Решение № 140196667, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/37997/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ВОЛПАС» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «ВОЛПАС» до Волинської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2025 № UA205000202552, № UA205000202553, № UA205000202554, видані Волинською митницею.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень з огляду на відсутність обставин порушення ним вимог законодавства з питань митної справи. Окремо вказує на порушення порядку проведення перевірки, за наслідком якої прийняті оскаржувані рішення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог закону.

Заслухавши у судовому засіданні 27.11.2025 позиції присутніх представників учасників справи (відповідача), дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2025 року Волинською митницею, у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів Словацької Республіки від 15.05.2024 №244337/2024-2000102/MY-058/24 про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1, які надавались при митному оформленні за окремими митними деклараціями, винесено наказ №65 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «ВОЛПАС» вимог законодавства України з питань митної справи».

ПП «Волпас» направлено письмове повідомлення від 05.02.2025 №7.3-2/19/13/1585 із Додатком про проведення з 18 лютого 2025 року тривалістю 5 робочих днів документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, місце проведення якої Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13.

Письмове повідомлення від 05.02.2025 №7.3-2/19/13/1585 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.02.2025 за штрих-кодовим індикатором №4430100061502. Вказане поштове повідомлення було повернуто Волинській митниці 21.02.2025 у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується повернутим конвертом листа із відповідною довідкою про причини повернення.

В подальшому проведено документальну невиїзну перевірку згідно з наказом Волинської митниці від 05.02.2025 №65 стосовно дотримання ПП «ВОЛПАС» вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ при митному оформленні товарів за митними деклараціями згідно Додатку, за результатами якої було встановлено таке.

Митне оформлення товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом « 410» товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею»(скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)». Відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан- євро-середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товару EUR.1, які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1», завірені штампами митниці у Міхаловце за №№ 47 та 50. Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

До товарів застосована зменшена ставка ввізного мита, відповідно до даних наведених у графі 47 МД.

Відповідачем встановлено, що статус походження товарів у вищезазначених сертифікатах походження товару EUR.1 за МД згідно Додатку не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення І і відповідних положень Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та не може бути застосований преференційних режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту.

Встановлені порушення призвели до заниження ПП «ВОЛПАС» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за вищевказаними МД на загальну суму 30 592 827,16 грн., в тому числі: ввізне мито - на суму 25 494 022,69 грн. (код платежу 021 на суму 16 364 066,92 грн.; код платежу 020 на суму - 9 129 955,77 грн.) та податок на додану вартість - на суму 5 098 804,47 грн.).

07.03.2025 складено акт документальної невиїзної перевірки №13/25/7.3-19/17/43843288.

21.03.2025 за №0029/7.3-19/09/43843288 Волинською митницею було складено акт про відмову від отримання акту (довідки) про результати перевірки/неможливості його вручення та підписання.

Волинською митницею було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.03.2025 №UA205000202552, №UA205000202553, №UA205000202554.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів.

Згідно ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Згідно ст.352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані:

1) документи, визначені цим Кодексом;

2) податкова інформація;

3) експертні висновки;

4) судові рішення;

5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;

6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Статтею 280 Митного кодексу встановлено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з статтею 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі-Угода), яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII « Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством і їхніми з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та набула чинності з 01.01.2016 року, до товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, застосовується режим вільної торгівлі(код тарифної пільги (тарифної преференції) 410).

Законом України від 08.11.2017 року № 2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження» Україна приєдналася до Регіональної конвенції, яка набрала чинності з 01.02.2018.

21 листопада 2018 року Підкомітетом України - ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 (далі-Рішення) про заміну Протоколу 1 (чинне з 01.01.2019року). Відповідно до статті 1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні I та у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції.

Таким чином, застосування преференційного режиму до товарів, оформлених ПП «ВОЛПАС» за МД згідно Додатку, здійснювалось у відповідності до Доповнення I до Конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 15 розділу V Доповнення I до Регіональної конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1.

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED.

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-MED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Доповнення 1 визначено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Пунктом 3 статті 16 Доповнення 1 визначено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Пунктом 7 статті 16 Доповнення I визначено, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR- MED повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції.

Згідно положень статті 33 Протоколу І митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог даного Протоколу І.

Таким чином, Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.

