Решение № 139922262, 21.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1260/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Павліченко М.С, адвокат, ордер серії АМ №1146696 від 16.09.2025,

від відповідача: Красильникова Н.В., керівник, виписка з ЄДР №181111008428 від 06.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі питання ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом фізичної ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9"

про визнання недійсними рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 06.05.2026 у позові фізичній особі ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" від 26.09.2024, оформлених протоколом №1, в частині - відмовив.

07.05.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ОСББ "Вацківський 9" адвоката Віталія Приведьона від 07.05.2026 про ухвалення додаткового рішення (вх. г/с №01-44/1843/26 від 07.05.2026) (далі за текстом - Заява про ухвалення додаткового рішення від 07.05.2026).

Господарський суд розглянув у судовому засіданні 19.05.2026 заяву представника ОСББ "Вацківський 9", адвоката Віталія Приведьона від 07.05.2026 (вх. г/с №01-44/1843/26 від 07.05.2026) про ухвалення додаткового рішення, перейшов на стадію ухвалення додаткового рішення та визначив дату його проголошення - 03.06.2026 о 14:30год.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_2 на рішення суду від 06.05.2026 у цій справі та постановив витребувати у Господарського суду Житомирської області її матеріали.

Господарський суд ухвалою від 01.06.2026 відклав вирішення питання ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №906/1260/25 в паперовій формі з Північно-західного апеляційного господарського суду.

Північно - західний апеляційний господарський суд постановою від 06.08.2026 апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.05.26р у справі №906/1260/25 - залишив без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишив без змін.

Господарський суд ухвалою від 02.09.2026 поновив стадію ухвалення та проголошення додаткового рішення у справі №906/1260/25, призначив судове засідання для проголошення додаткового рішення на 21 вересня 2026 о 15:00.

Мотиви Суду.

У відзиві на позовну заяву від 07.10.2025 на виконання вимог ст. 165 Кодексу ОСББ "Вацківський 9" повідомило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок складає 25 000, 00 грн (а.с. 67-73, т. 1).

Представництво повноважень адвоката Віталія Приведьона підтверджується ордером серії АМ №1153052 від 29.09.2025 (а.с. 74, т. 1).

04.12.2025 адвокат Віталій Приведьон подав заяву про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу до якої додав:

- договір №3/3 про надання правничої допомоги від 26.09.2025;

- детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), згідно Договору про надання правничої допомоги №3/3 від 26.09.2025;

- платіжні інструкція №273 від 03.12.2025 на суму 25 000, 00 грн.

07.05.2026 представник ОСББ "Вацківський 9" подав заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. г/с №01-44/1843/26 від 07.05.2026).

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник фізичної особи ОСОБА_2 адвокат Микола Павліченко просив Господарський суд покласти повністю судові витрати на ОСББ "Вацківський 9" незалежно від результатів вирішення спору з підстав неспівмірності їх розміру відповідно до критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 Кодексу.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова ВП ВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 тощо).

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 Кодексу).

В свою чергу, у ч. 2 ст. 16 Кодексу законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч. 5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Встановлюючи вимоги до змісту відзиву, законодавець визначив, що останній повинен містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п. 8 ч. 3 ст. 165 Кодексу).

Зміст п. 8 ч. 3 ст. 165 та ст. 126 Кодексу доводить, що відповідач може мати фактично понесені судові витрати, про які повинен вказати у першій заяві по суті, а саме:

а) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз`яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання претензії як способу досудового врегулювання спору з опонентом, підготовка відзиву з додатками тощо);

б) на оплату проведення експертизи на замовлення відповідача, на витребування доказів тощо;

в) на оплату послуг нотаріуса за оформлення нотаріально посвідченої заяви свідка тощо.

За наявності фактично понесених судових витрат відповідачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до першої заяви по суті.

Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі (п. 8 ч. 3 ст. 165 Кодексу) сполучення слів " попередній (орієнтовний)" розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, слід розуміти, що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов`язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:

- витрати на представництво адвокатом інтересів відповідача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо/в режимі відеоконференції);

- витрати на участь адвоката в огляді письмових/речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об`єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;

- на підготовку адвокатом відзиву на позов, інших заяв з процесуальних питань (клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб, тощо), а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.

Щодо окремих "очікуваних (ймовірних) судових витрат у відзиві відповідач може вказати їх орієнтовну вартість (наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00грн незалежно від його тривалості та факту проведення/не проведення (тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).

Про "очікувані (ймовірні)" судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції відповідач також може відразу вказати у відзиві (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).

Розвиток процесуальної норми п. 8 ч. 3 ст. 165 Кодексу знаходимо у ст. 124 Кодексу.

Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Для відповідача - це власне відзив на позовну заяву (ч. 1 ст.124 Кодексу).

Якщо тлумачити ч. 1 ст.124 Кодексу окремо від п.8 ч.3 ст.165 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до відзиву, а не є його складовою частиною.

Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм відповідачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною відзиву на позовну заяву та подається як окремий додаток до відзиву на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.

У будь-якому разі, наявність у відзиву/додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.

Саме тому, законодавець у ч. 2 ст. 124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Та оскільки законодавець у п. 8 ч.3 ст.165, ч.1 та ч.2 ст.124 Кодексу використовує термін "попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як "обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (див. за аналогією правову позицію ВПВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Висновки суду про те, що відповідач повинен вказати у відзиві/додатку до нього саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі №911/3312/21).

Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".

Вимоги п.8 ч.3 ст. 165, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу у відзиві Господарський суд оцінює критично, оскільки неможливо встановити, яким є обсяг наданих адвокатом послуг/виконаних робіт тощо. Вказівка на розмір судових витрат у сумі 25 000, 00 грн - це лише загальна сума не ідентифікованих за змістом видів правової допомоги.

У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до п. 4 ст. 126 Кодексу, у якій визначені критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 6 ст. 129 Кодексу законодавець закріпив правило, яке застерігає учасника справи необґрунтовано завищувати суму судових витрат до остаточного відшкодування від тієї, що була заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та наділяє суд дискрецією відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до ч. 5 ст. 129 Кодексу, у якій визначені критерії розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, які суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).

Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п. 5 ч. 5 ст. 237 Кодексу) (виняток із загального правила).

За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?

Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".

Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).

Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.

В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.

Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:

- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;

- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;

- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:

- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);

- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст. 244 Кодексу).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі ст. 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Господарський суд зазначає, що згідно Договору №3/3 про надання правничої допомоги від 26.09.2025 (далі - Договір №3/3), укладеного між адвокатом Приведьоном Віталієм Миколайовичем (як адвокат) та ОСББ "Вацківський 9" (як клієнт) визначено, що предметом даного Договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у господарській справі №906/1260/25 про визнання недійсними рішення загальних зборів об`єднання, оформлені протоколом №1 від 26 вересня 2024, в частині внесення змін та доповнень до статуту ОСББ "Вацківський 9", окремих пунктів статуту та кошторису (п. 1.1. Договору №3/3).

У п. 1.2. Договору №3/3 визначено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: - надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього; - представляє клієнта з усіма правами, які надано законом; - представляє інтереси клієнта в судах, подає заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта; - збирає в інтересах клієнта відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах; - запитує, підписує, подає і отримує в інтересах клієнта інформацію та документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань всіх форм власності та підпорядкування (даний договір являється згодою клієнта на отримання адвокатом персональних даних клієнта та інших відомостей).

Гонорар адвоката у суді першої інстанції становить 25 000, 00 грн (двадцять п`ять тисяч грн) (п. 4.2. Договору №3/3).

Згідно детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт), згідно Договору про надання правничої допомоги №3/3 від 26.09.2025 від 04 грудня 2025 визначено, що відповідно до п. 1.1. та 4.1. до Договору про надання правничої допомоги №3/3 від 26.09.2025 адвокатом надані клієнту наступні послуги по аналізу законодавства, судової практики, підготовці та наданню документів, збиранню та оформленню доказів, прийняттю участі в засіданнях суду, як представник клієнта по справі №906/1260/25, зокрема:

1) вивчення позову, аналіз чинного законодавства України та дослідження судової практики з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, консультування клієнта;

2) підготовка адвокатського запиту;

3) збір доказів;

4) підготовка та оформлення зібраних доказів для надання до суду;

5) підготовка клопотання про витребування доказів;

6) підготовка відзиву на позовну заяву;

7) прийняття участі в засіданнях суду. Загальна вартість - 25 000, 00 грн.

Згідно з приписами ч.ч. 5 та 6 статті 126 Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див., серед іншого, постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Суд з урахуванням доводів представника фізичної особи ОСОБА_2 адвоката Миколи Павліченка щодо неспівмірності заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу застосовує власну дискрецію в оцінці обґрунтованості таких витрат та їх необхідності для належного захисту інтересів ОСББ "Вацківський 9" адвокатом Віталієм Приведьоном.

Насамперед Суд враховує, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд констатує, що у п. 4.2. Договору №3/3 адвокат Віталій Приведьон та ОСББ "Вацківський 9" погодили гонорар адвоката в суді першої інстанції у розмірі 25 000, 00 грн. Тобто, у фіксованому розмірі.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до усталеної правової позиції ВПВС, підтвердженої у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, не є обов`язковим для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, в аспекті співмірності заявленого ОСББ "Вацківський 9" розміру витрат на правничу допомогу із складністю даної справи та виконаних адвокатом Віталієм Приведьоном робіт, Суд враховує, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала суттєвих змін протягом розгляду спору, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Віталій Приведьон супроводжував розгляд цієї справи у суді тому, відповідно, був обізнаний з усіма деталями, що з неї випливають, отже підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на зазначене та враховуючи критерії обґрунтованості, реальності (дійсності та необхідності), розумності розміру витрат на правову допомогу, їх співмірності зі складністю справи, часом, об`єктивно необхідним адвокату на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом Віталієм Приведьоном послуг, Суд дійшов висновку покласти частково на фізичну особу ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 500, 00 грн. В решті витрат на правничу допомогу в сумі 12 500, 00 грн слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ОСББ "Вацківський 9" адвоката Віталія Приведьона від 07.05.2026 про ухвалення додаткового рішення (вх. г/с №01-44/1843/26 від 07.05.2026) задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вацківський 9" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, провулок Вацківський, 9, код ЄДРПОУ 40348462) - 12 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті витрат на правничу допомогу в сумі 12 500, 00 грн відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 21.09.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1-у справу, 2-3 сторонам (через Ел. суд)