Решение № 140022110, 24.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9840/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРВІСТ ГРУПП до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АРВІСТ ГРУПП (далі також ТОВ АРВІСТ ГРУПП, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі також митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження заявленої за основним методом митної вартості ввезеного товару декларантом були подані документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які у своїй сукупності підтверджували ціну товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та числові значення складових його митної вартості.

На думку позивача, встановлені митним органом розбіжності не свідчать про заявлення недостовірних відомостей щодо митної вартості та не перешкоджали її перевірці за першим методом. Зокрема, здійснені до оформлення остаточного інвойсу платежі стосувалися тієї самої поставки та були проведені за попереднім рахунком-проформою; витрати на перевезення підтверджені договором перевезення, рахунком, CMR та довідкою про транспортні витрати; витрати на навантаження включені до вартості перевезення до митного кордону України; сума у розмірі 45,00 євро, пов`язана із здійсненням митних формальностей при експорті, була включена декларантом до митної вартості.

Позивач також вказує, що після випуску товару у вільний обіг скористався передбаченим частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України правом та подав відповідачу додаткові документи, які, на його переконання, усували сумніви митного органу, однак Волинська митниця відмовила у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення про її коригування.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У поданому відзиві Волинська митниця позов заперечила та просила відмовити у його задоволенні.

Відповідач вважає, що при здійсненні митного контролю були встановлені об`єктивні розбіжності у документах, поданих декларантом, які стосувалися як ціни товару, так і складових його митної вартості, а декларант на вимогу митного органу не надав додаткових документів для їх усунення.

Зокрема, митниця посилається на невідповідність загальної суми здійснених банківських платежів фактурній вартості товару; ненадання передбаченої договором перевезення Заявки на конкретне перевезення; відсутність окремого підтвердження витрат на навантаження товару; ненадання документа про оплату послуг, вартість яких включено у графу 16а декларації митної вартості; а також на різну вартість одного кілометра перевезення товару за межами України та територією України.

Відповідач зазначає, що додаткові документи, подані позивачем після випуску товару, не усунули встановлених розбіжностей. Крім того, митниця посилається на постанову Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №440/3790/18, відповідно до якої суттєва та не пояснена різниця у вартості перевезення окремими ділянками маршруту може бути підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення транспортної складової митної вартості.

Ухвалою суду від 24.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову та відзиву, суд встановив такі обставини.

05.02.2026 між POLMOstrow Sp. z o.o. (Постачальник) та ТОВ АРВІСТ ГРУПП (Покупець) укладено контракт №05-02/2026 на постачання запасних частин для автомобілів.

Відповідно до пункту 1.1 контракту Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити: глушники, вихлопні труби та їх частини, тут і далі іменовані Товарами, на суму 500 000 євро в асортименті і за ціною, зазначених в інвойсах, що виставляє Постачальник в рамках цього контракту, і що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1.1 контракту передбачено: Умови постачання EXW WYSOCKO WIELKIE (INCOTERMS 2010), якщо інше не обумовлено у специфікації та інвойсі або не погоджено сторонами у процесі виконання договору.

Згідно з пунктом 4.1 контракту постачання товарів за цим контрактом здійснюється партіями з періодичністю погодження сторін. Узгодження може бути здійснено сторонами з використанням будь-яких засобів зв`язку.

Відповідно до пункту 4.2 контракту кожна партія товару формується Постачальником відповідно до замовлення Покупця. Форма замовлення узгоджується обома сторонами окремо.

Пунктом 4.3 контракту визначено, що постачання здійснюються в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях та інвойсах, отриманих Покупцем на кожну партію товару, якщо інше окремо не обумовлено сторонами.

Пунктом 5.1 контракту передбачено, що ціни на товари формуються виходячи з чинних цін Постачальника. Постачальник може надати Покупцеві знижки. Постачальник повідомляє Покупця про ціни, що діють на момент відправлення кожної партії товару. Постачальник має право змінювати діючі ціни до виставлення інвойсу.

Відповідно до пункту 5.2 контракту ціна на фактурі виставляється у валюті євро, після перерахування відповідно до середнього курсу Національного Банку Польщі на день виставлення інвойсу.

За умовами пункту 5.3 контракту оплата за кожну поставку здійснюється в євро не пізніше 30 днів з моменту виставлення інвойсу банківськими переказами по системі S.W.I.F.T на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому контракті.

Пунктом 5.4 контракту встановлено: У наданому 30-денному терміні платежу Покупець може отримати лише одну поставку. У разі другої поставки перша поставка повинна бути оплачена.

16.03.2026 між ТОВ АРВІСТ ГРУПП (Замовник) та ТОВ Шилак Транс Логістик (Виконавець) укладено договір транспортного експедирування перевезення вантажів №16/03-2026.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Виконавець надає на користь Замовнику платні послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та за межами митної території України.

Пунктом 1.5 договору передбачено: Умови кожного конкретного перевезення обумовлюються окремим транспортним замовленням Заявкою, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 1.7 договору у заявці зазначається така інформація: номер і дата замовлення; адреса завантаження та розвантаження вантажу, дата та час подачі автомобіля під завантаження та розвантаження, найменування та характеристики (особливості) вантажу, його вага, пункти митного оформлення (при міжнародних перевезеннях), відповідальні особи при завантаженні та розвантаженні та їх контактні телефони, вартість перевезення (сума фрахту), ПІБ та мобільний телефон водія, № автомобіля, додаткові умови.

Відповідно до пункту 2.3 договору Виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщенням та кріпленням вантажу з метою забезпечення його збереження при транспортуванні всі зауваження заносити в CMR (графа 18).

Пунктом 2.12 договору на Замовника покладено обов`язок забезпечити належну упаковку, маркування, завантаження/розвантаження та кріплення вантажу таким чином, щоб забезпечити його збереження та уникнути його пошкоджень в процесі перевезення.

18.03.2026 компанією POLMOstrow Sp. z o.o. оформлено комерційний рахунок-фактуру №FE 35/WY/2026 на поставку ТОВ АРВІСТ ГРУПП глушників, вихлопних труб та їх частин в асортименті загальною вартістю 35376,28 євро.

Того ж дня сторонами оформлено специфікацію №35 від 18.03.2026 із зазначенням найменування, артикулів, кількості та вартості товару.

