Постановление суда № 140295504, 23.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4394/26

Провадження № 1-кс/206/1091/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року cлідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання від 27.08.2026 у строк, установлений статтею 220 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2026 до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання від 27.08.2026 у строк, установлений статтею 220 КПК України.

Скарга мотивована тим, що 27.08.2026 року ним, ОСОБА_3 , слідчому СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 та процесуальному керівнику прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури Луганської обласної прокуратури було подано клопотання у кримінальному провадженні №42021132580000044 під назвою: «Клопотання про проведення процесуальних дій та прийняття процесуального рішення з урахуванням фактичної доказової перспективи кримінального провадження».

У клопотанні він прямо зазначив, що воно подається та підлягає розгляду саме в порядку статті 220 КПК України, а також просив за результатами розгляду надати йому належне мотивоване процесуальне рішення. У разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання він прямо просив винести вмотивовану постанову із зазначенням конкретних правових та фактичних підстав відмови щодо невирішених питань.

Станом на дату подання цієї скарги ані слідчим, ані процесуальним прокурором: клопотання по суті не розглянуто; про результат його розгляду його не повідомлено; вмотивованої постанови про повну або часткову відмову йому не вручено та не направлено; будь-якого іншого передбаченого КПК процесуального рішення за результатами клопотання він не отримав.

Таким чином, має місце бездіяльність, прямо передбачена пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України, нездійснення процесуальної дії, яку слідчий та прокурор зобов`язані були здійснити у визначений КПК строк.

Зазначене клопотання принципово не є зверненням громадянина в порядку загального законодавства про звернення чи доступ до публічної інформації. Його предмет безпосередньо стосується здійснення конкретного кримінального провадження №42021132580000044 та необхідності прийняття у ньому процесуальних рішень.

Зокрема, ним було поставлено перед слідчим та прокурором чотири взаємопов`язані процесуальні блоки питань:

1. Фактична доказова основа провадження: які саме матеріали та докази реально перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування та які обставини, передбачені ст. 91 КПК України, можуть ними підтверджуватися.

2. Реальна можливість отримання доказів: які конкретні докази, відсутні на цей час, орган вважає реально можливим отримати, з яких джерел, якою конкретною процесуальною дією та яким був результат попередніх спроб їх отримання.

3. Процесуальний статус та правова підстава подальшого провадження: щодо якої особи фактично здійснюється кримінальне переслідування, на якій стадії перебуває №42021132580000044 та якими процесуальними документами це підтверджується.

4. Реальна перспектива провадження та необхідність остаточного процесуального рішення: чи існує реальна перспектива отримання достатніх доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, а за відсутності такої перспективи вирішити питання щодо подальшої процесуальної долі провадження відповідно до КПК, у тому числі з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже, використане у клопотанні слово «повідомити» не змінює юридичної природи звернення. Йдеться про повідомлення заявника про результат належної процесуальної оцінки, яку слідчий і прокурор зобов`язані здійснити, а не про надання довільної довідкової інформації.

Більше того, саме частина друга статті 220 КПК України прямо передбачає, що про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання, а у випадку повної чи часткової відмови має бути винесена вмотивована постанова. Тому навіть якщо слідчий або прокурор вважає, що певні запитувані відомості не можуть бути надані з передбачених КПК причин, це не звільняє їх від обов`язку розглянути клопотання у строк та оформити мотивоване процесуальне рішення.

Клопотання подано 27.08.2026.

Триденний строк спливав з урахуванням правил ст. 115 КПК України не пізніше 31.08.2026, оскільки третій календарний день припав на неробочий день.

Отже, починаючи з 01.09.2026 невиконання вимог ст. 220 КПК України становить процесуальну бездіяльність.

Обвинувальний акт щодо нього у первісному кримінальному провадженні №12013030110000302 був переданий до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області ще 25.01.2014.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 27.05.2021 було відновлено обвинувальний акт щодо мене та шість томів матеріалів кримінального провадження і постановлено спрямувати їх до прокуратури з метою подальшого прийняття судом законного й обґрунтованого рішення.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 21.12.2021 у справі №431/6121/21 прокуратуру було зобов`язано внести відповідні відомості до ЄРДР та провести повний і всебічний розгляд відновлених матеріалів провадження №12013030110000302 за обвинуваченням ОСОБА_3 .

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 слідчого вже було зобов`язано привести його процесуальний статус у кримінальному провадженні №42021132580000044 у відповідність до фактичних обставин, вимог ст. 615-1 КПК України та рішення ЄСПЛ від 11.02.2021.

Ухвалою від 24.07.2026 цей же суд додатково роз`яснив, що посилання органу досудового розслідування на відсутність у №42021132580000044 документа про повідомлення про підозру або окремого документа про надання статусу не змінює змісту ухвали від 09.07.2026, оскільки питання стосувалося приведення у відповідність процесуального статусу обвинуваченого.

Тому орган досудового розслідування не може одночасно: здійснювати провадження, сформоване з матеріалів кримінальної справи за моїм обвинуваченням; планувати процесуальні дії за моєю участю; посилатися на рішення судів у моїй кримінальній справі; але при цьому відмовляти мені у можливості домагатися процесуального розгляду клопотань на тій підставі, що начебто я «не є учасником» №42021132580000044.

Окремо зазначає: навіть за умови заперечення стороною обвинувачення його статусу обвинуваченого, пункт 1 частини першої статті 303 КПК України прямо надає право оскарження іншій особі, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Орган досудового розслідування у квітнітравні 2026 року сам повідомляв про необхідність проведення щодо нього процесуальних дій та допиту як свідка.

Отже, навіть за найбільш несприятливої для мене інтерпретації процесуального статусу моє право на звернення до слідчого судді за п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України не може бути заперечене.

Ця справа має істотну процесуальну особливість.

17.06.2026 року заявником вже подавалося клопотання щодо остаточного процесуального вирішення кримінального провадження.

Орган досудового розслідування не розглянув його у строк, передбачений ст. 220 КПК України.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 14.07.2026, провадження №1-кс/206/852/26: бездіяльність СУ ГУНП в Луганській області щодо нерозгляду клопотання у строк, передбачений ст. 220 КПК України, була визнана протиправною; слідство та прокурора було зобов`язано невідкладно розглянути клопотання по суті; суд прямо зобов`язав врахувати всі викладені у ньому доводи та вимоги і винести вмотивовану постанову в порядку ст. 220 КПК України.

Таким чином, адресатам уже відоме належне застосування ст. 220 КПК України саме у цьому кримінальному провадженні та саме щодо його процесуальних звернень.

Нерозгляд нового клопотання від 27.08.2026 не може бути пояснений відсутністю правової визначеності щодо порядку його розгляду.

При цьому клопотання від 27.08.2026 не дублює клопотання від 17.06.2026.

У повідомленні Уряду України до Комітету міністрів Ради Європи DH-DD(2026)1047 від 13.08.2026 щодо виконання рішення «Куроченко та Золотухін проти України» держава офіційно повідомила, що: під час досудового розслідування №42021132580000044 не було знайдено доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 ; свідків вчинення кримінального правопорушення не встановлено; прокуратура та орган досудового розслідування не мають матеріалів, необхідних для повного відновлення втраченого кримінального провадження.

Саме після появи такої офіційної позиції держави ним і було подано клопотання від 27.08.2026 з вимогою конкретно пояснити, які саме докази та які реальні можливості їх отримання, попри наведені обставини, дають підстави продовжувати кримінальне провадження.

Отже, запитання клопотання мають об`єктивне та безпосереднє процесуальне підґрунтя.

Відсутність будь-якої відповіді за цих обставин є особливо істотною, оскільки держава на міжнародному рівні заявляє про відсутність доказів, відсутність свідків і неможливість повного відновлення матеріалів, але всередині кримінального провадження не надає заявнику мотивованого процесуального пояснення, на якій фактичній та правовій основі кримінальне переслідування продовжується.

У межах цієї скарги слідчий суддя не повинен підміняти прокурора чи слідчого та самостійно встановлювати наявність підстав для закриття кримінального провадження.