Пунктами 3 та 5 статті 32 Доповнення 1 визначено, що перевірка здійснюється митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення 1 встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

На запит Державної митної служби України відповідно до статей 31, 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження листом від Фінансової дирекції Словацької Республіки №244337/2024-2000102/MY-058/24 від 15.05.2024 (доведено листом Держмитслужби від 25.06.2024 №15/15-03-01/7/3393) повідомлено про проведену перевірку сертифікатів про походження товару EUR.1. За результатом цієї перевірки митними органами Словацької Республіки повідомлено, що штампи митниці у Міхаловце, якими завірялися сертифікати EUR.1 за №№ 47 та 50 більше не використовуються, зокрема штамп № 47 було вилучено з використання з 7 серпня 2023 року, а штамп № 50 з 26 липня 2023 року.

Таким чином сертифікати з перевезення товару EUR.1, завірені штампами митниці у Міхаловце за №№ 47 та 50 після наведених дат є підробленими та не можуть вважатися дійсним доказом походження товарів.

Враховуючи інформацію Фінансової дирекції Словацької Республіки від 15.05.2024 №244337/2024-2000102/MY-058/24, сертифікати з перевезення товару EUR.1 згідно Додатку до Акту, засвідчені печатками №47 та №50, після їх вилучення, складені експортерами TRADE AUTO COMPANY Ltd 1404 Sofia, Motopista, 38 Metlichina Polqna Str., entr. 8, ap. 55; Sale helper s.r.o. Vosmikovych 930/12, Liben (Praha 8), 180 00 Praha, Чеська Республіка не відповідають вимогам статті 16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а транспортні засоби, зазначені у сертифікатах, не мають преференційного походження.

Таким чином, статус походження товарів у сертифікатах походження товару EUR.1 за МД згідно Додатку не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення І і відповідних положень Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та не може бути застосований преференційних режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту.

Враховуючи, що для вищезазначених товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена у сертифікатах походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційна ставка ввізного мита до товарів застосована неправомірно.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок відповідно до статті 352 Митного кодексу України можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Отже, Закон надає митним органам право проводити перевірки та самостійно визначити суму грошових зобов`язань у разі виявлення ознак, що свідчать порушення законодавства України з питань митної справи, щодо товарів митне оформлення яких завершено.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 289 Митного кодексу України обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Враховуючи, що перевіркою походження товарів не підтверджено їх преференційне походження, відповідно до вимог частини другої статті 46 МКУ, оподаткування товарів за МД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно з Законом України «Про Митний тариф України».

Пунктом 2 статті 293 Митного кодексу України «Особи, на яких покладається обов`язок зі сплати митних платежів», встановлено що особою, на яку покладається обов`язок зі сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно підпункту в) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Податок на додану вартість нараховується за ставкою 20% бази оподаткування відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від митного органу Словаччини відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МКУ під час перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг та підстав для звільнення від оподаткування встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди.

Таким чином, встановлені порушення призвели до заниження ПП «ВОЛПАС» податкових зобов`язань по сплаті митних платежів за вищевказаними МД на загальну суму 30 592 827,16 грн., в тому числі: ввізне мито - на суму 25 494 022,69 грн. (код платежу 021 на суму 16 364 066,92 грн.; код платежу 020 на суму - 9 129 955,77 грн.) та податок на додану вартість - на суму 5 098 804,47 грн.).

Згідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення статей 109 та 112 ПК України характеризуючи діяння (бездіяльність) платника податків на вчинення податкового правопорушення як умисного, визначає умови які можуть свідчити про дані обставини, а саме цілеспрямоване створення умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених законодавством України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Діяння платника податків щодо неправомірного заявлення преференційного режиму здійснені на підставі документу митного органу, який видав сертифікат з перевезення товару EUR.1 на заяву та під відповідальність експортера, який відповідно до частини третьої статті 16 Доповнення І до Конвенції зобов`язаний надавати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів.

Тобто, надання належних документів встановлених міжнародним договором є обов`язком експортера. Суд звертає увагу, що ПП «ВОЛПАС» було письмово проінформоване про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання платником податків вимог законодавства України з питань митної справи, предмет такої перевірки, проте під час проведення перевірки ПП «ВОЛПАС» із заявами, зауваженнями щодо проведення перевірки та поясненнями до Волинської митниці не зверталось.