Рахунком на оплату ТОВ Шилак Транс Логістик від 18.03.2026 №115 визначено вартість перевезення товару за маршрутом Wysocko Wielkie митний пост Ягодин у сумі 24500,00 грн та за маршрутом митний пост Ягодин м. Запоріжжя у сумі 51700,00 грн, всього 76200,00 грн.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 18.03.2026 №07 загальна вартість перевезення за вказаним маршрутом становить 76200,00 грн, з яких 24500,00 грн вартість перевезення до місця ввезення товару на митну територію України, 51700,00 грн перевезення територією України. У довідці також прямо зазначено, що вартість перевезення включає навантажувальні роботи на складі відправника, страхування вантажу не здійснювалося.

Крім того, для здійснення митних формальностей при експорті оформлено рахунок від 18.03.2026, виданий AGENCJA CELNA MARZENA KКSZYCKA, на суму 45,00 євро за послугу Operacje celne w eksporcie. У цьому документі зазначено Pozycja: 2327, тоді як цифрове позначення 6191008782 є NIP суб`єкта, який видав рахунок.

21.03.2026 декларантом в інтересах ТОВ АРВІСТ ГРУПП для митного оформлення товару подано електронну митну декларацію №26UA205140015678U0.

За вказаною митною декларацією задекларовано товар глушники, вихлопні труби та їх частини, що використовуються в автомобільних транспортних засобах, в асортименті, торговельна марка POLMOstrow, виробник POLMOstrow Sp. z o.o., країна виробництва Європейський Союз, код УКТ ЗЕД 8708923590.

Митну вартість товару у сумі 1813387,99 грн декларант визначив за першим основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Разом із митною декларацією від 21.03.2026 №26UA205140015678U0 відповідно до переліку, відображеного у картці відмови, митному органу були надані:

пакувальний лист б/н від 18.03.2026;

комерційний рахунок-фактура №FE 35/WY/2026 від 18.03.2026;

автотранспортна накладна CMR №102930 від 18.03.2026;

сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AU 0431839 від 18.03.2026;

банківський платіжний документ №104cec19-1adc-4a2a-b3ce-f8f82fe448d7 від 13.03.2026;

банківський платіжний документ №434ed996-b092-4b16-8ed8-f8f82fe448d7 від 25.02.2026;

банківський платіжний документ №8edaf68e-8a7d-48ec-8b3a-f8f82fe448d7 від 24.02.2026;

рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №115 від 18.03.2026;

рахунок №2327 від 18.03.2026;

документ, що підтверджує вартість перевезення, №07 від 18.03.2026;

зовнішньоекономічний контракт №05-02/2026 від 05.02.2026;

доповнення до внутрішнього договору б/н від 09.02.2024;

договір про надання послуг митного брокера №09-02/24 від 09.02.2024;

договір про перевезення №16/03-2026 від 16.03.2026;

документ щодо відповідності продукції вимогам технічних регламентів №UA.011.02676-26 від 20.03.2026;

документ щодо відповідності продукції вимогам технічних регламентів №UA.011.02677-26 від 20.03.2026;

специфікацію №35 від 18.03.2026;

копію митної декларації країни відправлення №26PL394010000L06B0 від 18.03.2026.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості Волинська митниця дійшла висновку про те, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

Зокрема, митним органом встановлено такі обставини.

Перша розбіжність стосувалася розрахунків за товар.

Відповідно до платіжних документів від 24.02.2026 №8edaf68e-8a7d-48ec-8b3a-f8f82fe448d7 проведено платіж на суму 12000,00 євро, від 25.02.2026 №434ed996-b092-4b16-8ed8-f8f82fe448d7 на суму 12200,00 євро, від 13.03.2026 №104cec19-1adc-4a2a-b3ce-f8f82fe448d7 на суму 12107,62 євро, тобто загальна сума платежів становила 36307,62 євро, тоді як вартість товару згідно з рахунком-фактурою від 18.03.2026 №FE 35/WY/2026 становила 35376,28 євро.

При цьому у призначенні платежів зазначений інвойс від 11.02.2026 №36/2026, який, як прямо вказано митним органом, не суперечить наданому до митного оформлення інвойсу від 18.03.2026 №FE 35/WY/2026.

Разом з тим митниця звернула увагу, що рахунок-фактура №FE 35/WY/2026 датований 18.03.2026, тоді як банківські платежі здійснені 24.02.2026, 25.02.2026 та 13.03.2026, тобто раніше його оформлення, у зв`язку з чим дійшла висновку про те, що подані платіжні документи не стосуються оцінюваного товару, а банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару до митного оформлення не подані.

Друга розбіжність полягала у тому, що згідно з пунктом 1.5 договору про перевезення від 16.03.2026 №16/03-2026 умови кожного конкретного перевезення обумовлюються окремим транспортним замовленням Заявкою, яка є невід`ємною частиною договору, однак такої Заявки до митного оформлення не подано.

Третя розбіжність стосувалася навантажувальних робіт.

У довідці від 18.03.2026 №07 зазначено, що вартість перевезення включає навантажувальні роботи на складі відправника, однак серед товарів, робіт та послуг, наведених у рахунку на оплату від 18.03.2026 №115, окремо не зазначено послуги з навантаження. Вартість таких витрат також не була окремо відображена у графі 21 декларації митної вартості, що, на думку митного органу, свідчило про їх невключення до заявленої митної вартості.

Четверта розбіжність у рішенні сформульована таким чином: Для підтвердження заявлених витрат в графі 16.а в ДМВ надано рахунок від 18.03.2026 №6191008782, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати вказаних послуг до митного оформлення не надано.

П`ята розбіжність стосувалася розподілу транспортних витрат.

Митний орган зазначив, що за рахунком від 18.03.2026 №115 вартість перевезення товару за маршрутом Wysocko Wielkie (Польща) митний пост Ягодин становила 24500,00 грн при орієнтовній відстані 554 км, тобто 44,23 грн за 1 км, тоді як вартість перевезення за маршрутом митний пост Ягодин м. Запоріжжя через м. Луцьк становила 51700,00 грн при орієнтовній відстані 1086 км, тобто 47,61 грн за 1 км.

