Постановление суда № 140200519, 30.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

30 вересня 2026 р. справа № 520/31323/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі за текстом - Відповідач №1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі за текстом - Відповідач №2),Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі за текстом - Відповідач №3),Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області(далі за текстом - Відповідач №4) про: 1) визнання протиправними рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №204850007577 від 13.03.2025 року, рішення № 204850007577 від 02.02.2026 ГУ ПФУ у Київській області, рішення №204850007577 від 15.06.2026 року ГУ ПФУ у Тернопільській області; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пільгову пенсію за віком на підставі ст. 114 ч. 2 п. 2 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 05.03.2025 на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 11.07.1989 р., за якою працював: з 10.07.1989 - учнем гірноробочого з ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем у шахті ім. І.В. Чеснокова В/О «Стахановвугілля»; 28.08.1989 р. переведений гірничим робітником 2 розряду підземним з повним робочим днем у шахті. Працював до закінчення практики до 19.11.1989 року; прийнятий 02.04.1990 року в цю ж шахту на цю ж посаду для проходження виробничої практики. Працював до 28.04.1990 року; прийнятий на роботу в шахту ім. І.В. Чеснокова В/О «Стахановвугілля» майстром підземним з повним робочим днем у шахті з 02.07.1990 по 11.12.1990 р.; у зв`язку з призовом у лави Радянської армії з 23.12.1990 до 21.10.1992 року служив в армії. Служив в армії 1 рік 10 міс., про що є записи у військовому квитку; працював у шахті ім. І.В. Чеснокова В/О «Стахановвугілля» з 02.12.1992 року по 31.05.1993 року гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті; працював з 09.08.1993 р. по 21.07.1998 року підземним гірноробочим з повним робочим днем у шахті «Максимівська» П/О «Стахановвугілля», всього 8 років 1 міс. 26 днів. Всього стаж складає більше 35 років,

встановив:

Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В оформленні матеріалів позову заявника судом виявлено низку суттєвих та істотних недоліків, котрі є перешкодами у відкритті провадження.

По-перше, в оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недолік у вигляді відсутності доказів оплати судового збору, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 161 КАС України.

У межах поданого одного позову заявником поєднано одночасно 3 різних та самостійних основних вимог немайнового характеру, а саме: 1) визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №204850007577 від 13.03.2025 року; 2) визнання протиправним рішення № 204850007577 від 02.02.2026 ГУ ПФУ у Київській області; 3) визнання протиправним рішення №204850007577 від 15.06.2026 року ГУ ПФУ у Тернопільській області.

Згідно з п.19 ч.1 ст.4 КАС України кожне із перелічених рішень у розумінні ч.5 ст.45 Закону України "Про загальноообов`язкове державне пенсійне страхування" є окремим актом правозастосування індивідуального характеру, прийнятим учасником суспільних відносин, котрий за п.7 ч.1 ст.4 КАС України є самостійним і незалежним суб"єктом владних повноважень.

Процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією окремою самостійною вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Проте, у матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору у розмірі 1.331,20 грн. (тобто лише за одну вимогу позову немайнового характеру).

Тож, з огляду на зміст заявлених вимог та положення Закону України "Про судовий збір" для усунення цього недоліку позивачу належить доплатити судовий збір та подати до суду оригінал документу про оплату судового збору у розмірі 2.662,40 грн (за 2 вимоги немайнового характеру про скасування індивідуальних правових актів різних суб"єктів владних повноважень) на рахунок - UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

По-друге, у спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням 6-місячного строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України в частині вимог про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №204850007577 від 13.03.2025 року та про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Київській області № 204850007577 від 02.02.2026 .

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд повторює, що строк звернення до суду у спорах з приводу пенсійного забезпечення громадян згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

З приєднаної до позову копії листа суб`єкта владних повноважень вбачається, що заявник ініціював процедуру призначення пенсії шляхом подання відповідного звернення - 05.03.2025р. та 23.01.2026р.

Положення ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є офіційно оприлюдненими, чітко та однозначно сформульованими, не створюють умов для неоднозначного (множинного) тлумачення норми права та означають, що заявник повинен був розраховувати на прийняття суб"єктом владних повноважень рішення за власним особистим зверненням від 05.03.2025р. до 15.03.2025р. або до 30.03.2025р.; за власним особистим зверненням від 23.01.2026р. до 02.02.2026р. або до 17.02.2026р.

Строк у 6 місяців від календарної дати - 30.03.2025р. збіг 30.09.2025р.; строк у 6 місяців від календарної дати - 17.02.2026р. збіг 17.08.2026р.

Позов поданий до суду - 29.09.2026р.

Додатково суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, яка полягає у такому: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі відсутність нарахування пенсії буде відома заявникові. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення (не призначення) пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Суд зазначає, що особа, яка протягом майже року після подання нею заяви про призначення пенсії, не отримала пенсійної виплати, є такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

До позову заявником долучено клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.03.2025 №204850007577 та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.02.2026 №204850007577 він своєчасно не отримував, а ознайомився з ними лише 15.06.2026 під час отримання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 15.06.2026 №204850007577. Причиною неотримання зазначених рішень заявник вказує непроживання за місцем реєстрації у м. Харкові у зв`язку з руйнуванням житла, що підтверджується актом комісійного обстеження нерухомого майна, а також проживання за іншим місцем як внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою ВПО.

Розглянувши подане клопотання суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано початок агресії Російської Федерації проти України - 20.02.2014р. та набуття цією агресією повномасштабного характеру - 24.02.2022р.

При цьому, у нормах Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ факт такої агресії було використано законодавцем у якості причини для зменшення тривалості строку звернення до суду (а не у якості фактору збільшення тривалості строку звернення до суду), позаяк у період дії правового режиму воєнного стану публічні інтереси суспільства у відносинах, де учасником є Держава Україна набувають пріоритету над власними інтересами приватних осіб.

Постанова Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21 містить правові висновки про те, що: 1) введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.; 2) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

До того ж у постанові Верховного Суду від 29.09.2022р. по справі №500/1912/22 сформульована правова позиція, за якою сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивача у встановлені строки, у звязку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

З наданої позивачем до матеріалів справи копії довідки переселенця №3244-7501129687 вбачається, що вона видана 13.07.2022р., водночас із матеріалів справи вбачається, що із заявами про призначення пенсії позивач звертався 05.03.2025 року та 23.01.2026 року, тобто майже через три роки та понад три з половиною роки після отримання зазначеної довідки.

При цьому, доказів добросовісності поведінки заявника, котрий за власним внутрішнім волевиявленням зазначає у зверненні до органу публічної адміністрації замість реальної та достовірної адреси проживання адресу, за якою він не мешкає (з причини зруйнування житла) матеріали позову не містять.

Суд вважає, що з огляду на приписи ст.8 Конституції України учасники суспільних відносин не повинні отримувати жодних привілеїв чи покращення правового становище унаслідок усвідомленої та цілеспрямованої недобросовісної та недоброчесної поведінки.

Отже, сам по собі факт перебування позивача за іншим місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи, підтверджений довідкою від 13.07.2022 року, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду щодо оскарження рішень, прийнятих у 2025 та 2026 роках.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом після закінчення строку, установленого частиною другою статті 122 КАС України, чим не дотримався приписів частини шостої статті 161 КАС України, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, або ж заяви про уточнення позовних вимог з урахуванням строку звернення до суду.

Викладене зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 122-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Клопотання ОСОБА_1 від 31.08.2026р. про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

2.Позов - залишити без руху.

3.Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.

4.Встановити способом усунення недоліків подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2.662,40 грн; юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини в частині оскарження рішень ГУ ПФУ у Львівській області №204850007577 від 13.03.2025 року та ГУ ПФУ у Київській області № 204850007577 від 02.02.2026.

5.Роз`яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

7.Ухвалу надіслати засобами поштового зв"язку за указаною у позові адерсою - АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Сліденко