Решение № 139983259, 21.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9845/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фермерського господарства «НІКА АГРО КРЕАТИВ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

фермерське господарство «НІКА АГРО КРЕАТИВ» (далі ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (далі ЛМ, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 21.04.2026 №UA209000/2026/000636/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.04.2026 №UA209200/2026/000235;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 23.04.2026 №UA209000/2026/000645/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.04.2026 №UA209200/2026/000239;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 23.04.2026 №UA209000/2026/000647/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.04.2026 №UA209200/2026/000238.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, та визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у строках оплати за товар та умов поставки товару у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 18.05.2026 було залишено позовну заяву ФГ«НІКА АГРО КРЕАТИВ» без руху.

28.05.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 01.06.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

18.06.2026 від відповідача за вх. №53090 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, зазначивши, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

23.06.2026 від позивача за вх. №54226 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначає, що рішення №636, №645 та № 647 не містять обґрунтувань, а містять інформацію про те, що відповідачем для товару № 1 позивача використані відомості про митну вартість з митної декларації № 25UA100390716533U8 від 08.09.2025, числове значення митної вартості товару № 1 становить 31300 доларів США за автомобіль, для товару № 2 позивача використані відомості про митну вартість з митної декларації №25UA500080013311U5 від 02.12.2025, числове значення митної вартості товару № 2 становить 38000 доларів США за автомобіль, однак, в рішеннях не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів. Митні декларації № 25UA100390716533U8 від 08.09.2025 та №25UA500080013311U5 від 02.12.2025, які використані як джерела митної вартості, оформлені із звільненням від сплати податку на додану вартість та імпортери товарів за даними митними деклараціями погодилися із запропонованою митною вартістю, оскільки це не впливало на їх майнові інтереси. Імпорт автомобілів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією №25UA100390716533U8 від 08.09.2025, здійснено на умовах поставки CIF GDANSK, в той час як поставка автомобілів позивача здійснена на умовах FOB SHANGHAI. Використання цінової інформації з митної декларації з різними умовами поставки є недоречним, оскільки різні умови поставки передбачають різні складові митної вартості. Зовнішньоекономічна угода позивача та товарів, зазначених у митній декларації №25UA500080013311U5 від 02.12.2025, здійснювались з використанням різних видів транспорту, а саме: позивач використовував на кордоні та всередині країни автомобільний транспортний засіб (код 30 в митній декларації графи 25, 26), в той час як в митній декларації №25UA500080013311U5 від 02.12.2025 зазначені як вид транспорту на кордоні контейнер на морському судні (код - 11, графа 25), вид транспорту всередині країни контейнер на вантажному автомобілі (код-31, графа 26). Використання цінової інформації з митної декларації з іншими видами транспорту є недоречно, оскільки різні види транспорту передбачають різні витрати на транспортування, як складові числових митної вартості. Митні декларації № 25UA100390716533U8 від 08.09.2025 та №25UA500080013311U5 від 02.12.2025, які використані як джерела митної вартості, оформлені з використанням резервного методу митної вартості, що свідчить про те, що імпортерами самостійно скориговано митну вартість до 31300,00 доларів США та 38000,00 доларів США за автомобіль, запропонованої митними органами, що не відповідає ринковій ціні на товар в країні відправлення. Отже, з підстав зазначених вище, всі припущення посадових осіб митниці не можуть вплинути на порядок розрахунку митної вартості, і саме тому, висновки митного органу базуються на формальностях.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Між ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» (покупцем) та компанією «TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD (NO. 104, YINGBING AVENUE, LUQIAO DI STRICT, TAIZHOU, ZHEJIANG», Китай, (постачальником, продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № ED-4-25 від 12.02.2025 (далі - контракт), відповідно до якого постачальник продає, а замовник купує електромобілі, кількість, асортимент та ціни на які узгоджуються сторонами згідно із заявками замовника окремо в інвойсі.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-проформи № ZB20251222UA від 22.12.2025 позивач придбав у продавця 28 транспортних засобів, загальною вартістю 399400,00 доларів США.

13.04.2026 для митного оформлення в режимі імпорт товарів «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, оснащений електричним двигуном (одним чи декілька), що був у використанні, марки ZEEKR, модель Х, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , ємність батареї 66,25 кВт/г, 2024 року виготовлення, виробник - ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO., LTD» та «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, оснащений електричним двигуном (одним чи декілька), що був у використанні, марки ZEEKR, модель 007, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , ємність батареї 100,01 кВт/г, 2024 року виготовлення, виробник - GEELY AUTOMOBILE CO., LTD. CHINA», торговельна марка: ZEEKR, країна виробництва: CN, що надійшли з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 12.02.2025 № ED-4-25 з продавцем TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD (NO. 104, YINGBING AVENUE, LUQIAO DI STRICT, TAIZHOU, ZHEJIANG, CHINA), відповідачу подана митна декларація №26UA209200006475U8 із заявленням митної вартості товару № 1 автомобіля марки ZEEKR, модель Х, на рівні 20438,36 доларів США за автомобіль та товару № 2 автомобіля марки ZEEKR, модель 007, на рівні 24838,66 доларів США за автомобіль із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