У зв`язку з тим, що вартість одного кілометра перевезення товару за межами митної території України виявилась меншою порівняно із перевезенням територією України, митниця поставила під сумнів достовірність такого розподілу транспортних витрат, пославшись на вищу вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів і наявність платних доріг у країнах, територією яких здійснювалося перевезення.

У зв`язку із зазначеними обставинами митний орган запропонував декларанту протягом десяти календарних днів надати такі додаткові документи:

виписку з бухгалтерської документації;

банківські платіжні документи, що стосуються товару;

транспортні (перевізні) документи;

банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати) та інших послуг;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

23.03.2026 декларант листом №21-03 повідомив митний орган, що для підтвердження митної вартості ним уже подані банківські платіжні документи, копія митної декларації країни відправлення, договір перевезення, рахунок №115, довідка про транспортні витрати №07 та рахунок №2327, а інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості надано не буде.

23.03.2026 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000033/2.

У графі 28 цього рішення зазначено заявлену декларантом митну вартість у сумі 35906,4000 євро, що за курсом 50,5032 грн за 1 євро становило 1813388,1004 грн, та застосування декларантом першого методу визначення митної вартості.

Митниця дійшла висновку, що подані документи є недостатніми та у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності заявленої інформації і не дозволяють перевірити заявлені витрати.

Щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості у рішенні зазначено, що метод 2а, передбачений статтею 59 Митного кодексу України, та метод 2б, передбачений статтею 60 цього Кодексу, не можуть бути застосовані через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Методи 2в і 2г, передбачені відповідно статтями 62, 63 Митного кодексу України, визнано неможливими для застосування через відсутність у митного органу та декларанта вартісної основи для відповідних розрахунків.

Також у рішенні зазначено про спрацювання ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і проведення з декларантом письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості.

На виконання Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, митниця провела порівняння рівня заявленої митної вартості із відомостями автоматизованої системи митного оформлення Інспектор та з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

За наслідками цього митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 4,62 дол. США/кг, що становило 4,01 євро/кг за курсом валют на дату подання митної декларації, на підставі електронної митної декларації №UA100320/2026/307045 від 02.03.2026.

Митницею за основу коригування взято вартість товару Частини та пристрої до транспортних засобів загального призначення. Глушники та вихлопні труби сталеві, торговельної марки POLMOstrow, виробник POLMOstrow Sp. z o.o., країна походження Європейський Союз, ввезеного за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, на умовах EXW Wysocko Wielkie, із зазначенням про врахування обсягу поставки.

Внаслідок коригування митну вартість оцінюваного товару визначено на рівні 4,01 євро за 1 кг, або 45458,84 євро за 11336,37 кг товару.

На підставі прийнятого рішення Волинською митницею сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2026 №UA205140/2026/000617.

Не погоджуючись із визначеною митним органом митною вартістю, позивач 23.03.2026 здійснив випуск товару у вільний обіг за електронною митною декларацією №26UA205140016023U1 відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України зі сплатою митних платежів, обчислених виходячи із заявленої ним митної вартості, та із забезпеченням сплати різниці митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Розмір різниці митних платежів у зв`язку з коригуванням митної вартості становив 96836,33 грн.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині третій статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати за наявності: договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною шостою цієї статті передбачено право декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення такого контролю митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки її числового значення, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України митному органу надано право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного розрахунку митної вартості; неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни; невідповідності обраного методу визначення митної вартості умовам глави 9 цього Кодексу; надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів і призвели до виникнення сумнівів; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана; обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості; резервний.

Основним методом визначення митної вартості є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог статті 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктами 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються, якщо вони не були до неї включені, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

З наведених норм випливає, що митний орган наділений повноваженнями щодо контролю правильності визначення митної вартості, однак витребування додаткових документів можливе за наявності конкретних об`єктивних обставин, які ставлять під сумнів достовірність заявлених відомостей.

При цьому митний орган повинен зазначити, які саме відомості викликають сумнів, чому подані документи не дають можливості цей сумнів усунути та які саме додаткові документи здатні підтвердити чи спростувати відповідні обставини.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24, відповідно до якого при перевірці рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин витребування додаткових документів, а також неможливість визначення митної вартості за обраним декларантом методом з урахуванням поданих документів.

У постанові від 09.03.2026 у справі №826/24821/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що право митного органу витребувати додаткові документи не є абсолютним, а правомірність адміністративного акта оцінюється виходячи з тих мотивів, на яких він ґрунтувався на час його прийняття.

З урахуванням наведеного суд надає оцінку кожній із обставин, яку відповідач поклав в основу оскаржуваного рішення.

Щодо банківських платіжних документів та невідповідності загальної суми платежів вартості товару за рахунком-фактурою №FE 35/WY/2026 суд зазначає таке.

Безумовно, на момент первісного митного оформлення наявність у трьох SWIFT-повідомленнях загальної суми 36307,62 євро при фактурній вартості оцінюваного товару 35376,28 євро, а також посилання у призначенні платежів на документ №36/2026 від 11.02.2026, який до митного оформлення не подавався, об`єктивно могли викликати необхідність з`ясування зв`язку відповідних платежів із оцінюваною поставкою.

Тому сам факт витребування у цій частині додаткових документів суд не вважає безпідставним.

Разом з тим наявність такого сумніву не є тотожною доведеності факту подання недостовірних відомостей щодо митної вартості.

Усі три банківські документи містили посилання на контракт від 05.02.2026 №05-02/2026 та інвойс №36/2026 від 11.02.2026, а отримувачем коштів у них була та сама компанія POLMOstrow Sp. z o.o., яка є продавцем та виробником товару за оцінюваною поставкою.

Більше того, у самому рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначив, що інвойс від 11.02.2026 №36/2026 не суперечить наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 18.03.2026 №FE 35/WY/2026.

При цьому висновок митниці про те, що платежі не стосуються оцінюваного товару, фактично зроблено лише з тієї обставини, що вони передували даті оформлення остаточного рахунку-фактури та їх загальна сума була більшою.

Сама по собі попередня оплата товару до складання остаточного комерційного інвойсу не виключає можливості ідентифікації відповідних платежів із конкретною господарською операцією та не свідчить про недостовірність ціни товару.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та від 01.03.2023 у справі №420/18880/21 виходив із того, що спосіб та строки оплати товару передоплата, післяплата або відстрочка самі по собі не змінюють ціну товару, погоджену сторонами, якщо документи дозволяють встановити вартість відповідної поставки.

Крім того, правовідносини щодо передоплати та подальшого оформлення остаточного комерційного інвойсу були предметом дослідження Верховного Суду у справі №420/9971/24. У постанові від 13.11.2025 Верховний Суд наголосив на необхідності оцінювати у сукупності як документи, подані під час митного оформлення, так і документи, подані у передбаченому статтею 55 Митного кодексу України порядку, та з`ясовувати, чи справді встановлена різниця призвела до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість.

У цій справі 19.05.2026 позивач у порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України надав митному органу проформу-інвойс №36/2026 від 11.02.2026.

З її змісту вбачається, що загальна попередня вартість замовлення становила саме 36307,62 євро, тобто повністю відповідала загальній сумі трьох банківських переказів.

Водночас остаточним комерційним інвойсом №FE 35/WY/2026 від 18.03.2026 вартість фактично сформованої та відвантаженої партії визначено у сумі 35376,28 євро.

Позивач пояснив, що після комплектування та фактичного завантаження партії її склад було зменшено порівняно із попереднім замовленням, а різниця у сумі 931,34 євро залишилася кредитовим залишком за контрактом та підлягала врахуванню у наступних поставках.

Надане митному органу резюме уповноваженого банку за договором №05-02/2026 підтверджує загальну суму проведених операцій 36307,62 євро, віднесення до митної декларації щодо спірної поставки суми 35376,28 євро та залишок 931,34 євро.

Отже, додатково подані документи не створюють іншої ціни оцінюваного товару, а дозволяють простежити рух коштів від попередньої оплати до остаточної вартості фактично поставленої партії.

Посилання митниці у листі від 25.05.2026 на те, що перші два платежі у загальній сумі 24200,00 євро не становлять 70 відсотків від вартості, зазначеної у проформі, також не доводить недостовірності заявленої митної вартості.

Проформа фіксує попередні умови замовлення, тоді як фактичне виконання сторонами умов щодо строків та етапності розрахунків є питанням виконання господарських зобов`язань. Митницею не встановлено, що внаслідок іншої черговості платежів продавцю фактично сплачена чи підлягала сплаті за оцінювані товари інша сума, ніж 35376,28 євро.

За таких обставин перша з наведених у спірному рішенні розбіжностей після дослідження документів у їх сукупності не підтверджує заявлення позивачем неповної чи недостовірної ціни оцінюваного товару.

Щодо ненадання при первісному митному оформленні Заявки до договору перевезення суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1.5 договору №16/03-2026 умови конкретного перевезення дійсно повинні визначатися у відповідній Заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Тому ненадання такого документа під час первісного митного оформлення могло бути об`єктивною підставою для його витребування митним органом.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.05.2024 у справі №520/22458/23, де ненадання передбаченого договором транспортного замовлення було визнано обставиною, яка мала значення для перевірки транспортної складової митної вартості за відсутності можливості встановити необхідні умови конкретного перевезення з інших поданих документів.

Разом з тим обставини цієї справи не є тотожними.

До митного оформлення позивач подав договір про перевезення від 16.03.2026 №16/03-2026, CMR від 18.03.2026 №102930, рахунок на оплату від 18.03.2026 №115 та довідку від 18.03.2026 №07.

Рахунок на оплату від 18.03.2026 №115 містив конкретний маршрут перевезення, його розподіл до та після митного кордону України та вартість кожної частини маршруту, а довідка від 18.03.2026 №07 містила ті самі числові значення витрат.

CMR дозволяла ідентифікувати транспортний засіб та безпосередньо оцінюваний вантаж.

Крім того, в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України позивач подав Заявку №1 від 16.03.2026, тобто документ, який існував ще до переміщення товару через митний кордон України.

Заявкою №1 погоджено перевезення автомобільним транспортом вантажу деталей вихлопної системи, місце та дату завантаження, митний перехід Ягодин, місце доставки м. Запоріжжя, автомобіль AC7821HE/AC7751XF та загальну вартість фрахту 76200,00 грн.

Тобто відомості Заявки не змінюють числових показників транспортної складової, заявлених при митному оформленні, а повністю їх підтверджують.

Фактичне виконання перевезення додатково підтверджується актом наданих послуг №120 від 25.03.2026 на загальну суму 76200,00 грн та платіжною інструкцією №341 від 01.04.2026 на ту саму суму із посиланням на рахунок на оплату від 18.03.2026 №115 і транспортний засіб AC7821HE/AC7751XF.

Отже, первісна відсутність Заявки обґрунтовувала необхідність отримання додаткового документа, однак після його подання не підтвердила висновок про інший розмір транспортних витрат або неповноту задекларованої митної вартості.

Щодо навантажувальних робіт суд зазначає таке.

За умовами поставки EXW продавець передає товар покупцю у визначеному місці, а витрати, пов`язані з подальшим транспортуванням товару, та передбачені законом витрати до місця його ввезення на митну територію України повинні бути враховані при визначенні митної вартості.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, є окремою складовою митної вартості, якщо вони не включені до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Разом з тим у цій справі довідка про транспортні витрати №07 від 18.03.2026 прямо містить відомості, що вартість перевезення до кордону України включає навантажувальні роботи на складі відправника.

Тобто декларант не стверджував, що навантаження здійснювалося безоплатно або що такі витрати не підлягають включенню до митної вартості. Його позиція полягає в тому, що ці витрати вже включені до загальної суми 24500,00 грн, заявленої як витрати до місця ввезення товару в Україну.

Та обставина, що в рахунку на оплату від 18.03.2026 №115 вартість навантаження не виділена окремим рядком усередині загальної вартості комплексної транспортної послуги, сама по собі не підтверджує понесення покупцем будь-яких інших витрат понад суму 24500,00 грн.

При цьому пункт 2.12 договору перевезення, на який посилається відповідач, передбачає обов`язок замовника забезпечити належне завантаження/розвантаження, однак не містить умови про здійснення таких робіт замовником своїми силами та не визначає будь-якої окремої суми, яку ТОВ АРВІСТ ГРУПП повинно сплатити за навантаження іншій особі.

Пунктом 2.3 цього ж договору, навпаки, на перевізника покладено обов`язок контролювати правильність навантаження, розміщення та кріплення вантажу.

При вирішенні цієї частини спору суд враховує постанову Верховного Суду від 24.03.2026 у справі №520/458/25.

У тій справі Верховний Суд звернув увагу на необхідність окремо досліджувати витрати на транспортування та навантаження при поставці на умовах EXW, оскільки договором перевезення на покупця було прямо покладено обов`язок здійснювати завантаження своїми силами, тоді як у транспортній довідці одночасно зазначалося, що завантаження входить до вартості фрахту. Саме цю суперечність суди попередніх інстанцій належно не дослідили.

Натомість у цій справі такої суперечності немає: договір від 16.03.2026 №16/03-2026 не містить застереження про здійснення навантаження замовником власними силами, а довідка від 18.03.2026 №07 безпосередньо визначає, що відповідні роботи включені до транспортних витрат.

Митниця не встановила та не навела у рішенні жодної конкретної суми витрат на навантаження, яку позивач додатково сплатив або повинен був сплатити та яка не була врахована у митній вартості.

Відтак сама відсутність окремого рядка навантажувальні роботи у рахунку на оплату від 18.03.2026 №115 не доводить заниження відповідної складової митної вартості.

Щодо четвертої підстави оскаржуваного рішення суд звертає увагу на те, що митний орган зазначив про подання рахунку від 18.03.2026 №6191008782.

Однак із самого документа вбачається, що 6191008782 є податковим ідентифікаційним номером NIP суб`єкта AGENCJA CELNA MARZENA KКSZYCKA, тоді як рахунок ідентифікований як позиція №2327, що також відповідає відомостям, наведеним митницею у картці відмови та переліку документів, поданих до митного оформлення.

За цим рахунком вартість послуги Operacje celne w eksporcie становить 45,00 євро.

Отже, наведене у спірному рішенні позначення №6191008782 фактично є податковим ідентифікаційним номером (NIP) особи, яка виставила рахунок, тоді як сам рахунок ідентифікований як №2327. Відтак формулювання оскаржуваного рішення у цій частині містить неточність щодо реквізитів документа, який був предметом митного контролю.

Разом з тим визначальним для оцінки цієї обставини є те, що витрати у сумі 45,00 євро не були залишені декларантом поза розрахунком митної вартості.

Навпаки, декларантом витрати у розмірі 45,00 євро (2272,6440 грн) включено до митної вартості у пункті а графи 16 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 21.03.2026 №UA205140/2026/015678.

Тому сама відсутність на момент митного оформлення банківського документа про фактичну оплату зазначеної послуги не свідчить про заниження митної вартості, оскільки відповідна сума вже була врахована декларантом при її визначенні.

Ціна, що є складовою митної вартості, може бути не лише фактично сплаченою, але і такою, що підлягає сплаті. Наявність рахунку визначає суму відповідного грошового зобов`язання, а відсутність документа про його оплату на день митного оформлення не змінює числового значення суми, яку декларант уже додав до митної вартості.

Аналогічний підхід щодо документального підтвердження витрат на перевезення випливає з постанови Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, у якій зазначено, що Митний кодекс України не встановлює виключного виду доказу для підтвердження транспортних витрат, а тому їх розмір може підтверджуватися сукупністю належних документів, у тому числі довідкою про транспортні витрати.

Цей підхід має значення і для оцінки твердження відповідача про необхідність саме платіжного банківського документа як єдиного належного підтвердження витрат.

Щодо різниці у вартості перевезення окремими частинами маршруту суд враховує таке.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі №440/3790/18 дійсно дійшов висновку, що суттєва та нічим не пояснена різниця у вартості транспортних послуг до митного кордону України та після його перетину може бути обґрунтованою підставою для витребування додаткових документів, оскільки транспортні витрати до місця ввезення безпосередньо впливають на митну вартість.

Отже, суд погоджується, що встановлене відповідачем співвідношення 44,23 грн/км та 47,61 грн/км могло бути підставою для перевірки заявленого розподілу транспортних витрат.

Водночас зі змісту тієї самої постанови Верховного Суду випливає, що наявність підстав для витребування додаткових документів не звільняє митний орган від обов`язку правомірно визначити скориговану митну вартість та належним чином обґрунтувати застосований другорядний метод.

Крім того, ціна послуги з перевезення не визначається законом виключно шляхом множення кількості кілометрів на однаковий тариф.

У матеріалах цієї справи наявні договір перевезення, рахунок на оплату від 18.03.2026 №115, довідка від 18.03.2026 №07, CMR від 18.03.2026 №102930, а в подальшому Заявка №1, акт від 25.03.2026 №120 та платіжна інструкція №341 від 01.04.2026 на суму 76 200,00 грн.

Усі ці документи містять однакову загальну вартість перевезення і підтверджують фактичне виконання перевезення на погоджених сторонами умовах.

Митний орган не надав будь-якого тарифу перевізника, калькуляції його витрат, документа про оплату іншої суми або іншого об`єктивного доказу того, що за міжнародну частину маршруту позивач фактично сплатив чи повинен був сплатити суму, відмінну від 24500,00 грн.

Посилання на загальну вартість пального, експлуатаційних матеріалів і платних доріг за відсутності встановлення конкретного впливу цих факторів на ціну саме спірного перевезення не підтверджує іншого числового значення відповідної складової митної вартості.

Тому встановлена різниця могла бути підставою для додаткової перевірки, однак після отримання сукупності документів не доводить недостовірності заявленої транспортної складової.

Суд також звертає увагу на зміст вимоги митного органу про надання додаткових документів.

Поряд із документами, безпосередньо пов`язаними з установленими розбіжностями, митниця витребувала каталоги, специфікації, прейскуранти виробника, а також експертні висновки про якісні та вартісні характеристики товару та/або біржову інформацію.

Разом з тим жодна із п`яти конкретно наведених у рішенні розбіжностей не стосувалася якості товару, недостовірності його опису, виробника чи характеристик, зазначених у рахунку-фактурі та специфікації.

Відповідач не пояснив, які саме із встановлених ним сумнівів могли бути усунені шляхом подання експертного висновку щодо вартості товару або прайс-листа виробника та яким чином ці документи могли підтвердити або спростувати відомості банківських платежів, конкретного перевезення, навантаження чи рахунку на 45,00 євро.

