Решение № 140130945, 29.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1481/26

Провадження № 2/674/1200/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АКСІЛІУМ-ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 21814,12 грн),

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АКСІЛІУМ ФІНАНС" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 21814,12 грн за кредитним договором № F94.13029.006284405 від 31.01.2020 (далі кредитний договір), а також судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, укладеним з Акціонерним товариством "Ідея Банк", утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Право вимоги за цією заборгованістю перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів.

У позовній заяві представник позивача адвокат Матула В.Ю. просила розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Ухвалою від 30.07.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області залишив позовну заяву без руху. Після усунення позивачем недоліків ухвалою від 10.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, визначив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31.01.2020 між Акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування № F94.13029.006284405, згідно з умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 25000,00 грн строком на 30 місяців зі змінюваною процентною ставкою 16,5% річних (п. 1.2-1.4 кредитного договору). Датою повернення кредиту визначено 31.07.2022 (п. 1.6 кредитного договору). Погашення заборгованості здійснюється згідно з графіком, викладеним у додатку № 1 до кредитного договору, яким є паспорт споживчого кредиту.

Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлено плату, визначену додатком № 1 до договору як "Плата за обслуговування кредитної заборгованості". Згідно з паспортом споживчого кредиту така плата становить 2,85% середньомісячно від початкової суми кредиту та за графіком платежів за весь строк кредитування складає 20702,40 грн.

Кредитний договір укладено у письмовій формі та підписано відповідачем власноручно.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача станом на 16.12.2025 утворилась заборгованість у сумі 21814,12 грн, з яких: 6660,20 грн заборгованість за тілом кредиту; 1942,07 грн заборгованість за процентами; 13211,85 грн заборгованість за комісіями.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 1 від 16.12.2025 та Реєстру боржників № 1 (Лот № 3) від 16.12.2025, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників до договору факторингу. На підтвердження оплати за договором факторингу позивач надав платіжну інструкцію.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 31.01.2020 по 16.12.2025, з якої вбачається видача кредиту 31.01.2020 у сумі 25000,00 грн, з яких 21682,00 грн перераховано на рахунок відповідача, а 3317,43 грн в оплату страхового внеску за дорученням відповідача (п. 1.7 кредитного договору).

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. З виписки по рахунку вбачається, що відповідач здійснював погашення заборгованості до 22.02.2022, після чого платежі не вносив. За цей період в рахунок погашення тіла кредиту зараховано 18339,80 грн, відтак непогашений залишок тіла кредиту становить 6660,20 грн.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Кредитний договір укладено 31.01.2020, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023, а тому обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановлені ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" та п. 17 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, на нього не поширюються. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 16,5% річних була правомірною на момент укладення договору, а тому нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 1.4 кредитного договору кредит надавався строком на 30 місяців з 31.01.2020, відтак термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом визначено 31.07.2022 (п. 1.6 кредитного договору), що узгоджується і з графіком платежів, останній платіж за яким припадає на 31.07.2022. Отже, на час ухвалення рішення строк повернення всієї суми кредиту настав (ст. 530 ЦК України), а тому вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 6660,20 грн є обґрунтованою.

Позивачем заявлено до стягнення проценти у сумі 1942,07 грн без зазначення періоду їх нарахування. Водночас з виписки по рахунку вбачається, що проценти за користування кредитом сплачувались відповідачем до 24.02.2022, після чого непогашений залишок тіла кредиту становив 6660,20 грн. Нарахування процентів на цей залишок за встановленою договором ставкою 16,5% річних становить 3,01 грн за кожен день користування кредитом, а тому заявлена сума процентів відповідає нарахуванню протягом 645 днів, тобто за період з 25.02.2022 приблизно до 01.12.2023. З них 157 днів (з 25.02.2022 по 31.07.2022) припадає на строк кредитування, а решта на період після спливу строку кредитування (з 01.08.2022).

Зокрема, за період з 25.02.2022 по 31.07.2022 (157 днів) проценти за ставкою 16,5% річних на залишок тіла кредиту 6660,20 грн становлять 472,69 грн, а за період з 01.08.2022 позивачем нараховано проценти у сумі 1469,38 грн.

Оцінюючи правомірність нарахування процентів за період після спливу строку кредитування, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16: після спливу строку кредитування припиняється право нараховувати проценти за кредитом.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (пункт 141). Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України (пункт 116).