21.04.2026 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000636/2, за яким митна вартість товару № 1 автомобіля марки ZEEKR, модель Х, скоригована в сторону збільшення до 31300,00 доларів США за автомобіль, та товару № 2 автомобіля марки ZEEKR, модель 007, скоригована в сторону збільшення до 38000,00 доларів США за автомобіль, у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного методу код «6».

23.04.2025 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація №26UA209200007339U2, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) суми митних платежів, а саме ПДВ на 211235,93 грн.

21.04.2026 для митного оформлення в режимі імпорт товарів «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, оснащений електричним двигуном (одним чи декілька), що був у використанні, марки ZEEKR, модель Х, номер кузова (VIN) НОМЕР_3 , ємність батареї 66,25 кВт/г, 2024 року виготовлення, виробник - ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO., LTD» та «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, оснащений електричним двигуном (одним чи декілька), що був у використанні, марки ZEEKR, модель 007, номер кузова (VIN) НОМЕР_4 , ємність батареї 100,01 кВт/г, 2024 року виготовлення, виробник - GEELY AUTOMOBILE CO., LTD. CHINA», торговельна марка: ZEEKR, країна виробництва: CN, що надійшли з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 12.02.2025 № ED-4-25 з продавцем TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD (NO. 104, YINGBING AVENUE, LUQIAO DI STRICT, TAIZHOU, ZHEJIANG, CHINA), відповідачу подана митна декларація №26UA209200007052U6 із заявленням митної вартості товару № 1 автомобіля марки ZEEKR, модель Х, на рівні 20530,76 доларів США за автомобіль та товару № 2 автомобіля марки ZEEKR, модель 007, на рівні 24670,11 доларів США за автомобіль із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

23.04.2026 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000645/2, за яким митна вартість товару № 1 автомобіля марки ZEEKR, модель Х, скоригована в сторону збільшення до 31300,00 доларів США за автомобіль, та товару № 2 автомобіля марки ZEEKR, модель 007, скоригована в сторону збільшення до 38000,00 доларів США за автомобіль, у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного методу код «6».

23.04.2025 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 26UA209200007338U3, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) суми митних платежів, а саме ПДВ на 211337,30 грн.

20.04.2026 для митного оформлення в режимі імпорт товару «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, оснащений електричним двигуном (одним чи декілька), що був у використанні, марки ZEEKR, модель Х, номер кузова (VIN) L6T77HCEXRF056300, ємність батареї 66,25 кВт/г, 2024 року виготовлення, виробник - ZHEJIANG GEELY AUTOMOBILE CO., LTD», торговельна марка: ZEEKR, країна виробництва: CN, що надійшов з Китайської Народної Республіки, за контрактом від 12.02.2025 № ED-4-25 з продавцем TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD (NO. 104, YINGBING AVENUE, LUQIAO DI STRICT, TAIZHOU, ZHEJIANG, CHINA), відповідачу подана митна декларація №26UA209200006919U3 із заявленням митної вартості товару на рівні 20771,63 доларів США за автомобіль із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

23.04.2026 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000647/2, за яким митна вартість автомобіля марки ZEEKR, модель Х, скоригована в сторону збільшення до 31300,00 доларів США за автомобіль, у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного методу код « 6».

24.04.2025 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 26UA209200007332U9, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) суми митних платежів, а саме ПДВ на 92409,15 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МК України.

Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ст. 374 МК України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 МК України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 21.04.2026 №UA209000/2026/000636/2, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 21.04.2026 №UA209000/2026/000636/2 відповідач зазначив, що поставка оцінюваної партії товару здійснюється на підставі Контракту купівлі-продажу №ED-4-25 від 12.02.2025, укладений між ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» та Компанією «TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD». Пунктом 4.1. передбачено, що оплата кожної партії товару проводиться замовником в доларах банківським переказом (SWIFT) одноразово або частинами на наступних умовах на основі проформ-інвойсів: 30%- передоплата після отримання проформи-інвойса; 70% доплата перед відвантаженням товару. Разом з тим до митного оформлення декларантом надано квитанцію на оплату авто №85 від 23.12.2025 на суму 59 820 доларів США, де в призначенні платежу вказано інвойс з номером ZB20251222UA. Додатково, після запиту митниці на додаткові документи згідно із ст. 53 МКУ, декларантом надано проформу-інвойс №ZB20251222UA від 22.12.2025 на загальну суму 399 400 доларів США, де зазначено наступні умови оплати: 15%- сплачується як авансовий платіж, 85%- оплачується до доставки товару. Таким чином, умови оплати у проформі-інвойсі суперечать умовам оплати в контракті. Слід врахувати наступне: у квитанції про оплату №85 від 23.12.2025 сума оплати не становить 15% від загальної суми, зазначеної у проформі-інвойсі, а документ, який би підтверджував оплату до доставки товару, відсутній.