Такий підхід не узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.03.2026 у справі №826/24821/15, відповідно до якого витребуванню підлягають саме ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не весь перелік документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України. При цьому ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише у разі, якщо подані документи є недостатніми або у своїй сукупності не спростовують сумніву в достовірності наданої інформації.

Окремої оцінки потребує реалізація позивачем права, передбаченого частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості митний орган за зверненням декларанта випускає товари у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів за заявленою і скоригованою митною вартістю відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів.

Згідно з частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев`ятої статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає їх і протягом п`яти робочих днів виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про її коригування або надає обґрунтовану відмову у визнанні митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Таким чином, подання документів після первісного рішення про коригування митної вартості у встановлений частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України строк є не способом ретроспективно змінити фактичні обставини, які існували 23.03.2026, а спеціально передбаченою законом процедурою додаткового підтвердження заявленої митної вартості.

19.05.2026 представник ТОВ АРВІСТ ГРУПП звернувся до Волинської митниці із заявою в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України.

Разом із заявою подано: проформу-інвойс №36/2026 від 11.02.2026 з перекладом; Заявку №1 від 16.03.2026; Акт наданих послуг №120 від 25.03.2026; платіжну інструкцію №341 від 01.04.2026; резюме за договором №05-02/2026 від 05.02.2026; копію митної декларації країни відправлення з перекладом.

Суд враховує, що проформа №36/2026 від 11.02.2026 та Заявка №1 від 16.03.2026 існували ще до прийняття оскаржуваного рішення, хоча не були надані під час первісного митного оформлення.

Натомість Акт наданих послуг №120 від 25.03.2026 та платіжна інструкція №341 від 01.04.2026 складені після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2, тому митний орган об`єктивно не міг враховувати їх на момент прийняття цього рішення.

Разом з тим саме для таких випадків частина восьма статті 55 Митного кодексу України передбачає можливість додаткового документального підтвердження заявленої митної вартості після випуску товару.

Акт наданих послуг №120 від 25.03.2026 та платіжна інструкція №341 від 01.04.2026 не змінюють раніше заявлену суму транспортних витрат, а підтверджують фактичне надання та подальшу оплату транспортних послуг у тому самому розмірі 76 200,00 грн, який був зазначений у рахунку на оплату №115 від 18.03.2026 та довідці про транспортні витрати №07 від 18.03.2026 ще до прийняття спірного рішення.

Аналогічно проформа №36/2026 від 11.02.2026 та банківське резюме за договором №05-02/2026 від 05.02.2026 не встановлюють нової ціни оцінюваного товару, а пояснюють причину різниці між попередньо сплаченою сумою 36 307,62 євро та остаточною вартістю відвантаженої партії товару у розмірі 35 376,28 євро, визначеною в інвойсі №FE 35/WY/2026 від 18.03.2026.

Отже, подані позивачем після випуску товару додаткові документи не змінюють відомостей про ціну товару та числові значення складових митної вартості, заявлених під час митного оформлення, а підтверджують та пояснюють відомості, які містилися у документах, поданих митному органу до прийняття спірного рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2025 у справі №420/9971/24, щодо необхідності врахування при вирішенні спору документів, поданих декларантом після випуску товару в порядку частин сьомоїдев`ятої статті 55 Митного кодексу України, та надання їм оцінки у сукупності з документами, поданими під час первісного митного оформлення.

Листом від 25.05.2026 №7.3-2/15-02/8.19/6474 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості.

Зокрема, митниця вказала, що проформа №36/2026 від від 11.02.2026 містить умову про 70-відсоткову передоплату, тоді як сума перших двох платежів 24200,00 євро не становить 70 відсотків від загальної суми 36307,62 євро.

Також митниця звернула увагу на те, що Акт №120 датований 25.03.2026, а платіжна інструкція №341 01.04.2026, та вказала на відсутність банківського документа щодо рахунку №2327 і на непідтвердження окремого розміру навантажувальних робіт.

Наведеним доводам суд уже надав оцінку та встановив, що відповідні обставини не свідчать про існування іншої фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни товару чи про існування додаткових витрат, які не були включені до митної вартості.

При цьому посилання на те, що Акт №120 та платіжна інструкція №341 складені після 23.03.2026, не є самостійною підставою для їх неврахування при процедурі, прямо передбаченій частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України.

Не погодившись із відмовою Волинської митниці, 31.05.2026 представник позивача подав скаргу до Державної митної служби України.

Рішенням Державної митної служби України від 02.07.2026 №15/15-02-02/8.19/3976 скаргу залишено без задоволення.

Державна митна служба України зазначила, що скаргу на саме рішення про коригування митної вартості подано за межами встановленого Митним кодексом України строку адміністративного оскарження, однак надала оцінку правомірності відмови Волинської митниці від 25.05.2026.

При цьому Державна митна служба України додатково послалася, зокрема, на оформлення перекладу проформи №36/2026 без напису Перекладено вірно, на умови договору перевезення щодо навантаження та на відсутність у рахунку №2327 достатньої, на її думку, інформації щодо комісійних і особи, яка має здійснювати оплату, а також на ненадання окремого договору з AGENCJA CELNA MARZENA KКSZYCKA.

Суд зазначає, що предметом цього спору є правомірність рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2.

Тому обставини та доводи, які не були покладені митним органом в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, не можуть у подальшому використовуватися як самостійні підстави для обґрунтування правомірності здійсненого коригування митної вартості.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.03.2026 у справі №826/24821/15, у якій Суд відхилив наведені митним органом під час судового розгляду доводи, оскільки відповідні обставини не були зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів та не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас суд враховує додаткові аргументи Державної митної служби України настільки, наскільки вони стосуються оцінки документів, поданих позивачем у процедурі, передбаченій статтею 55 Митного кодексу України.

Щодо оформлення перекладу проформи №36/2026 від 11.02.2026 суд зазначає, що недоліки засвідчення її перекладу самі по собі не спростовують відомостей, наведених в оригіналі цього документа, зокрема його числових показників, та не свідчать про існування іншої ціни оцінюваного товару.

Стосовно рахунку №2327 від 18.03.2026 суд враховує, що у ньому зазначено конкретну вартість послуги 45,00 євро та її вид здійснення митних операцій при експорті. При цьому зазначена сума була включена декларантом до митної вартості товару. Отже, зауваження щодо ступеня деталізації у рахунку характеру наданої послуги не підтверджує невключення відповідних витрат до митної вартості та не свідчить про її заниження у цій частині.

Оцінюючи посилання митного органу на умови договору перевезення №16/03-2026 від 16.03.2026 у частині витрат на навантаження товару, суд зазначає, що положення цього договору не передбачають здійснення навантажувальних робіт покупцем власними силами та не визначають окремої вартості таких робіт понад погоджену сторонами вартість перевезення. Водночас довідкою про транспортні витрати №07 від 18.03.2026 прямо визначено, що вартість перевезення включає навантажувальні роботи на складі відправника. За таких обставин посилання на положення договору перевезення №16/03-2026 від 16.03.2026 саме по собі не підтверджує понесення позивачем додаткових витрат на навантаження, які не були включені до заявленої митної вартості товару.

За таких обставин документи, додатково подані позивачем у порядку статті 55 Митного кодексу України, у взаємозв`язку із документами, наданими при первісному митному оформленні, підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості та не підтверджують існування неврахованих платежів або витрат.

Окремо суд надає оцінку визначенню відповідачем митної вартості товару за резервним методом.

Відповідно до частини першої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно з частиною другою цієї статті митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

За змістом статей 59, 60 Митного кодексу України при застосуванні методів за ціною договору щодо ідентичних чи подібних товарів враховуються, зокрема, фізичні характеристики, якість, торгова марка, країна виробництва, виробник, кількість товару, комерційний рівень та, за необхідності, здійснюються відповідні документально підтверджені коригування.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що методи 2а та 2б неможливо застосувати через відсутність інформації про ідентичні та подібні товари.

Водночас для застосування резервного методу митний орган використав митну декларацію №UA100320/2026/307045 від 02.03.2026 щодо товару тієї самої торговельної марки POLMOstrow, того самого виробника POLMOstrow Sp. z o.o., походженням з Європейського Союзу, ввезеного на тих самих умовах поставки EXW Wysocko Wielkie.

За описом митного органу товар за порівняльною декларацією також являв собою глушники та вихлопні труби до транспортних засобів.

Отже, у розпорядженні митного органу фактично була інформація про операцію з товаром того самого виробника, торговельної марки, походження та зі співставними умовами поставки, яка була здійснена лише за декілька тижнів до спірного митного оформлення.

За таких обставин саме твердження про відсутність будь-якої інформації щодо ідентичних чи подібних товарів потребувало докладного обґрунтування.

Однак оскаржуване рішення не пояснює, з яких конкретно причин інформація за митною декларацією №UA100320/2026/307045 не могла бути використана для послідовного вирішення питання про можливість застосування статей 59, 60 Митного кодексу України, але водночас була визнана достатньою для безпосереднього визначення митної вартості за резервним методом.

Фраза про врахування обсягу поставки також не містить розрахунку будь-якого коригування, проведеного у зв`язку з відмінністю кількості, асортименту чи комерційного рівня товарів.

Суд у цьому контексті враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.08.2019 у справі №440/3790/18.

У зазначеній справі Верховний Суд визнав обґрунтованими сумніви митного органу щодо транспортної складової митної вартості та наявність підстав для витребування додаткових документів. Водночас Верховний Суд дійшов висновку про протиправність визначення митної вартості за резервним методом, оскільки раніше визнана митна вартість не може обиратися довільно, а має визначатися з урахуванням, зокрема, ідентичності (аналогічності) товару, умов поставки та інших факторів, які можуть вплинути на митну вартість.

Отже, сама по собі наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо окремої складової заявленої митної вартості та правомірність витребування у зв`язку із цим додаткових документів не є достатніми для висновку про правомірність визначення митної вартості за резервним методом. Застосовуючи такий метод, митний орган повинен дотриматися встановленої законом послідовності методів визначення митної вартості та належним чином обґрунтувати джерело і конкретне числове значення скоригованої митної вартості.

Суд також враховує усталений підхід Верховного Суду, відповідно до якого інформація автоматизованих систем митного органу має допоміжний характер. Вищий рівень митної вартості іншої поставки може бути підставою для здійснення перевірки, однак сам по собі не доводить заниження митної вартості конкретної господарської операції.

Торговельні операції здійснюються за різними цінами, на які можуть впливати асортимент, кількість товару, комерційні умови, характер взаємовідносин сторін та інші обставини.

Тому перехід від наявності сумнівів до безпосереднього визначення митної вартості за показником 4,01 євро/кг вимагав від митниці не лише посилання на номер іншої митної декларації, а й такого обґрунтування, яке давало б можливість простежити співставність операцій та перевірити здійснений розрахунок.

Такого обґрунтування оскаржуване рішення не містить.

Суд не заперечує право Волинської митниці здійснювати контроль заявленої митної вартості та погоджується, що окремі встановлені при первісному митному оформленні обставини зокрема невідповідність загальної суми попередніх платежів сумі остаточного інвойсу, ненадання передбаченої договором Заявки та різниця у вартості окремих ділянок перевезення були достатніми для проведення додаткової перевірки та витребування документів, які могли ці обставини пояснити.

Водночас наявність підстав для додаткової перевірки та наявність правових підстав для остаточної відмови у визначенні митної вартості за першим методом є різними правовими питаннями.

У цій справі відповідач не встановив, яка саме конкретна складова заявленої митної вартості залишилася непідтвердженою, якою є сума такої неврахованої складової та наскільки вона змінює числове значення митної вартості.

Щодо вартості товару проформа, остаточний інвойс, платіжні документи та банківське резюме у сукупності дозволяють встановити суму попередньої оплати, суму, віднесену до спірної поставки, та залишок.

Щодо транспортних витрат договір, рахунок, довідка, CMR, Заявка, акт і платіжний документ послідовно підтверджують одну й ту саму загальну суму перевезення.

Щодо витрат на навантаження у довідці безпосередньо вказано про їх включення до транспортної складової до місця ввезення, а відповідач не встановив існування окремої неврахованої суми.

Щодо витрат у розмірі 45,00 євро декларант не виключив їх з митної вартості, а, навпаки, включив до її розрахунку.

При цьому додаткові документи, подані у передбаченій частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України процедурі, підтвердили фактичне виконання відповідних господарських операцій у заявлених сумах.

