Постановление суда № 140291220, 02.10.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1990/26 Провадження № 1-кп/613/204/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові клопотання прокурора Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полкова Микитівка Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні № 12026221010000396 за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

29.09.2026 прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вмотивоване з посиланням на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України та ч.2 ст.194 КК України, наявність ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність більш м`яких запобіжних заходів.

Так, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обумовлюється тяжкістю злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , що в силу ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, суворістю ймовірного покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, а також іншими релевантними обставинами, які вказують на можливість його переховування від суду. Зокрема, прокурор вказує, що ОСОБА_5 є фізично розвиненим чоловіком, без фізичних вад; є особою, яка допустила порушення військового обліку, а саме, не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці; не має офіційного працевлаштування, постійного місця заробітку, не одружений, не має на утриманні дітей, що підтверджує відсутність його прив`язки до проживання у певній місцевості.

Крім того, на думку прокурора, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з обмеженням пересування, ОСОБА_5 , який є місцевим мешканцем та якому відомі місця проживання потерпілих та свідків у справі, може незаконно впливати на них, що може призвести до викривлення показань та втрати доказів вчинення кримінального правопорушення. Про це свідчать також характер дій і спосіб вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. Отже, оскільки показання, надані потерпілим та свідками на стадії досудового розслідування, не беруться судом до уваги, наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 ПК України.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик продовження інкримінованого кримінального правопорушення, існує з огляду на те, що обвинувачений в повному обсязі не виконав свій злочинний намір щодо знищення чужого майна, а саме не знищив повністю домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 . Цей ризик також підсилюється мотивом вчинення кримінального правопорушення, конфліктом з потерпілим ОСОБА_9 ..

Жоден інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не здатний запобігти вищезазначеним ризикам. Враховуючи викладене, прокурор стверджує про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 на 2 місяці.

Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримала з підстав, викладених в останньому.

Обвинувачений та захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений пояснив, що вину визнає, щиро розкаюється у вчиненому. Вказав, що проживає удвох разом із матір`ю, 1960 року народження, яка літною людиною, пенсіонеркою, та потребує стороннього догляду та допомоги. Інших родичів, окрім нього, вона не має. Враховуючи викладене, просив змінити тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник вважав, що посилання прокурора на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суперечить принципу презумпції невинуватості. Крім того, обвинувачений повністю визнає свою вину, сприяв проведенню досудового розслідування, брав участь у всіх слідчих діях, а відтак, немає підстав вважати, що він буде переховуватися від суду. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, захисник вважає недостатньо обгрунтованим, зокрема, враховуючи характер стосунків між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_9 , які виключають можливість будь-якого впливу на потерпілого з боку обвинуваченого.

Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є виключно припущенням сторони обвинувачення. Так, ОСОБА_10 судимості не має, проживає з матір`ю, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є літньою людиною, пенсіонеркою. Відомостей про будь-які скарги на поведінку ОСОБА_10 за місцем проживання не надходило. Враховуючи викладене, вважає, що належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків може бути забезпечене застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, цілодобового домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 03.07.2026 в рамках кримінального провадження №12026221010000396 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 серпня 2026 року вклчно.

Ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26.08.2026 запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжено до 01 жовтня 2026 року включно.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (ч.1 ст. 201 КПК України).

Згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; його майновий стан, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Судом встановлено, що підставою для обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугувала обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення була досліджена слідчим суддею під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 , і наразі не є предметом розгляду в рамках підготовчого судового засідання. Водночас, обґрунтованість цієї підозри та пред`явленого обвинувачення буде вивчена судом під час розгляду справи по суті та ухвалення одного з рішень, передбачених ст. 373 КПК України.

Надаючи оцінку клопотанню прокурора, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, у даному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може бути виправдане в тому чи іншому випадку тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.

Суд погоджується з доводами захисника про те, що наявність обґрунтованої підозри та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , самі по собі не можуть свідчити про ризик переховування від суду. Однак, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі, при цьому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років може викликати загрозу його втечі, про що також викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Також, у даному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може бути виправдане в тому чи іншому випадку тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав та інтересів як суспільства, так і потерпілого. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Доводи захисника про те, що обвинувачений не заперечував своєї вини у вчиненні дій, викладених в обвинувальному акті, розкаявся у вчиненому та сприяв проведенню досудового розслідування, на даній стадії судового провадження не є беззаперечним свідченням відсутності ризику переховування від суду.