Як встановлено судом, рахунок-проформа № ZB20251222UA від 22.12.2025 виставлений продавцем на загальну суму 399400 доларів США за 28 транспортних засобів. Станом на день подання позовної заяви на адресу позивача надійшло 10 транспортних засобів за інвойсами № ZB20260115UA від 15.01.2026, № ZB20260116UA від 16.01.2026 та № ZB20260310UA від 10.03.2026, загальною вартістю 171360 доларів США. Позивачем банківськими переказами було здійснено оплату частинами у відповідності до кількості відвантажених транспортних засобів, зокрема сплачено 59820 доларів США, 66000 доларів США, 79656 доларів США та 28438 доларів США, загальною сумою 233914 доларів США, що фактично підтверджує 15 % передплати по загальній сумі рахунку-фактури та повна оплата вже фактично відвантажених 10 транспортних засобів. У Swift №JBKLPCNB0098L9 від 23.12.2025, Swift № JBKLQ1GB009WCM від 16.01.2026, Swift № JBKLQ25B00AL4K від 05.02.2026, Swift № JBKLQ3QB00CAJ8 від 26.03.2026 зазначені реквізити того ж контракту (№ ED-4-25від 12.02.2025), що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та встановити зв`язок між платежами та оцінюваною партією товару. Судом враховано, що інформаційним листом 117/16 від 13.04.2026 Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів, членом якої є позивач, надано інформацію, що вартість автомобіля Zeekr X, кузов № НОМЕР_1 становить 18400 доларів США та автомобіля ZEEKR 007 кузов № НОМЕР_2 становить 22500 доларів США. Крім того, судом взято до уваги, що позивачем для проведення митного оформлення був наданий лист - підтвердження компанії-продавця TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD від 17.04.2026 щодо умов оплати та відвантаження товару, зі змісту якого слідує, що компанією TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD погоджено спеціальні умови оплати та відвантаження 28 автомобілів для ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» згідно проформи-інвойсу № ZB20251222UA від 22.12.2025.

Таким чином, оплата за товар була здійснена до його митного оформлення, що повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами контракту.

Крім того, суд звертає увагу, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів предметом дослідження є відомості щодо ціни товару та складових митної вартості. Натомість умови, порядок та строки проведення розрахунків між сторонами зовнішньоекономічного договору не впливають на числові значення митної вартості товару та не є її складовими.

У зв`язку з наведеним відомості щодо умов та строків оплати товару самі по собі не можуть бути визначальними під час перевірки правильності заявленої митної вартості. Відтак будь-які можливі розбіжності у таких відомостях не можуть свідчити про недостовірність даних щодо митної вартості товару та не є належною підставою для виникнення сумнівів у правильності її визначення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, у якій зазначено, що умови та строки оплати товару не стосуються безпосередньо ціни товару, а тому не можуть бути підставою для висновків про недостовірність заявленої митної вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені митним органом зауваження щодо порядку та строків здійснення оплати не можуть розцінюватися як належна та достатня підстава для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваної партії товару декларантом надано довідки від 09.04.2026 №74 та №77, видані ТзОВ «Бєлко Логістікс». Однак, у гр.16 та 23 СМР №300326-15 від 30.03.2026 наявні відтиски печатки ПП «Лео Гарант Транс», так же інформація про те, що перевезення оцінюваної партії товару здійснювало ПП «Лео Гарант Транс», внесена до баз даних митниці під час перетину кордону. Однак, декларантом до митного оформлення не надано договору, на підставі якого здійснювалось перевезення оцінюваного товару, що повинен містити істотні умови, зокрема: вид послуги; права, обов`язки сторін; розмір плати експедитора; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу тощо. При цьому, довідки ТзОВ «Бєлко Логістікс» про транспортні витрати від 09.04.2026 №74 та №77 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують вартість витрат на транспортування, оскільки згідно з положеннями ст. 9 Закону №1054 підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До таких документів можуть належати рахунки-фактури, акти виконаних робіт, банківські та платіжні документи, а також інші документи, які дають можливість встановити розмір транспортних витрат та їх належність до конкретної поставки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що оскільки Митний кодекс України не визначає виключного переліку доказів, якими мають підтверджуватися витрати на перевезення товарів, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження транспортних витрат декларантом було подано, зокрема: автотранспортна накладна CMR № 300326-15 від 30.03.2026, довідка щодо вартості транспортних витрат до кордону з Україною № 74 від 09.04.2026, довідка щодо вартості транспортних витрат до кордону з Україною №77 від 09.04.2026.

