Постановление суда № 140192446, 29.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 201/2210/26

Провадження № 2/761/10736/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Анохіна А.М.,

за участю секретаря судового засідання Лазуренко А.В.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Анохіна Андрія Миколайовича у цивільній справі № 201/2210/26 за позовом ОСОБА_2 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, третя особа - Донецька філія концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває цивільна справа № 201/2210/26 за позовом ОСОБА_2 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, третя особа - Донецька філія концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розгляд справи призначено на 16.11.2026 об 12 год. 45 хв.

29.09.2026 судді передана заява представника позивача ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Анохіна А.М. від розгляду вказаної заяви.

Частинами сьомою - дев`ятою статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

З огляду на наведене, враховуючи те, що заява про відвід надійшла до суду 22.09.2026, поза межами судового засідання, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу, у порядку письмового провадження.

Вивчивши подану заяву та дослідивши матеріали справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частинами 1 та 2 ст. 40 ЦПК України встановлено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує на те, що суддею Анохіним А.А. порушено принцип безсторонності суду, а саме допущено тривале невмотивоване затягування розгляду справи.

Вирішуючи такі доводи заявника, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, встановлених законом (ст. ст. 126, 129 Конституції України).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України рішення судді і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов`язані з підготовкою, розглядом справ в судових інстанціях, перевіркою справ в апеляційному і касаційному порядку, звернення рішення до виконання, тощо) можуть оскаржуватися в чинному в даний час порядку.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні №6-рп\2001 від 23.05.2001, судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони нескасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Відповідно до статті 3 цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 №2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов`язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід, доводи представника позивача фактично зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями головуючої судді в ході розгляду цивільної справи, оскільки вона вказує на те, що суддею допущено безпідставне затягування розгляду справи.

Як зазначено вище, незгода представника позивача з процесуальними діями та рішеннями головуючого у справі не є підставою для відводу судді.

Будь-яких порушень чи зловживань, які б могли свідчити про упередженість, головуючим суддею при розгляді даної справи не допускались.

Ураховуючи наведене вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про відвід, оскільки обставини, на які посилається заявник, не передбачені статтею 36 ЦПК України в якості підстав для відводу судді, а доводи заявника щодо упередженості судді не підтверджені жодними належними доказами.

Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду раніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання, зазначена заява про відвід судді підлягає вирішенню іншим суддею, визначеним в порядку ст. 33 ЦПК України, а провадження у справі зупиненню до вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст. ст. 36, 40, 252, 253, 259 - 261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Анохіна Андрія Миколайовича у цивільній справі № 201/2210/26 за позовом ОСОБА_2 до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, третя особа - Донецька філія концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнати необґрунтованою.

Передати справу для вирішення відводу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Андрій АНОХІН