Решение № 140200531, 30.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2026 року № 826/3934/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд-К" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд-К", в якому останній просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003522204 від 10.09.2015 року ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0003522204 від 10.09.2015 року ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві є протиправним та таким, що винесено на підставі помилкових висновків контролюючого органу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 року у справі № 826/3934/16 відкрито провадження в адміністративній справі; вказано, що справу буде розглядати суддя Кузьменко В.А.; закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні, яке відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва.

Представником відповідача до суду подано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що складено на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» за період з 01.01.2015 до 31.05.2015 року, що зафіксовано в акті перевірки від 27.08.2015 року №350/26-57-22-04-10/39058393. При цьому представником відповідача наголошено на обставинах того, що під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» не могло постачати товар, надавати послуги позивачу за перевіряємий період.

Також представником позивача до суду було подано заяву про зміну предмету та підстав позову, в якій також наголошено на обставинах допущення контролюючим органом процедурних порушень під час призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2017 року у справі № 826/3934/16 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/3934/16; призначено справу до судового розгляду у судове засідання.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу №826/3934/16.

Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. 18.02.2025 за результатами автоматизованого розподілу судової справи відповідно до протоколу від 18.02.2025.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Мельникова Р.В. від 25.02.2025 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд-К" (вул. Братиславська, буд. 52, м. Київ, 02139, код ЄДРПОУ 39058393) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Верховинна, 9, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 39513550) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - прийнято до розгляду; розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП - 44116011; адреса вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Представники сторін правом подання до суду заяв по суті справи не скористались.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

Листом від 15.07.2015 року №8712/10/26-57-22-03 «Про надання інформації та її документального підтвердження» ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на підставі п.п.20.1.2 п.20.l cт.20, (п. 1, 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73), ст.74, 78.1.1, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України за результатами опрацювання податкової інформації ІС «Податковий Блок», ЄРПН виявлено відсутністъ матеріально-технічних ресурсів діяльності контрагента, яка спричиняє реальні зміни майнового стану, зміни стану та структури активів і зобов`язань платника податків та свідчить про відсутність здійснення оподаткованих поставок з податку на додану вартість, що призводить до порушення вимог ст.ст. 185, 188, 198, 201 ПК України, ст.ст.2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», звернулось до позивача з проханням надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались) по господарським взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38989927) за період січень травень 2015 року (т.1 а.с. 11-12).

У наданих до суду письмових поясненнях представником позивача вказано, що оскільки зазначений запит контролюючого органу був складений із порушеннями п.73.3 та пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме останній не містить печатку контролюючого органу, не містить зазначення жодних порушень податкового, валютного та іншого законодавства, нібито вчинених позивачем, не містить зазначення яку саме податкову інформацію було отримано контролюючим органом, яка саме інформація аналізувалася; не містить зазначення які саме факти було виявлено, які порушення нібито були здійснені позивачем; не містить зазначення чи було виявлено контролюючим органом недостовірні дані у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також не містить наведення підстав для надіслання такого запиту, відповідно до яких контролюючий орган має право на отримання такої інформації, то такий не був обов`язковим для позивача та його було проігноровано.

Матеріали справи свідчать, що наказом ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17.08.2015 року №1586 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа Трейд-К» (код ЄДРПОУ 39058393)», керуючись пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 81.1 ст. 81, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфа Трейд-К» (код ЄДРПОУ 39058393) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38989927) за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 (т.1 а.с. 13).

Після видання вказаного наказу посадовою особою контролюючого органу на адресу позивача також було направлено запит №1 від 17.08.2015 року щодо надання первинних документів до позапланової виїзної перевірки (т.1 а.с. 14).