Між тим, додатково подано позивачем до позовної заяви договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BEL0000021 від 06.02.2024, договір перевезення вантажу № 20/06/24 від 20.06.2024, укладений між ТОВ «Бєлко-Логістікс» та ПП «Лєо Гарант Транс», копії рахунків №BEL05628 від 16.03.2026, №BEL05628-1 від 09.04.2026, №BEL06613 від 16.03.2026, №BEL06613-1 від 09.04.2026 та копії платіжних інструкцій № 1138 від 17.03.2026, № 1137 від 17.03.2026 про оплату зазначених рахунків за надані послуги про транспортному перевезенню автомобілів з Китаю до митної території України.

Вартість транспортних витрат, а саме: на міжнародне перевезення (фрахт), локальні витрати, автомобільне перевезення автомобіля на автовозі за маршрутом Гданьск (Польша) до кордону України пункт пропуску Шегині-Медика, сума страхового платежу, зазначені у довідках № 74 та 77 від 09.04.2026, повністю відповідають сумам, визначеним у рахунках №BEL05628 від 16.03.2026, №BEL05628-1 від 09.04.2026, №BEL06613 від 16.03.2026, №BEL06613-1 від 09.04.2026, а також кореспондується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Відомості щодо маршруту перевезення, транспортного засобу, перевізника та вартості послуг є послідовними, взаємоузгодженими та дають можливість безперешкодно ідентифікувати відповідну господарську операцію.

За таких обставин суд доходить висновку, що декларантом було подано достатній та належний комплект документів для підтвердження транспортних витрат відповідно до вимог митного законодавства та наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012. Подані документи у своїй сукупності підтверджують як факт здійснення перевезення, так і розмір витрат, понесених у зв`язку з доставкою оцінюваного товару.

Крім того, в оскарженому рішенні відповідач щодо експортної декларації №223120260000519501 від 03.02.2026, наданої на вимогу, зазначив, що у графі номер коносаменту міститься посилання на коносамент з номером 265046899А, який відмінний від номеру коносамента додатково надісланого, а саме - №HFS6415741 від 05.02.2026. Також експортна містить інформацію про контейнери з наступними номерами: MR7005BEV12 та MR7005BEV05, а в коносаменті №HFS6415741 від 05.02.2026 зазначено контейнер з номером MSKU1954950.

Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.

Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації різних номерів коносаментів та контейнерів, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації різних номерів коносаментів та контейнерів впливає на числові значення складових митної вартості.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: в коносаменті №HFS6415741 від 05.02.2026 відбиток печатки та підпис у нижній частині документа мають ознаки накладення шляхом електронного редагування, оскільки виглядають окремо вставленими графічними елементами: контури є неприродно чіткими, відсутнє природне накладання та фон документа, а якість і контрастність відрізняються від інших реквізитів документа.

Суд висновує про те, що коносамент у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у коносаменті, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаних у коносаменті, митним органом не виявлено, як наслідок вказане не може бути підставою для коригування митної вартості.

Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 23.04.2026 №UA209000/2026/000645/2, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 23.04.2026 №UA209000/2026/000645/2 відповідач зазначив, що поставка оцінюваної партії товару здійснюється на підставі контракту купівлі-продажу №ED-4-25 від 12.02.2025, укладений між ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» та Компанією «TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD». Пунктом 4.1. передбачено, що оплата кожної партії товару проводиться замовником в доларах банківським переказом (SWIFT) одноразово або частинами на наступних умовах на основі проформ-інвойсів: 30%- передоплата після отримання проформи-інвойса; 70% доплата перед відвантаженням товару. Разом з тим до митного оформлення декларантом надано квитанцію на оплату авто від 16.01.2026 на суму 66000 доларів США, де в призначенні платежу вказано інвойс з номером ZB20251222UA. Разом з тим, в поданому до митного контролю документів №ZB20251222UA від 22.12.2025 на загальну суму 399 400 доларів США, де зазначено наступні умови оплати: 15%- сплачується як авансовий платіж, 85%- оплачується до доставки товару. Таким чином, умови оплати у проформі-інвойсі суперечать умовам оплати в контракті. Слід врахувати наступне: у квитанції про оплату від 16.01.2026 сума оплати не становить 15% від загальної суми, зазначеної у проформі-інвойсі, а документ, який би підтверджував оплату до доставки товару, відсутній.

