Решение № 140189150, 28.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Справа № 914/2212/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ»

про стягнення 176 385,36 грн за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ» про стягнення 176 385,36 грн за договором поставки.

Ухвалою від 17.07.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач просить стягнути заборгованість 140 000,00 грн за договором поставки № 17/08-1 від 17.08.2021. На основну суму заборгованості нараховано 3% річних, пеню та інфляційні втрати.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, належним чином повідомлений про розгляд справи.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

17.08.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки № 17/08-1. Відповідно до п. 1.1 1.3 Договору його предметом є поставка продукції, а саме товарного бетону, піску, щебеню та цементу.

Згідно з п. 2.7 Договору кінцевий розрахунок за поставлену партію товару мав здійснюватися не пізніше 10 банківських днів з моменту її прийняття.

На виконання Договору у період з 04.06.2025 по 14.07.2025 Позивач поставив продукцію на загальну суму 418 355,00 грн, з яких Відповідач сплатив 278 355,00 грн. У зв`язку з неповною оплатою заборгованість Відповідача становить 140 000,00 грн.

Заборгованість Відповідача виникла у зв`язку з неповною оплатою поставленої продукції за такими видатковими накладними: № 07/07-015 від 07.07.2025 на суму 11 245,00 грн (оплачено частково), № 7/07-017 від 07.07.2025 на суму 37 950,00 грн, № 7/07-019 від 07.07.2025 на суму 37 950,00 грн, № 7/07-030 від 07.07.2025 на суму 39 675,00 грн та № 14/07-025 від 14.07.2025 на суму 13 180,00 грн.

Заявлено до стягнення сума основної заборгованості становить 140 000,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно зі ст. 638 ЦК України (далі ЦКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 ЦК України (далі ЦКУ) передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (відповідач) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 2.7. Договору кінцевий розрахунок з Постачальником за партію продукції Покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього Договору партії товару.

Відповідач частково здійснив оплату боргу на загальну суму 278 355,00 грн.

У Відповідача виникла заборгованість в розмірі 140 000,00 грн, яка підтверджується видатковими та товаротранспортними накладними, актом надання послуг, підписаними Позивачем та Відповідачем.

Стосовно посилань Позивача на умови п. 2.7. Договору щодо обчислення строку розрахунків у «банківських днях» суд зазначає таке.

Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про платіжні послуги», не містить визначення поняття «банківський день». Крім того, з 1 квітня 2023 року Система електронних платежів Національного банку України (СЕП-4.0) функціонує в цілодобовому режимі (24/7), забезпечуючи проведення міжбанківських переказів щоденно, у тому числі у вихідні, святкові та неробочі дні.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що передбачений п. 2.7. Договору 10-денний строк підлягає обчисленню у календарних днях. Водночас зазначене не впливає на результат перевірки судом розрахунку позовних вимог, оскільки розрахунок підлягає здійсненню за період прострочення, визначений Позивачем, який у даному випадку не змінюється.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Також, стаття 623 ЦК України встановлює, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одночасно, згідно ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 у випадку невиконання п.п. 2.6, 2.7 цього Договору поставки товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат і встановлено, що стягненню підлягає 3 966,00 грн 3% річних, 21 878,34 грн пені та 10 389,85 грн інфляційних втрат.

Нормами ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦКУ передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цілому та наявність підстав для їх часткового задоволення, з огляду на необхідність зменшення розміру інфляційних втрат за результатами перевірки їх розрахунку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоінвестбуд-ЛВ» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 2, код ЄДРПОУ 33667445) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (79045, м. Львів, вул. Коломийська, 5/29, код ЄДРПОУ 37800875) грошові кошти згідно з договором поставки №17/08-1 від 17.08.2021 у сумі 176 234,19 грн, з яких основна сума боргу - 140 000,00 грн, 3% річних 3966,00 грн, пеня - 21 878, 34 грн, інфляційні втрати 10 389,85 грн, а також 3 328,00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Горецька З.В.