Постановление суда № 140131334, 25.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17599/21

Провадження №: 1-кс/755/3764/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020110200002204 від 01.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2 КК України, за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

власника майна ОСОБА_4 ,

представника власника майна ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до суду в рамках кримінального провадження № 12020110200002204 від 01.05.2020 року з клопотанням про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110200002204, внесеного 01.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «АКМІ» (код ЄДРПОУ 39245985 зареєстроване 05.06.2014 року, місцезнаходження юридичної особи: 08137, Київська область, Києво-Святошинський район., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 82, розмір статутного капіталу - 990,00 грн, дата закінчення його формування відбулось 05.06.2015 року. Вказане товариство мас у власності нерухоме майно, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 654337232224, а саме: 1/2 нежитлового приміщення, яке є автомийним комплексом, загальною площею 860,2 кв. м., розташованого за адресою: 08137, Київська область, Києво-Святошинський район., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82 та 1/2 нежитлового приміщення, яке є автомийним комплексом, загальною площею 860,2 кв.м., розташованого за адресою: 08137, Київська область, Києво-Святошинський район., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82, належить на праві приватної власності ТОВ «АРКОН-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 31590093), керівником якого є ОСОБА_6 . 25.04.2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 , за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «АКМ1» придбав у ОСОБА_8 100% статутного капіталу ТОВ «АКІ», вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 . Відповідно до умов зазначеного договору частка статутного капіталу, яка відчужувалась ОСОБА_8 , внесена ним у повному обсязі і 25.04.2017 ОСОБА_7 став повноцінним власником ТОВ «АКМІ». 25.04.2017 року відповідно до протоколу N? 25/04/2017 загальних зборів учасників ТОВ «АКМІ» припинена участь ОСОБА_8 у товаристві у зв?язку із відчуженням належних йому корпоративних прав (статутного капіталу) на користь ОСОБА_7 , затверджено новий розподіл часток учасників ТОВ «АКМ1», де 100% статутного капіталу належало ОСОБА_7 , а також призначено директором ТОВ «АКМІ» ОСОБА_4 , який приступив до своїх обов?язків з 26.04.2017 року.

Отже, ОСОБА_4 був обізнаний про те, що під час купівлі-продажу (відступлення) частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «АКМ1», колишній власник ОСОБА_10 сформував у повному обсязі статутний капітал, а ОСОБА_7 , відповідно підприємство ТОВ «АКМ1» із сформованим статутним капіталом. до договору, придбав З 30.08.2017 року рішенням власника ТОВ «АКМІ» ОСОБА_7 директором Товариства призначено ОСОБА_11 , що посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 . Станом на момент скоєння злочину, згідно реєстру власників іменних цінних паперів юридичної особи АТ КІФ «Гувер» (код ЄДРПОУ 40632091) власником Його був ОСОБА_4 -, який є головою наглядової ради та акціонером вказаного товариства, а також ОСОБА_12 , яка є головним акціонером АТ КІФ «Гувер» та членом Наглядової ради вказаного товариства. У подальшому, АТ КІФ «Гувер», в інтересах якого діяло ТОВ «Інвестиційні партнери» в особі виконавчого директора ОСОБА_13 , відповідно до договору N? 20/02/2019-ГУ від 20.02.2019 року купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «АКМІ», де АТ КІФ «Гувер» придбало у ОСОБА_7 частку у статутному капіталі ТОВ «АКМ1» у розмірі 50%, що складало в грошовому еквіваленті 495,00 грн. Відповідно до п. 1.6 зазначеного вище договору продавець гарантує, що на підписання цього Договору корпоративні відчуження (відступлення) яких є предметом даного договору, належать йому на праві власності, повністю ним оплачені, не знаходяться у податковій або іншій заставі, не знаходяться під арештом, не є предметом вимоги або претензій інших осіб. Відповідно до п. 12.18 ст. 12 статуту АТ КІФ «Гувер» який затверджений Рішенням учасника Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гувер» (Рішення № 5 від «25» липня 2017 року) голова наглядової ради в особі ОСОБА_4 , має наступні повноваження: ??організовує роботу Наглядової ради; ??керує роботою Наглядової ради; ??скликає та головує на засіданнях Наглядової ради; ??організовує ведення Протоколу засідання; ??видає довіреності; активами підписує договори щодо активів та/або цінних паперів Товариства, договори про внесення змін до договорів щодо активів та/або цінних паперів Товариства, що укладаються компанією з управління активами від імені Товариства; - спільно з компанією з управління активними відкриває, закриває та розпоряджається рахунком в цінних паперах, поточними, депозитними рахунками Товариства; ??відкриває Загальні збори; ??організовує обрання Секретаря Загальних зборів; ??підписує від імені Товариства договори з компанією з управління активами та Зберігачем активів ICI або депозитарною установою та інші договори відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту; ??здійснює інші функцій, необхідні для організацій діяльності Товариства в межах наданих йому повноважень. Так, у ОСОБА_4 виник злочини умисел щодо вчинення протиправних дій, метою яких було протиправне заволодіння майном підприємства - автомийним комплексом ТОВ «АКМ1» та часткою статутного капіталу товариства, що належить ОСОБА_7 , він до початку злочину домовився про його спільне вчинення з ОСОБА_12 та 09.12.2019 року невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи як уповноважена особа ТОВ «АКМІ» нібито за допомогою кур?єрської служби «Express mail» направила на адресу ОСОБА_7 повідомлення про надання додаткового строку на внесення 50% частки до статутного капіталу товариства (накладна N? 7808387). При цьому, накладної з номером 7808387 поштового зв?язку «Express mail» не існувало, а відповідний лист ОСОБА_7 ніколи не Отже, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші особи заздалегідь створили штучні підстави для подальшого протиправного заволодіння майном ТОВ «АКМІ» та часткою статутного капіталу ОСОБА_7 , який вже був сформований під час придбання підприємства останнім. Продовжуючи свої протиправні дії, з метою досягнення злочинного результату, спрямованого на протиправне заволодіння часткою та майном товариства, ОСОБА_4 і ОСОБА_12 складають офіційний документ - протокол N? 01-04/2020 від 10.04.2020 року засідання наглядової ради АТ «КІФ «Гувер», як співвласника ТОВ «АКМІ», де член наглядової ради ОСОБА_4 запропонував виключити ОСОБА_7 зі складу учасників ТОВ «АКМ1», перерозподілити частки Товариства та виключити інформацію про кінцевого бенефіціарного власника відносно ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 внесли до офіційного документу - протоколу засідання наглядової ради № 01-04/2020 від 10.04.2020 року недостовірні відомості про те, що ОСОБА_7 не вніс частку до статутного капіталу ТОВ «АКM1». Так, маючи на меті злочинний намір та продовжуючи злочині дії ОСОБА_4 , ОСОБА_12 скоюють протиправну дію, а саме 15.04.2020 року за місцем реєстрації ТОВ «АКМ1», без відома ОСОБА_7 , проведено збори учасників товариства, на яких був присутній лише один учасник - Товариство АТ «КІФ «Гувер», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» в особі виконавчого директора ОСОБА_13 .