Як встановлено судом, рахунок-проформа № ZB20251222UA від 22.12.2025 виставлений продавцем на загальну суму 399400 доларів США за 28 транспортних засобів. Станом на день подання позовної заяви на адресу позивача надійшло 10 транспортних засобів за інвойсами № ZB20260115UA від 15.01.2026, № ZB20260116UA від 16.01.2026 та № ZB20260310UA від 10.03.2026, загальною вартістю 171360 доларів США. Позивачем банківськими переказами було здійснено оплату частинами у відповідності до кількості відвантажених транспортних засобів, зокрема сплачено 59820 доларів США, 66000 доларів США, 79656 доларів США та 28438 доларів США, загальною сумою 233914 доларів США, що фактично підтверджує 15 % передплати по загальній сумі рахунку-фактури та повна оплата вже фактично відвантажених 10 транспортних засобів. У Swift №JBKLPCNB0098L9 від 23.12.2025, Swift № JBKLQ1GB009WCM від 16.01.2026, Swift № JBKLQ25B00AL4K від 05.02.2026, Swift № JBKLQ3QB00CAJ8 від 26.03.2026 зазначені реквізити того ж контракту (№ ED-4-25від 12.02.2025), що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та встановити зв`язок між платежами та оцінюваною партією товару. Судом враховано, що інформаційним листом 152/26 від 20.04.2026 Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів, членом якої є позивач, надано інформацію, що вартість автомобіля ZEEKR X, кузов № НОМЕР_3 становить 18400 доларів США, автомобіля ZEEKR 007, кузов № НОМЕР_4 становить 22300 доларів США. Крім того, судом взято до уваги, що позивачем для проведення митного оформлення був наданий лист - підтвердження компанії-продавця TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD від 17.04.2026 щодо умов оплати та відвантаження товару, зі змісту якого слідує, що компанією TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD погоджено спеціальні умови оплати та відвантаження 28 автомобілів для ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» згідно проформи-інвойсу № ZB20251222UA від 22.12.2025.

Таким чином, оплата за товар була здійснена до його митного оформлення, що повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами контракту.

Крім того, суд звертає увагу, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів предметом дослідження є відомості щодо ціни товару та складових митної вартості. Натомість умови, порядок та строки проведення розрахунків між сторонами зовнішньоекономічного договору не впливають на числові значення митної вартості товару та не є її складовими.

У зв`язку з наведеним відомості щодо умов та строків оплати товару самі по собі не можуть бути визначальними під час перевірки правильності заявленої митної вартості. Відтак будь-які можливі розбіжності у таких відомостях не можуть свідчити про недостовірність даних щодо митної вартості товару та не є належною підставою для виникнення сумнівів у правильності її визначення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, у якій зазначено, що умови та строки оплати товару не стосуються безпосередньо ціни товару, а тому не можуть бути підставою для висновків про недостовірність заявленої митної вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені митним органом зауваження щодо порядку та строків здійснення оплати не можуть розцінюватися як належна та достатня підстава для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваної партії товару декларантом надано довідки від 16.04.2026 №82 та №83, видані ТзОВ «Бєлко Логістікс». Однак, у гр.16 та 23 СМР №130426-11 від 30.03.2026 наявні відтиски печатки PE DEMCHUK V.E, так же інформація про те, що перевезення оцінюваної партії товару здійснювало PE DEMCHUK V.E, внесена до баз даних митниці під час перетину кордону. Однак, декларантом до митного оформлення не надано договору, на підставі якого здійснювалось перевезення оцінюваного товару, що повинен містити істотні умови, зокрема: вид послуги; права, обов`язки сторін; розмір плати експедитора; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу тощо. При цьому, довідки ТзОВ «Бєлко Логістікс» про транспортні витрати від 16.04.2026 №82 та №83 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують вартість витрат на транспортування, оскільки згідно з положеннями ст. 9 Закону №1054 підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До таких документів можуть належати рахунки-фактури, акти виконаних робіт, банківські та платіжні документи, а також інші документи, які дають можливість встановити розмір транспортних витрат та їх належність до конкретної поставки. Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що оскільки Митний кодекс України не визначає виключного переліку доказів, якими мають підтверджуватися витрати на перевезення товарів, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження транспортних витрат декларантом було подано, зокрема: автотранспортна накладна CMR № 130426-11 від 15.04.2026, довідка щодо вартості транспортних витрат до кордону з Україною № 82 від 16.04.2026, довідка щодо вартості транспортних витрат до кордону з Україною №83 від 16.04.2026.

Між тим, додатково подано позивачем до позовної заяви договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BEL0000021 від 06.02.2024, договір про надання послуг з організації перевезення № 8 від 08.11.2013, укладений між ТзОВ «Бєлко-Логістікс» та ФОП ОСОБА_1 , копії рахунків №BEL07450 від 16.03.2026, № BEL07450 -1 від 16.04.2026, № BEL07451 від 16.03.2026, № BEL07451 -1 від 16.04.2026 та копії платіжних інструкцій № 1138 від 17.03.2026, № 1137 від 17.03.2026 про оплату зазначених рахунків за надані послуги про транспортному перевезенню автомобілів з Китаю до митної території України.

