Решение № 140209749, 18.08.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1353/26

Провадження 2-1525/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря Скиби Я.С.,

представника відповідача Скользнєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі позивач, ТОВ «Таліон Плюс»), в особі представника Томилко Оксани Борисівни (далі представник позивача, Томилко О.Б.), звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначачено, що 13.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 879721065 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримала від товариства кредитні кошти у розмірі 28 972,00 грн, з кінцевою датою повернення кредиту 13.07.2030 року.

Зобов`язання зі сторони кредитора за договором виконані у повному обсязі, у свою чергу відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 101 874,73 грн, однак заявлена позивачем сума до стягнення становить 87 388,73 грн, що складається із: заборгованості за кредитом 28 972,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом 56 678,41 грн; заборгованості за комісією за надання кредиту 1 738,32 грн.

19.08.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором кредитної лінії ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до договору факторингу № МВ-ТП/49.

У зв`язку з викладеним, ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

04.06.2026 року до суду від представника відповідача адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни (далі представник відповідача, адвокат Скользнєва В.В.) надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування відзиву вказано, що відповідач не погоджується із вказаним позивачем розміром заборгованості. Зазначає, що на перерахування кредитних коштів до позову додано довідки ТОВ «ПрофітГід», відповідно до яких здійснено перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , однак вказаний доказ не може вважатися належним, оскільки лист не містить відомостей, які б дозволяли ідентифікувати отримувача коштів. Також позивачем до позову не додано жодної виписки за рахунком, інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували виникнення у відповідача зобов`язань за кредитним договором.

Щодо нарахування відсотків понад строк кредитування представник відповідача зазначає, що під час укладення кредитного договору між кредитором та позичальником погоджені істотні умови: сума кредиту 29 900 грн, строк кредитування (дисконтного періоду) 30 днів, базова процентна ставка 0,98 %. Пунктом 3.2. договору сторони передбачали можливість продовження дисконтного періоду шляхом вчинення позичальником відповідних дій, зокрема сплати нарахованих процентів та активації функції пролонгації. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за договором позичальнику необхідно сплатити усі нараховані за перші 30 днів проценти у розмірі 150 грн.

Адвокат Скользнєва В.В. вказує, що жодних активних дій з боку позичальника щодо пролонгації строку кредитування вчинено не було. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснила оплату 21.07.2025 року у розмірі 15 грн, такий платіж не відповідав умовам, визначеним договором, для здійснення пролонгації. Отже, представник відповідача звертає увагу, що всупереч умовам підписаного договору, після спливу 30 днів, Товариство продовжило нараховувати проценти, як до моменту відступлення права вимоги, так і після. Таким чином, відповідач була зобов`язана сплатити кредитору 28 972,00 грн тіла кредиту і 8 517,60 грн проценти за користування кредитом, визначених у п. 3.3. договору 0,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним за 30 днів дисконтного періоду. Також представник відповідача просила зменшити витрати на правничу допомогу, які просив стягнути позивач, вказавши, що відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірним із витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

19.06.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

На обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що відповідач, під час заповнення заявки, вказала реквізити платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на її ім`я рахунку, на який бажала отримати кошти. Кредитні кошти за договором перераховано відповідачу шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку первісного кредитора на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 . Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредит декількома траншами на загальну суму 28 972 грн, що підтверджується здійсненими переказами грошових коштів на банківську картку отримувача та інформаційними довідками про ініціювання переказу, з яких вбачається, що через платіжний сервіс було успішно проведено транзакції на зарахування кредитних коштів на загальну суму 28 972 грн на карткових рахунок відповідача. При цьому представник позивача вказує, що у пункті 5.3. кредитного договору зазначається, що саме позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту.

Щодо строку кредитування та нарахування процентів за користування кредитними коштами представник позивача зазначає, що на момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання кредитного траншу. Протягом дисконтного періоду, відповідно до кредитного договору, позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору. Такою можливістю відповідач скористалася, та 15.06.2025, 21.06.2025, 24.06.2025 та 26.09.2025 року уклала додаткові угоди на отримання додаткових кредитних траншів. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, оформлюючи договір на сайті первісного кредитора, ознайомилася з текстом договору, а тому мала змогу ознайомитися правилами та паспортом споживчого кредиту.