Посадовою особою контролюючим органом відповідно до направлення від 17.08.2015 № 1563/22-04 та наказу від 17.08.2015 року №1586 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа Трейд-К» (код ЄДРПОУ 39058393)», які було вручено 17.08.2015 року під розпис директору позивача у період з 17.08.2015 року по 21.08.2015 року, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38989927) за період з 01.01.2015 по 31.05.2015.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем був складений акт від 27.08.2015 року № 350/26-57-22-04-10/39058393, відповідно до висновків якого перевіркою ТОВ «Альфа Трейд-К» по взаємовідносинам із ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38989927), за перевіряємий період встановлені порушення: п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 726889 грн, в тому числі по періодах: січень 2015 року на суму 178175 грн; лютий 2015 року на суму 258533 грн; березень 2015 року на суму 209074 грн; квітень 2015 року на суму 81107 грн (т.1 а.с. 15-34).

Як встановлено під час розгляду справи, на підставі висновків акту перевірки від 27.08.2015 року № 350/26-57-22-04-10/39058393 ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві винесено стосовно позивача податкове повідомлення-рішення від 10.09.2015 року № 0003522204, яким згідно із п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 908611,25 грн, з яких: 726889,00 грн за основним платежем та 181722,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 10).

Вказане податкове повідомлення-рішення з врахуванням вимог Податкового кодексу України було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.11.2015 р. № 18009/10/26-15-10-05-35, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

У заяві про зміну предмету та підстав позову представником позивача вказано, що товариство не погоджується із податковим повідомленням-рішенням з підстав його протиправності. Водночас, представником позивача вказано, що первинна документація ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД-К» відповідає вимогам чинного законодавства України, контрагент позивача станом на момент підписання та виконання укладених договорів та оформлення податкових накладних, відповідно до вимог податкового законодавства володів спеціальною податковою правосуб`єктністю, придбаний в рамках господарських правовідносин товар було використано у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовано на іншим контрагентам позивача. також представником позивача вказано на необґрунтованість та недоведеність посилань контролюючого органу на порушення позивачем податкового законодавства з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, інструкції по експлуатації виробу, сертифікатів (свідоцтва про якість), на товар та відсутність у контрагента позивача практики оформлення надання послуг.

Вважаючи дії контролюючого органу щодо призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки та податкове повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом у цій справі.

Суд зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (тут і далі застосовується у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Вказаним пунктом також передбачено підставу для звільнення платника податків від обов`язку надавати відповідь на запит, який складено з порушенням вищенаведених вимог.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що запит контролюючого органу про надання відповідної податкової інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Надаючи оцінку доводам представника позивача в цій частині та перевіряючи правомірність дій відповідача щодо направлення позивачу запиту ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 15.07.2015 року №8712/10/26-57-22-03 «Про надання інформації та її документального підтвердження», зокрема відповідність такого запиту вимогам, викладеним у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, суд зазначає, що останній таким не відповідає, оскільки містить опис запитуваної інформації та перелік документів, посилання на норми законодавства, але не містить підстави для його надіслання, а саме: вказано, що за результатами опрацювання податкової інформації ІС «Податковий Блок», ЄРПН виявлено відсутність матеріально-технічних ресурсів діяльності контрагента, яка спричиняє реальні зміни майнового стану, зміни стану та структури активів і зобов`язань платника податків та свідчить про відсутність здійснення оподаткованих поставок з податку на додану вартість, що призводить до порушення вимог ст.ст. 185, 188, 198, 201 ПК України, ст.ст.2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; не містить зазначення: про порушення податкового, валютного або іншого законодавства позивачем, інформації стосовно того, яку саме податкову інформацію було отримано контролюючим органом, які саме факти порушення позивачем діючого законодавства виявлено, які саме недостовірні дані виявлено. Також вказаний запит не містить печатки контролюючого органу.

Таким чином, суд зазначає, що запит контролюючого органу від 15.07.2015 року №8712/10/26-57-22-03 «Про надання інформації та її документального підтвердження» не відповідає вимогам пп.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку надання інформації, запитуваної контролюючим органом.

Враховуючи, що в якості підстави для винесення наказу ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 17.08.2015 року №1586 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфа Трейд-К» (код ЄДРПОУ 39058393)» визначено пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 81.1 ст. 81, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, то з огляду на висновки суду, наведені вище, у відповідача були відсутні підстави для видання такого наказу.