Таким чином, застосовуючи наведені міркування та правові норми до обставин цієї справи, суд доходить висновку, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, тобто після 31.07.2022, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Відтак нарахування позивачем процентів за період з 01.08.2022 у сумі 1469,38 грн є неправомірним, а вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню в межах строку кредитування у сумі 472,69 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісій у сумі 13211,85 грн суд зазначає таке. Як вбачається з п. 1.5 кредитного договору та паспорта споживчого кредиту, заявлена до стягнення комісія є платою за обслуговування кредитної заборгованості, яка нараховується щомісячно протягом користування кредитом у розмірі 2,85% середньомісячно від початкової суми кредиту. Інших комісій кредитним договором не передбачено, а з виписки по рахунку вбачається, що саме ця плата щомісячно списувалась у рахунок погашення заборгованості як "плата за обслуговування по кредитному договору".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (пункти 31.29, 31.33). Застосовуючи цей висновок до конкретного договору, Велика Палата Верховного Суду визнала нікчемними положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів (пункт 32.8).

Суд виходить з того, що встановлена кредитним договором плата за обслуговування кредитної заборгованості є періодичною платою, яка за своїм змістом охоплює обслуговування самої заборгованості позичальника, тобто інформування про її стан і приймання платежів, дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний здійснювати безоплатно або вчиняє в межах власної діяльності з надання й повернення кредиту. Жодної окремої послуги, яка б надавалася відповідачу понад обов`язки кредитодавця за законом і договором, ця умова не визначає. Кредитний договір укладено 31.01.2020, тобто після 10.06.2017. Відтак умова кредитного договору про сплату плати за обслуговування кредитної заборгованості обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України "Про споживче кредитування", та є нікчемною в силу ч. 5 ст. 12 цього Закону, а вимога про стягнення комісій у сумі 13211,85 грн задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що за графіком платежів плата за обслуговування кредитної заборгованості за весь строк кредитування становила 20702,40 грн, з яких відповідачем, згідно з випискою по рахунку, сплачено 18361,92 грн. Отже, заявлена сума комісій у розмірі 13211,85 грн значною мірою нарахована за період після спливу строку кредитування, за який графіком платежів нарахування такої плати не передбачалось.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту 6660,20 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 472,69 грн, загалом 7132,89 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у сумі 1469,38 грн та комісій у сумі 13211,85 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні врегульовано Законом України "Про споживче кредитування".

Так, п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що договір про споживчий кредит вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" новий кредитор особа, яка у встановленому законодавством порядку набула за цивільно-правовим договором або з інших підстав заміни кредитора у зобов`язанні право вимоги за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

До нового кредитора переходять передбачені цим Законом зобов`язання кредитодавця, зокрема щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки) (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування").

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 21814,12 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 7132,89 грн, що становить 32,70% від ціни позову, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 870,56 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 25/09/25 від 25.09.2025, укладений з адвокатом Матулою В.Ю., ордер від 25.09.2025 та акт наданих послуг № 1 від 20.10.2025, згідно з яким адвокатом надано послуги з вивчення документів та підготовки позовної заяви позивача про стягнення заборгованості вартістю 6000,00 грн (3 години).

Водночас зазначений договір має загальний характер і стосується надання правничої допомоги у всіх судах без визначення конкретної справи, а в акті наданих послуг не зазначено ні відповідача, ні кредитного договору, ні справи, у зв`язку з якою надано послуги. Крім того, акт складено 20.10.2025, тобто до набуття позивачем права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу від 16.12.2025, тоді як позовну заяву у цій справі сформовано 13.07.2026. За таких обставин надані позивачем докази не підтверджують, що зазначені в акті послуги надавалися у зв`язку з розглядом саме цієї справи, а тому підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн відсутні.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 617, 627, 628, 629, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. 1, 11, 12, 18 Закону України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АКСІЛІУМ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АКСІЛІУМ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № F94.13029.006284405 від 31.01.2020 у сумі 7132,89 грн, з яких: 6660,20 грн заборгованість за тілом кредиту; 472,69 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АКСІЛІУМ ФІНАНС" судовий збір у сумі 870,56 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АКСІЛІУМ-ФІНАНС" (місцезнаходження: вул. Академіка Лазаренка, буд. 4, каб. 4, м. Львів, код ЄДРПОУ 43231894).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