

- № 1 від 01.12.2025, відповідно до якого Відповідач поставив частину Товару у кількості 50 шт. на суму 849 960,00 грн.

- № 2 від 02.12.2025, відповідно до якого Відповідач поставив частину Товару у кількості 50 шт. на суму 849 960,00 грн.

- № 3 від 22.12.2025 відповідно до якого Відповідач поставив частину Товару у кількості 150 шт. на суму 2 549 880,00 грн.

- № 4 від 23.12.2025 відповідно до якого Відповідач поставив частину Товару у кількості 50 шт. на суму 849 960,00 грн.

У позовній заяві зазначено, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, так як прострочив виконання зобов`язання, а саме: за Актом № 3 від 22.12.2025 та № 4 від 23.12.2025 відповідач поставив поза межами визначеного заявкою строку (01.12.2025), чим порушив своє зобов`язання за Договором та відповідно прострочив строки поставки решти частини Товару по заявці № М000076 у розумінні п. 5 Специфікаціі?.

23.01.2026 позивач направив Відповідачу повідомлення-вимогу № 22.3-1667 з вимогою сплати протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення вимоги штрафних санкціи? (пені та штрафу) в сумі 382 482,00 грн., з яких пеня - 144 493,20 грн., штраф - 237 988,80 грн.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач штрафні санкції за порушення строків поставки Товару у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України слідує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч., ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Сторонами укладений державний контракт (договір) про закупівлю № 56/10-25-МПС від 14.10.2025, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Сторони у п. 5 Специфікації визначили строк поставки товару до 01.12.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару за Договором за Актом № 3 від 22.12.2025 та № 4 від 23.12.2025 здійснена 22.12.2025 та 23.12.2025 відповідно.

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Заявці та Специфікації строк поставки до 01.12.2025, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за Актом № 3 від 22.12.2025 та № 4 від 23.12.2025 на 21 та 22 дні відповідно.

Позивачем нарахована пеня в сумі 144 493,20 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Судом перевірено наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, визнано розрахунок позивача правильним, пеня в розмірі 144 493,20 грн. заявлена позивачем до стягнення обґрунтовано.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача про те, що передбачена пунктом 8.2 Договору відповідальність не може бути застосована у зв`язку з негрошовим характером основного зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання, а її конкретний розмір та порядок обчислення можуть бути встановлені договором. При цьому правова кваліфікація передбаченої договором санкції визначається не лише її назвою, а змістом відповідної умови договору та характером відповідальності, яку сторони погодили за порушення зобов`язання.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили обов`язок постачальника сплатити грошову суму у разі порушення строку поставки товару, визначивши її розмір як 0,2 відсотка від ціни товару за кожний день прострочення. Отже, зазначена умова договору встановлює договірну неустойку за порушення строку виконання негрошового зобов`язання.

Саме по собі використання сторонами у пункті 8.2 Договору терміна «пеня» не може бути підставою для неврахування погодженої сторонами відповідальності за прострочення поставки, оскільки суд при вирішенні спору виходить із змісту відповідної договірної умови та її правової природи.

У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 %.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на повне виконання основного зобов`язання за договором: усі 300 одиниць товару поставлено та прийнято позивачем без зауважень щодо кількості, якості та комплектності. Прострочення стосувалося лише двох партій товару та становило 21 і 22 дні. При цьому позивачем не доведено понесення збитків чи інших негативних наслідків унаслідок такого прострочення.

Відповідач також звертає увагу на сукупний розмір нарахованих санкцій, оскільки одночасно заявлено пеню у розмірі 0,2 відсотка за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7 відсотків. Загальна сума санкцій становить 382 482,00 грн., що, на думку відповідача, є неспівмірним із наслідками порушення з огляду на повне виконання договору та відсутність доведених збитків.

Крім того, відповідач просить врахувати, що на момент укладення та виконання договору ТОВ «ЮГСТАЛЬ» мало статус критично важливого підприємства у сфері оборонно-промислового комплексу, що підтверджується наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 827-КВ від 17.06.2025. На думку відповідача, зазначена обставина має істотне значення для оцінки його діяльності, оскільки підприємство забезпечувало виконання замовлень у сфері оборони та продовжувало виробничу діяльність в умовах воєнного стану.

Також відповідач посилається на здійснення господарської діяльності у місті Запоріжжі, віднесеному до території можливих бойових дій, та на пошкодження 18.06.2025 виробничих і адміністративних об`єктів підприємства внаслідок ракетно-дронового удару. За твердженням відповідача, зазначені обставини спричинили пошкодження виробничої інфраструктури та втрату товарно-матеріальних цінностей, однак підприємство не припинило діяльність, відновило виробництво та продовжило виконання оборонних замовлень.

Відповідач зазначає, що не посилається на воєнний стан, статус критично важливого підприємства чи пошкодження виробничих об`єктів як на безумовну підставу для звільнення від відповідальності. Вказані обставини він просить оцінити саме в сукупності з іншими обставинами справи при вирішенні питання про співмірність неустойки та можливість її зменшення.

Таким чином, відповідач вважає, що повне виконання основного зобов`язання, відсутність доведених збитків позивача, тривалість прострочення, розмір заявлених санкцій, статус критично важливого підприємства у сфері оборонно-промислового комплексу, здійснення діяльності в умовах воєнного стану та пошкодження виробничих об`єктів є істотними обставинами, які в сукупності дають підстави для зменшення штрафних санкцій на 50 відсотків.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечив та зазначив, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині строків поставки товару, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 8.2 Договору за таке порушення. Відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Згідно зі ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак за умови незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що неустойка не повинна набувати ознак каральної санкції, а має зберігати компенсаційний характер. Суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, має оцінити, чи є її розмір співмірним із наслідками порушення зобов`язання та чи не перетворюється вона на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Отже неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звернула увагу, що підстави для зменшення судом неустойки та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Розмір зменшення неустойки визначається судом у межах дискреційних повноважень з урахуванням установлених обставин справи та оцінки доводів і доказів сторін.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;- тривалість прострочення виконання;- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);- поведінку кредитора;- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19).

Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання з поставки товару до 01.12.2025 за укладеним Державним контрактом (договір) про закупівлю № 56/10-25-МПС від 14.10.2025. Тобто, укладаючи договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

Також умовами Договору сторони визначили, що у ході виконання договору строк поставки може бути змінений за згодою сторін. Доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо зміни строку поставки товарів, досягнення сторонами згоди на таку зміну, матеріали справи не містять.

Водночас, поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, обумовленому договором, без будь-яких претензій по якості від позивача. Крім того, поставка була здійснена без передоплати, тобто за кошти відповідача.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Місто Запоріжжя Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, на території якого розташовані виробничі бази та склади ТОВ «ЮГСТАЛЬ», наближене до території ведення активних бойових дій та майже щоденно потерпає від ракетних та бомбових обстрілів, ударів безпілотними пристроями.

При цьому, підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.

Згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2025 рік ТОВ «ЮГСТАЛЬ» отримало дохід у розмірі 29613 тис. грн.

18.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження: 22025080000000923) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення. А саме: 18.06.2025 невстановленими особами з числа військовослужбовців зс рф вчинено воєнний злочин, а саме: нанесено удари по об`єктам цивільної інфраструктури м. Запоріжжя: 1-5-й удари нанесено по території заводу металевих виробів ТОВ «ЮГСТАЛЬ», розташованого по вул. Скворцова, 240А (ЄО9904). Внаслідок удару зруйновано складське приміщення, відбулось займання. Постановою слідчого 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області від 23.06.2025 залучено ТОВ «ЮГСТАЛЬ» як потерпілу юридичну особу у кримінальному провадженні: 22025080000000923 від 18.06.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.

Згідно довідки від 18.06.2025 № 1806/31 директора ТОВ «ЮГСТАЛЬ», 18.06.2025 внаслідок нанесення ворожих 5 ударів по території ТОВ «ЮГСТАЛЬ» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 240А, завдані наступні пошкодження будівель приміщень ТОВ «ЮГСТАЛЬ»: виробничий корпус цех № 1, адміністративно-побутовий корпус та адміністративно-побутовий корпус цеху № 1, виробничий корпус цех № 2, виробничий корпус цех № 3, контрольно-пропускний пункт.

Актом списання товарів № 62 від 18.06.2025 ТОВ «ЮГСТАЛЬ» по основному складу було списано товар (52 найменування) на загальну суму 5287525,48 грн.

Тобто, відповідачу, з метою недопущення простою підприємства та відновлення виробництва, необхідно витратити значні кошти на відновлення приміщень, зокрема виробничих. ТОВ «ЮГСТАЛЬ» здійснює поставки виробів для Військових частин, що сприяє обороноздатності держави Україна.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд також наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Враховуючи наведені вище обставини, період прострочення, загальну вартість простроченого товару, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, приймаючи до уваги умови Договору, за яким відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки товару та погодився із передбаченою в ньому відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, суд вважає, що у даному випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень частини 3 статті 551 ЦК України та зменшення пені на 50% від заявленого розміру - до суми 72 246,60 грн. Суд вважає таке зменшення розміру пені оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 237 988,80 грн.

За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже зазначалось судом, умовами п. 8.2 Договору сторони передбачили, що за порушення строку поставки товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні та не завершені на день набрання чинності цим Законом. Вказане положення пунктом 4 статті 17 Закону № 4196-IX введено в дію з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 28.02.2025.

Як встановлено судом, Договір укладено 14.10.2025 та його предметом є поставка товару в межах оборонних закупівель. Виконання Договору здійснюється в умовах дії правового режиму воєнного стану, який триває в Україні з 24.02.2022.

Отже, спірні правовідносини виникли та здійснювалися у спеціальному правовому режимі, для якого законодавцем встановлено особливості відповідальності виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель.

При цьому положення пункту 4 статті 17 Закону № 4196-IX є спеціальною нормою щодо загального правила відповідальності, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, та прямо виключає застосування 7-відсоткового штрафу до визначеного законом кола державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, що виконуються в період дії воєнного стану.

Враховуючи спеціальний характер зазначеної норми та її спрямованість на регулювання відповідальності виконавців оборонних контрактів в умовах воєнного стану, умова пункту 8.2 Договору щодо сплати штрафу у розмірі 7 відсотків не може бути застосована всупереч імперативному припису закону.

Той факт, що відповідна санкція передбачена безпосередньо умовами Договору, не змінює її правової природи та не виключає застосування спеціального законодавчого регулювання. Договірні умови не можуть встановлювати відповідальність, застосування якої прямо виключено законом.

Таким чином, з огляду на те, що Договір укладено у сфері оборонних закупівель та його виконання здійснюється в період дії правового режиму воєнного стану, передбачений пунктом 8.2 Договору 7-відсотковий штраф не підлягає стягненню.

У зв`язку з викладеним суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 237 988,80 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача враховані при вирішенні справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 72 246,60 грн. пені.В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому зменшення судом пені не впливає на розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки таке зменшення здійснено судом відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 37941143) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 44725823) 72 246 (сімдесят дві тисячі двісті сорок шість) грн. 60 коп. пені та 1 733 (одну тисячу сімсот тридцять три) грн. 19 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 05» жовтня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.