При цьому суд, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Судом враховано відсутність у ОСОБА_5 офіційного працевлаштування, постійного місця роботи, дружини та дітей, що вказує на відсутність у нього сталих соціальних зв`язків у місці постійного проживання та прив`язки до проживання у певній місцевості.

Так, згідно з довідкою-характеристикою Губарівського старостинського округу від 02.09.026, ОСОБА_5 розлучений, проживає разом з матір`ю ОСОБА_11 , 1960 року народження. Відомостями щодо його працевлаштування старостинський округ не володіє.

Як зазначив сам обвинувачений у судовому засіданні, він не одружений, дітей не має.

Доказів наявності у матері обвинуваченого - ОСОБА_11 потреби у постійному сторонньому догляді стороною захисту не надано.

Отже, ті соціальні зв`язки, які наявні у ОСОБА_5 , не свідчать про повне усунення ризику переховування від суду, та не є підставою для відмови у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тяжкість пред`явленого обвинувачення, суворість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків свідчать про наявність ризику переховування від суду, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, суд зауважує, що кримінальне провадження щойно надійшло до суду, судом було призначено перше підготовче судове засідання, свідки та потерпілі не допитані судом.

При цьому, обвинуваченому, який є місцевим мешканцем, відомі місця проживання потерпілих та свідків, на що вказує, зокрема, характер та спосіб вчинення інкримінованих злочинів. Узв`язку з чим існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків з метою зміни раніше наданих показань та надання ними свідчень на свою користь.

З огляду на викладене, суд враховуючи, що в силу приписів ч. 4 ст. 95 КПК України показання, надані свідками на досудовому розслідуванні, не повинні братися судом до уваги, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, з урахуванням висловленого ставлення обвинуваченого до інкримінованих злочинів, а також тієї обставини, що ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає недоведеним факт наявності ризику продовження кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Саме по собі не доведення до кінця наміру щодо знищення будинку по АДРЕСА_1 , не є беззаперечним свідченням наявності такого ризику.

Водночас, обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, наявність яких була підставою для обрання запобіжного заходу, обвинуваченим та захисником не наведено.

Обставин, які б у розумінні кримінально-процесуального закону свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (наявність тяжких або хронічних захворювань тощо) судом не встановлено.

Надаючи оцінку можливості забезпечення належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, суд відмічає, що ухвалою слідчого судді від 03.07.2026 про обрання запобіжного заходу було визначено ОСОБА_5 розмір застави, однак, наразі застава не внесена.

На думку суду, з урахуванням поточної стадії судового провадження, на якій ступінь наявних ризиків є значним, більш м`який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт, особиста порука або особисте зобов`язання, не здатні забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Крім того, надаючи оцінку клопотанню захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд зауважує, що доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_5 власного житла, стабільного джерела доходу, які б могли забезпечити йому дотримання умов цілодобового домашнього арешту та безумовне виконання процесуальних обов`язків, обвинуваченим та захисником не надано.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винним у вчиненні злочинів, у яких він обвинувачується; характер та спосіб вчинення інкримінованих злочинів; відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання та постійного джерела доходу; беручи до уваги стадію, на якій перебуває судовий розгляд даного кримінального провадження, - підготовче судове засідання, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 27 листопада 2026 року включно.

В силу ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із обставин та ризиків, зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст.182, КПК України, суд вважає достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків розмір застави у 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026 (83200,00 грн).

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 196, 197, 199, 314, 315, 371, 372, ч.2 ст.376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 27 листопада 2026 року включно.

Визначити розмір застави 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює сумі 83200,00 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, МФО одержувача 820172, призначення платежу - застава, підозрюваний ОСОБА_5 , платник - (прізв., ініціали) у будь-який момент протягом дії запобіжного заходу.

Після внесення застави обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утриматись від спілкування з потерпілими і свідками, окрім питань, пов`язаних з відшкодуванням шкоди потерпілим.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали - до 27 листопада 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухали складено 02.10.2026.

Суддя ОСОБА_1