Постановление суда № 140139087, 23.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5393/26

н/п 1-кп/953/736/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисників: ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, під час застосування запобіжного заходу у виді запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 22025000000001058 від 07.10.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000001058 від 07.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2026 по вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, під час застосування запобіжного заходу у виді запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , під час застосування запобіжного заходу у виді запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 22025000000001058 від 07.10.2025.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_4 просили суд відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ризики зазначенні прокурором є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи.

Суд, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.

29.04.2026 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скеровано для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до вимог ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.07.2026, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на 2 місяці з визначенням строку дії до 24.09.2026, включно з покладенням наступних обов`язків:

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 та свідками з приводу обставин цього кримінального провадження;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади (територіального підрозділу Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

У відповідності до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладення на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Статтею 203 КПК України передбачено, що дія ухвали про застосування запобіжного заходу припиняється після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

За змістом ч. 4 ст. 196 КПК під час застосування тільки двох запобіжних заходів - домашнього арешту та тримання під вартою слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі дату закінчення її дії.

Чинним КПК України не встановлено визначення строку дії таких запобіжних заходів, як особисте зобов`язання, особиста порука та застава, а тому вказані запобіжні заходи діють до їх зміни чи скасування, або ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до обвинуваченого, продовжує свою дію, в тому числі, і на час розгляду клопотання прокурора.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а тому вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії яких просить продовжити прокурор, буде необхідним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).

На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлює незворотність настання покарання, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення, покинути місце мешкання та почати переховуватись від суду, у зв`язку з чим наявний ризик його ухилення від суду.

Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду.

Ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК).

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризику незаконного впливу.

При встановленні наявності ризику впливу на учасників кримінального провадження, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на учасників кримінального провадження існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом.

Розгляд даного кримінального провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, свідки ще не допитані, ОСОБА_7 може здійснити вплив на учасників кримінального провадження з метою схилення їх до зміни показів та відмови від показів, з метою уникнення покарання за вчинений злочин.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК) та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК), суд вважає, що ці ризики є необґрунтованими, та вважає їх недоведеними.

Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час вирішення даного клопотання суд враховує всі дані по особі обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обрання запобіжного заходу має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Запобіжний захід може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_7 , даних про особу обвинуваченого, з урахуванням характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, підлягає задоволенню.

Водночас суд погоджується із доводами сторони захисту, та вважає недоцільним визначати обвинуваченому такий обов`язок, як повідомляти прокурора про зміну місця свого проживання та роботи, оскільки на даний час досудове розслідування завершено, а справа передана на розгляд до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 193, 194, 196, 315, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 та свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з приводу обставин цього кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (територіального підрозділу Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші докумени, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків продовжити на два місяці - до 23.11.2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ч. 2 ст.179 КПК України, що в разі невиконання обов`язків, покладених судом до нього, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали складено 28.09.2026.

Суддя ОСОБА_1