Постановление суда № 140285200, 02.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30400/26

УХВАЛА

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014 м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29.09.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 51034300017566 від 22.12.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;

2. Зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись зі змістом позову, суддя дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Предметом оскарження є рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 22.12.2022 №51034300017566.

Проте, до суду із вказаним позовом позивач звернувся лише 29.09.2026, тобто зі значним пропуском строку (понад 3 роки), встановленого ст. 122 КАС України.

Суддя також не приймає до уваги долучену поштову накладну №9514 (заповнену олівцем), відправлення було передано кур`єру 03.07.2026, а доставлено до Одеського окружного адміністративного суду 29.09.2026, тобто через 2 місяці 27 днів.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України №173/24950 від 28.01.2014 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України №449 від 19.09.2014), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

При цьому, жодних пояснень щодо такого тривалого пересилання кур`єрською службою доставки прийнятої місцевої поштової кореспонденції не у строки, визначені Нормативами, позивачем не надано.

Також, Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту.

Отже, надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання позовної заяви у день, зазначений на відповідній накладній.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.12.2019 по справі №910/6447/18.

У спірних правовідносинах позивач був безпосереднім учасником процедури про надання дозволу на імміграцію в Україні, для чого особисто звернувся 31.08.2021 до ГУ ДМС в Одеській області з відповідного питання.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про імміграцію», строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати шість місяців з дня її подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або один рік з дня її подання до дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.

За таких обставин після спливу передбаченого пунктом ч. 16 ст. 9 Закону України «Про імміграцію`строку для розгляду поданих документів позивач мав об`єктивну можливість з`ясувати результати розгляду поданої ним заяви та відповідно дізнатися про прийняте за результатами її розгляду рішення.

Суддя зазначає, що саме по собі посилання особи на відсутність фактичної обізнаності про прийняте рішення не є достатнім для висновку про відсутність пропуску строку звернення до суду, якщо така особа, виявивши належну заінтересованість та розумну обачність, мала об`єктивну можливість дізнатися про результати розгляду свого звернення.

Доказів існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача перешкод, які б унеможливлювали отримання ним інформації про результати розгляду заяви від 31.08.2021 у зазначений період, суду не надано.

Суддя відхиляє посилання представника позивача про ознайомлення з оскаржуваним рішенням 07.03.2025, оскільки представником позивача не надано жодних доказів ознайомлення позивача зі вказаним рішенням лише 07.03.2025, та навіть враховуючи вказану обставину, позивачем також пропущено шестимісячний строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Крім того покликання на отримання 05.06.2026 відповіді ГУ ДМС України в Одеській області, в якому було повідомлено, що рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 22.12.2022 №51034300017566 де громадянину рф ОСОБА_2 було відмовлено в наданні дозволу на імміграцію в Україні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» саме по собі не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися про результати розгляду поданої ним заяви та про існування прийнятого за результатами її розгляду рішення.

Направлення суб`єктом владних повноважень відповіді на повторне звернення або отримання особою документального підтвердження відомостей про вже прийняте рішення не породжує нового права на звернення до суду та не змінює початку перебігу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, якщо особа раніше мала об`єктивну можливість дізнатися про існування такого рішення.

Інше тлумачення фактично надавало б особі можливість на власний розсуд визначати початок перебігу строку звернення до суду шляхом звернення до суб`єкта владних повноважень із запитами або заявами щодо отримання інформації про рішення, про існування якого така особа за конкретних обставин справи повинна була дізнатися раніше.

Реалізація права на судовий захист передбачає належну процесуальну активність особи. Особа, яка вважає свої права порушеними, повинна вживати розумних та своєчасних заходів для з`ясування обставин такого порушення та захисту своїх прав у встановлені законом строки. Невчинення таких дій за відсутності об`єктивних перешкод свідчить про пасивну поведінку особи та не може бути підставою для зміщення моменту початку перебігу строку звернення до суду на більш пізню дату.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, вказане є недоліком позовної заяви, а тому позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За змістом ст. 7 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.

Тобто, не менше 1331,20 грн та не більше 16640,00 грн.

Згідно із підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подачу адміністративного позову з однією майновою вимогою необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. Вимоги про зобов`язання вчинити певні дії є похідними тому судовий збір за неї не справляється.

Таким чином, зважаючи на викладене, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В позовній заяві розділі додатки визначено наступний їх перелік:

1. Копія паспорту ОСОБА_3 ;

2. Копія РНОКПП ОСОБА_3 ;

3. Копія рішення № 51034300017566 від 22.12.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні;

4. Копія заяви про наданні дозволу на імміграцію в Україні від 31.08.2021 ОСОБА_1 ;

5. Копія Свідоцтва про шлюб актовий запис №385 від 03.07.2019;

6. Копія Постанови Одеського апеляційного суду від 07.04.2026 по справі №523/14640/24;

7. Копія Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі №522/8899/24;

8. Копія Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2025 по справі №522/9647/24;

9. Копія відповіді на адвокатський запит від 05.06.2026.

Однак, під час відкриття конверту (електронного листа) ОСОБА_1 не виявилось вказаних у додатку документів, про що відповідальними працівниками Одеського окружного адміністративного суду складено акт №211 від 29 вересня 2026 року.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться в ч.2 ст.79 вказаного Кодексу, згідно з якою позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищевикладеного суддя зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду:

- документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Зазначені вище недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.

Суддя вважає за достатнє встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.

Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА