Постановление суда № 140307237, 30.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

30 вересня 2026 р. Справа № 902/251/26

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Цвик А.О.

від АТ КБ "ПриватБанк" : Маякова І.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/251/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника у справі. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Цвика А.О.. Призначено попереднє засідання на 26.08.2026 року.

При цьому, 05.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

05.06.2026 року до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява № б/н від 04.06.2026 року (вх. № 01-32/825/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 87 999,92 грн у справі № 902/251/26.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року залишено заяву АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 04.06.2026 року (вх. № 01-32/825/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/251/26 - без руху. Повідомлено АТ КБ "ПриватБанк" про недоліки, виявлені судом при огляді заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26. Встановлено АТ КБ "ПриватБанк" строк для усунення недоліків кредиторської заяви - протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали суду про залишення заяви без руху. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" надати до суду: докази на підтвердження надсилання заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26 та доданих до неї документів: боржнику - ОСОБА_1 та арбітражному керуючому Цвику А.О. .

16.06.2026 року до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява б/н від 15.06.2026 року про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року призначено заяву АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 04.06.2026 року (вх. № 01-32/825/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/251/26 до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2026 р. о 10:00 год..

Крім цього, ухвалою суду від 25.08.2026 року ухвалено забезпечити участь представника АТ КБ "ПриватБанк" Маякової І.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/251/26, яке призначено на 30.09.2026 року о 10:00 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 30.09.2026 року, в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилися арбітражний керуючий Цвик А.О. та представник АТ КБ "ПриватБанк".

При цьому, судом встановлено, що 31.07.2026 року до суду від арбітражного керуючого Цвика А.О. надійшло повідомлення № 6 від 31.07.2026 року про результати розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника у справі №902/251/26.

Також, 29.09.2026 року до суду від АТ "ПУМБ" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання № КНО-44.2.2/789 від 29.09.2026 про розгляд справи № 902/251/26 за відсутності представника АТ "Перший Український Міжнародний Банк".

В судовому засіданні представник АТ КБ "ПриватБанк" просила суд визнати заявлені грошові вимоги кредитора до боржника та включити їх до реєстру кредиторів.

Керуючий реструктуризацією зазначив, що визнає заявлені вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 04.06.2026 року, ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг, та 27.03.2019 нею було підписано Анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту, на підставі чого Банком було надано боржнику у користування кредитні кошти за кредитною карткою "Універсальна".

Банк належним чином виконав свої зобов`язання надавши боржнику у користування кредитні кошти, що вбачається з виписки доданої до цієї заяви. Однак боржник в порушення умов договорів, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Станом на 28.04.2026 (напередодні відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) у ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором б/н від 27.03.2019 наявна заборгованість у загальному розмірі 87 999,92 грн, яка складається з наступного: 72 785,88 грн - тіло кредиту; 15 214,04 грн - відсотки.

Крім цього, у заяві повідомлено, що у АТ КБ "ПриватБанк" відсутня інформація щодо заінтересованості відносно ОСОБА_1 та Банк не є заінтересованим кредитором стосовно боржника.

Також, вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 не забезпечені заставою майна боржника.

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника - ОСОБА_1 на суму 87 999,92 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 5324,80 грн (судовий збір) - позачергово.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Цвика А.О. № 6 від 31.07.2026 року про результати розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника у справі № 902/251/26, розглянувши заяву та додані до неї документи, здійснивши розрахунки заявлених вимог щодо основного боргу та відсотків за користування кредитом, а також врахувавши розгляд вимог боржником, керуючий реструктуризацією повідомляє про визнання грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 і віднесення відповідної суми до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості задоволення вимог кредиторів: 5 324,80 грн судового збору - позачергово; 87 999,92 грн заборгованості - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 05.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява АТ КБ "ПриватБанк" б/н від 04.06.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26, надійшла до суду 05.06.2026 року за вх. № 01-32/825/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 04.06.2026), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 27.03.2019 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Водночас, у цій Анкеті-заяві, зокрема, вказано, що підписанням цієї анкети-заяви Клієнт відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг AT КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Умови та правила), які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.

При цьому, Заявником долучено до заяви копію Паспорту споживчого кредиту від 27.03.2019 року, який підписано між ОСОБА_1 (Споживач) та АТ КБ "ПриватБанк".

Разом з цим, у вказаному вище Паспорті споживчого кредиту зазначені, зокрема, такі умови : тип кредиту - відновлювана кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; строк кредитування - 240 місяців; процентна ставка - 42% річних за межами пільгового періоду; мета отримання кредиту - споживчі потреби.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно п. 27, п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", кредит - грошові кошти, які надаються надавачем фінансових послуг (кредитодавцем) особі (позичальнику) у користування на поворотній основі на визначений строк із сплатою процентів.

Фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов`язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Згідно абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.

У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

У разі якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг, включаючи його мобільну версію, і надається клієнту в момент підписання договору у спосіб, обраний ним із запропонованих надавачем фінансових послуг, який дає змогу встановити дату надання такого договору, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, але не менше трьох років з дати припинення дії останнього з договорів у відповідній редакції. Дія положень цього абзацу не поширюється на процес надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою, функціональні можливості якого дають змогу ознайомити клієнта з публічною частиною договору про надання фінансових послуг на екрані такого платіжного пристрою.

Індивідуальна частина договору повинна містити інформацію, передбачену частиною другою цієї статті, у тому числі шляхом посилання на відповідні умови, викладені у публічній частині договору.

Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовій формі, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надаються клієнту одразу після підписання договору.

Надання клієнту примірника індивідуальної частини договору, укладеної у формі електронного документа, та додатків до неї (за наявності) здійснюється у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" або Законом України "Про електронну комерцію".

Договори, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, укладаються у порядку, встановленому Законом України "Про електронну комерцію", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відтак, підписана між Банком та Боржником вказана вище Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.03.2019 р., є договором приєднання.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 , підписавши вказану Анкету-заяву, прийняла пропозицію Банку на надання банківських послуг в повному обсязі, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної наведеними вище нормами законодавства.

Поряд з цим, зважаючи на наведені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір від 27.03.2019 р., який складається із вищевказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.03.2019 року і Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", які розміщено на офіційному сайті Банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua (обумовлено вказаною Анкетою-заявою), та за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2025 року у справі № 910/8710/24, з урахуванням встановлених судами обставин надання Боржниці згідно із заявою на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001035056101 від 12.05.2018 споживчого кредиту, належним джерелом інформації, а відповідно і належним доказом, що визначає та підтверджує поточний розмір заборгованості споживача, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати, стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, баланс рахунку на початок відповідного періоду, баланс рахунку на кінець відповідного періоду, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яку іншу інформація за споживчим кредитом є виписка з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, з описом проведених операцій.

Судом встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" акцептував (прийняв) оферту ОСОБА_1 , оскільки, згідно наявної у справі Виписки від 22.05.2026 року за договором б/н за період з 01.01.1999 по 28.04.2026 р. (Клієнт - ОСОБА_1 ), витрати усього склали 364 209,95 грн, а надходження у загальному склали 278 555,03 грн (баланс на кінець періоду : - 85 654,92).

Отже, Боржник користувалася кредитним лімітом по кредитному договору б/н від 27.03.2019 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за договором № SAMDNWFC00050181891 вiд 27.03.2019, укладеного мiж ПриватБанком та клiєнтом - ОСОБА_1 , станом на 28.04.2026, заборгованість складає у загальному розмірі 87 999,92 грн, з яких : 72 785,88 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15214,04 грн - заборгованість за відсотками.

Принагідно, суд зважає на те, що згідно вказаного розрахунку заборгованості, зазначена вище сума заборгованості за відсотками (з врахуванням здійснених Боржником проплат протягом періоду нарахування), нарахована за період з 25.07.2019 по 28.04.2026, тобто до відкриття провадження у справі № 902/251/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 29.04.2026 року у цій справі).

Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості за договором № SAMDNWFC00050181891 вiд 27.03.2019, укладеного мiж ПриватБанком та клiєнтом - ОСОБА_1 , станом на 28.04.2026 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку та заявлена Заявником до визнання сума заборгованості за цим договором у розмірі 87 999,92 грн, відповідає умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Разом з цим, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення чи спростування Боржником заборгованості за відповідним кредитним договором в сумі 87 999,92 грн.

Приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 04.06.2026 року (вх. № 01-32/825/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26, в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог до Боржника в розмірі 87999,92 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 04.06.2026 року (вх. № 01-32/825/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26, повністю.

2. Визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 87 999,92 грн (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/251/26.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Цвику А.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/251/26.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Кравчуку М.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Цвику А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "ПУМБ" - info@fuib.com, представнику АТ "ПУМБ" Панченко О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "НоваПей Кредит" - office@novapay.ua; представнику ТОВ "НоваПей Кредит" адвокату Вершиніну К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АТ "ОТП Банк" - ІНФОРМАЦІЯ_10, представнику АТ "ОТП Банк" адвокату Павленку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представникам АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Шевченко Л.П. - ІНФОРМАЦІЯ_7 , адвокату Сергачу А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_9

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:1 - до справи.