Решение № 140164161, 29.09.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2857/26

провадження №2/165/1362/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гайворонського О.В.,

з участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

01.02.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №250341, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 6 300,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Разом з тим, ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 250341 від 01.02.2024.

Загальна сума заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 250341 від 01.02.2024 становить 30 038,40 грн, з яких: 6 300 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 563,40 грн заборгованість за відсотками; 1 575 грн заборгованість за комісією; 12 600 грн заборгованість за пенею.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01.02.2024 в сумі 30 038,40 грн, а також понесені судові витрати у справі.

Суддя Нововолинського міського суду, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Також представник відповідача адвокат Безсмертний С.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позов задоволити частково, не заперечив щодо боргу по тілу кредиту, обґрунтував зменшення розміру відсотків за користування кредитом до суми 227,46 грн з посиланням на ст. 8, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виходячи з розміру облікової ставки, визначеної Національним банком України, надавши власний розрахунок; просить не стягувати з відповідача комісію за надання кредиту, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 228 ЦК України; вважає неправомірним нарахування пені у період дії в Україні воєнного стану відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України; також просить зменшити розмір витрат за надання правничої допомоги, які вважає необґрунтованим та неспівмірним до ціни позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Крім того, представник позивача подала до суду відповідь на поданий відповідачем відзив на позовну заяву, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Зазначає, що відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору, а тому всі складові заборгованості за договором, які відповідають умовам договору, є результатом погодженого волевиявлення сторін договору, а тому підлягають виконання у відповідності до ст. 629 ЦК України. Щодо судових витрат на правничу допомогу, вважає їх розмір обґрунтованим та підтвердженим наданими суду відповідними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 29.09.2026 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.

Судом встановлено, що 01.02.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 250341 в електронній формі (а.с. 37-42).

За умовами договору позичальнику надається фінансовий кредит у сумі 6 300 грн (п. 1.1 договору) на строк 90 днів до 30.04.2024 (п.1.2 договору); процентна ставка 2,2% на добу, фіксована (п.1.3 договору); за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує 25% від суми фінансового кредиту (п.1.4 договору).

Відповідно до п.3.1, п.3.2 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього Договору, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором.

Згідно із пунктом 3.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.3.1 договору у разі, якщо часткове дострокове повернення всіх нарахованих на дату платежу процентів за користування кредитом, відбулося не в дату платежу, Графік платежів коригується шляхом зміни всіх наступних дат платежів, які починають обраховуватися з дати дострокового часткового повернення кредиту, з урахуванням встановленої договором періодичності сплати процентів та незмінності кінцевої дати повернення кредиту.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів в сумі 6 300 грн підтверджується довідками ТОВ «ПрофітГід» та АТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2026 (а.с. 34, 98).

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 250341 від 01.02.2024 (а.с.25-29).

Згідно із витягом із додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.124.2024, ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 250341 від 01.02.2024 на загальну суму 30 038,40 грн (а.с.18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 250341 від 01.02.2024, заборгованість відповідача становить 30 038,40 грн, з яких: 6 300,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 563,40 грн заборгованість за відсотками; 1 575,00 грн заборгованість за комісією; 12 600,00 грн заборгованість по прострочці (а.с.19-21).

Із вказаного розрахунку вбачається, що відповідач не здійснювала жодних платежів за договором.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд також виходить з наступного.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо надання кредитних коштів за договором та стягнення тіла кредиту.

Сторонами не заперечується факт укладення 01 лютого 2024 року договору про надання фінансового кредиту № 250341 та надання відповідачу фінансового кредиту в розмірі 6300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 90 днів до 30 квітня 2024 року. Отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується довідками ТОВ «ПрофітГід» та АТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2026 (а.с.34,98).

Оскільки відповідач не виконала зобов`язання щодо повернення тіла кредиту у встановлені договором строки, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із п.1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Строк кредитування становить 90 днів до 30.04.2024 (п.1.2 договору). Денна процентна ставка за договором становить 2,48% (п. 3.5 договору).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка була доповнена частиною 5 згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі за текстом Закон № 3498-IX), що набрав чинності 24 грудня 2023 року. Зазначає, що договір про надання фінансового кредиту №250341 був укладений 01 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому до спірних правовідносин мають застосовуватись положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Таким чином, нарахування за умовами договору відсотків за ставкою 2,2% в день вважає неправомірним, а вищевказану умову договору нікчемною. Посилаючись на положення ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, зазначає, що розмір відсотків повинен бути розрахований на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період.