Саме тому він не просить за цією скаргою слідчого суддю зобов`язати закрити кримінальне провадження №42021132580000044 або зобов`язати прокурора прийняти наперед визначене рішення за п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Предмет цієї скарги значно вужчий.

Він просить забезпечити виконання імперативного процесуального обов`язку: розглянути клопотання та дати мотивовану процесуальну відповідь щодо поставлених у ньому питань.

На розгляді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває його заява про роз`яснення ухвали від 13.05.2025 щодо відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження №42021132580000044.

Однак це не є законною підставою не розглядати клопотання від 27.08.2026.

У його уточненій заяві до Синельниківського суду він спеціально звузив її предмет та прямо зазначив, що не просе цей суд: визначати його процесуальний статус; визначати стадію кримінального провадження; обчислювати строки; визначати повноваження слідчого чи прокурора; вирішувати питання про закриття кримінального провадження.

Предметом заяви є лише буквальне роз`яснення того, що саме було відновлено ухвалою від 13.05.2025 і чого ця ухвала не постановляла.

Отже, очікування майбутнього роз`яснення іншого судового рішення не зупиняє триденний строк ст. 220 КПК України та не звільняє слідчого і прокурора від обов`язку винести процесуальне рішення зараз.

Якщо правоохоронні органи вважають, що певне питання неможливо остаточно вирішити до постановлення відповідної ухвали суду, це саме по собі має бути викладено у мотивованому процесуальному рішенні, а не використано як підстава для повного мовчання.

Особливо з огляду на те, що кримінальне обвинувачення щодо мене існує з 2014 року, а ЄСПЛ ще 11.02.2021 встановив, що правова невизначеність у цій справі порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.

З метою недопущення неправильного тлумачення предмета скарги окремо зазначає.

У цьому провадженні він не просить слідчого суддю: оцінювати допустимість або достатність конкретних доказів; визначати наперед зміст майбутньої постанови слідчого чи прокурора; самостійно встановлювати наявність підстав для закриття кримінального провадження; підміняти собою орган досудового розслідування або прокурора.

Предмет судового контролю є виключно процесуальним: чи виконали слідчий та прокурор обов`язок, прямо встановлений ст. 220 КПК України, - своєчасно розглянути належне клопотання і оформити результат його розгляду відповідно до закону.

У цій справі такою конкретною дією є: розгляд клопотання від 27.08.2026 відповідно до ст. 220 КПК України та оформлення результату його розгляду у передбаченій законом процесуальній формі (а.с. 1-6).

У судові засідання, призначені на 14.09.2026, 23.09.2026 скаржники не з`явилися. Про місце та час розгляду скарги повідомлялися своєчасно та належним чином. 15.09.2026, 16.09.2026, скаржник за допомогою системи «Електронний суд» направив заяви, в яких просять розглянути скаргу без його участі (а.с. 49, 50).

Дослідивши зміст скарги та додані до неї документи, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

27.08.2026 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого СУ ГУНП в Луганській області та процесуальному керівнику прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури Луганської обласної прокуратури із клопотанням про проведення процесуальних дій та прийняття процесуального рішення з урахуванням фактичної доказової перспективи кримінального провадження (а.с. 7-9).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, а саме бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Слідчий суддя вважає, що посилання ОСОБА_3 , що вказані в клопотанні є важливими для кримінального провадження, тому скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 26, 91, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання від 27.08.2026 у строк, установлений статтею 220 КПК України задовольнити.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Луганській області та уповноваженого процесуального прокурора у межах їх процесуальної компетенції невідкладно розглянути по суті клопотання ОСОБА_3 від 27.08.2026 відповідно до вимог ст. 220 КПК України, з урахуванням усіх викладених у ньому доводів та поставлених процесуальних питань.

Зобов`язати виконати вимоги ч. 2 ст. 220 КПК України: повідомити ОСОБА_3 про результат розгляду клопотання, а у разі повної або часткової відмови у його задоволенні - прийняти належну вмотивовану постанову із зазначенням фактичних та правових підстав відповідного рішення та направити її копію йому.

Відповідно до ст.309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1