Решение № 140145009, 28.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2026 р. Cправа № 902/771/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" (вул. Центральна, буд. 7, с. Трибусівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24710)

про стягнення 568 007,25 грн

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача Тимків О.М. згідно ордеру (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 11.06.2026 (вх. № 850/26 від 11.06.2026) Акціонерного товариства "Гарантований покупець" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" про стягнення 568 007,25 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/771/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.07.2026, про що 16.06.2026 постановив відповідну ухвалу.

30.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 30.06.2026 (вх. № 01-30/6573/26 від 30.06.2026).

06.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 06.07.2026, яку зареєстровано загальним відділом "Канцелярія суду" 07.07.2026 за вх. № 01-30/6816/26.

За результатами слухання справи 16.07.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2026, про що постановлено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представники сторін в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 10.09.2026 суд заслухав вступні слова представників позивача та відповідача, здійснив безпосереднє дослідження наявних у матеріалах справи доказів, після чого, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив учасників справи про те, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 17.09.2026 о 12 год 55 хв.

У визначену судом дату (17.09.2026) проголошення скороченого (вступну та резолютивну частини) рішення у справі № 902/771/26 не відбулось з підстав перебування головуючого судді на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 21.09.2026 повідомив учасників справи, що проголошення скороченого (вступну та резолютивну частини) рішення у справі відбудеться 24.09.2026 о 12 год 00 хв.

Однак у визначену судом дату (24.09.2026) судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги, у зв`язку з чим суд ухвалою від 25.09.2026 повідомив учасників справи про те, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) у справі відбудеться 28.09.2026 о 12 год 00 хв.

У судовому засіданні 28.09.2026 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсолар", будучи платником податку, не виконало покладеного на нього обов`язку щодо складання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних на суму отриманих коштів, унаслідок чого Акціонерне товариство "Гарантований покупець" було позбавлене можливості включити до складу податкового кредиту суми податку у загальному розмірі 568 007,25 грн.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що податкові зобов`язання ТОВ "Вінсолар" за лютий - квітень 2022 року були належним чином відображені у відповідних податкових накладних. Зокрема, Товариством було складено податкові накладні № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022.

За твердженням відповідача, своєчасна реєстрація зазначених податкових накладних у ЄРПН була об`єктивно ускладнена обставинами, пов`язаними із введенням в Україні воєнного стану та особливостями функціонування ЄРПН у відповідний період.

Після відновлення можливості реєстрації податкових накладних ТОВ "Вінсолар" вжило заходів для виконання відповідного обов`язку та неодноразово подавало зазначені податкові накладні на реєстрацію через електронні засоби зв`язку. Однак за результатами їх опрацювання Товариство отримувало квитанції про неприйняття документів.

Відповідач зазначає, що на момент подання податкових накладних на реєстрацію змінився склад посадових осіб ТОВ "Вінсолар", уповноважених на підписання та подання документів. Зокрема, керівник та головний бухгалтер, які складали відповідні податкові накладні у 2022 році, на момент їх подальшого подання на реєстрацію вже не перебували на відповідних посадах, у зв`язку з чим їхні кваліфіковані електронні підписи були скасовані.

Водночас після зміни керівництва та відповідальних працівників Товариства новопризначеним посадовим особам було надано відповідні повноваження та оформлено кваліфіковані електронні підписи. Саме цими особами ТОВ "Вінсолар" надалі здійснювало подання податкових накладних на реєстрацію в ЄРПН.

Як зазначає відповідач, причиною неприйняття податкових накладних у відповідних квитанціях визначено невідповідність вимогам щодо чинності кваліфікованих електронних підписів осіб, якими засвідчувалися електронні документи. При цьому відповідач вважає, що контролюючим органом не було належним чином враховано обставини зміни посадових осіб Товариства та наявність у новопризначених посадових осіб чинних повноважень і кваліфікованих електронних підписів на момент фактичного подання податкових накладних на реєстрацію.

На думку відповідача, сам по собі факт зміни посадових осіб, які складали податкові накладні, не свідчить про відсутність у Товариства обов`язку або можливості забезпечити їх реєстрацію в ЄРПН. Податкові накладні були складені у зв`язку з фактичним виникненням податкових зобов`язань, а після відновлення роботи ЄРПН Товариство вживало заходів для їх реєстрації.

Відповідач також посилається на те, що ТОВ "Вінсолар" неодноразово зверталося до контролюючого органу з поясненнями щодо причин неможливості своєчасної реєстрації податкових накладних та повідомляло про вжиті заходи щодо усунення відповідних обставин. Крім того, Товариство зверталося до суду з метою захисту свого права на реєстрацію податкових накладних у справі № 120/17479/24.

Відповідач вважає, що наведені обставини свідчать про відсутність його бездіяльності щодо виконання обов`язку з реєстрації податкових накладних, оскільки Товариством фактично вживалися заходи, спрямовані на їх реєстрацію, однак здійснити таку реєстрацію не вдалося з причин, які, на думку відповідача, не залежали від волі ТОВ "Вінсолар".

З огляду на викладене відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності протиправної поведінки ТОВ "Вінсолар", причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заявленими позивачем збитками, а також підстав для покладення на Товариство відповідальності за неможливість позивача сформувати податковий кредит у заявленому розмірі.

Заперечуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив зазначає, що наведені останнім обставини не спростовують факту невиконання ним встановленого законом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН та не підтверджують відсутності підстав для покладення на нього відповідальності за завдані позивачу збитки.

Позивач звертає увагу, що відповідач фактично не заперечує обставину нереєстрації в ЄРПН податкових накладних № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022. Відтак, обов`язок щодо їх реєстрації належним чином виконаний не був.

При цьому посилання відповідача на обставини, пов`язані з воєнним станом, зміною керівника та головного бухгалтера Товариства, а також подальшими спробами зареєструвати податкові накладні, на думку позивача, не свідчать про відсутність вини відповідача у невиконанні відповідного обов`язку.

Позивач зазначає, що сам факт складання податкових накладних не є достатнім для належного виконання обов`язку, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, оскільки такий обов`язок включає як складання податкової накладної, так і її реєстрацію в ЄРПН у встановлений законодавством строк.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 910/155/23, позивач зазначає, що платник податку (продавець товарів або послуг) є відповідальним за своєчасне складання та реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. При цьому обставини, пов`язані з відмовою контролюючого органу в реєстрації податкової накладної, самі по собі не звільняють платника податку від відповідальності за її нереєстрацію.

На переконання позивача, у разі посилання платника податку на неправомірність дій контролюючого органу останній має вжити передбачених законом заходів для оскарження відповідного рішення та доведення відсутності своєї вини. Належним підтвердженням таких обставин, зокрема, може бути судове рішення, яким встановлено неправомірність рішення контролюючого органу та зобов`язано здійснити реєстрацію відповідної податкової накладної.

Разом із тим у цій справі відповідач не надав доказів наявності судового рішення, яким було б встановлено неправомірність дій або рішень контролюючого органу щодо неприйняття податкових накладних № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022 та зобов`язано ДПС України здійснити їх реєстрацію в ЄРПН.

Навпаки, як зазначає позивач, звернення ТОВ "Вінсолар" до Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/17479/24 не призвело до встановлення неправомірності дій контролюючого органу. Позовну заяву Товариства було повернуто у зв`язку з відмовою у поновленні строку звернення до суду та визнанням наведених Товариством причин пропуску такого строку неповажними.

За таких обставин посилання відповідача на сам факт звернення до суду не може, на думку позивача, свідчити про належне виконання ним обов`язку щодо реєстрації податкових накладних або про відсутність вини у їх нереєстрації.

Позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявності об`єктивних та незалежних від нього обставин, які б унеможливлювали виконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, а також не підтверджено вжиття своєчасних та достатніх заходів для усунення наслідків неприйняття податкових накладних контролюючим органом.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.08.2013 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" (ВАД) укладено Договір № 9865/02, відповідно до пункту 1.1 якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Державне підприємство "Гарантований покупець" є державним комерційним підприємством, яке утворено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, за встановленим зеленим тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

ДП "Гарантований покупець" виконує на ринку електричної енергії функції гарантованого покупця електричної енергії у відповідності до статей 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі Закон про ринок), ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 № 1217, та є учасником ринку електричної енергії, на якого відповідно до Закону про ринок для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії покладено спеціальний обов`язок із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут державного підприємства Гарантований покупець. У відповідності до мети створення, згідно пункту 6 статуту предметом діяльності підприємства, серед іншого, є купівля у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, всієї відпущеної електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування зеленого тарифу, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця за зеленим тарифом.

ДП "Гарантований покупець" є платником податку на прибуток на загальних засадах.

30.06.2019 між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Вінсолар" укладено Додаткову угоду № 174/01 до Договору.

За умовами зазначеної Додаткової угоди Сторони погодили, зокрема, замінити у преамбулі Договору слова "Державним підприємством "Енергоринок" словами "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також викласти статті 1-8 Договору у новій редакції.

З урахуванням змін та доповнень, внесених до Договору відповідними Додатковими угодами, його умови відповідають умовам типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178).

21.04.2026 проведено державну реєстрацію Акціонерного товариства "Гарантований покупець", а також державну реєстрацію припинення ДП "Гарантований покупець", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, на момент розгляду цієї справи стороною відповідних договірних правовідносин з боку покупця є АТ "Гарантований покупець", яке є правонаступником припиненого ДП "Гарантований покупець".

ТОВ "Вінсолар" у лютому-квітні 2022 року поставило електричну енергію за "зеленим" тарифом, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за відповідні розрахункові періоди.

Зі свого боку АТ "Гарантований покупець" здійснило оплату поставленої електричної енергії на загальну суму 3 408 043,41 грн, у тому числі ПДВ 568 007,25 грн.

Зазначені кошти були перераховані на користь ТОВ "Вінсолар" на підставі таких платіжних інструкцій:

від 15.02.2022 № 206239 91 978,98 грн;

від 15.02.2022 № 207291 346 771,85 грн;

від 17.02.2022 № 210021 524 900,98 грн;

від 17.02.2022 № 208223 711 247,89 грн;

від 17.02.2022 № 209104 501 502,47 грн;

від 17.02.2022 № 210887 35 405,77 грн;

від 24.02.2022 № 211910 616 369,70 грн;

від 28.02.2022 № 213948 90 530,93 грн;

від 29.03.2022 № 215972 148 170,83 грн;

від 07.04.2022 № 217703 141 623,45 грн;

від 15.04.2022 № 218704 96 765,20 грн;

від 25.04.2022 № 219600 102 775,36 грн.

Факт здійснення зазначених оплат за поставлену електричну енергію також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками (Електроенергія)" та реєстром банківських документів за лютий-квітень 2022 року.

З метою належного документального оформлення здійснених господарських операцій та забезпечення реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних листом від 26.07.2023 № 54/2537 АТ "Гарантований покупець" звернулося до ТОВ "Вінсолар" щодо вжиття необхідних заходів для реєстрації в ЄРПН податкових накладних за фактично оплачену протягом 2022 року електричну енергію.

У відповідь на зазначене звернення ТОВ "Вінсолар" листом від 28.08.2023 № 288/1 повідомило АТ "Гарантований покупець" про наявність станом на дату направлення листа незареєстрованих податкових накладних за операціями з постачання електричної енергії за лютий, березень та квітень 2022 року.

Згідно із зазначеним листом загальна сума податку на додану вартість за відповідними податковими накладними становила 568 007,25 грн. При цьому ТОВ "Вінсолар" повідомило про обставини, які, за його твердженням, зумовили нереєстрацію відповідних податкових накладних, та просило врахувати зазначені обставини під час вирішення питання щодо їх реєстрації.

Одночасно ТОВ "Вінсолар" запропонувало розглянути можливість врегулювання зазначеного питання шляхом взаємозаліку суми податкового кредиту в рахунок дебіторської заборгованості АТ "Гарантований покупець" за поставлену електричну енергію.

Як зазначено ТОВ "Вінсолар" у листі від 28.08.2023 № 288/1, станом на цю дату дебіторська заборгованість АТ "Гарантований покупець" за електричну енергію становила 29 625 077,04 грн.