Стосовно суті виявлених під час проведення перевірки позивача порушень суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно із п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З аналізу викладених вище норм слід дійти висновку про те, що положення податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту/витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Відтак, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту/витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Посилання контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту/витрат.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги/поставити товар.

Під час судового розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38989927).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД-К», в якості замовника, та ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП», в якості продавця, було укладено договір №01126 від 01.12.2014 p., відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує комп`ютерну техніку та комплектуючі за ціною придбаного товару згідно видаткових накладних. Згідно із ст. 2 договору продавець зобов`язаний не пізніше 30 днів з моменту підписання договору відвантажити покупцю товар; забезпечити покупця інструкцією по експлуатації виробу та видати йому сертифікат (свідоцтво про якість) на товар. Покупець зобов`язаний прийняти і розрахуватися за товар не пізніше 30 днів.

Зі змісту наданих представником позивача пояснень встановлено доводи стосовно того, що товар за вказаним договором був поставлений належним чином, що підтверджується видатковими накладними №1 від 05.01.2015 p., №10 від 12.01.2015 p., №19 від 14.01.2015 p., №25 від 19.01.2015 p., №30 від 22.01.2015 p., №33 від 26.01.2015 p., №1 від 02.02.2015 p., №4 від 04.02.2015 p., №9 від 09.02.2015 p., № 10 від 12.02,2015 p., №12 від 16.02.2015 p., № 16 від 19.02.2015 p., №22 від 23.02.2015 р., № 26 від 25.02.2015 p., №1 від 02.03.2015 p., №2 від 05.03.2015 p., №3 від 10.03.2015 p., № 11 від 16.03.2015 p., №13 від 19.03.2015 p., № 18 від 20.03.2015 p., № 26 від 25.03.2015 p., № 30 від 30.03.2015 p., №1 від 01.04.2015 p., № 8 від 06.04.2015 p., №10 від 14.04.2015 p., №51 від 29.04.2015 p. (т.1 а.с. 81-216).

Продавцем на підтвердження виконання умов договору було видано податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України, а саме: № 1 від 05.01.2015 p., №10 від 12.01.2015 p., №19 від 14.01.2015 p., №25 від 19.01.2015 p., №30 від 22.01.2015 p., №33 від 26.01.2015 p., № 1 від 02.02.2015 p., № 4 від 04.02.2015 p., № 9 від 09.02.2015 p., № 10 від 12.02.2015 p., №12 від 16.02.2015 p., №16 від 19.02.2015 p., № 22 від 23.02.2015 p., № 26 від 25.02.2015 p., № 1 від 02.03.2015 p., № 2 від 05.03.2015 p., № 3 від 10.03.2015 p., № 11 від 16.03.2015 p., № 13 від 19.03.2015 p., № 18 від 20.03.2015 p., № 26 від 25.03.2015 p., № 30 від 30.03.2015 p., № 1 від 01.04.2015 р., № 8 від 06.04.2015 p., № 10 від 14.04.2015 p., № 51 від 29.04.2015 p. (т.1 а.с. 217-270, т.2-163).

Також представником позивача вказано, що покупцем на виконання умов зазначеного договору було оплачено поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 214-267) та банківськими виписками (т.2 а.с. 264-273).

Судом під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД-К», в якості замовника, та ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП», в якості виконавця, було укладено договір № 01127 від 01.12.2014, відповідно до умовам якого за завданням замовника виконавець надає замовнику інформаційно-консультаційні послуги, технічне, звукове забезпечення заходів, технічне обслуговування (заправка картриджів) в обсязі та на умовах, визначених цим договором та актами виконаних робіт. Згідно із п. 22.4 договору замовник зобов`язаний оплачувати надані виконавцем послуги не пізніше 30 днів після їх виконання.

Представником позивача у наданих поясненнях вказано, що послуги за договором були надані належним чином, своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до яких сторони не мають жодних претензій одна до одної, а саме: №210115 від 21.01.2015 p., №060215 від 06.02.2015 p., №250215 від 25.02.2015 p., №260215/1 від 26.02.2015 p., №260215/2 від 26.02.2015 p., № 270215 від 27.02.2015 p., №300315/1 від 30.03.2015 p., №300315/2 від 30.03.2015 p., №300315/3 від 30.03.2015 p., № 50 від 28.04.2015 p. (т.2 а.с. 165-203).

Виконавцем на підтвердження виконання умов зазначеного договору було видано податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: № 27 від 21.01.2015 p., № 7 від 06.02.2015 p., №25 від 25.02.2015 p., №29 від 26.02.2015 p., № 28 від 26.02.2015 p., № 31 від 27.02.2015 p., № 29 від 30.03.2015 p., №28 від 30.03.2015 p., №27 від 30.03.2015 p., № 50 від 28.04.2015 p. (т.2 а.с. 204-213).

Представником позивача вказано, що замовником на виконання умов договору було оплачено надані послуги шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с. 214-267) та банківськими виписками (т.2 а.с. 264-273), а також листом позивача від 21.04.2015 року №6 щодо врахування оплат за певними платіжними дорученнями (т.2 а.а. 268).

Також представником позивача вказано, що операції позивача по взаєморозрахунках із контрагентом за весь період взаємовідносин були проведені в обліку та звітності. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами, включені до податкового кредиту відповідних періодів та відображені у реєстрі обліку купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується реєстрами отриманих і виданих податкових накладних позивача за відповідні звітні періоди, податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, що, в свою чергу, підтверджує реальність виконання вищезазначених договорів.

Як зазначає представник позивача, що придбані за вказаним договором товарно-матеріальні цінності та послуги було реалізовано в рамках здійснення власної господарської діяльності на користь інших контрагентів, що підтверджується довідками щодо доходу від реалізації товарів та послуг, придбаних позивачем у ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП», а також договорами із контрагентами-покупцями товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було укладено ряд договорів задля реалізації товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором №01126 від 01.12.2014 року, а саме: договір поставки № 30052 від 30.05.2014 р., укладений із ТОВ «ІМРАД», договір поставки № 010710 від 01.07.2014 р., укладений із ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФ3», договір поставки №11 від 25.06.2014, укладений із ТОВ «ІНКОМТЕХ-ПРОЕКТ», договір поставки товару № 02064 від 02.06.2014 р., укладений із ТOB «АСТРОН-М».

Також матеріали справи свідчать на користь того, що послуги за договором №01127 від 01.12.2014 р. були реалізовані за договорами із контрагентами-покупцями послуг, зокрема: договір № 220115 про надання послуг від 22.01.2015 р., укладений із ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей»; договір № 03032014 р. про надання послуг від 03.03.2014 р., укладений із ТОВ «СЕВЕНТ», договір № 01092 про надання послуг від 01.09.2014 р. (додаткова угода від 03.02.2015 р.), укладений із ТОВ «ЛЄДА-Н»; договір № 26/01 від 26.02.2015 укладений із ТОВ « 8 БЕРЕЗНЯ ПРОДАКШН»; договір №26/02 від 26.02.2015 p., укладений із ТОВ «8 БЕРЕЗНЯ ПРОДАКШН»; договір 26/03 від 26.02.2015 P., укладений із ТОВ « 8 БЕРЕЗНЯ ПРОДАКШН»; договір про надання послуг № 10142 від 01.10.2014 р., укладений із ТОВ «ЛКОМ»; договір № 23024 про монтаж обладнання комплексу СРВНС від 23.02.2015 p., укладений із ТОВ «АСТРОН-М»; договір № 05053 про надання послуг від 05.03.2014 р., укладений із ТОВ «ТЕКЕКСПЕРТ»; договір № 170315 про надання послуг від 17.03.2015 р., укладений із ТОВ «ПАРЕТОН»; договір про надання послуг № 21041 від 21.04.2015 р., укладений із ТОВ «ТОП РАН».

Як повідомлено суду представником позивача, за результатами зазначених господарських операцій позивачем отримано прибуток (економічну вигоду), що підтверджується довідками щодо доходу від реалізації товарів та послуг, придбаних позивачем у ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП», та бухгалтерською довідкою ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД-К» щодо валового прибутку по постачальнику ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП».