Представник позивача вказує, що кредитодавець, а у разі відступлення права вимоги фактор, яким є позивач, має право нараховувати проценти за даним договором, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до закінчення строку дії договору. Виключенням може бути лише застосування кредитодавцем або фактором п.9.1.1.7 договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць.

Під час нарахування відсотків за користування кредитом кредитодавець надає позичальнику знижку у розмірі 89,80% від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,10 % від суми кредиту за кожен день користування. Сторони погодили, що дисконтний період може бути продовжено позичальником шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк сплати яких настав. У межах строку дії дисконтного періоду відповідач не вчиняла конклюдентні дії щодо продовження строку такого періоду, а отже дисконтний період 13.07.2025 року закінчився і подальше нарахування процентів відбувалося за базовою відсотковою ставкою 0,98%.

Також, представник позивача звертає увагу, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не доказів фактичного виконання зобов`язання, передбаченого кредитним договором.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача вказує, що позивач надав суду достатні, належні та допустимі докази для підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України далі - ЦПК України) при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що 13.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 879721065, у формі електронного документа, підписаний одноразовим ідентифікатором UDMX, відповідно до якого відповідач отримала від Товариства кредитні кошти (з урахуванням усіх траншів) у розмірі 28972,00 грн, з кінцевою датою повернення кредиту, визначеною у п. 7. - 13.07.2030 року. Договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах, визначених (п. 8.3, 8.7.2 Договору).

Відповідно до п 2.2. договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту - 5000 грн 00 коп. та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту - 29900 грн 00 коп.

У пункті 2.3. договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 13.06.2025 (що є датою надання Кредиту).

2.4. Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

2.5. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх.

Додаткові транші відповідачу надавалися шляхом укладення додаткової угоди до договору № 879721065 від 13.06.2025 року.

Сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу у сумі 12 500 грн. Після надання траншу, відповідно до додаткової угоди, сума кредиту,яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення угоди, разом із сумою траншу, що видається, буде складати 17 500 грн.

Безготівковий переказ траншу за договором може бути здійснено за реквізитами платіжної картки позичальника 4149-49ХХ-ХХХХ-8716.

Відповідно до додаткової угоди від 21.06.2025 року до договору № 879721065, сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу у сумі 6 250 грн, після чого загальна сума кредиту становить 23 750 грн.

Згідно з додатковою угодою від 24.06.2025 року до договору № 879721065, сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу у сумі 3 730 грн, після чого загальна сума кредиту становить 27 480 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 26.06.2025 року до договору № 879721065, сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу у сумі 1 492 грн, після чого загальна сума кредиту становить 28 972 грн.

Згідно з п. 3.1. Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується у порядку, передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Пунктом 3.2. сторони погодили, що встановлений у п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити усі нараховані за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду проценти у розмірі 150 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет. У разі отримання додаткового траншу протягом визначеного на момент укладення договору дисконтного періоду, сума нарахованих процентів, яку необхідно сплатити для першої пролонгації також зазначається у особистому кабінеті позичальника. У разі якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки).

Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору. Продовження та поновлення дисконтного періоду неможливо після повного погашення суми кредиту.

Згідно з п.4.10.7. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони кредитодавця є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від кредитодавця, через особистий кабінет.

Пунктом 4.10.8. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року передбачено, що після створення сторонами електронних підписів одноразовими ідентифікаторами, текст оферти, реквізити підписів, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на ознайомлення з паспортом кредиту та підписання цього договору, та реквізити сертифікату кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації.

Згідно з п. 4.10.9. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року після формування фінального файлу з цим договором, ІКС створює з цим файлом кваліфікований електронний підпис директора кредитодавця. Файл договору та файл з даними кваліфікованого електронного підпису, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу (до надання особистому кабінеті позичальника, кредиту) відправлено на електронну пошту позичальника та стали доступними для скачування в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 4.11. після виконання всього переліченого в п. 4.10. договору кредитодавець ініціює надання кредиту, способом вказаним позичальником в цьому договорі.

Пунктом 5.1. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49ХХ-XXХХ-8716, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п. 7.1., 7.3. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту змішується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 13.07.2030.

Згідно п.7.4. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року проценти за договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; 7.4.2. після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Як слідує з п.8.1. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Пунктом 8.3. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року передбачено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Пунктом 14.1. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір. Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Згідно п.14.2. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів, пролонгацій чи поновлення дисконтного періоду, що не є зміною істотних умов цього договору, позичальник здійснює авторизацію в особистому кабінеті та ініціює отримання нових траншів, пролонгації чи поновлень дисконтного періоду в ІКС.

Як слідує з п.14.8.-14.9. договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа договору, права та обов`язки cторін, інші умови договору), та умови договору є взаємовигідними для кожної із сторін.

Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UDMX, відправленим 13.06.2025 року 11:48:28 на номер телефону відповідача НОМЕР_3 та введений 13.06.2025 року 11:48:50.

Крім того, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відправленим 13.06.2025 року 11:48:28 на номер телефону відповідача та введений 13.06.2025 року 11:48:50 підписано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 879721065 від 13.06.2025 року, у якому зазначені умови кредитування.

До матеріалів справи також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції з 29 березня 2024 року.

З довідок-підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, долучених позивачем до позовної заяви вбачається, що 13.06.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти в сумі 5 000 грн ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 , 15.06.2025 року у сумі 12 500грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , 21.06.2025 року у сумі 6 250 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , 24.06.2026 року у сумі 3 730 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , 26.06.2025 року у сумі 1 492 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , згідно з кредитним договором № 879721065 від 13.06.2025 року та укладених до нього додаткових угод.

Враховуючи досліджені докази щодо оформлення кредиту та надання грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит, з урахуванням додаткових траншів, у загальній сумі 28 972 грн.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу кредиту є необгрунттованими та спростовуються матеріалами справи.

Кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений у кредитному договорі.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 28 972 грн.

19.08.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/49.

Пунктом 9.1.1.5 Договору сторони визначили, що Товариство має право в будь який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Пунктом 6.2. Правил визначено, що позичальник повідомлений про можливе укладення кредитодавцем договору відступлення права вимоги за відповідним електронним договором або договору факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого новий кредитор набуває статусу володільця персональних даних позичальника.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 29.08.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» сплачено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у сумі 3 749 735,70 грн, що є платою за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу № МВ-ТП/49.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 надсилалось повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 879721065 від 13.06.2025 року ТОВ «Таліон Плюс».

Повідомленням №ТП/879721065 від 09.01.2026 року відповідачу доведено до відома про дострокове розірвання з 09.01.2026 кредитного договору № 879721065 від 13.06.2025 року.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року N 675-VIII визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, у якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, умови визначені в даних документах погоджені сторонами.

З матеріалів справи слідує, що 13.06.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 879721065 у формі електронного документа з використанням електронного підпису зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Долученим позивачем до матеріалів справи документами та витребуваними судом документами підтверджується перерахування ТОВ «Менівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів у сумі 28 972 грн згідно з договором № 879721065 від 13.06.2025 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 .

Доводи представника відповідача про відсутність доказів видачі грошових коштів спростовується дослідженими матеріалами справи.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачем на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

За умовами кредитного договору № 879721065 від 13.06.2025 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, у спосіб передбачений кредитним договором, користувалася ними, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у заявленій представником позивача сумі 28 972 грн.

Крім стягнення заборгованості за тілом кредиту, позивач заявив також вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.

Під час розгляду даної справи суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У даній справі за умовами укладеного між сторонами договору № 879721065 від 13.06.2025., сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Відтак, у межах строку кредитування, а саме з 13.06.2025 року по 12.07.2025 року, відповідач повинна була повернути кредит та сплатити відсотки і саме у межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 08.01.2026 року, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов`язана сплатити заборгованість за відсотками, яка утворилася станом на 12.07.2025 року, що згідно розрахунку заборгованості становить 8 517,76 грн.

Отже, вказана сума за відсотками підлягає поверненню відповідачем на користь позивача за цим договором.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач порушила умови укладеного кредитного договору, оскільки не виконала зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів. З урахуванням установлених обставин і висновків суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28 972 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 8 517,76 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 738,32 грн комісії, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, у стягненні комісії з відповідача на користь товариства необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 5 000,00 грн., які підтверджуються: договором № 5 про надання правничої допомоги від 02.12.2024; додатковою угодою до нього № 2815, актом прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги, копією платіжної інструкції від 10.02.2026 року № 181.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 5 000,00 грн є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄРДПОУ: 39700642, відповідно до договору кредитної лінії № 879721065 від 13.06.2025 року, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28 972 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 8 517 (вісім тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 76 коп., а всього стягнути 37 489 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 76 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄРДПОУ: 39700642, сплачений судовий збір у розмірі 1 142 (одну тисячу сто сорок дві) грн 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г.Сташків