Постановление суда № 140191875, 17.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48519/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл», про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 62024000000000437 від 24.08.2024,

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ТОВ «Міроіл», про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 62024000000000437 від 24.08.2024.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт на майно накладено не обґрунтовано, майно не відповідає ознакам речового доказу та мета накладення арешту не відповідає дійсності. Накладення арешту позбавляє можливості власнику майна користуватись своїм майном.

Представник власника майна у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки не відомі.

У судове засідання слідчий та прокурор не з`явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином, причини неявки не відомі.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, які не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить наступного висновку.

Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000437 від 24.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Процесуальне керівництво у даному провадженні доручено групі прокурорів першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.

24.05.2024 винесено постанову про виділення з кримінального провадження №42022000000000425 матеріалів досудового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 4 ст. 11 КК України та зареєстровано окреме кримінальне провадження № 62024000000000437.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2023 у справі №757/45529/23-к накладено арешт на нерухоме майно ТОВ "МІРОІЛ" код за ЄДРПОУ 313957, а саме:

-нежитлове приміщення, загальною площею 163.3 кв.м, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вулиця Горького, будинок 45, приміщення 2, номер об`єкта в РПВН: 18809055.

Накладено арешт на банківські рахунки ТОВ "МІРОІЛ" код за ЄДРПОУ 313957, з наданням інформації про залишок коштів на рахунку:

1)Фiлiя - Запорiзьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" МФО 313957, рахунок НОМЕР_1 ;

2)Акцiонерний банк "Пiвденний" МФО 328209, рахунок НОМЕР_2 ;

3)АТ "КРЕДОБАНК", МФО 325365, рахунок НОМЕР_3 ;

4)АБ "Пiвденний" МФО 328209, рахунок НОМЕР_4 .

Заборонено службовим особам ТОВ "МІРОІЛ" код за ЄДРПОУ 313957 та представникам за дорученням використовувати, розпоряджатися або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно та грошові кошти, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею.

Накладено арешт на корпоративні права ТОВ "МІРОІЛ" код за ЄДРПОУ 313957. Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно корпоративних прав ТОВ "МІРОІЛ" код за ЄДРПОУ 313957.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2023 у справі №757/45529/23-к при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 170 КПК України, врахував, що майно, рахунки та корпоративні права, на які просить накласти арешт прокурор, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, встановив, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 62024000000000437 від 24.08.2024.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ТОВ «Міроіл» обумовлене законними критеріями, тобто вчинено з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідно принципу верховенства права. Також слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «Міроіл» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл», про скасування арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження № 62024000000000437 від 24.08.2024- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1