Відповідно до пункту 112.6 статті 112 ПК України притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов`язку.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 354 МК України керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки чи неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається зазначеному підприємству в порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках митним органом складається відповідний акт.

ПП «Волпас» не було повернуто Волинській митниці підписаний примірник акту документальної невиїзної перевірки від 07.03.2025 №13/25/7.3-19/17/43843288, а тому 21.03.2025 за №0029/7.3-19/09/43843288 Волинською митницею було складено акт про відмову від отримання акту (довідки) про результати перевірки/неможливості його вручення та підписання.

Відповідно до ч. 8 ст. 354 МК України у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Проте заперечень на акт документальної невиїзної перевірки від 07.03.2025 №13/25/7.3-19/17/43843288 від ПП «Волпас» на адресу Волинської митниці не надходило.

Також, на підставі матеріалів отриманих від уповноваженого митного органу Словацької Республіки №244337/20242000102/MY-058/24 від 15.05.2024 Волинською митницею було складено Протокол про порушення митних правил №000446/UA205000/2024 від 21.10.2024 за ознаками статті 485 відносно директора ПП «ВОЛПАС» громадянина України ОСОБА_1 .

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 17.04.2025 у справі №163/2592/24 по Протоколу про порушення митних правил №000446/UA205000/2024 від 21.10.2024, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 30 592 827 (тридцять мільйон п`ятсот дев`яносто дві тисячі вісімсот двадцять сім) гривень 16 копійок.

Позивач зауважує, що оскаржувані рішення було отримано одночасно із актом перевірки, у зв`язку із чим стверджує про порушення Волинською митницею процедури складання та направлення таких рішень. На думку позивача, оскаржувані рішення митним органом складені передчасно, що призвело до позбавлення ПП «Волпас» можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 8 ст. 354 МК України, а саме подати заперечення до акта перевірки.

Так, відповідно до ч. 12 ст. 354 МК України податкове повідомлення- рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Тобто, у випадку відсутності заперечень, податкові повідомлення-рішення мають бути прийняті контролюючим органом або протягом 10 робочих днів з моменту надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, або протягом 10 днів з моменту вручення податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 354 МК України Волинською митницею 11.03.2025 разом із супровідним листом від 10.03.2025 №7.3-2/19/13/2948 направлено ПП «Волпас» у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, а саме рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу позивача (м. Київ, вул. Колекторна, б. 42-А, каб. 313) перший примірник акту про результати перевірки від 07.03.2025 №13/25/7.3-19/17/43843288 з додатками, що підтверджується повернутим бланком повідомлення про вручення та квитанцією із трекінговим номером « 4430100061162».

Тобто з 11.03.2025 (моменту надіслання підприємству акту про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень) розпочався передбачений ч. 12 ст. 354 МК України 10-денний строк, протягом якого Волинська митниця мала прийняти податкові повідомлення-рішення.

21.03.2025 Волинською митницею було складено акт про відмову від отримання акта (довідки) про результати перевірки/неможливості його вручення та підписання, оскільки станом 21.03.2025 акт митниці повернуто не було.

21.03.2025, тобто в межах визначеного ч. 12 ст. 354 МК України строку, Волинською митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення №UA205000202552, №UA205000202553, №UA205000202554.

З огляду на вищенаведене, оскаржувані рішення прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі із дотриманням строку, визначеного ч. 12 ст. 354 МК України.

При цьому, відповідно до відомостей із сайту АТ «Укрпощта» поштове відправлення із трекінговим номером « 4430100061162», яким митницею було надіслано акт про результати перевірки від 07.03.2025 №13/25/7.3-19/17/43843288, прибуло до відділення позивача 17.03.2025. У той же день відбулася невдала спроба його вручення.

Станом на 21.03.2025 дане поштове відправлення позивачем отримано не було, що унеможливлювало початок перебігу встановленого ч. 12 ст. 354 МК України 10-денного строку для прийняття податкових повідомлень-рішень, який розпочинається із моменту вручення поштового відправлення.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки, акту про результати перевірки, податкових повідомлень-рішень кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.

Врахуванню підлягає правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, де касаційний суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку із цим негативних для такого платника наслідків.

Зважаючи на вищевикладене, вчасна необізнаність платника з актом про результати перевірки через нехтування або ухилення від виконання обов`язку з його отримання без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

З приводу твердження позивача, що висновки контролюючого органу щодо відсутності права на преференцію базуються виключно на листах уповноважених органів країн експортерів, якими нібито не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у відповідному сертифікаті, суд звертає увагу суду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, де колегія суддів дійшла висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

Відповідно до статті 33 Протоколу I до «Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» саме результати перевірки на походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції».

Разом з тим, наразі існує правова позиція Верховного Суду щодо правомірності та обґрунтованості дій митниці у разі отримання відповідей від уповноважених органів іноземних держав щодо не підтвердження преференційного походження товарів, викладена у постановах від 01 березня 2021 року у справі №240/7093/19, від 26.04.2023 року у справі №260/4347/20, від 11.08.2022 року у справі №460/8509/21, від 05.06.2024 року у справі №380/2397/22, яка полягає в тому, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угодою про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з одного боку, та Україною з іншого боку та, зокрема, Протоколом І до цієї угоди передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.

У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Наведене, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Словацької Республіки, на думку суду, підтверджує правомірність дій митниці при проведенні документальної невиїзної перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивачем не наведено жодних обґрунтованих та підтверджених належними доказами доводів про те, що інформація, зазначена у відповідному листі уповноваженого органу іноземних держав щодо результату перевірки сертифікатів з перевезення товарів EUR.1, що надавалися ПП «Волпас» для митного оформлення товарів, є недостовірною або такою, що сформована відповідним органом з порушенням вимог законодавства.

Також доводячи незаконність прийнятих митницею податкових повідомлень-рішень, позивач звертає увагу на те, що VIN-код - це унікальний серійний номер для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, перші літери якого перші літери відповідають за країну походження товару (WMI міжнародний ідентифікаційний код виробника) і присвоюються заводом-виробником під час виготовлення транспортного засобу. Тому позивач вважає, що митний орган навіть без надання відповідних документів міг пересвідчитись у преференційному походженні задекларованого товару.

У даному контексті суд зазначає, що з урахуванням положень статті 5 Протоколу I та статті 15 Доповнення I товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ, декларація походження, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтею 2 Доповнення І до Конвенції встановлено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаються такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(a) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до статті 4 Доповнення І;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до статті 5 Доповнення І.

В статті 1(а) Доповнення I до Конвенції наведено визначення терміну «виробництво», який означає будь-який різновид технологічної діяльності або обробки, у тому числі збирання та спеціалізовані операції.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Доповнення І до Конвенції з метою виконання положень статті 2 Доповнення I товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній при виконанні умов, викладених у Додатку II до Доповнення І, у якому для товарів, що класифікуються в межах товарної позиції згідно з УКТЗЕД, наведено перелік технологічних дій та обробок, при виконанні яких товари отримують статус преференційного походження з певної країни.

Таким чином, посилання позивача на відомості, що містяться у VIN-коді транспортного засобу, дає змогу ідентифікувати лише географічний регіон місця виробництва (складання) транспортного засобу, а не виконання умов, за яких товари набувають преференційного статусу походження.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у рішенні від 31.07.2024 по справі №260/6407/21, згідно якої: «…. доводи позивача, з якими погодилися суди попередніх інстанції, що компанія-виробник увезеного транспортного засобу знаходиться на території Європейського Союзу, а за реєстраційним номером транспортного засобу значиться, що він був вироблений на території Європейського Союзу, є недостатніми, оскільки, як було зазначено вище, товари мають бути не лише вироблені на території Європейського Союзу, а й вироблені з матеріалів, що вироблені у Європейському Союзі.

Відтак, помилковими є висновки судів, що подання позивачем при митному оформленні товарів достатнього обсягу документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС є достатньою підставою не враховувати інформації, зазначеної у листах уповноважених органів Словацької Республіки для цілей перевірки Позивачем митних правил».

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у декларації.

Тобто, саме декларант несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у митній декларації, у тому числі щодо преференційного походження товару, оскільки саме він подає ці відомості до митного органу, добровільно вирішуючи скористатися преференцією та, як наслідок, фінансовою вигодою через зниження розміру мит.

Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами «преференційного походження» відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення EUR.1.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що винесені Волинською митницею податкові повідомлення-рішення рішень від 21.03.2025 №UA205000202552, №UA205000202553, №UA205000202554 є обґрунтованими, а відтак такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «ВОЛПАС» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.