Вартість транспортних витрат, а саме: на міжнародне перевезення (фрахт), локальні витрати, автомобільне перевезення автомобіля на автовозі за маршрутом Гданьск (Польша) до кордону України пункт пропуску Шегині-Медика, сума страхового платежу, зазначені у довідках № 82 та 83 від 16.04.2026, повністю відповідають сумам, визначеним у рахунках №BEL07450 від 16.03.2026, № BEL07450 -1 від 16.04.2026, № BEL07451 від 16.03.2026, № BEL07451 -1 від 16.04.2026, а також кореспондується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Відомості щодо маршруту перевезення, транспортного засобу, перевізника та вартості послуг є послідовними, взаємоузгодженими та дають можливість безперешкодно ідентифікувати відповідну господарську операцію.

За таких обставин суд доходить висновку, що декларантом було подано достатній та належний комплект документів для підтвердження транспортних витрат відповідно до вимог митного законодавства та наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012. Подані документи у своїй сукупності підтверджують як факт здійснення перевезення, так і розмір витрат, понесених у зв`язку з доставкою оцінюваного товару.

Крім того, в оскарженому рішенні відповідач щодо експортної декларації №223120260000639806 від 09.02.2026, наданої на вимогу, зазначив, що у графі номер коносаменту міститься посилання на поданий до митного контролю коносамент з номером HFS6415752 від 12.02.2026, в якому відбиток печатки та підпис у нижній частині документа мають ознаки накладення шляхом електронного редагування, оскільки виглядають окремо вставленими графічними елементами: контури є неприродньо чіткими, відсутнє природне накладання та фон документа, а якість і контрастність відрізняються від інших реквізитів документа.

Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.

Суд висновує про те, що коносамент у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 МК України також не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у коносаменті, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаних у коносаменті, митним органом не виявлено, як наслідок вказане не може бути підставою для коригування митної вартості.

Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації номеру коносаменту, який на думку митниці виглядає неприродньо, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації номеру коносаменту, який на думку митниці виглядає неприродньо впливає на числові значення складових митної вартості.

Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 23.04.2026 №UA209000/2026/000647/2, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 23.04.2026 №UA209000/2026/000647/2 відповідач зазначив, що поставка оцінюваної партії товару здійснюється на підставі контракту купівлі-продажу №ED-4-25 від 12.02.2025, укладений між ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» та Компанією «TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD». Пунктом 4.1. передбачено, що оплата кожної партії товару проводиться замовником в доларах банківським переказом (SWIFT) одноразово або частинами на наступних умовах на основі проформ-інвойсів: 30%- передоплата після отримання проформи-інвойса; 70% доплата перед відвантаженням товару. Разом з тим до митного оформлення декларантом надано квитанції на оплату авто від 23.12.2025 на суму 59820 доларів США, від 16.01.2026 на суму 66000 доларів США, де в призначенні платежу вказано інвойс з номером ZB20251222UA, а до митного контролю поданий інвойс ZB20260310UA від 10.03.2026. Відповідно відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Разом з тим в квитанції на оплату від 05.02.2026 №88 у відповідній графі є посилання на контракт №ED-4-25, в якому п. 1.2 передбачено, що кількість, асортимент та ціни на товар узгоджуються сторонами згідно з заявками Замовника окремо в інвойсі, який є невід`ємною частиною даного Контракту. Оскільки відсутнє посилання на інвойс неможливо встановити згідно чого здійснювався даний платіж.

Як встановлено судом, рахунок-проформа № ZB20251222UA від 22.12.2025 виставлений продавцем на загальну суму 399400 доларів США за 28 транспортних засобів. Станом на день подання позовної заяви на адресу позивача надійшло 10 транспортних засобів за інвойсами № ZB20260115UA від 15.01.2026, № ZB20260116UA від 16.01.2026 та № ZB20260310UA від 10.03.2026, загальною вартістю 171360 доларів США. Позивачем банківськими переказами було здійснено оплату частинами у відповідності до кількості відвантажених транспортних засобів, зокрема сплачено 59820 доларів США, 66000 доларів США, 79656 доларів США та 28438 доларів США, загальною сумою 233914 доларів США, що фактично підтверджує 15 % передплати по загальній сумі рахунку-фактури та повна оплата вже фактично відвантажених 10 транспортних засобів. У Swift №JBKLPCNB0098L9 від 23.12.2025, Swift № JBKLQ1GB009WCM від 16.01.2026, Swift № JBKLQ25B00AL4K від 05.02.2026, Swift № JBKLQ3QB00CAJ8 від 26.03.2026 зазначені реквізити того ж контракту (№ ED-4-25від 12.02.2025), що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та встановити зв`язок між платежами та оцінюваною партією товару. Судом враховано, що інформаційним листом 154/26 від 20.04.2026 Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів, членом якої є позивач, надано інформацію, що вартість автомобіля ZEEKR X, кузов № НОМЕР_5 становить 18400 доларів США. Крім того, судом взято до уваги, що позивачем для проведення митного оформлення був наданий лист - підтвердження компанії-продавця TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD від 17.04.2026 щодо умов оплати та відвантаження товару, зі змісту якого слідує, що компанією TAIZHOU ZHONGBANG TECHNOLOGY CO., LTD погоджено спеціальні умови оплати та відвантаження 28 автомобілів для ФГ «НІКА АГРО КРЕАТИВ» згідно проформи-інвойсу № ZB20251222UA від 22.12.2025.