Відтак, враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що товар та послуги поставлені позивачу за спірними договорами, укладеними останнім із ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП», були використані позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про наявність господарської мети укладення та виконання зазначених договорів.

Судом зі змісту акту перевірки встановлено доводи представника контролюючого органу стосовно не надання позивачем до перевірки жодних товарно-транспортних накладних, що підтверджують реальність господарських операцій із контрагентом.

З наданих представником позивача пояснень судом встановлено доводи стосовно того, що відсутність в рамках спірних господарських операцій товарно-транспортної документації, що складається при перевезенні товару, зумовлена тим, що позивач не виступав учасником договору перевезення, а оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, то відсутність такої у позивача не є свідченням безтоварності розглядуваної операції з поставки товарів та не перешкоджає встановленню змісту такої операції.

Враховуючи зазначені доводи представника позивача, суд зазначає, що згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Пунктами 1, 2 вказаного Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: обов`язковим документом є - товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Тобто, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою виключно у випадках віднесення платником податків витрат на перевезення до валових.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що засвідчує факт проведення господарської операції, а є документом, що підтверджує фактичне переміщення товару у просторі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, перший екземпляр ТТН, залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Також суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (Вищий адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Відтак, вказані доводи контролюючого органу не можуть вважатися належними та обґрунтованими.

Також зі змісту акту перевірки встановлено доводи представника контролюючого органу стосовно не надання позивачем до перевірки жодних інструкцій по експлуатації виробу, сертифікатів (свідоцтва про якість) на товар.

Представником позивача у поданих до суду поясненнях вказано, що перелік продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, встановлений чинним законодавством, зокрема наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 p. № 28, а отже у випадку, якщо продукція, поставлена у рамках господарської операції, не входить до переліку продукції, зазначеної у вказаному наказі, то наявність сертифікатів про якість на товар не є обов`язковою. До того ж представником позивача вказано, що у випадку, коли товар підлягає сертифікації відповідно до вимог законодавства, відповідні сертифікати якості належать виробнику товару, а їх копії є невід`ємною частиною самого товару (йдуть в комплекті з товаром) і поставляються разом з ним контрагентам. Позивачем було здійснено закупку товару у контрагента-постачальника та реалізовано такий покупцям разом із відповідними сертифікатами, а отже такі сертифікати не мають бути в наявності у позивача.

Стосовно інструкцій з експлуатації товару представником позивача у наданих поясненнях вказано, що такі інструкції як сертифікати якості, є невід`ємною частиною самого товару (йдуть в комплекті з товаром) і поставляються разом з ним. Позивачем було здійснено закупку товару у контрагента-постачальника та проведено подальшу реалізацію такого його контрагентам-покупцям разом із відповідними інструкціями, а отже у позивача такі інструкції не мають бути в наявності.

Надаючи оцінку вказаним доводам представників сторін, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Сертифікат якості, інструкції по експлуатації товару не відносяться до первинних документів та не фіксують факт здійснення господарської операції. Вказані документи не використовуються у бухгалтерському та податковому обліках, а тому їх відсутність чи наявність не впливає на результати бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, вказані доводи контролюючого органу не можуть вважатися належними та обґрунтованими.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на наявну у контролюючого органу податкову інформацію щодо контрагента позивача, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 року у справі №813/4576/16.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ «ЛЕГПРОМСЕРВІС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38989927) оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, а також судом в рамках розгляду цієї справи було встановлено обставини допущення відповідачем порушення порядку призначення перевірки, то на разі наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0003522204 від 10.09.2015 року, прийнятого ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на підставі акту перевірки від 27.08.2015 року №350/26-57-22-04-10/390583933.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд-К".

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд-К" (вул. Братиславська, буд. 52, м. Київ, 02139, код ЄДРПОУ 39058393) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП - 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003522204 від 10.09.2015 року ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд-К" (вул. Братиславська, буд. 52, м. Київ, 02139, код ЄДРПОУ 39058393) сплачену суму судового збору у розмірі 13629 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП - 44116011).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.