29.08.2025 АТ "Гарантований покупець" направило ТОВ "Вінсолар" претензію № 54/4238 про відшкодування збитків у розмірі 568 007,25 грн, завданих, за твердженням позивача, втратою податкового кредиту.

У відповідь на зазначену претензію ТОВ "Вінсолар" листом від 10.09.2025 № 1009/2025 повідомило, що ним вжито всіх можливих заходів щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних за відповідний період.

Водночас, за твердженням позивача, відповідачем не виконано обов`язку, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, щодо реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних за операціями з постачання електричної енергії за лютий-квітень 2022 року.

У зв`язку з відсутністю реєстрації зазначених податкових накладних в ЄРПН АТ "Гарантований покупець", як стверджує позивач, втратило право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту на загальну суму 568 007,25 грн.

За наведених обставин позивач вважає, що внаслідок невиконання відповідачем встановленого законом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних йому завдано збитків у розмірі 568 007,25 грн, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частин 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до статті 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 89 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до статті 188.1 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Таким чином, з огляду на наведені положення Податкового кодексу України, з фактом постачання електричної енергії та її оплати покупцем у постачальника виник обов`язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на операції з постачання електричної енергії на загальну суму 3 408 043,41 грн, у тому числі ПДВ 568 007,25 грн.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкової накладної в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Вінсолар" за операціями з постачання електричної енергії склало податкові накладні № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022.

Водночас у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" № 2118-IX від 03.03.2022 реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було тимчасово зупинено, у зв`язку з чим ТОВ "Вінсолар" не зареєструвало зазначені податкові накладні за лютий, березень та квітень 2022 року у встановлений строк.

Надалі Товариство подало вказані податкові накладні для реєстрації в ЄРПН через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів". Утім, реєстрація зазначених податкових накладних не відбулася, оскільки за результатами їх опрацювання контролюючим органом Товариству були направлені квитанції з повідомленням "Документ не прийнято".

Так, відповідно до квитанції щодо податкової накладної № 1 від 28.02.2022 підставами для її неприйняття зазначено, зокрема, відкликання сертифіката електронного підпису, закінчення строку дії форми податкової накладної 28.02.2022 та подання документа за формою, не чинною на дату його реєстрації в ЄРПН.

Підставою для неприйняття податкової накладної № 1 від 31.03.2022 слугувала відсутність інформації щодо права підпису особи, яка засвідчила документ, на дату його складання.

Щодо податкової накладної № 1 від 30.04.2022 підставою відмови вказано невідповідність відомостей про особу, яка склала податкову накладну, кваліфікованому електронному підпису особи, що її підписала.

Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН здійснюється відповідно до вимог ПК України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабміну від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 341) (далі Порядок № 1246).

Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).

Відповідно до п. 10 Порядку № 1246 до Реєстру приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки або удосконаленої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою.

У пункті 12 Порядку № 1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, чинності кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування

Отже, у даному випадку контролюючим органом причиною відмови в реєстрації податкових накладних № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022 зазначено порушення вимог статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (а саме: відомості про особу, яка склала податкову накладну, не відповідають КЕП особи, що підписала документ), а щодо податкової накладної № 1 від 28.02.2022 підставою для її неприйняття визначено, зокрема, порушення статті 13 Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Пунктом 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216, визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" було подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду до Державної податкової служби України, в якому позивач просив визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022, № 1 від 30.04.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язати Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв`язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022.

Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2025 у справі № 120/17479/24 відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, визнав неповажними причини пропуску такого строку та повернув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії разом із доданими до неї матеріалами.

Вказана ухвала набрала законної сили 23.01.2025 та, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, в апеляційному порядку не оскаржувалась.

В ухвалі суду встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" складено та направлено на реєстрацію податкові накладні № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022.

Згідно із квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 19.07.2022, 09.06.2022 та 26.07.2023 зазначені податкові накладні не прийнято.

