Решение № 140237927, 30.09.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/598/2026

Справа № 679/335/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючої судді Сопронюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5117233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи товариства, який підписаний позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6000 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1 % в день.

Крім того, 18.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за ініціативою останнього, укладено додатковий договір до договору №5117233, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 1000 грн в результаті чого розмір наданого кредиту склав 7000 грн. Строк кредитування та періодичність сплати платежів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 договору. Денна процентна ставка 1%. Додатковий договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно п.3.6 додаткового договору до договору позики №5117233, додатковий договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів НБУ. Додатковий договір є невід`ємною частиною договору та діє протягом строку договору.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за договором №5117233.

Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 16587,85 грн, з яких: 4999,95 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10547,89 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1040,01 грн - заборгованість за пенею та або штрафами.

Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням прав ТОВ «Факторинг Партнерс».

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №5117233 від 17.11.2024 у розмірі 16587,85 грн та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, відзив на позов не подав, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233, відповідно до якого відповідач отримав шляхом перерахування на банківську карту № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 6000 грн.

Згідно п.1.3 договору, строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.4 договору, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п.1.4.1 стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування 2397,89% річних (п.1.5.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 27600 гривень (п.1.6.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3 договору.

Відповідно до п.4.3 у разі направлення клієнтом коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом та інші належні до сплати платежі за договором повинні бути сплачені в той же час (з урахуванням умов п.4.3.1 цього договору).

Договір, додаток № 1 до нього таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №5117233 від 17.11.2024 та додаток №2 інформаційне повідомлення, підписані відповідачем ОСОБА_1 17.11.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47720.

Також ОСОБА_1 заповнив анкету опитувальник клієнта фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «Лінеура Україна»), де вказав свої анкетні та інші особисті дані, необхідні для укладення кредитного договору, яку підписав 17.11.2024 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 35746.

Відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, у якому зазначені сума кредиту, строк кредитування, порядок надання кредиту, процентна ставка та інші умови, які відповідають тим, що зазначені у кредитному договорі №5117233 від 17.11.2024, і підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 35746.

Крім того, 18.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору №5117233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.11.2024, відповідно до якого відповідач отримав додаткові грошові кошти у кредит в розмірі 1000 грн (п.1.2 додаткового договору).

Пунктом 1.3 договору внесено зміни у п.1.2 договору та викладено його у наступній редакції: «1.2. На умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 7000,00 гривень».

Пунктом 1.6 додаткового договору передбачена денна процентна ставка 1%.

Пунктом 1.7 додаткового договору визначено, що з врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3 додаткового договору) орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору складає: 2390,77% річних за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування.

Згідно п.1.8 додаткового договору, з врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3 додаткового договору) орієнтовна загальна вартість кредиту за договором на дату укладення цього додаткового договору складає: 32180 гривень за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 1.11 додаткового договору, сторони погодили, що в зв`язку зі зміною суми кредиту (наданням додаткової суми кредиту) відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 цього додаткового договору, здійснюється коригування зобов`язань клієнта за договором, про що складається нова редакція Графіку платежів за договором (Додаток №1), що є невід`ємною частиною договору. Нова редакція Графіку платежів відображає актуальний стан розрахунків/платежів/заборгованості за договором на дату укладення даного додаткового договору.

Відповідно до п.2.1 додаткового договору, товариство протягом двох днів з моменту укладення цього додаткового договору надає кредит (додаткову суму кредиту) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Дати надання додаткової суми кредиту: 18.11.2024 або 19.11.2024. У випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання додаткового договору, а в наступні календарні дні, Графік платежів підлягає відповідному коригуванню. Оновлену редакцію Графіку платежів товариство розміщує в особистому кабінеті та/або направляє на електронну адресу клієнта.

Договір діє в частині, що не суперечить положенням даного додаткового договору. Усі інші умови договору, не змінені цим додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання (п.3.2 додаткового договору).

Пунктом 3.6 додаткового договору передбачено, що додатковий договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Додатковий договір є невід`ємною частиною договору та діє протягом строку договору.

Додатковий договір до договору №5117233, додаток № 1 до нього таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані відповідачем ОСОБА_1 18.11.2024 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 76168.

Відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, у якому зазначені сума кредиту, строк кредитування, порядок надання кредиту, процентна ставка та інші умови, які відповідають тим, що зазначені у додатковому договору до договору №5117233 від 17.11.2024 та підписав його 18.11.2024 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 35746.

Як вбачається з листа №20251201-57 від 01.12.2025, ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до укладеного між ними договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024, було успішно перераховано 17.11.2024 18:03:15 кошти у розмірі 6000 грн. на карту НОМЕР_4 від ТОВ «Лінеура Україна», номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 78e8105e-80ce-4362-bfc0-8612f13c94ea.

Як вбачається з листа №20251201-59 від 01.12.2025, ТОВ «Пейтек» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до укладеного між ними договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03.01.2024, було успішно перераховано 18.11.2024 10:26:19 кошти у розмірі 1000 грн. на карту НОМЕР_4 від ТОВ «Лінеура Україна», номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 57b1f73e-287d-4a91-a466-64119c813333.

Зазначені реквізити банківської картки № НОМЕР_5 у вищевказаному листі співпадають із банківськими реквізитами картки відповідача, вказаними останнім у п.2.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024.

Факт виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов`язань з надання кредитних коштів ОСОБА_1 шляхом їх зарахування на банківську картку останнього підтверджується також листами ТОВ «Лінеура Україна» від 01.12.2025.

Отже, вищевикладене свідчить, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору до договору і надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 7000 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №5117233 від 17.11.2024, станом на 28.11.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 16587,85 грн, з яких: 4999 грн заборгованість по тілу кредиту; 10547,89 грн - заборгованість за відсотками; 1040,01 грн пеня/штраф. Нарахування заборгованості за кредитним договором проводилося за період з 17.11.2024 по 13.11.2025, тобто в межах строку кредитування.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28-11/25/Л, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс», за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №5117233 від 17.11.2024.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників від 28.11.2025 до договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025, витягу з Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором від 18.11.2024 до договору №5117233 від 17.11.2024 в розмірі 16587,85 грн, з яких: 4999,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10547,89 грн - заборгованість за процентами, 1040,01 грн штраф.

ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило кошти ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимоги, згідно договору факторингу №28-11/25/Л від 28.11.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №582480001 від 28.11.2025.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Факторинг Партнерс», заборгованість ОСОБА_1 за договором №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором до нього від 18.11.2024 станом на 27.02.2026 становить 16587,85 грн, з яких: 4999,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10547,89 грн - заборгованість за процентами, 1040,01 грн штраф.

Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додаткового договору до нього від 18.11.2024 у розмірі 16587,85 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Оскільки договір №5117233 від 17.11.2024 та додатковий договір до нього від 18.11.2024 підписані відповідачем за допомогою одноразових паролів - ідентифікаторів, а тому їх укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір та додатковий договір до нього між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення в електронній формі кредитного договору №5117233 від 17.11.2024 та додатковий договір від 18.11.2024 до договору №5117233 від 17.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, у той час як ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та інших платежів за кредитним договором та додатковим договором до нього не виконав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором від 18.11.2024 до договору №5117233 від 17.11.2024.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору та додаткового договору до нього, взятих на себе зобов`язань не виконав, не повернув кредитні кошти, не сплатив проценти за користування ними у визначений строк та розмірах, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу (пені) за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором від 18.11.2024 до договору №5117233 від 17.11.2024, суд зазначає наступне.

Так, п.6.3 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на другий день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додаткового договору від 18.11.2024 до договору №5117233 від 17.11.2024 вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню (штраф) у розмірі 1040,01 грн.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Разом з тим, положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З досліджених судом доказів встановлено, що пеня (штраф) за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додаткового договору від 18.11.2024 до договору №5117233 від 17.11.2024 нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідача ОСОБА_1 , як позичальника за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором до нього, слід звільнити від обов`язку сплати пені у розмірі 1040,01 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором від 18.11.2024 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 у загальному розмірі 15547,84 грн., з яких: 4999,95 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10547,89 грн. заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково на 93,73% (15547,84 грн. х 100% /16587,85 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2495,47 грн. (2662,40 грн. х 93,73% / 100%).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В., заявки на надання юридичної допомоги №2208 від 01.01.2026, витягу з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 з описом наданих послуг, відповідно до яких витрати позивача на отримання професійної правничої допомоги у даній справі складають 9000 грн.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19, в якому наголошується, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи судом, не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на положення ч.4 ст.137, ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, оскільки вони відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково на 93,73% (15547,84 грн. х 100% /16587,85 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8435,70 грн. (9000 грн. х 93,73% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.205, 207, 512, 514, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 та додатковим договором від 18.11.2024 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5117233 від 17.11.2024 у загальному розмірі 15547,84 грн, з яких: 4999,95 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10547,89 грн. заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2495,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8435,70 грн, а всього: 10931,17 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Сопронюк