Решение № 140278935, 02.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39154/25

Провадження № 2/761/4581/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.

за участі:

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника позивачки: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД» про розірвання договору про надання освітніх послуг; визнання пунктів договору про надання освітніх послуг недійсними; стягнення коштів, трьох відсотків річних, інфляційних втрат; відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД», в якому просила суд:

- розірвати договір про надання освітніх послуг № 000011093 від 01 лютого 2022р. (далі по тексту - договір про надання освітніх послуг), укладений між сторонами (далі по тексту - вимога № 1);

- визнати пункти 5.8 та 5.8.1 цього договору про надання освітніх послуг - недійсними (далі по тексту - вимога № 2);

- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за ненадані послуги у розмірі 104340,0 грн. (далі по тексту - вимога № 3);

- стягнути з відповідача на користь позивача 10977,14 грн. - 3,0 % річних; 49727,34 грн. - інфляційні втрати (далі по тексту - вимога № 4);

- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000,0 грн. (далі по тексту - вимога № 5).

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 01 лютого 2022р. між сторонами було укладено договір про надання освітніх послуг, відповідно до якого замовник (позивачка) доручає, а виконавець (відповідач) надає послуги в сфері освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти по вихованню та навчанню дитини дошкільного віку, в інтересах якої укладений даний договір, в структурному підрозділі відповідача закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Хепі Тайм», а замовник зобов`язується сплатити ці послуги, дотримуватися всіх умов цього договору та всіх додатків до нього. На виконання умов цього договору стороною позивача послуги були сплачені в повному обсязі на майбутнє, в свою чергу дитина позивачки ОСОБА_2 мала б відвідувати дитячий садок «Хеппі Тайм» в м. Києві до 10 серпня 2022р., однак після 24 лютого 2022р. дошкільний заклад-садочок «Хеппі Тайм» був зачинений та не працював, коли буде відновлено роботу закладу відповідач не повідомляв. На неодноразові звернення позивачки до відповідача сплачені кошти за ненадані послуги за цим договором відповідачем повернуті не були.

Враховуючи зазначене, 08 серпня 2025р. позивачка звернулась на адресу відповідача поштовим зв`язком, з заявою про дострокове розірвання договору та вимогу про повернення суми сплачених коштів за ненадані послуги, однак ця заява була проігнорована відповідачем та кошти повернуті не були.

Також на думку сторони позивача, п. 5.8 та п.5.8.1. вищезазначеного договору є несправедливими, оскільки створює обмеження права споживача на повернення сплачених коштів у разі невиконання виконавцем своїх послуг.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2026р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026р. витребувано у відповідача ТОВ «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД»:

1) інформацію, з якого періоду та по який час не працює дитячий садок «Хепі Тайм» за адресою: м. Київ, вул. Половецька 49 та коли буде відновлено його роботу з наданням підтверджуючих документів (наказів, розпоряджень і т.д.);

2) інформацію, яка залишкова вартість невикористаного абоненту, кількість невикористаних занять станом на 24 лютого 2022р. рахується за ОСОБА_1 (дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за договором про надання освітніх послуг № 000011093 від 01 лютого 2022р. з наданням відповідних підтверджуючих документів (довідки);

3) копії Журналу (табелю), відомості або інші первинні документи щодо фактичної присутності, відвідування дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 занять у закладі (дитячому садку «Хепі Тайм») за періоди:

- з 11 листопада 2021р. по 10 лютого 2022р. за договором про надання освітніх послуг №000011093 від 11 листопада 2021р.;

- з 11 лютого 2022р. по 24 лютого 2022р. за договором про надання освітніх послуг №000011093 від 01 лютого 2022р.

4) надати копії внутрішніх документів обліку відвідування (електронні або паперові), що підтверджують присутність/відсутність дитини - ОСОБА_2 у закладі; у разі ведення електронної системи обліку відвідувань - витяг з відповідної системи щодо відвідування дитиною занять.

Зазначена ухвала суду про витребування доказів стороною відповідача виконана не була.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просили суд позов задовольнити.