Таким чином, оплата за товар була здійснена до його митного оформлення, що повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами контракту.

Крім того, суд звертає увагу, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів предметом дослідження є відомості щодо ціни товару та складових митної вартості. Натомість умови, порядок та строки проведення розрахунків між сторонами зовнішньоекономічного договору не впливають на числові значення митної вартості товару та не є її складовими.

У зв`язку з наведеним відомості щодо умов та строків оплати товару самі по собі не можуть бути визначальними під час перевірки правильності заявленої митної вартості. Відтак будь-які можливі розбіжності у таких відомостях не можуть свідчити про недостовірність даних щодо митної вартості товару та не є належною підставою для виникнення сумнівів у правильності її визначення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, у якій зазначено, що умови та строки оплати товару не стосуються безпосередньо ціни товару, а тому не можуть бути підставою для висновків про недостовірність заявленої митної вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені митним органом зауваження щодо порядку та строків здійснення оплати не можуть розцінюватися як належна та достатня підстава для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваної партії товару декларантом надано довідку від 16.04.2026 №81 видану ТзОВ «Бєлко Логістікс». Однак, у гр.16 та 23 СМR №150426-11 від 16.04.2026 наявні відтиски печатки PE «LEO GARANT TRANS», так же інформація про те, що перевезення оцінюваної партії товару здійснювало LEO GARANT TRANS, внесена до баз даних митниці під час перетину кордону. Також заявлена вартість фрахту 55844,34 грн., але до митно контролю жодні документи які підтверджують вартість перевезення морським шляхом не подавалися. Однак, декларантом до митного оформлення не надано договору, на підставі якого здійснювалось перевезення оцінюваного товару, що повинен містити істотні умовами, зокрема: вид послуги; права, обов`язки сторін; розмір плати експедитора; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу тощо. При цьому, довідки ТзОВ «Бєлко Логістікс» про транспортні витрати від 16.04.2026 №82 та №83 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують вартість витрат на транспортування, оскільки згідно з положеннями ст. 9 Закону №1054 підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До таких документів можуть належати рахунки-фактури, акти виконаних робіт, банківські та платіжні документи, а також інші документи, які дають можливість встановити розмір транспортних витрат та їх належність до конкретної поставки. Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що оскільки Митний кодекс України не визначає виключного переліку доказів, якими мають підтверджуватися витрати на перевезення товарів, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, для підтвердження транспортних витрат декларантом було подано, зокрема: автотранспортна накладна CMR № 150426-11 від 16.04.2026, довідка щодо вартості транспортних витрат до кордону з Україною № 81 від 16.04.2026.

Між тим, додатково подано позивачем до позовної заяви договір про надання транспортно-експедиційних послуг №BEL0000021 від 06.02.2024, договір перевезення вантажу № 20/06/24 від 20.06.2024, укладений між ТзОВ «Бєлко-Логістікс» та ПП «Лєо Гарант Транс», копії рахунків №BEL07498 від 16.03.2026, № BEL07498-1 від 16.04.2026 та копії платіжних інструкцій № 1138 від 17.03.2026, №1137 від 17.03.2026 про оплату зазначених рахунків за надані послуги про транспортному перевезенню автомобілів з Китаю до митної території України.

Вартість транспортних витрат, а саме: на міжнародне перевезення (фрахт) в сумі 55844,36 грн., локальні витрати, автомобільне перевезення автомобіля на автовозі за маршрутом Гданьск (Польша) до кордону України, пункт пропуску Шегині-Медика, сума страхового платежу, зазначені у довідці № 81 від 16.04.2026, повністю відповідають сумам, визначеним у рахунках №BEL07498 від 16.03.2026, №BEL07498-1 від 16.04.2026, а також кореспондується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Відомості щодо маршруту перевезення, транспортного засобу, перевізника та вартості послуг є послідовними, взаємоузгодженими та дають можливість безперешкодно ідентифікувати відповідну господарську операцію.

За таких обставин суд доходить висновку, що декларантом було подано достатній та належний комплект документів для підтвердження транспортних витрат відповідно до вимог митного законодавства та наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012. Подані документи у своїй сукупності підтверджують як факт здійснення перевезення, так і розмір витрат, понесених у зв`язку з доставкою оцінюваного товару.

Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості від 21.04.2026 №UA209000/2026/000636/2, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД №25UA100390716533U8 від 08.09.2025, де митна вартість становить 31300 доларів США за автомобіль, товару № 2 слугувала МД № 25UA500080013311U5 від 02.12.2025, де митна вартість становить 38000 доларів США за автомобіль. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890 та від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зауважує, що у митних деклараціях №25UA100390716533U8 від 08.09.2025 та МД № 25UA500080013311U5 від 02.12.2025, які взяті митним органом за джерело для коригування, автомобілі оформлені декларантом самостійно за резервним методом митної вартості (код « 6»), із застосуванням преференції щодо звільнення від сплати податку на додану вартість (код преференції 181), яка діяла до 01.01.2026 на підставі п. 64 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зазначене дає підстави вважати, що митна вартість 31300 та 38000 доларів США за автомобіль не була підтверджена документами щодо вартості товару у країні відправлення, а узгоджена декларантом за резервним методом за обставин, коли таке узгодження не впливало на майнові інтереси імпортера через звільнення від оподаткування податком на додану вартість. Така митна вартість, погоджена за резервним методом без документального підтвердження вартості товару, не може бути беззаперечною підставою для коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товарів з використанням МД №25UA100390716533U8 від 08.09.2025 та МД № 25UA500080013311U5 від 02.12.2025.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості від 23.04.2026 №UA209000/2026/000645/2, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД №25UA100390716533U8 від 08.09.2025, де митна вартість становить 31300 доларів США за автомобіль, товару № 2 слугувала МД № 25UA500080013311U5 від 02.12.2025, де митна вартість становить 38000 доларів США за автомобіль. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890 та від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зауважує, що у митних деклараціях №25UA100390716533U8 від 08.09.2025 та МД № 25UA500080013311U5 від 02.12.2025, які взяті митним органом за джерело для коригування, автомобілі оформлені декларантом самостійно за резервним методом митної вартості (код « 6»), із застосуванням преференції щодо звільнення від сплати податку на додану вартість (код преференції 181), яка діяла до 01.01.2026 на підставі п.64 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зазначене дає підстави вважати, що митна вартість 31300 та 38000 доларів США за автомобіль не була підтверджена документами щодо вартості товару у країні відправлення, а узгоджена декларантом за резервним методом за обставин, коли таке узгодження не впливало на майнові інтереси імпортера через звільнення від оподаткування податком на додану вартість. Така митна вартість, погоджена за резервним методом без документального підтвердження вартості товару, не може бути беззаперечною підставою для коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товарів з використанням МД №25UA100390716533U8 від 08.09.2025 та МД № 25UA500080013311U5 від 02.12.2025.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості від 23.04.2026 №UA209000/2026/000647/2, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA100390716533U8 від 08.09.2025, де митна вартість становить 31300 доларів США за автомобіль. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалися.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890 та від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зауважує, що у митній декларації №25UA100390716533U8 від 08.09.2025, яка взята митним органом за джерело для коригування, автомобілі оформлені декларантом самостійно за резервним методом митної вартості (код « 6»), із застосуванням преференції щодо звільнення від сплати податку на додану вартість (код преференції 181), яка діяла до 01.01.2026 на підставі п.64 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Зазначене дає підстави вважати, що митна вартість 31300 доларів США за автомобіль не була підтверджена документами щодо вартості товару у країні відправлення, а узгоджена декларантом за резервним методом за обставин, коли таке узгодження не впливало на майнові інтереси імпортера через звільнення від оподаткування податком на додану вартість. Така митна вартість, погоджена за резервним методом без документального підтвердження вартості товару, не може бути беззаперечною підставою для коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД №25UA100390716533U8 від 08.09.2025.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржених рішень є підставними та підлягають задоволенню.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою.

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.04.2026 №UA209200/2026/000235, від 23.04.2026 №UA209200/2026/000239 та від 23.04.2026 №UA209200/2026/000238, прийняті Львівською митницею.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21.04.2026 №UA209000/2026/000636/2, від 23.04.2026 №UA209000/2026/000645/2 та від 23.04.2026 №UA209000/2026/000647/2, прийняті Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь фермерського господарства «НІКА АГРО КРЕАТИВ» (03195, м Київ, вул. Рудницького Степана, будинок 6-д, офіс 43/1; код ЄДРПОУ 41627145) судовий збір у розмірі 14167 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят сім) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.