Решение № 139952142, 22.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8389/26

Провадження №2/367/7586/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

В С Т А Н О В И В:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі позивач, Банк) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі № 367/8389/26; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, з огляду на малозначність справи (ціна позову 90716,17 грн не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.02.2024 між Банком та відповідачем шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг monobank за допомогою кваліфікованого електронного підпису в мобільному застосунку «monobank» укладено договір, за умовами якого відповідачу встановлено кредитний ліміт, а також визначено пільговий період користування кредитними коштами тривалістю до 62 календарних днів, з першого дня закінчення якого нараховується базова процентна ставка 3,1 % на місяць (37,2 % річних), а в разі прострочення виконання зобов`язань підвищена ставка 6,2 % на місяць (74,4 % річних). Порядок нарахування та погашення заборгованості, черговість погашення вимог, розмір неустойки (пені, штрафів) та відповідальність за статтею 625 Цивільного кодексу України визначені Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, розміщеними на офіційному сайті Банку.

Позивач зазначив, що відповідач розпочав користування кредитними коштами, проте зобов`язання за договором виконував неналежно, унаслідок чого станом на 18.05.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 90716,17 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 46430,29 грн, пені 10759,85 грн та заборгованості за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) 33526,03 грн. Позивач просив стягнути зазначену заборгованість та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3328,00 грн.

27.07.2026 відповідач через свого представника адвоката Котелевського К.В. подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на: 1) безпідставне завищення (капіталізацію/анатоцизм) тіла кредиту, оскільки погоджений кредитний ліміт становив 10000,00 грн, тоді як заявлене до стягнення тіло кредиту (46430,29 грн) у 4,6 раза перевищує цей ліміт, що, на переконання відповідача, є наслідком протиправного приєднання до основної суми боргу нарахованих відсотків і неустойки; 2) відсутність належного погодження підвищеної процентної ставки та порядку нарахування і погашення процентів, оскільки Умови обслуговування рахунків та Тарифи Банку відповідачем окремо не підписані, а Анкета-заява відповідного порядку не визначає; 3) поширення на спірні правовідносини мораторію, встановленого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, за яким на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України та від обов`язку сплати неустойки; 4) подвійне покладення на відповідача судового збору, оскільки Банк 10.06.2026 в односторонньому порядку зарахував суму судових витрат (3328,00 грн) до кредитної заборгованості за карткою, і одночасно просить стягнути таку саму суму судовим рішенням; 5) власний контррозрахунок, за яким після виключення пені, відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України та спірних відсотків і штрафів заборгованість відповідача відсутня. Відповідач також повідомила про понесені (та ті, що будуть понесені) витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12000,00 грн, докази яких мали бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

29.07.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, зокрема, що: Договір, а також Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, були самостійно підписані відповідачем кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується наявними в матеріалах справи формами підтвердження електронних документів із зазначенням результатів успішної перевірки електронного підпису, часу його накладення та відповідності відкритих ключів; правовідносини сторін не є подібними до тих, що були предметом розгляду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (яка стосувалася кредитного договору, укладеного у паперовій формі); а також що відповідно до змін, внесених Законом України № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредитодавцям дозволено нараховувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту.

30.07.2026 відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримала раніше викладені доводи в повному обсязі та додатково звернула увагу суду на суперечність у позиції позивача щодо розміру кредитного ліміту (10000,00 грн згідно з випискою та письмовими поясненнями до неї, наданими самим Банком, проти 100000,00 грн, як зазначено у відповіді на відзив, без надання будь-яких додаткових доказів на підтвердження останньої суми).

Дослідивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Щодо укладення договору та його електронної форми

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) та може вчинятися з використанням електронних засобів зв`язку. Частиною третьою статті 11, статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Судом установлено, що 27.02.2024 відповідач підписала кваліфікованим електронним підписом в мобільному застосунку «monobank» Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а також Умови і правила обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», що підтверджується наявними в матеріалах справи формами підтвердження електронних документів, у яких зафіксовано результат успішної перевірки електронного підпису, збіг відкритого ключа електронного підпису, яким підписано обидва документи (03ac6e66297eb2ab76fcecf74ef35bec36702c62bcc3bcc7010813ef09b5ccbb3b), чинність кваліфікованого сертифіката та цілісність підписаних даних. За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення відповідачем Договору про надання банківських послуг у належній (електронній) формі, а також факт особистого підписання відповідачем як Анкети-заяви, так і Умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб, а тому відхиляє довід відповідача про недоведеність факту укладення договору.

Суд звертає увагу, що наведені обставини відрізняють цю справу від правовідносин, які були предметом оцінки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, оскільки в тій справі йшлося про кредитний договір, укладений у паперовій формі, за якого відповідні умови кредитування не були окремо підписані позичальником, тоді як у цій справі Умови і правила обслуговування рахунків фізичних осіб, на яких Банк обґрунтовує порядок нарахування процентів, неустойки та відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України, підписані відповідачем окремим кваліфікованим електронним підписом, що підтверджено належними технічними доказами.

Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи письмових пояснень позивача до виписки про рух коштів по картковому рахунку (наданих самим Банком на обґрунтування позову) кредитний ліміт відповідача складав 10000,00 грн, а заборгованість у розмірі 90716,17 грн складається з повністю використаного кредитного ліміту (10000,00 грн) та суми «овердрафту» (80716,17 грн), який, за власним поясненням позивача, утворюється за рахунок спрямування Банком додаткових кредитних коштів на погашення нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі в разі недостатності власних коштів клієнта. Разом з тим, у відповіді на відзив позивач зазначив, що кредитний ліміт відповідача становив 100000,00 грн, не надавши на підтвердження цієї тези жодних додаткових доказів, що суперечить наданим самим позивачем письмовим поясненням до виписки та іншим долученим до позовної заяви документам.

З огляду на наведену внутрішню суперечність у поясненнях позивача щодо розміру погодженого кредитного ліміту, а також з огляду на визнаний самим позивачем механізм спрямування додаткових кредитних коштів на погашення нарахованих відсотків і неустойки (що призводить до зростання заявленого тіла кредиту за рахунок капіталізованих нарахувань), суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 81 Цивільного процесуального кодексу України, що заявлене тіло кредиту в розмірі 46430,29 грн повністю становить суму фактично наданих та неповернутих кредитних коштів, а не включає раніше капіталізовані нарахування відсотків і неустойки.

Водночас суд враховує, що погоджений кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн підтверджується одночасно і поясненнями самого позивача, і не спростований жодним доказом іншого змісту (за винятком нічим не підтвердженого твердження про ліміт 100000,00 грн, викладеного лише в процесуальному документі представника позивача).

За таких обставин, керуючись принципом доведеності та обґрунтованості позовних вимог, суд вважає встановленим та таким, що підлягає задоволенню, лише той розмір заборгованості за тілом кредиту, який підтверджується збіжними поясненнями обох сторін і жодною з них не заперечується, а саме у межах погодженого та фактично використаного кредитного ліміту в розмірі 10000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту в частині, що перевищує зазначену суму (тобто в розмірі 36430,29 грн), слід відмовити як недоведених.

Щодо пені, відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України та штрафних санкцій

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Воєнний стан на території України запроваджено Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та неодноразово продовжувався, його дія триває.

Позивач заперечив проти застосування наведеного мораторію, посилаючись на зміни, внесені до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX, за якими, на його думку, за договорами споживчого кредиту, укладеними з 24.01.2024 (до яких відноситься і спірний Договір від 27.02.2024), нарахування неустойки дозволяється.

Незалежно від вирішення зазначеної колізії законодавства, суд враховує, що заявлені до стягнення пеня (10759,85 грн) та відповідальність за статтею 625 Цивільного кодексу України (33526,03 грн) нараховані на розрахункову базу (тіло кредиту та проміжні залишки заборгованості), значна частина якої, як установлено вище, є недоведеною та включає раніше капіталізовані нарахування. Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує, що сукупний розмір заявлених пені та відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України (44285,88 грн) у 4,4 раза перевищує погоджений та документально підтверджений кредитний ліміт (10000,00 грн), нарахований на розрахункову базу, значна частина якої є недоведеною, а тому є явно непропорційним та не може бути покладений на відповідача в заявленому розмірі.

З огляду на викладене недоведеність повного розміру розрахункової бази нарахувань, непропорційність заявлених санкцій та наявність мораторію, встановленого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, застосовність якого до спірних правовідносин позивачем не спростована належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені (10759,85 грн) та заборгованості за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 Цивільного кодексу України (33526,03 грн) у повному обсязі.

Щодо судового збору

Суд звертає увагу на доводи відповідача про те, що 10.06.2026 Банк в односторонньому порядку здійснив за картковим рахунком відповідача операцію «Нарахування судових витрат» на суму 3328,00 грн, включивши її до кредитної заборгованості відповідача поза межами судового процесу. Судовий збір як судові витрати відшкодовуються виключно за правилами статей 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи, а не шляхом одностороннього нарахування кредитором на підставі договору. Оскільки зазначене одностороннє нарахування (10.06.2026) не охоплюється предметом цього позову (ціна позову визначена станом на 18.05.2026, тобто до вказаної дати) та не може підмінювати собою встановлений процесуальним законом порядок розподілу судових витрат, суд вирішує питання про судовий збір за загальними правилами статей 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України, водночас звертаючи увагу сторін на те, що одночасне стягнення судового збору за цим рішенням та залишення в силі одностороннього нарахування Банком тієї самої суми на кредитному рахунку відповідача може призвести до подвійного покладення на відповідача цього платежу.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 10000,00 грн з 90716,17 грн заявлених (що становить 11,03 % ціни позову), а позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову.

Суд визначає розмір судового збору, що підлягає стягненню, у сумі 366,86 грн (3328,00 грн ? 10000,00 грн / 90716,17 грн).

Щодо судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу

Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомила про понесені та ті, що будуть понесені, витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12000,00 грн, зазначивши, що докази на їх підтвердження будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Оскільки станом на дату ухвалення цього рішення докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходили, питання про розподіл цих витрат цим рішенням не вирішується та може бути вирішене судом додатково за клопотанням відповідача після подання відповідних доказів у порядку частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 133, 137, 141, 174, 178, 180, 187, 258, 259, 263265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 207, 509, 526, 551, 610, 611, 625, 626629, 638, 639, 1046, 10481050, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, статтями 9, 12, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352; місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг від 27.02.2024 у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» (у частині стягнення 80716,17 грн, з яких: тіло кредиту 36430,29 грн, пеня 10759,85 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 Цивільного кодексу України 33526,03 грн) відмовити.

4. Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір у розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн 86 коп.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Л.В. Мерзлий