Відповідач, про час та місце розгляду був оповіщений в установленому законом порядку, у судові засідання свого представника не направив, поважність причин неявки суду не повідомив, відзив на позов стороною відповідача не подавався.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суду пояснили, що вони є родичами дитини ОСОБА_2 - бабуся та батько, та приймали, і приймають безпосередню участь у вихованні дитини. Так, в обов`язки свідків входило забирати та відводити дитину в дитячий садок «Хепі Тайм», в м. Києві. Після укладення матір`ю дитини договору про надання освітніх послуг з відповідачем, дитини відвідала садочок лише 9 днів, але в подальшому садок зачинився і не працює по теперішній час, однак, як відомо свідкам оплата вартості відвідування дитиною зазначеного навчального закладу була сплачена за весь час навчання, тобто до 10 серпня 2022р., проте відповідачем грошові кошти повернуті не були, без зазначення поважності причин.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 280, 282 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 01 лютого 2022р. між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ДНЗ (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД», було укладено договір про надання освітніх послуг, відповідно до п. 1.1 якого, замовник (позивачка) доручає, а виконавець (відповідач) надає послуги у сфері освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти по вихованню та навчанню дитини дошкільного віку в інтересах якої укладено договір, в структурному підрозділі ТОВ «Хепі Тайм» заклад дошкільної освіти, а замовник зобов`язується сплатити ці послуги.

Відповідно до п. 2.1. цього договору, за цим договором виконавець надає послуги у дитячому садку згідно навчального плану та з додержанням базового компоненту дошкільної освіти в Україні.

Згідно п.п. 3.4.2., 3.4.3. договору про надання освітніх послуг, виконавець зобов`язується надавати замовнику оплачені послуги, згідно затвердженого Прейскуранту; забезпечити надання послуг з дотриманням умов договору та цих Правил, якість яких визначається виконавцем.

Відповідно до п. 5.1. цього договору, вартість послуг за цим договором становить згідно обраної замовником послуги, зазначеної у прейскуранті 18800,0 грн. за місяць та 112800,0 грн. за 6 місяців.

За змістом п. 5.7-5.8.1 договору про надання освітніх послуг, підтвердженням оплати договору є квитанція про оплату, видана замовникові банком або будь-який інший платіжний документ, що підтверджує сплату коштів за цим договором.

Сторони погодили, що у випадку бажання замовника розірвати договір, сплачені ним кошти поверненню не підлягають, а у вигляді компенсації замовнику надається можливість, в рамках сплаченої суми, отримати послуги на вибір у наступних закладах:

- всі послуги літнього табору ТОВ «Стар Тайм Кемп»;

- всі послуги Приватного Закладу «Одеська Початкова школа «Стар Тайм»;

- всі послуги талант-центра Приватного Закладу «Одеська Початкова школа «Стар Тайм»;

- всі послуги мережі дитячих садків, організаційно-правової форми - Приватний заклад «Заклад Дошкільної Освіти (ясла-садок) «Хепі Тайм».

У разі відмови замовника скористатись наданою виконавцем компенсацією зазначеної у пункті 5.8., зобов`язання виконавця щодо виплати (повернення) грошових коштів за цим Договором - припиняються та вважаються виконаними перед замовником у повному обсязі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання освітніх послуг, стороною позивача було сплачено на користь відповідача освітню послугу в повному обсязі, в розмірі 112800,0грн.

Згідно п.7.1 договору про надання освітніх послуг, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, при цьому зобов`язання виконавця щодо надання послуг замовникові виникають після здійснення оплати, відповідно до положень цього договору, та згідно з графіком роботи дитячого садка та діє до 10 серпня 2022р.

Як встановлено судом, в порушення умов договору відповідачем було припинено надавати освітні послуги за договором про надання освітніх послуг, фактично з 24 лютого 2022р. та до завершення строку дії договору до 10 серпня 2022р. включно.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до попередньо укладеного, між цими ж сторонами, договору про надання освітніх послуг № 000011093 від 11 листопада 2021р., строк дії якого тривав до 10 лютого 2022р., відповідно до якого дитина позивачки - ОСОБА_2 відвідувала садочок «Хепі Тайм».