Оцінюючи аргументи відзиву суд робить такі висновки.

Законом № 3498-IX впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки.

Так, відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року (справа № 552/672/23) висловив такі висновки про застосування норм права. Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %.

Таким чином, оскільки договір про надання фінансового кредиту №250341 укладений 01 лютого 2024 року, Законом № 3498-IX встановлений максимальний розмір денної процентної ставки для договорів, укладених у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року як такий, що не може перевищувати 2,5 %, тому визначені договором про надання фінансового кредиту №250341 проценти за користування кредитом у розмірі 2,2% на добу та визначення денної процентної ставки у розмірі 2,48% відповідають нормам законодавства.

З урахуванням наведеного проценти за користування кредитними коштами повинні розраховуватись так: 6 300 грн (тіло кредиту) х 2,2 (процентна ставка) х 90 днів (строк кредитування) = 12 474 грн, що також відповідає сумі, визначеній в додатку № 1 до договору (графа проценти за користування кредитом графіку розрахунку та загальної вартості кредиту).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 9 563,40 грн, яка зазначена також у витязі із додатку №1 до договору факторингу №23122024/1 від 23.124.2024 (а.с.18).

Таким чином, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за відсотками за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01 лютого 2024 року в межах позовних вимог в розмірі 9 563,40 грн.

Доводи відповідача про несправедливість нарахованого позивачем розміру відсотків, невідповідність засадам розумності, добросовісності, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно із абз.1 ч. 4, ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у згаданій вище постанові від 07 вересня 2026 року висловив такий висновок про застосування норм права. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто, у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Щодо нарахування та стягнення комісії.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з умовами договору за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує 25% від суми фінансового кредиту (п.1.4 договору).

У графіку розрахунків та загальної вартості кредиту додатку № 1 до договору за «інші послуги кредитодавця» передбачено платіж в сумі 1575 грн.

Крім того, у п.п. 8-10 ч. 1 ст. 12 «Про споживче кредитування» визначено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Згідно із п.1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803% річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Строк кредитування становить 90 днів до 30.04.2024 (п.1.2 договору). Денна процентна ставка за договором становить 2,48% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом (198% (проценти за користування кредитом з розрахунку 2,2% за кожен день) + 25% комісія, що вказана в п.1.4 цього договору)/90 днів.

Таким чином, умови договору про те, що за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення, клієнт сплачує 25% від суми фінансового кредиту, відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Розмір такої плати включений до розрахунку денної процентної ставки, яка складає за договором 2,48 %, яка, в свою чергу, не перевищує визначений граничний розмір 2,5 % згідно п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

З наведених вище мотивів суд відхиляє доводи представника відповідача щодо нікчемності положень договору щодо комісії.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 1575 грн.

Щодо стягнення заборгованості за пенею.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 600 грн заборгованості за пенею за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01 лютого 2024 року слід відмовити.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Таким чином, оскільки підтверджено факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 та невиконання своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01 лютого 2024 року щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, комісії за користування ними, суд прийшов висновку, що позов потрібно задоволити частково: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" 6 300 грн заборгованості за тілом кредиту, 9 563,40 грн заборгованості за відсотками та 1575 грн заборгованості за комісією за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01 лютого 2024 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позові ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" зазначено ціну позову в сумі 30 038,40 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 17 438,40 грн, тобто позов задоволено на 58,05%.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн (а.с.8), отже компенсація відповідачем судового збору позивачу за подання позовної заяви має складати пропорційно задоволеним позовним вимогам 1 545,52 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надав договір про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року №42649746/02, акт надання послуг від 21 липня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.30-33,11,22).

Відповідач відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши про неспівмірність цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам.

Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, та такими, що не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності, тому приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн, які пропорційно до задоволених вимог в сумі 1 161 грн, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" 17 438 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 40 копійок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01 лютого 2024 року, з яких: 6 300 (шість тисяч триста) гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 563 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят три) гривні 40 копійок заборгованість за відсотками; 1 575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) гривень заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) гривень заборгованості за пенею за договором про надання фінансового кредиту №250341 від 01 лютого 2024 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" 1 161 (одна тисяча сто шістдесят одна) гривня витрат, понесених позивачем за надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" 1 545 (одна тисяча п`ятсот сорок п`ять) гривень 52 копійки сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Олександр ГАЙВОРОНСЬКИЙ