За приписами частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами дослідження поданих до митного оформлення та додатково наданих у порядку статті 55 Митного кодексу України документів суд встановив, що вони у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати оцінюваний товар, визначити ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за нього, а також перевірити числові значення складових митної вартості.

Наведені Волинською митницею у спірному рішенні розбіжності та зауваження або були належним чином пояснені змістом поданих документів, або не впливали на правильність визначення митної вартості за першим методом. При цьому відповідачем не встановлено факту заявлення декларантом неповних чи недостовірних відомостей про митну вартість товару, не доведено невключення до неї будь-якої обов`язкової складової та не визначено конкретного числового значення витрат, які, на думку митного органу, мали бути додатково включені до митної вартості.

Отже, передбачені частиною шостою статті 54 та частиною другою статті 58 Митного кодексу України підстави для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом у спірних правовідносинах були відсутні.

За таких обставин перехід митного органу до застосування другорядного резервного методу визначення митної вартості не ґрунтувався на встановлених законом підставах.

Крім того, визначаючи митну вартість за резервним методом на підставі митної декларації №UA100320/2026/307045 від 02.03.2026, відповідач не навів належного обґрунтування неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості та не здійснив такого порівняння оцінюваного товару з товаром, митна вартість якого була взята за основу, яке давало б можливість перевірити правильність визначеного ним числового значення митної вартості.

Таким чином, Волинська митниця без установлених Митним кодексом України підстав відмовила у визнанні митної вартості товару, визначеної позивачем за ціною договору, та неправомірно здійснила її коригування із застосуванням резервного методу.

З огляду на наведене рішення Волинської митниці від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин третьої п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має встановити факт їх понесення або обов`язок сторони їх сплатити, зв`язок таких витрат із розглядом конкретної справи, а також оцінити їх співмірність з урахуванням складності справи, обсягу та характеру виконаної адвокатом роботи, ціни позову і значення справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та зміст фактично наданих послуг.

При цьому зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку частиною сьомою цієї статті покладено обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 08.04.2026 №033-МВ, укладений між ТОВ АРВІСТ ГРУПП та Адвокатським бюро Повразюк та партнери.

Відповідно до пункту 4.5 договору про надання правничої допомоги від 08.04.2026 №033-МВ клієнт сплачує Адвокатському бюро за підготовку та подання позовної заяви до Волинського окружного адміністративного суду та ведення справи у суді першої інстанції з оскарження рішення Волинської митниці від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2 гонорар у фіксованому розмірі 10000,00 грн.

Згідно з рахунком на оплату від 08.04.2026 №045 вартість послуг з підготовки позовної заяви, її подання до Волинського окружного адміністративного суду та ведення справи у суді першої інстанції визначена у сумі 10000,00 грн.

Платіжною інструкцією від 28.04.2026 №351 підтверджується сплата ТОВ АРВІСТ ГРУПП на користь Адвокатського бюро Повразюк та партнери коштів у сумі 10000,00 грн із призначенням платежу Оплата згідно Рахунку на оплату №045 від 08.04.2026.

Таким чином, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн, їх зв`язок із розглядом цієї справи та фактична сплата підтверджені належними доказами.

Посилання відповідача на ненадання окремого акта наданих послуг за наявності договору про надання правничої допомоги від 08.04.2026 №033-МВ, яким визначено фіксований розмір гонорару, рахунку на оплату від 08.04.2026 №045, у якому відповідні послуги безпосередньо пов`язані з оскарженням рішення Волинської митниці від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2, та платіжної інструкції від 28.04.2026 №351 про фактичну сплату погодженої суми саме по собі не спростовує факту понесення позивачем таких витрат.

Водночас Волинська митниця у відзиві скористалася наданим їй процесуальним правом, заявила про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн та просила зменшити їх розмір.

Оцінюючи наведені відповідачем заперечення, суд враховує характер спірних правовідносин, фактичний обсяг наданої правничої допомоги та процесуальну форму розгляду цієї справи.

Предметом спору є правомірність одного рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, без проведення судових засідань та, відповідно, без необхідності участі представника позивача у таких засіданнях.

Правове регулювання спірних правовідносин ґрунтується переважно на положеннях статей 53 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України, щодо застосування яких сформована усталена судова практика Верховного Суду.

Разом з тим суд враховує, що підготовка позовної заяви у цій справі не мала виключно формального чи технічного характеру. Представнику позивача необхідно було опрацювати значний обсяг первинних документів, що стосуються зовнішньоекономічної операції, проаналізувати п`ять окремих підстав, наведених Волинською митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2, дослідити документи щодо формування ціни товару та транспортних витрат, а також матеріали подальшої процедури підтвердження заявленої митної вартості відповідно до статті 55 Митного кодексу України та адміністративного оскарження.

Отже, суд не вбачає підстав вважати надану позивачу професійну правничу допомогу незначною за обсягом або такою, що не потребувала належного опрацювання фактичних обставин справи та відповідного правового аналізу.

Водночас погоджена сторонами сума 10000,00 грн є фіксованим гонораром за весь комплекс представництва інтересів позивача у суді першої інстанції, тоді як фактично справа розглянута без проведення судових засідань, а матеріали справи не свідчать про здійснення представником позивача значного обсягу інших процесуальних дій, крім підготовки та подання належним чином обґрунтованої позовної заяви і документів на підтвердження заявлених вимог.

Ураховуючи конкретні заперечення відповідача щодо співмірності заявленої суми, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, характер і складність спору, форму його розгляду, відсутність судових засідань та необхідності участі у них представника, а з іншого боку значний обсяг первинних документів, які потребували опрацювання, кількість та характер підстав коригування митної вартості, суд дійшов висновку, що покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі 10000,00 грн не відповідатиме критерію співмірності, встановленому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим та співмірним із фактичним обсягом наданої у цій справі професійної правничої допомоги стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Крім того, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.04.2026 №352.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у загальній сумі 6662,40 грн, з яких 2662,40 грн судовий збір та 4000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.03.2026 №UA205140/2026/000033/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРВІСТ ГРУПП судові витрати у сумі 6662,40 грн (шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю АРВІСТ ГРУПП (04210, місто Київ, проспект Володимира Івасюка, будинок 24, блок Г, приміщення 61; ідентифікаційний код 44714371).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Н. В. Стецик