Тобто, судом було встановлено, що договір про надання освітніх послуг (по правовідносинам, за яким наразі розглядається спір) був укладений між сторонами 01 лютого 2022р., проте фактично почав виконуватись після закінчення попереднього договору про надання освітніх послуг, а саме з 11 лютого 2022р.

Судом було встановлено, що в обох договорах про надання освітніх послуг, зазначено один і той самий номер абонемента №000011093, що підтверджує безперервність правовідносин між сторонами та має істотне значення для правильного встановлення фактичного обсягу наданих послуг.

Зазначені обставини підтверджують твердження сторони позивача, про те, що до початку повномасштабного вторгнення рф до України, тобто до 24 лютого 2022р. та фактичного припинення роботи закладу, дитина позивачки за договором про надання освітніх послуг від 01 лютого 2022р. відвідала лише 9 занять у садку, тобто з 11 лютого 2022р. по 24 лютого 2022р.

Відповідно до п.5.1. договору про надання освітніх послуг, вартість послуг щомісячно становить 18800,0 грн. Таким чином, ОСОБА_1 було використано лише 8460,0 грн., а тому на її депозитному рахунку повинно було залишитись ще 104340,0 грн.

Вказані факти також були підтверджені самою позивачкою та допитаними в судовому засіданні 23 вересня 2026р. свідками.

Судом також було досліджено скріншоти листування у месенджері «WhatsApp» між позивачкою та представниками відповідача щодо фактичного припинення роботи закладу після 24 лютого 2022р. та відмови відповідача повернути кошти за ненадані послуги.

Так, Верховний Суд, неодноразово висував, у постановах від 17 квітня 2020р. у справі №905/2319/17, від 25 березня 2020р. у справі №570/1369/17, від 13 липня 2020р. у справі № 753/10840/19, від 27 листопада 2019р. у справі №1540/3778/18, що переписка у «Viber», «Skype» та інших месенджерах є належним електронним доказом у судових справах.

Так, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача без зазначення поважності причин не була виконання ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2026р. про витребування доказів у сторони відповідача.

Згідно ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення має ці докази, може визнати обставину для з`ясування якої витребовувався доказ, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

За змістом ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ч. 1 ст. 907 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов`язання визначенні ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановленні договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Суд вважає, що неможливість позивачки, як споживача отримати своєчасно оплачені послуги, свідчать про порушення відповідачем вимог закону.

Звертаючись до суду з вимогою № 1, сторона позивача зазначала, що 08 серпня 2025р. нею було направлено на адресу відповідача заяву про розірвання договору з 25 серпня 2025 р., у зв`язку з тим, що відповідач не може надати ті послуги, які були обумовлені при підписанні договору про надання освітніх послуг (п. 7.8.1 договору про надання освітніх послуг), та про повернення суми сплачених коштів за ненадані послуги за договором, яка складає: 104340,0 грн. Проте, вказана заява про розірвання договору та вимога про повернення коштів були повернуті, з позначенням поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». На думку сторони позивача договір про надання освітніх послуг, з 25 серпня 2025 р. є розірваним.

Суд вважає, що вказана вимога № 1 не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи положення п. 7.1 договору про надання освітніх послуг, відсутність умов в цьому договорі про його пролонгацію, за змістом зазначених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018р. у справі № 910/7981/17.

Таким чином, вимога № 1, про розірвання договору про надання освітніх послуг є такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018р. по справі № 905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Варто зауважити, що принцип добросовісності є одним із засобів обмеження принципу свободи договору сторін, способом утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору. Зміст цього принципу полягає в тому, що умови правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004р за № 5-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що справедливість - одна із основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору(пункт 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини 3статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. (ч.4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 12 лютого 2018р. у справі № 707/2953/15-ц.

Згідно з частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України закріплює обов`язковість договору. З укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;

2) розірванні договору в судовому порядку;

3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;

4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України;

5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019р. у справі № 355/385/17.

Таким чином, суд вважає, що вищезазначене положення п. 5.8 та п. 5.8.1 договору про надання освітніх послуг, за своїм змістом по відношенню до сторони позивача, як замовника та споживача відповідних послуг є несправедливим, оскільки фактично позбавляють сторону позивача на повернення сплачених коштів у разі невиконання та ненадання виконавцем своїх послуг, а тому в силу положень пункту 2) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд приходить до висновку, що вимога № 2 підлягає до задоволення.

