Постановление суда № 139981173, 23.09.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1065/25

Провадження № 2-др/485/11/26

УХВАЛА

іменем України

23 вересня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чапали Юрія Олександровича про компенсацію здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №485/1065/25 (провадження № 2/485/663/26) за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

16 вересня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чапала Ю.О. звернувся до суду з заявою про стягнення з Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на користь відповідача ОСОБА_1 в рахунок компенсації здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №485/1065/25 (провадження № 2/485/663/26) за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, а також витрати відповідача на сплату судового збору у розмірі 532,48 грн та сервісного збору 9,58 грн за подання заяви від 12 травня 2026 року про перегляд заочного рішення.

Заява обґрунтована тим, що 15 вересня 2026 року Снігурівським районним судом Миколаївської області у справі №485/1065/25 (провадження № 2/485/663/26) за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості постановлено ухвалу, якою позовну заяву Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" залишено без розгляду. Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв"язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У відзиві на позов представник відповідача повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв"язку із розглядом справи становить 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до акта передавання-прийняття послуг від 16 вересня 2026 року за договором про надання правничої допомоги № 2605.04е від 12 травня 2026 року, загальний обсяг наданих відповідачу послуг становить 8,0 годин, а вартість однієї години роботи адвоката відповідно до погоджених сторонами умов становить 2000,00 грн. Таким чином, загальна вартість наданих послуг з професійної правничої допомоги становить 16000,00 грн. При цьому, в акті передавання-прийняття послуг від 16 вересня 2026 року сторонами погоджено строк оплати наданих послуг протягом 30 днів після набуття чинності ухвалою від 15 вересня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, у межах даної справи відповідачем понесено витрати зі сплати судового збору за подання заяви від 12 травня 2026 року про перегляд заочного рішення. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області задоволено заяву відповідача від 12 травня 2026 року про перегляд заочного рішення, заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення є судовими витратами у розумінні статті 133 ЦПК України та безпосередньо пов"язані з розглядом цієї справи. Оскільки за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення спір по суті вирішений не був, питання остаточного розподілу судових витрат об"єктивно підлягало вирішенню після завершення розгляду справи та постановлення остаточного судового рішення. За результатами подальшого розгляду справи ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" залишено без розгляду. Залишення позовної заяви без розгляду відбулося, зокрема у зв"язку з повторною неявкою позивача в судові засідання та невиконанням ним вимог суду щодо надання витребуваних доказів. Понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення безпосередньо пов"язані з розглядом даної цивільної справи та виникли у зв"язку з необхідністю захисту відповідачем своїх прав та інтересів у суді.

У судове засідання, сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, не з`явилися.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чапала Ю.О. подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника за наявними у справі доказами, зазначив про підтримання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Від позивача Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

У провадженні Снігурівського районного суду Миколаївської області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково.

В подальшому ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишено без розгляду на підставі п.3,9 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Як виснував суд, представник позивача, явка якого визнавалася судом обов"язковою, повторно не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання, заяв або клопотань про причини неявки суду не подавав, вимоги ухвали суду про надання витребуваних доказів не виконав, про причини неможливості їх подання суду не повідомив.

Питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішувалося, оскільки доказів понесення стороною відповідача витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містили.

16 вересня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чапала Ю.О. звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача в рахунок компенсації здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 16000,00 грн та витрат відповідача на сплату судового збору у розмірі 532,48 грн та сервісного збору 9,58 грн за подання заяви від 12 травня 2026 року про перегляд заочного рішення.

Судом встановлено, що представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чапала Ю.О. в порядку надання відповідачу професійної правничої допомоги приймав особисту участь у судових засіданнях на підставі договору № 2605.04е про надання правничої допомоги від 12 травня 2026 року.

Так, відповідачем про очікуваний розмір судових витрат у розмірі 15000,00 грн було зазначено у відзиві на позовну заяву.

До заяви про компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом справи долучено відповідні докази про надання правничої допомоги представником відповідача, саме як адвокатом, та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Так представник відповідача Чапала Ю.О. надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копію договору № 2605.04е про надання правничої допомоги від 12 травня 2026 року, копію додаткової угоди № 02 від 12 травня 2026 року до договору № 2605.04е від 12 травня 2026 року про надання правничої допомоги, копію додаткової угоди № 04 від 01 червня 2026 року до договору № 2605.04е від 12 травня 2026 року про надання правничої допомоги, акт передання-прийняття послуг від 16 вересня 2026 року за договором № 2605.04е від 12 травня 2026 року про надання правничої допомоги (згідно п. 3 акту сторони погодили строк оплати наданих за цим актом послуг протягом 30 днів після набуття чинності ухвали від 15 вересня 2026 року про залишення позовної заяви без розгляду Снігурівського районного суду Миколаївської області у справі № 485/1065/25 за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором), квитанцію № 4487-9328-5653-1823 від 12 травня 2026 року про сплату 532,48 грн судового збору та 9,58 грн сервісного збору (а.с. 199-211).

Відповідно до ч.3 ст.257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимогчастини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

А згідно частини 9 статті 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного суд відзначає, що у разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, залишено позов без розгляду), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 270 ЦПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 141 ЦПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Положення статей цивільно-процесуального законодавства України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 142 ЦПК України закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду.

Згідно з ч.5 ст. 142 ЦПК у разі залишення позову без розгляду, витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, у разі необґрунтованих дій позивача.

Отже, у випадку залишення позову без розгляду, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено законодавчо.

Водночас механізм реалізації права на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу), визначає умови, ст. 142 ЦПК України.

При застосуванні положень ст. 142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи витрат на професійну правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, від 23 грудня 2025 року у справі №750/14656/24, від 12 лютого 2026 року в справі № 404/6023/24, від 06 березня 2026 року в справі № 290/248/22.

При цьому «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.

Частинами 1, 2 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Водночас, суд відзначає, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом особи, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження з огляду на господарську юрисдикцію спору та відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Велика Палата вказала, що доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною 1 статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною 1 статті 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 44 ЦПК України.

У поданій заяві представник відповідача Чапала Ю.О. зазначив, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення виникли у зв"язку з необхідністю захисту відповідачем своїх прав та інтересів у суді.

Отже, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді.

Суд звертає увагу на те, що само по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, так як звернення до суду є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Представник відповідача у поданій заяві жодним чином не обґрунтував і не довів, у чому полягали саме необґрунтовані чи недобросовісні дії позивача під час ініціювання судового процесу або під час розгляду справи та обмежився лише загальним посиланням на положення ч. 8 ст. 141, ст. 133 ЦПК України та ухвалу суду від 15 вересня 2026 року, якою позов позивача залишено без розгляду.

Суд зазначає, що сам по собі факт залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача та невиконання процесуальних обов`язків автоматично не свідчить про те, що первинне звернення позивача до суду з позовом було безпідставним чи необґрунтованим у розумінні ст. 142 ЦПК України.

З огляду на викладене, оскільки стороною відповідача не виконано процесуальний обов`язок щодо доведення необґрунтованості дій позивача при зверненні до суду (як імперативна вимога ч. 5 ст. 142 ЦПК України), правові підстави для задоволення заяви про стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 141, 142, 260, 353, 354 ЦПК України,

постановив:

В заяві представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чапали Юрія Олександровича про компенсацію здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №485/1065/25 (провадження № 2/485/663/26) за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дата складення ухвали - 23 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Соловйов