Рішенням цих зборів ОСОБА_7 було виключено з числа власників ТОВ «АКМ1» шляхом внесення до протоколу загальних зборів № 1/2020 завідомо недостовірної інформації про те, що ОСОБА_7 не вніс свою частку до статутного капіталу товариства, про що отримав повідомлення про необхідність внесення такої частки у встановлений строк.

Протокол складено та підписано ОСОБА_13 , посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_14 та передано до реєстратора Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_15 , яка і провела реєстраційні дії. 16.04.2020 року виконавчим директором ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» ОСОБА_13 , що діяла в інтересах АТ КІФ «Гувер» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , здійснено продаж 100% частки в статутному капіталі ТОВ «АКМІ». Отже, група осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, протиправно заволоділи майном підприємства - 1/2 частки нежитлового примішення, яке є автомийним комплексом, загальною плошею 860.2 м2. розашованого за апресою: 08137, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 82, та належить ТОВ «АКМІ», а також часткою статутного капіталу Товариства, що належить ОСОБА_7 , шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів. Згідно з висновком комплексної судово-економічної експертизи із залученням фахівця в галузі оцінки N? 1/11-20 від 20.11.2020 року вартість корпоративних прав ОСОБА_7 у ТОВ «АКМ1» станом на 15.04.2020 року дорівнювала 3 924 500 грн. Отже, протиправними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заподіяно велику шкоду ОСОБА_7 , що у п?ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюються: ОСОБА_13 ; - ОСОБА_12 ; ОСОБА_4 . 10.08.2021 року ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2 КК України. Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Під час досудового розслідування, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності належать наступні обєкти нерухомого майна: земельна ділянка: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2402519132214, кадастровий номер: 3221481501:01:011:0058, площа: 0.9859 га; земельна ділянка: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274755132214, кадастровий номер: 3221481500:03:011:0194, площа: 0.899 га; земельна ділянка: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2274729732214, кадастровий номер: 3221481500:03:011:0193, площа: 0.9432 га; земельна ділянка: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2013278632224, кадастровий номер: 3222484500:03:001:5073, площа: 0.0844 га.

Прокурор у клопотанні зазначив, що з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання необхідним є накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_4 , та які можуть бути предметом конфіскації у випадку засудження останнього за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище нерухоме майно може призвести до його відчуження та у подальшому - неможливості застосування конфіскації майна як виду покарання, а тому таке обмеження права власності як арешт майна без заборони користування ним є співрозмірним завданням кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Зазначив, що арешт вказаного майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Крім того, надав суду копії процесуальних документів: постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про завершення досудового розслідування.

У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що клопотання є необгрунтованим, а додані до нього матеріали не доводять належним чином існування обгрунтованої підозри причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого злочину, не доводять наявність ризиків відчуження майна, а також саме клопотання подано поза межами строків досудового розслідування кримінального провадження. На обґрунтування своїх доводів адвокат надав суду копії матеріалів досудового розслідування: висновок експерта № СЕ-19/111-21/50567-ПЧ від 29.11.2021 року, постанову прокурора від 09.12.2020 року, ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2026 року, копію протоколу допиту ОСОБА_4 від 21.10.2021 року.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_4 підтримав думку свого представника.

Вивчивши та дослідивши матеріали клопотання та заперечення, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що у провадженні СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020110200002204 від 01.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Відповідно до ст. 131-132 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовуються на підставі ухвали слідчого судді.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58). Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Прокурор, звертаючись з клопотанням про арешт майна не довів необхідності такого арешту у цьому кримінальному провадженні та наявності ризиків, встановлених абзацом другим частини першої статті ст. 170 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що на день розгляду клопотання, підстав для його задоволення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020110200002204 від 01.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 206-2 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 29 вересня 2026 року о 09 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1