Таким чином, суд установив, що про порушення свого права щодо реєстрації податкових накладних № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022 позивач дізнався відповідно 19.07.2022, 09.06.2022 та 26.07.2023.

Попри це, позовну заяву подано до суду лише 30.12.2024 через систему "Електронний суд", тобто після спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку про їх неповажність та зазначив, що реалізація права на звернення до суду в межах установленого законом строку залежить від волевиявлення самої особи. При цьому належних доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, позивачем не надано.

З огляду на наведене Вінницький окружний адміністративний суд відмовив у поновленні строку звернення до суду та повернув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" разом із доданими до неї матеріалами.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 568 007,25 грн.

Посилання відповідача на те, що контролюючим органом неналежним чином було здійснено перевірку відповідності електронних підписів, у зв`язку з чим податкові накладні були неправомірно неприйняті до реєстрації, судом до уваги не приймаються.

Зазначені доводи фактично стосуються правомірності дій Державної податкової служби України щодо неприйняття до реєстрації податкових накладних № 1 від 28.02.2022, № 1 від 31.03.2022 та № 1 від 30.04.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак не підлягають оцінці господарським судом у межах цієї справи. Правомірність таких дій підлягає перевірці в порядку адміністративного судочинства.

Як уже встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" реалізувало своє право на оскарження дій контролюючого органу, звернувшись до Вінницького окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Однак ухвалою від 23.01.2025 у справі № 120/17479/24 у поновленні строку звернення до суду було відмовлено, наведені причини його пропуску визнано неповажними, а позовну заяву повернуто позивачу. Зазначена ухвала набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалася.

За таких обставин у межах цієї справи суд не надає оцінки правомірності чи неправомірності дій контролюючого органу щодо неприйняття спірних податкових накладних, у тому числі наведеним відповідачем причинам такого неприйняття та доводам щодо відповідності електронних підписів, оскільки такі питання не є предметом розгляду господарського суду у цій справі.

Предметом розгляду у цій справі є вимога про відшкодування збитків, заявлена у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних та позбавленням позивача можливості скористатися правом на податковий кредит.

Відтак, з`ясуванню підлягають обставини, пов`язані з наявністю у відповідача відповідного обов`язку, фактом його невиконання, розміром заявлених до відшкодування збитків та причинним зв`язком між невиконанням відповідачем свого обов`язку і виникненням у позивача таких збитків.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності неприйняття податкових накладних контролюючим органом не спростовують факту їх незареєстрованості в ЄРПН та не впливають на вирішення питання щодо наявності підстав для відшкодування заявлених позивачем збитків у межах цієї господарської справи.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Як вже зазначалось, Великою Палатою у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 вказано, що законний майновий інтерес Покупця в отриманні права на податковий кредит з ПДВ випливає з господарської операції, яку він як платник податку здійснює з іншим платником податку, від дій якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано. Цей майновий інтерес не має своїм джерелом окремі спеціальні умови господарського правочину між продавцем і покупцем. Він виникає в силу норм податкового законодавства внаслідок відповідної господарської операції між платниками податку.

Відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, є достатньою підставою для кваліфікації протиправною поведінки іншого контрагента.

Як установлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" не виконало встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації відповідних податкових накладних.

Водночас допущене відповідачем порушення безпосередньо призвело до позбавлення позивача можливості включити суму ПДВ у розмірі 568 007,25 грн до складу податкового кредиту, а також скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на відповідну суму або використати суму від`ємного значення відповідно до приписів пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд установив наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем встановленого законом обов`язку щодо реєстрації податкової накладної та виникненням у позивача майнових втрат у вигляді неможливості реалізувати право на податковий кредит і, відповідно, зменшити суму податкового зобов`язання на суму ПДВ у розмірі 568 007,25 грн.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для покладення на нього обов`язку з відшкодування завданих позивачу збитків.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 6 816,09 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсолар" (вул. Центральна, буд. 7, с. Трибусівка, Тульчинський район, Вінницька область, 24710; код ЄДРПОУ 37908677) на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 43068454; IBAN: НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465) 568 007 грн 25 коп збитків та 6 816 грн 09 коп витрат зі сплати судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 29 вересня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи