Постановление суда № 139926228, 19.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7486/26

Провадження № 1-кс/461/5687/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС 2-ого відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22026140000000214 від 17.09.2026 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

19.09.2026 року до суду надійшло погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС 2-ого відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22026140000000214 від 17.09.2026 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий клопотання обґрунтовує наступним.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , як колишній військовослужбовець та знаючи про порядок придбання, зберігання, перевезення та використання вибухових пристроїв в силу проходження військової служби, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб з діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.09.2026, незаконно придбав, переносив та зберігав вибуховий пристрій без передбаченого законом дозволу.

17.09.2026 у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , при не встановлених на даний час обставинах, виник злочинний умисел на вчинення терористичного акту із застосуванням вказаного вибухового пристрою, шляхом здійснення його вибуху для створення небезпеки для життя та здоров`я людей, заподіяння майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків з метою порушення громадської безпеки, а також вчинення залякування населення.

Зокрема, в той же день, о 16.02 год. ОСОБА_4 , реалізуючи заздалегідь узгоджений із ОСОБА_7 злочинний умисел, спрямований на вчинення терористичного акту, перебуваючи в стані наркотичного та алкогольного сп`яніння, прибули транспортним засобом марки «Daewoo Lanos» зеленого кольору з д.н.з. НОМЕР_2 до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи при собі вибуховий пристрій, який зберігався за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було достовірно відомо про спосіб використання та властивості даного пристрою.

Тоді ж, прибувши до в`їзду на парковку ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у вказаному транспортному засобі, ОСОБА_7 , будучи водієм даного автомобіля, передав ОСОБА_4 вказаний вибуховий пристрій, після чого ОСОБА_4 , будучи пасажиром, відчинив праве бокове вікно та викинув вибуховий пристрій, який впав на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 біля виїзду з парковки.

При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що вибраний ним та ОСОБА_7 спосіб та місце застосування вибухового пристрою створить небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяння майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Згодом, 17.09.2026 близько 17.32 год. військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помітив на території вказаного територіального центру невідомий йому предмет та, з метою встановлення походження даного предмету, підійшов до нього та відштовхнув його, внаслідок чого відбувся вибух і ОСОБА_8 отримав чисельні тілесні ушкодження.

В подальшому вищевказана протиправна діяльність ОСОБА_4 була зупинена внаслідок затримання його 17.09.2026 правоохоронними органами в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

17.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зважаючи на особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суспільну небезпеку злочину та обставини його вчинення, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні з приводу клопотання зазначив, що клопотання необґрунтоване, підозра необґрунтована, можливо застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, підозрюваний ОСОБА_4 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, хворіє на відкриту форму туберкульозу, вдівець.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, позицію захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті

Встановлено, що слідчим відділом УСБУ у Львівській області за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026140000000214 від 17.09.2026 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

17.09.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

17.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

Поняття «обґрунтована підозра» визначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Аналогічна позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

При цьому мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання, на що Європейський суд з прав людини звертав увагу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства».

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- повідомленням начальника ГВ КР УСБУ у Львівській області від 17.09.2026 про кримінальне правопорушення, у якому зазначено про протиправну діяльність ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

- протоколом обшуку від 17.09.2026, під час якого вилучено мобільні телефони ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

- відомостями, отриманими з ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- матеріалами оперативного підрозділу за результатами виконання доручення слідчого;

- протоколом огляду відеокамер від 17.09.2026, на якому зафіксовано факт вчинення кримінального правопорушення;

Проаналізувавши та оцінивши досліджені матеріали, суд вважає, що вищеперелічені відомості у своїй сукупності є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, доведеності його вини, а також остаточна оцінка належності, допустимості та достатності доказів підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними відомостями у кримінальному провадженні.

Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення остаточного обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів

забезпечення кримінального провадження.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають остаточно оцінюватись слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих матеріалів таких же високих вимог, як при вирішенні питання про винуватість особи за результатами судового розгляду.

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу перевіряє наявність обґрунтованої підозри, однак не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема встановлювати винуватість особи та оцінювати докази з точки зору їх достатності для ухвалення обвинувального чи виправдувального вироку.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною настільки, щоб виправдати застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить до компетенції суду під час судового розгляду, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин доходить висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження достатніх підстав вважати ОСОБА_4 причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №11-132сап21 звернула увагу на відмінність відповідних стандартів доказування, які застосовуються на різних стадіях провадження.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи наявні матеріали щодо можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, суд вважає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра на даній стадії кримінального провадження є обґрунтованою.

Відтак, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри не спростовують встановленої на даній стадії кримінального провадження сукупності відомостей, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів та інших обставин.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови».

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, яке є особливо тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а отже, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, може вчинити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Попри ситуацію, пов`язану із введенням в Україні воєнного стану, а саме обмеження щодо перетину Державного кордону України, можливість незаконного залишення території України не може бути повністю виключена, що у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження враховується судом при оцінці вказаного ризику.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, зокрема не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, у випадку незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній, достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.

Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може спілкуватися з причетними до вчинення кримінального правопорушення особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності, а також може надавати таким особам допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків, експертів та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, виражається у тому, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на інших осіб, у тому числі осіб, невідомих на даній стадії органу досудового розслідування, яким відомі обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показань або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування в цілому.

У випадку незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою це може призвести до забезпечення конспірації злочинної діяльності шляхом надання порад та вказівок стосовно показань свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час досудове розслідування перебуває на початковій стадії, не встановлено усіх обставин вчинення кримінального правопорушення та всіх осіб, які можуть бути до нього причетними.

Враховуючи характер та обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, перебуваючи на волі, останній може вживати заходів, спрямованих на перешкоджання встановленню фактичних обставин кримінального правопорушення, узгоджувати свою поведінку з іншими причетними особами та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується характером та конкретними обставинами кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а саме застосуванням вибухового пристрою на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , що створило небезпеку для життя та здоров`я людей та внаслідок чого військовослужбовець ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження.

Вказані обставини у сукупності з іншими встановленими обставинами кримінального провадження дають достатні підстави вважати наявним ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Ураховуючи характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів та інших осіб у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію, майновий стан та інші обставини.

Слідчим суддею у кримінальному провадженні встановлено та враховано, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України; на даному етапі кримінального провадження наявні матеріали, які свідчать про обґрунтованість повідомленої йому підозри; підозрюваний, зі слів, раніше не судимий; має постійне місце проживання; є вдівцем; має на утриманні двох неповнолітніх дітей; стороною захисту зазначено про наявність у нього захворювання на відкриту форму туберкульозу.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність і передбачає, що нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж у випадках та відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» зазначено, що продовжуване тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи.

При цьому особлива тяжкість деяких злочинів та їх наслідки можуть враховуватися судом разом з іншими конкретними обставинами при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі «Чанєв проти України» звертав увагу на те, що позбавлення особи свободи має відповідати вимогам ст. 5 Конвенції, а національні суди при вирішенні питання щодо тримання особи під вартою повинні належним чином обґрунтовувати наявність правових та фактичних підстав для такого обмеження свободи особи.

Таким чином, при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, обґрунтованість повідомленої підозри, конкретні обставини кримінального провадження та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею враховано доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, є вдівцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також хворіє на відкриту форму туберкульозу.

Наведені обставини характеризують особу підозрюваного, свідчать про наявність у нього соціальних зв`язків та відповідно до вимог ст. 178 КПК України враховуються слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, вказані обставини самі по собі не спростовують обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, не нівелюють встановлених під час судового розгляду ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не свідчать про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_4 хворіє на відкриту форму туберкульозу, слідчий суддя зазначає, що стан здоров`я підозрюваного враховується судом відповідно до положень ст. 178 КПК України в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

Разом з тим, саме по собі посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_4 зазначеного захворювання не спростовує обґрунтованості повідомленої йому підозри, не усуває встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не є самостійною і безумовною підставою для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому необхідність отримання підозрюваним медичної допомоги та лікування має забезпечуватися відповідно до його фактичного стану здоров`я та медичних показань і сама по собі не свідчить про неможливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, двох неповнолітніх дітей та на те, що він є вдівцем, також не спростовують висновків суду щодо існування встановлених ризиків.

Зазначені обставини свідчать про наявність у підозрюваного певних соціальних зв`язків та враховані судом, однак, оцінені у сукупності з характером та конкретними обставинами інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, стадією досудового розслідування та встановленими ризиками, не є достатніми для висновку про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, наведені стороною захисту відомості про особу ОСОБА_4 , його сімейний стан, наявність утриманців, постійного місця проживання та стан здоров`я враховані слідчим суддею у сукупності з іншими обставинами, однак не спростовують обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає недостатніми для застосування такого запобіжного заходу, оскільки домашній арешт, враховуючи встановлені ризики, не зможе у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти можливості його переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування чи спотворення речей або документів, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, достатні підстави вважати наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтями 258-258-6 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, наявність вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд не вбачає підстав застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

За вказаних обставин ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, не зможе запобігти встановленим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Щодо визначення розміру застави слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтями 258-258-6 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

При вирішенні питання щодо визначення застави суд враховує характер та конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема те, що за версією органу досудового розслідування дії підозрюваного були пов`язані із застосуванням вибухового пристрою на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок вибуху якого військовослужбовець отримав тілесні ушкодження, а також встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , наявність встановлених ризиків та положення ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав не визначати підозрюваному розмір застави.

Таким чином, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 194, 196, 197, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 15.11.2026 року, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС 2-ого відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1