Решение № 140125210, 28.09.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2948/26

Провадження № 2/650/3249/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого - судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лисенко Олександр Анатолійович, до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

07 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 09 вересня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 8464, бланк НМІ 309904, яким з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 135123,61 грн заборгованості за кредитним договором № HEXRRX09330108 від 16 червня 2007 року. Також позивач просить вирішити питання про судові витрати та стягнути з відповідача 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 у частині, що дозволяла вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально. Позивач зазначає, що кредитний договір, на якому вчинено напис, нотаріально не посвідчувався, а тому у нотаріуса були відсутні передбачені законом підстави для вчинення виконавчого напису.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

10 липня 2026 року ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 650/2948/26 стягнення на підставі виконавчого напису № НМІ309904 від 09 вересня 2017 року, яким з позивача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 135123,61 грн.

01 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач посилається на пропуск позивачем трирічної позовної давності, оскільки виконавчий напис вчинено 09 вересня 2017 року, а виконавче провадження № 55567210 відкрито 16 січня 2020 року. На думку відповідача, позивач мала усвідомлювати наявність непогашеної заборгованості та цікавитися станом виконання своїх зобов`язань.

Також відповідач зазначає, що у прохальній частині первісної позовної заяви прізвище позивача помилково зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як виконавчий напис та виконавче провадження стосуються ОСОБА_1 . Крім того, у первісному ордері адвоката також допущено помилку в написанні прізвища клієнта, у зв`язку з чим відповідач ставить під сумнів належність повноважень представника.

Окремо АТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти стягнення 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх недоведеними та неспівмірними зі складністю справи. Відповідач вказує, зокрема, що справа є типовою, розглядається без проведення судового засідання, а попередній розрахунок витрат містить посилання на участь адвоката в судовому засіданні. Також відповідач ставить під сумнів належність поданого товарного чека як доказу оплати.

24 вересня 2026 року представник позивача подав письмові пояснення та заяву про уточнення позовних вимог. Представник зазначив, що у первісній позовній заяві в окремих місцях допущено технічну описку у прізвищі позивача, а саме замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_2 ». Будь-яких інших змін предмета, підстав або суті позовних вимог не заявлено. До пояснень долучено новий ордер на надання правничої допомоги.

Оцінюючи заяву від 24 вересня 2026 року, суд виходить з її змісту, а не назви. Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає самостійної процесуальної дії у вигляді «уточнення позовних вимог» після відкриття провадження, однак подана заява не містить зміни предмета чи підстав позову, не змінює склад сторін та не містить нової матеріально-правової вимоги. Її зміст зводиться виключно до усунення технічної помилки у написанні прізвища позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у вступній частині первісної позовної заяви позивач зазначена як ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Договір про надання професійної правничої допомоги від 16 серпня 2024 року також укладений між адвокатом Лисенком О.А. та ОСОБА_1 з тим самим РНОКПП. Виконавчий напис та матеріали виконавчого провадження містять той самий реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника. За таких обставин помилкове написання окремих літер у прізвищі в частині тексту позову не створює обґрунтованого сумніву щодо особи, яка звернулася за судовим захистом, та щодо виконавчого напису, який є предметом оскарження.

Отже, суд розцінює подану 24 вересня 2026 року заяву як усунення очевидної технічної описки та розглядає заявлену вимогу щодо виконавчого напису, вчиненого стосовно ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача про позовну давність суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач посилається на те, що про існування виконавчого напису дізналася після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 07 серпня 2024 року. Така постанова наявна в матеріалах справи. Відповідач не надав доказів вручення позивачу копії виконавчого напису, постанови про відкриття виконавчого провадження або іншого документа, який достовірно свідчив би про її обізнаність з існуванням саме оскаржуваного виконавчого напису раніше.

Сам по собі факт наявності кредитної заборгованості та обов`язок боржника належно виконувати договір не свідчать про обізнаність особи із вчиненням нотаріусом конкретної нотаріальної дії. Так само саме по собі відкриття виконавчого провадження не підтверджує вручення боржнику відповідної постанови та початок перебігу позовної давності без встановлення факту, коли особа дізналася або об`єктивно могла дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, навіть якщо для перевірки заяви відповідача про застосування позовної давності виходити з наведеної самим відповідачем дати відкриття виконавчого провадження - 16 січня 2020 року - трирічна позовна давність на момент звернення до суду не сплинула з огляду на законодавче регулювання її перебігу у відповідний період.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Надалі пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено спеціальне регулювання перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану. Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, яким пункт 19 виключено, набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, навіть за найбільш ранньої з наведених відповідачем дат можливої обізнаності позивача, а саме 16 січня 2020 року, позовна давність з урахуванням наведених законодавчих положень до дня звернення до суду 07 травня 2026 року не сплинула. Тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованою.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час вчинення спірного напису, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови дотримання передбаченого законом строку з дня виникнення права вимоги.

Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 Перелік було доповнено розділом щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, який допускав вчинення виконавчого напису на кредитному договорі за умови подання його оригіналу та засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника.

