Решение № 139968622, 22.09.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/574/26

Провадження № 2/604/476/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 484668-КС-002 про надання кредиту від 11.01.2024 у загальному розмірі 13 029,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 484668-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За твердженням позивача, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за вказаним Договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. В свою чергу відповідач належним чином не виконував умови укладеного договору, у зв`язку з чим за розрахунками позивача станом на 05.05.2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 13 029,22 грн, що складається з:

-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 3 000,00 грн;

-суми прострочених платежів по процентах - 9 579,22 грн;

-суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн;

-суми прострочених платежів за комісією - 450,00 грн.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором № 484668-КС-002 про надання кредиту від 11.01.2024 у загальному розмірі 13 029,22 грн та в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі № 604/574/26 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 14 липня 2026 року поновлено позивачу процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих для суду причин, про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення поштового відправлення за місцем реєстрації. До суду повернулась поштова кореспонденція, направлена на адресу ОСОБА_1 , з відміткою пошти про «відсутність адресата за зазначеною адресою».

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у судове засідання не з`явився, жодних доказів на спростування доводів позивача суду не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні та подання доказів не скористався.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на участь у судовому засіданні та подання доказів не скористався, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, не вбачається.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Судом встановлено, що 11 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір № 484668-КС-002 про надання кредиту в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

11.01.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір (оферту) № 484668-КС-002 про надання кредиту.

11.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5424, на номер телефону НОМЕР_2 , що зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного Договору № 484668-КС-002 від 11.01.2024 року. А також відомостями про зарахування коштів на карту.

Отже, між сторонами було укладено Договір № 484668-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Сторони визначили, що:

-стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована;

-знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15016667, фіксована;

-комісія за надання кредиту - 450,00 грн;

-строк дії Договору - до 27.06.2024 року;

-орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 7 800,00 грн;

-загальні витрати за кредитом - 4 800,00 грн;

-орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9 168,16%.

Підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

За умовами п. 3.2.2. Кредитного договору у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, унаслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, та до закінчення строку дії Договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та переказав 11.01.2024 відповідачу грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на номер платіжної картки № 4149-4990-4044-6534, вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід».

Згідно з Паспортом споживчого кредиту - Інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, відповідач ознайомився з інформацією про умови кредитування та вартістю кредиту, що стверджується підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 05.05.2026 року становить 13 029,22 грн, з яких:

-заборгованість по тілу кредиту - 3 000,00 грн;

-сума прострочених платежів по відсотках - 9 579,22 грн;

-заборгованість по комісії - 450,00 грн;

-заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 0,00 грн.

Отже, договір № 484668-КС-002 про надання кредиту є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору і волевиявлення учасників Договору було вільним.

Тобто ТОВ «Бізнес Позика» виконало зі своєї сторони умови Кредитного договору, відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував умови взятого на себе зобов`язання, не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитом. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, у матеріалах справи немає, а відповідач своїм правом на подання таких доказів не скористався.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховано проценти за користування кредитом за період з 11.01.2024 по 27.06.2024 у розмірі 9 579,22 грн, виходячи з такого розрахунку:

-за період з 11.01.2024 по 01.02.2024 (22 дні) за зниженою ставкою 1,15016667% на день: 3 000,00 ? 1,15016667% ? 22 = 759,22 грн;

-за період з 02.02.2024 по 27.06.2024 (147 днів) за стандартною ставкою 2% на день: 3 000,00 ? 2% ? 147 = 8 820,00 грн;

-всього: 759,22 + 8 820,00 = 9 579,22 грн.

Проте суд не може погодитися з таким розрахунком в частині застосування стандартної процентної ставки 2% на день за період з 23.04.2024 по 27.06.2024, оскільки відповідно до перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» з 23.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5% на день.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсоток на день. Разом з тим, п. 17 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено перехідний період:

-до 22 квітня 2024 року (перші 120 днів з дня набрання чинності Законом) - максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%;

-з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (з 121-го по 240-й день) - максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5%;

-з 21 серпня 2024 року і безстроково - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Таким чином, правильний розрахунок процентів за користування кредитом є таким:

-за період з 11.01.2024 по 01.02.2024 (22 дні) за зниженою ставкою 1,15016667% на день: 3 000,00 ? 1,15016667% ? 22 = 759,22 грн;

-за період з 02.02.2024 по 22.04.2024 (81 день) за стандартною ставкою 2% на день (в межах максимально дозволеної ставки 2,5%): 3 000,00 ? 2% ? 81 = 4 860,00 грн;

-за період з 23.04.2024 по 27.06.2024 (66 днів) за максимально дозволеною ставкою 1,5% на день: 3 000,00 ? 1,5% ? 66 = 2 970,00 грн.

Загальна сума процентів за користування кредитом становить: 759,22 + 4 860,00 + 2 970,00 = 8 589,22 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000,00 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 8 589,22 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 450,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 484668-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 450,00 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору про надання кредиту № 484668-КС-002 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 450,00 грн суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 450,00 грн.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 11 589,22 грн.

Обставин, які б свідчили про належне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 484668-КС-002 про надання кредиту від 11.01.2024, судом не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Бізнес Позика» не повернуті, а строк виконання зобов`язання, встановлений договором, закінчився 27.06.2024 року, ТОВ «Бізнес Позика» має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахованих процентів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь ТОВ «Бізнес Позика».

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору № 484668-КС-002 про надання кредиту від 11.01.2024, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» за договором № 484668-КС-002 про надання кредиту від 11.01.2024 заборгованості у розмірі 11 589,22 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 000,00 грн; заборгованість по відсотках - 8 589,22 грн.

В частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 450,00 грн слід відмовити.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 88,95% (11 589,22 грн / 13 029,22 грн ? 100% = 88,947895%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог:

2 662,40 грн ? 11 589,22 грн / 13 029,22 грн = 2 368,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 205, 207, 525, 526, 530, 625, 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 484668-КС-002 про надання кредиту від 11.01.2024 року у загальному розмірі 11 589,22 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 22 копійки), з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 000,00 (три тисячі гривень 00 копійок); заборгованість по відсотках - 8 589,22 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 22 копійки), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 368,15 (дві тисячі триста шістдесят вісім гривень 15 копійок), а всього стягнути 13 957,37 (тринадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 37 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 22 вересня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М.