Суд вважає, що неможливість позивачки, як споживача отримати своєчасно оплачені послуги, свідчать про порушення відповідачем вимог закону.

З моменту укладення договору про надання освітніх послуг, судом не виявлено будь-яких претензій або вимог від відповідача щодо неналежного виконання позивачкою своїх зобов`язань по цьому договору, які б могли стати перешкодою для виконання відповідачем своїх зобов`язань з надання послуг.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлена вимога № 3 про стягнення з відповідача на користь позивачки, сплачені нею грошові кошти за договором про надання освітніх послуг в розмірі 104340,0 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з вимогою № 4, сторона позивача зазначала, що стороною відповідача не виконуються вимоги договору про надання освітніх послуг, не повертаються сплачені позивачкою грошові кошти, а тому на підставі положень ст. 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити позивачці інфляційні втрати за період часу з 01 березня 2022р. по 01 березня 2025р. та 3,0 % річних за період часу з 01 березня 2022р. по 01 вересня 2025р.

Судом встановлено, що у відповідача існує перед позивачкою невиконане грошове зобов`язання, відповідальність за порушення якого настає за правилами ст. 625 ЦК України, однак суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком за вимогою № 4.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір про надання освітніх послуг, в силу положень п. 7.1 припинив свою дію - 10 серпня 2022р., а тому з 11 серпня 2022р. розпочинається перебіг строку прострочення відповідачем зобов`язань щодо повернення позивачці сплачених нею суми в розмірі 104340,0 грн., у зв`язку з ненаданням відповідачем освітніх послуг.

Таким чином, суд вважає, що вимога № 4, підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 29774,91 грн. за період часу з 11 серпня 2022р. по 01 березня 2025р.; 3,0 % річних - 9579,27 грн., за період часу з 11 серпня 2022р. по 01 вересня 2025р., виходячи з суми основного зобов`язання 104340,0 грн.

Щодо вимоги № 5, про відшкодування моральної шкоди, то в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, Верховний Суд зазначив, в постанові від 02 червня 2021р. (справа №355/1454/19), що при вирішенні питання в частині відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, на які поширюється Закон України «Про захист прав споживачів» (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019р. у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18), відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди. Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020р. у справі № 216/3521/16 (провадження № 14-714цс19) зазначено, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що позивачці, не були надані відповідачем, оплачені нею освітні послуги, а тому суд вважає, що саме протиправними діями відповідача була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, необхідністю докладання додаткових зусиль, пов`язаних із поверненням сплачених грошових коштів за освітні послуги, зверненням за захистом своїх прав до суду, а тому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки слід стягнути у відшкодування моральної шкоди - 5000,0 грн.

Відповідно до ст. ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2698,14 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 203, 218, 525, 526, 530, 610 - 612, 627-629, 638, 651, 901-907 ЦК України; ст. 4, 10, 18, 21-23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД» (код ЄДРПОУ: 40577663, місцезнаходження: м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 41Д, оф. 13) про розірвання договору про надання освітніх послуг; визнання пунктів договору про надання освітніх послуг недійсними; стягнення коштів, трьох відсотків річних, інфляційних втрат; відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 5.8 та 5.8.1 договору про надання освітніх послуг № 000011093 від 01 лютого 2022р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 104340,0 /сто чотири тисячі триста сорок/ грн., які були сплачені нею на виконання договору про надання освітніх послуг № 000011093 від 01 лютого 2022р.; інфляційні втрати у розмірі 29774 /двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят чотири/ грн. 91 коп.; три відсотки річних в розмірі 9579 /дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять / грн. 27 коп.; у відшкодування моральної шкоди 5000,0 /п`ять тисяч/ грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дошкільний навчальний заклад (Дитячий садок) «МО КІДЗ ВОРЛД» на користь держави судовий збір у розмірі 2698 /дві тисячі шістсот дев`яносто вісім/ грн. 14 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: