Решение № 140130946, 29.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 684/384/26

Провадження № 2/674/1265/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 36420,00 грн),

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі позивач) звернулося до Старосинявського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 36420,00 грн за кредитним договором № 27.09.2025-100000289 від 27.09.2025 (далі кредитний договір), а також судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 2662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у сумі 130,98 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді; норми Закону України "Про споживче кредитування".

У позовній заяві представник позивача Андрухов В.М. просив розглядати справу без участі позивача та його представника та зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 30.06.2026 справу передано за підсудністю до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Ухвалою від 03.08.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області залишив позовну заяву без руху. Після усунення позивачем недоліків ухвалою від 10.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, визначив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.09.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір (кредитну лінію) № 27.09.2025-100000289 на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 8500,00 грн строком на 217 днів з датою повернення кредиту 01.05.2026 з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та 0,5% за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів, а також з комісією за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 765,00 грн, та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 765,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п. 1-9 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору). Умовами договору передбачено, що продовження строку кредитування не передбачене. Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 27.09.2025 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 27.09.2025. Перед укладенням договору відповідач пройшов ідентифікацію за допомогою системи BankID Національного банку України.

01.10.2025 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до кредитного договору, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано другий транш кредиту у сумі 2500,00 грн строком на 213 днів, сума кредиту становить 11000,00 грн, комісія за надання другого траншу становить 9% від його суми, тобто 225,00 грн, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості з дати укладення додаткового договору встановлюється у розмірі 990,00 грн у чергових періодах № 2-3 (п. 1.1-1.4 додаткового договору). Процентні ставки та порядок нарахування процентів додатковим договором не змінено.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед позивачем станом на 12.06.2026 утворилась заборгованість у сумі 36420,00 грн, з яких: 11000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16950,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 990,00 грн заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1980,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 5500,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується листами надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій з переказу коштів на платіжну картку відповідача від 27.09.2025 на суму 8500,00 грн та від 01.10.2025 на суму 2500,00 грн.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому, в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Відповідач, у свою чергу, не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що випливає з розрахунку заборгованості за договором, що наданий позивачем.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 27.09.2025, а додатковий договір до нього 01.10.2025, тобто після 21.08.2024, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1%. Встановлені договором процентні ставки у розмірі 1% та 0,5% в день не перевищують цього граничного розміру, а денна процентна ставка, обчислена відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням заявлених позивачем процентів і комісій, становить 0,83%. За таких обставин нарахування процентів за такими ставками протягом строку кредитування є правомірним.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 3-4 заявки до кредитного договору та п. 1.2 додаткового договору від 01.10.2025 перший транш кредиту надано строком на 217 днів з 27.09.2025, другий строком на 213 днів з 01.10.2025, відтак термін (дата) повернення кредиту визначено 01.05.2026. Отже, на час ухвалення рішення строк повернення всієї суми кредиту настав (ст. 530 ЦК України), а тому вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 11000,00 грн є обґрунтованою.

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 27.09.2025 по 01.05.2026, тобто виключно в межах строку кредитування: за процентною ставкою 1% в день за період з 27.09.2025 по 28.12.2025 нараховано 10130,00 грн, за процентною ставкою 0,5% в день за період з 29.12.2025 по 01.05.2026 нараховано 6820,00 грн, загалом 16950,00 грн. Нарахування процентів за період після спливу строку кредитування позивачем не здійснювалось. За таких обставин нарахування відсотків у сумі 16950,00 грн відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимога про їх стягнення є правомірною.

Комісія за надання кредиту у сумі 990,00 грн передбачена п. 8 заявки до кредитного договору та п. 1.3 додаткового договору від 01.10.2025, нараховується одноразово за ставкою 9% від суми кожного виданого траншу (765,00 грн та 225,00 грн), зазначена у паспорті споживчого кредиту та не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця. Відтак вимога про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 990,00 грн є правомірною.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1980,00 грн суд зазначає таке. Згідно з п. 9 заявки до кредитного договору та п. 1.4 додаткового договору від 01.10.2025 ця комісія нараховується у кожному з чергових періодів № 2-3 у розмірі 990,00 грн і встановлюється за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі та відновлювати пароль для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також "інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті". Позивачем нараховано цю комісію 28.10.2025 та 28.11.2025 по 990,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункти 31.29, 31.33).

Суд виходить з того, що встановлена кредитним договором комісія за обслуговування кредитної заборгованості є періодичною платою, яка за своїм змістом охоплює інформування позичальника про стан заборгованості та дати сплати платежів, тобто дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний здійснювати безоплатно, а також забезпечення позичальнику доступу до особистого кабінету та можливості здійснювати платежі, тобто дії, які кредитодавець вчиняє в межах власної господарської діяльності з надання й повернення кредиту. Жодної окремої послуги, яка б надавалася відповідачу понад обов`язки кредитодавця за законом і договором, ця умова не визначає, а посилання на "інші послуги, які прямо не вказані" лише підтверджує невизначеність її предмета. Застереження договору про те, що до комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, змісту самої умови не змінює. Відтак умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України "Про споживче кредитування", та є нікчемною в силу ч. 5 ст. 12 цього Закону, а вимога про стягнення такої комісії у сумі 1980,00 грн задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 суд не бере до уваги, оскільки в тій справі умову про плату за управління кредитом оцінено з погляду ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 228 ЦК України, тоді як у цій справі нікчемність умови випливає з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", яку Велика Палата Верховного Суду застосувала у справі № 496/3134/19 до договорів, укладених після 10.06.2017.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем на підставі п. 17 заявки до кредитного договору в редакції п. 1.7 додаткового договору від 01.10.2025 нараховано проценти річних "відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України" у розмірі 170000% річних від суми простроченого грошового зобов`язання, обмежені сумою 165,00 грн за кожен день прострочення, за період з 28.10.2025 по 30.11.2025, загалом 5500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України мали місце у період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку їх сплати, а вимоги про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 5500,00 грн задоволенню не підлягають. Доводи позивача про те, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 виключено п. 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", цього висновку не спростовують, оскільки п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначеним Законом не змінювався і є чинним.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту 11000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 16950,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 990,00 грн, загалом 28940,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1980,00 грн та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 5500,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 36420,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 28940,00 грн, що становить 79,46% від ціни позову, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 2115,59 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у сумі 130,98 грн суд зазначає, що ці витрати понесено у зв`язку з відправленням 23.06.2026 копій документів на адресу с. Гречана, яка не є зареєстрованим чи останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача. Саме з цієї підстави ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву було залишено без руху. Отже, такі витрати не були пов`язані з вчиненням процесуальної дії, необхідної для розгляду справи, у розумінні п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, а тому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що докази їх понесення будуть подані після ухвалення рішення. Оскільки таких доказів до матеріалів справи не подано, питання про розподіл цих витрат може бути вирішене в порядку ч. 8 ст. 141 та ст. 270 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 617, 625, 627, 628, 629, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 8, 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування", Законом України "Про електронну комерцію", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 27.09.2025-100000289 від 27.09.2025 у сумі 28940,00 грн, з яких:

-11000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

-16950,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

-990,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судовий збір у сумі 2115,59 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