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Кабінету Міністрів України № 662 у відповідній частині визнано незаконною та нечинною. Резолютивну частину цієї постанови опубліковано в «Офіційному віснику України» 21 березня 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 зазначила, що виконавчий напис, вчинений після 22 лютого 2017 року на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально, вчинений з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку № 1172, а порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Бондар І.М. 09 вересня 2017 року, тобто після 22 лютого 2017 року. Написом звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № HEXRRX09330108 від 16 червня 2007 року на загальну суму 135123,61 грн, у тому числі: 5760 грн заборгованості за кредитом, 73757,13 грн заборгованості за відсотками, 3179,52 грн комісії, 43135,36 грн пені, 6291,60 грн штрафу та 3000 грн витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису.

Матеріали справи не містять нотаріально посвідченого кредитного договору, а відповідач у відзиві не стверджує і не доводить, що кредитний договір № HEXRRX09330108 від 16 червня 2007 року був посвідчений нотаріально. Навпаки, заперечення відповідача по суті не спростовують доводу позивача про відсутність передбаченої Переліком № 1172 правової підстави для вчинення 09 вересня 2017 року виконавчого напису за ненотаріально посвідченим кредитним договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не дотримано встановленого законом порядку його вчинення, що є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При цьому суд не вбачає необхідності надавати окрему правову оцінку правильності розрахунку кожної складової кредитної заборгованості, оскільки встановлене порушення процедури вчинення виконавчого напису саме по собі зумовлює задоволення заявленої вимоги.

Доводи відповідача про те, що позовні вимоги були заявлені щодо неналежної особи через написання у частині первісної позовної заяви прізвища « ОСОБА_2 », суд відхиляє з наведених вище мотивів. Сукупність ідентифікуючих даних, предмет спору, номер і дата виконавчого напису, номер виконавчого провадження та РНОКПП боржника однозначно свідчать про те, що предметом спору з моменту звернення до суду був виконавчий напис стосовно ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на дефект первісного ордера також не є підставою для відмови у позові. Договір про надання правничої допомоги укладено саме з ОСОБА_1 , а 24 вересня 2026 року представником подано ордер з правильним написанням прізвища клієнта. Таким чином, на момент вирішення справи повноваження представника підтверджені належним чином.

Щодо заявленої у виправленому тексті позову вимоги про зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 55567210 суд зазначає, що таке питання належить до заходів забезпечення позову та вже вирішене ухвалою суду від 10 липня 2026 року. Тому повторного вирішення зазначеного процесуального питання в резолютивній частині рішення по суті спору не потребується.

Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Для цілей їх розподілу учасник справи подає докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат позивач подав договір про надання професійної правничої допомоги від 16 серпня 2024 року, попередній розрахунок судових витрат від 05 травня 2026 року та документ про оплату гонорару. У розрахунку зазначено 7 годин роботи адвоката на правовий аналіз правовідносин, формування правової позиції, узгодження її з клієнтом, подання адвокатського запиту, складання та подання позовної заяви, а загальну вартість визначено у 10000 грн.

Суд не погоджується з доводом відповідача про те, що документ довільної форми, названий «товарним чеком», сам по собі не може підтверджувати передачу адвокату коштів. Законодавство про адвокатуру не встановлює виключної форми документа, яким адвокат, що здійснює незалежну професійну діяльність, має підтверджувати одержання гонорару готівкою. Водночас під час розподілу витрат суд оцінює всі подані докази в сукупності та не зв`язаний самим фактом визначення сторонами певного розміру гонорару.

За клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у разі недотримання вимог співмірності. У цій справі відповідач у відзиві навів конкретні заперечення щодо розміру заявлених витрат та просив відмовити у їх стягненні.

Суд враховує, що справа розглянута у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи, судові засідання не проводилися, справа не вимагала участі адвоката в судових засіданнях та пов`язаних з цим витрат часу. Основна правова проблема спору стосується застосування усталеної судової практики щодо виконавчих написів, вчинених після 22 лютого 2017 року на ненотаріально посвідчених кредитних договорах. Значний обсяг первісної позовної заяви переважно складається з викладення нормативних положень та правових висновків, які не потребують складного дослідження фактичних обставин.

Разом з тим, підготовка позову, аналіз виконавчого напису та матеріалів виконавчого провадження, формування правової позиції, а також підготовка письмових пояснень у відповідь на відзив були необхідними для належного захисту прав позивача. Тому повна відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу не відповідала б фактично виконаній адвокатом роботі.

З огляду на характер спору, обсяг фактично виконаної роботи, відсутність судових засідань, критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 5000 грн. Саме такий розмір, на переконання суду, відповідає фактичній складності цієї справи та обсягу наданих послуг.

Позивач звільнена від сплати судового збору як споживач за позовом, пов`язаним із захистом її прав. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з іншої сторони в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог. За подання фізичною особою у 2026 році позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При встановленому з 01 січня 2026 року прожитковому мінімумі для працездатних осіб 3328 грн сума судового збору становить 1331,20 грн та підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 256, 257, 261 ЦК України, статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований у реєстрі за № 8464, бланк НМІ 309904, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HEXRRX09330108 від 16 червня 2007 року в загальному розмірі 135123,61 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора