Постановление суда № 140105244, 28.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 521/3579/25

Провадження № 2/947/1784/26

УХВАЛА

28.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Швидкій В. М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №521/3579/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

За наслідком розгляду вказаної справи, 12.08.2025 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено заочне рішення яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №501388170 від 09.11.2021 року у розмірі 481751,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5781,16 грн.

05.01.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2025 року по цивільній справі №521/3579/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.01.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2025 року по цивільній справі №521/3579/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи у залі № 226 Київського районного суду м. Одеси на 23 лютого 2026 року о 10 годині 45 хвилин.

Надалі, 08.06.2026 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 16.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено та витребувано від Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, детальний помісячний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №501388170 від 09.11.2021 року станом на 04.07.2024 року, в якому окремо за кожен календарний місяць, з дати виникнення заборгованості зазначити інформацію про: залишок тіла кредиту на початок та на кінець місяця, з урахуванням здійснених оплат; дати та суми коштів, фактично сплачених ОСОБА_1 , із зазначенням черговості та порядку їх зарахування (у погашення тіла кредиту, процентів, інших платежів); суму нарахованих за кожний місяць процентів із зазначенням бази нарахування заборгованості за кредитом), розміру процентної ставки та застосованої формули нарахування; залишок заборгованості окремо за тілом кредиту та окремо за нарахованими процентами на кінець кожного місяця.

Ухвалою суду роз`яснено позивачеві, що у разі неможливості подати витребувані докази до суду, необхідно повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч.11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Приймаючи наявність у позивача - Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» зареєстрованого електронного кабінету, скерування копії вказаної ухвали суду від 16.06.2026 року про витребування доказів здійснювалось судом в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

17.06.2026 року о 02:25:02 до електронного кабінету позивача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» та його представника Михайлової Юлії Вікторівни надійшла копія вказаної ухвали суду від 16.06.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету користувача.

Отже, починаючи з 17.06.2026 року позивач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про витребування доказів від 16.06.2026 року.

22.06.2026 року від представника позивача - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення щодо неможливості надання розширеного розрахунку з посиланням на те, що у позивача відсутня технічна можливість виконати запит суду та надати більш детальний розрахунок, ніж долучений до матеріалів позовної заяви та зазначає, що наданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості є відображенням сум операцій, зафіксованих у банківській виписці по рахунку відповідачки за договором за весь заявлений період, позиції у розрахунку за розрахункові періоди відповідають конкретним банківським операціям, відображеним у виписці, а загальні підсумкові суми збігаються з даними виписки, що підтверджує його достовірність та відповідність первинному документу. Таким чином позивач у додаткових поясненнях вказує, що наданий розрахунок є похідним від банківської виписки.

Крім того, у позивач у поданих додаткових поясненнях щодо неможливості надання розширеного розрахунку вважає, що наданий розрахунок, як зведений перелік операцій відповідно до виписки, є допустимим та достатнім доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача, а відповідач, в свою чергу, не позбавлений права самостійно подати суду контррозрахунок. Позивач також вважає, що ненадання ним більш деталізованого розрахунку не спростовує достовірності наданого розрахунку заборгованості, не спростовує самого факту наявності заборгованості та її розміру, а також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У підготовче судове засідання призначене на 21.09.2026 року з`явилась представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Жуган Любов Володимирівна, яка просила суд позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду, у зв`язку з невиконанням позивачем ухвали Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2026 року про витребування доказів.

Сторона позивача у підготовче судове засідання, призначене на 21.09.2026 року, по справі не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 21.09.2026 року, відповідно до положень ст.244 ЦПК України, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому зсіданні для ухвалення та проголошення судового рішення на 28.09.2026 року о 13 годин 45 хвилин.

Приймаючи викладене та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в межах цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, судом за клопотанням сторони відповідача 16.06.2026 року постановлено ухвалу, якою витребувано від позивача - Акціонерного товариства «Сенс-Банк» докази по справі, а саме детальний помісячний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №501388170 від 09.11.2021 року станом на 04.07.2024 року.

Постановляючи зазначену вище ухвалу, суд мотивував її тим, що заявлені до витребування докази належать до предмета доказування у даній справі в межах визначеного предмету позову, а також мають суттєве значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду цивільної справи.

Копія ухвала суду про витребування доказів від 16.06.2026 року належним чином в електронній формі отримана позивачем та його представником 17.06.2026 року.

Однак, позивачем витребувані судом докази подані не були.

Разом з тим, 22.06.2026 року від представника позивача - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення щодо неможливості надання розширеного розрахунку з посиланням на те, що у позивача відсутня технічна можливість виконати запит суду та надати більш детальний розрахунок, ніж долучений до матеріалів позовної заяви та зазначає, що наданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості є відображенням сум операцій, зафіксованих у банківській виписці по рахунку відповідачки за договором за весь заявлений період, позиції у розрахунку за розрахункові періоди відповідають конкретним банківським операціям, відображеним у виписці, а загальні підсумкові суми збігаються з даними виписки, що підтверджує його достовірність та відповідність первинному документу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.

Ухвала суду про витребування доказів, у відповідності до положень статті 258 ЦПК України належить до різновиду судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, згідно з ч. 6 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Частинами 7, 8 ст. 84 ЦПК України встановлено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Також положення ч. 10 ст. 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Тобто, залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути застосовано у випадку, якщо за результатами з`ясування питання щодо того, яке значення мають витребувані докази, суд дійде висновку про неможливості здійснення судом розгляду справи і вирішення її по суті за відсутності таких доказів.

Відтак, необхідною передумовою для залишення позову без розгляду у випадку неподання позивачем з неповажних причин або ж без повідомлення причин неподання доказів є з`ясування судом питання відносно того, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.

Аналогічний правовий підхід було викладено Верховним Судом у постановах від 10.01.2024 у справі № 753/16924/20, від 29.05.2023 у справі № 523/20414/21 щодо застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України та в постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі № 910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 24.04.2025 у справі № 907/769/19, від 21.04.2025 у справі № 902/383/2 - п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, які містять положення, алогічні до положень п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Так, в постанові від 21.04.2025 у справі № 902/383/24 (902/871/23) Верховний Суд заначив, що залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або ж його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору.

Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

При цьому, суд має з`ясувати також і те, яким чином неявка представника позивача та не подання ним витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача та витребуваних документів.

Також, в зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що положення ГПК України пов`язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних саме для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення та унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 753/16924/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз ст.ст. 13, 84 та п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з`ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання певної обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Слід зазначити, що у даній справі в межах предмету позовних вимог та їх підстав, з урахуванням заперечень проти їх задоволення, витребувані судом докази на підставі зазначеної ухвали суду необхідні для встановлення дійсного розміру заборгованості відповідачки, перевірки правильності нарахування процентів та з`ясування зарахування сплачених ОСОБА_1 грошових коштів.

Отже документи, які були витребувані у позивача ухвалою суду від 16.06.2026 року по цивільній справі №521/3579/25, є необхідними для повного та всебічного встановлення обставин у справі, справедливого розгляду та вирішення судом спору.

Щодо доводів представника позивача, що ненадання позивачем більш деталізованого розрахунку не спростовує достовірності наданого розрахунку заборгованості, як і не спростовує самого факту наявності заборгованості та її розміру, а також не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суд не приймає та зазначає, що без дослідження витребуваних ухвалою суду доказів, суд позбавлений можливості всебічно, повно та об`єктивно встановити обставини справи і надати належну оцінку відпоідним доводам позивача та викладеним у поясненнях запереченням відповідача.

Одночасно суд враховує, що позивачем на підтвердження викладених доводів з приводу неможливості виконання ухвали суду від 16.06.2026 року не надано до суду належних доказів на їх підтвердження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Крім того, згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

На підставі викладеного, приймаючи повну обізнаність сторони позивача про наявний обов`язок з виконання ухвали суду від 16.06.2026 року, а саме надання до суду витребуваних судом доказів за клопотанням сторони відповідача, які мають значення для розгляду даної справи, приймаючи заперечення сторони відповідача проти задоволення позову, а також враховуючи безпідставне невиконання позивачем відповідної ухвали суду, що ускладнює подальший розгляд справи, суд вважає наявними підстави для застосування положень ч. 10 ст. 254 ЦПК України та положень п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових доказів, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без розгляду.

Одночасно судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 18, 43, 84, 257, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 28.09.2026 року.

Головуючий Калініченко Л. В.