Постановление суда № 140192445, 25.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31661/26

Провадження № 1-кп/761/4344/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025100100004100 від 11.12.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Латвія, одруженого, на утримані має одну малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України

ВСТАНОВИВ

До провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний у кримінальному провадженні, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025100100004100 від 11.12.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання прокурор вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки вважає, що він підсудний Шевченківському районному суду міста Києва та складений відповідно до норм КПК України. Також прокурором, в порядку ст. 315 КПК України, заявлено клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із альтернативою внесення застави, обґрунтовуючи яке прокурор послався на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, в той же заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та підтримав клопотання подане захисником ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на домашній арешт, з підстав в ньому наведених.

Обвинувачений підтримав позицію захисника, не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду, просив здійснювати судовий розгляд кримінального провадження колегіально судом. Підтримав клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт, та заперечив щодо клопотання прокурора.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду на даному етапі судового провадження дійшов до таких висновків.

Питання невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України перед судом не порушувалось.

Підстав для закриття кримінального провадження на теперішній час судом не встановлено.

Щодо питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, слід вказати на наступне. Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Також, на час підготовчого судового провадження, судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

У зв`язку із цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження належить здійснювати за обов`язкової участі прокурора, потерпілих, обвинуваченого, захисників та перекладача.

З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується в у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та заявив клопотання про проведення судового розгляду колегіально, судовий розгляд необхідно здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та сторони захисту щодо його зміни суд виходить із наступного.

Так, прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення у відповідності до п.2 ч.3 ст. 283 КПК України, про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду у порядку передбаченому ст. 291 КПК України, у зв`язку із чим, ОСОБА_4 відповідно до положення ч.2 ст. 42 КПК України набув статусу обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

В межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою визначення розміру застави, в ході чого, досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченому з огляду на приписи КПК України.

Крім того, судом враховувались наявні ризики можливої неправомірної поведінки ОСОБА_4 передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, на даний час, а саме на стадії підготовчого судового провадження, не вбачається підстав для зміни чи скасування, раніше застосованого запобіжного заходу.

Таке рішення суду обґрунтовується тим що, як убачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості (згідно ст. 12 КК України) відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотання прокурора.

Зокрема, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення винуватості, і саме усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, про існування такого ризику як переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Характеризуючі дані обвинуваченого, який раніше не судимий, наявність місця проживання, родини, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки. Даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював його утримання у місці попереднього ув`язнення суду не надано.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні щодо запобіжного заходу, суд керується положенням частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

Водночас, в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом, як зазначалося вище, не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від суду, впливу на свідків/потерпілих, можливість вчинення нового кримінального правопорушення.

Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Крім того, прокурор посилається на ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих. Так, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків та потерпілих, показання яких, на думку сторони обвинувачення підтверджують його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, які можуть бути допитані у судовому засіданні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/потерпілих, суд, виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які мають відповідний статус, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків/потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків/потерпліих, обвинувачений знає як їх персональні данні, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Суд вказує, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Враховуючи наявні ризики, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками, не можуть їм запобігти.

Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а у клопотанні сторони захисту щодо його зміни на домашній арешт слід відмовити.

Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали щодо вказаного виду запобіжного заходу, передбачений статтею 197 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_4 обвинувачення та відповідну складність справи. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_4 заставу, як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак при цьому, визначити заставу в розмірі, що перевищує зазначені п.3,ч.5 ст.182 КПК України межі, що узгоджується з положеннями КПК країни з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, строк тримання останнього під вартою та інші обставини в їх сукупності.

Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у 600 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1996800 грн., оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

При цьому, у разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків, існує необхідність контролю дій та поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим обґрунтованим є покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 201, 314, 315-316, 369-372, 376КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025100100004100 від 11.12.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, який відбудеться у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, о 14 год. 00 хв. 29 вересня 2026 року.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні колегіально судом у складі трьох суддів.

В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, обвинуваченого, захисників та перекладача.

Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 23 листопада 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у 600 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 996 800 гривень.

Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації установи в якій утримується обвинувачений.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 , у випадку внесення застави обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв`язку;

-утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст оголосити 29 вересня 2026 року о 13 годині 00 хвилин.

Головуюча суддя ОСОБА_1