Постановление суда № 139912220, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14138/26

Провадження № 2/638/9394/26

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря Суслової К.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Кравцової С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: ОСОБА_2 , стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив:

- відшкодувати на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714) завдані ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки в сумі 3 188 823 (три мільйони сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривні 00 копійок, що станом на дату подання цього позову за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 71 000 (сімдесят одній тисячі) доларів США, з метою чого:

- визнати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) кредитором у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору № 800003658 від 17.04.2008, укладеного між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в розмірі вимоги 3 188 823 (три мільйони сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривні 00 копійок, що станом на дату подання цього позову за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 71 000 (сімдесят одній тисячі) доларів США;

- визнати таким, що належить ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), право іпотеки на об?єкт нерухомості з реєстраційним номером 2136319763101 квартиру АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі укладеного між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) іпотечного договору № 800003658-И від 17.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. за р.н. 1317.

В обґрунтування позову зазначив наступне.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2008 року.

17 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі ЗАТ «Альфа-Банк») укладено кредитний договір № 800003658, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримано кредитні кошти в розмірі 140 000,00 доларів США з датою остаточного повернення 17 квітня 2023 року на власні потреби без будь-яких обмежень.

Відповідно до пункту 2.9 кредитного договору основне забезпечення іпотека об`єкта нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_2 . 17 квітня 2008 року, з метою забезпечення зобов`язання за кредитним договором, між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено іпотечний договір № 800003658-И, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ЗАТ «Альфа-Банк» зазначену квартиру АДРЕСА_2 .

01 грудня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило свою назву на АТ «Сенс Банк».

Пунктом 6.1 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя набути право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання основного зобов`язання, невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору, у інших випадках, передбачених законом. У разі порушення іпотекодавцем основного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Документом, що підтверджує відправлення іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення та виконання порушеного зобов`язання, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа іпотакодавцю за адресою його фактичного проживання (реєстрації), зазначеної в преамбулі та в статті 8 цього договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимоги іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у пункту 6.3 цього договору.

Пунктом 6.3 договору іпотеки передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Застереження визнано сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що надає право іпотекодержателю в порядку позасудового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі даного договору та застереження може здійснюватися одним із зазначених нижче способів:

шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотекодержателем згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку».

Дане застереження є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (підпункт 6.3.1); шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 6.4 договору іпотеки право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки з числа передбачених у цьому договорі та у законодавстві України належить іпотекодержателю.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором 27 січня 2020 року, банк надіслав на ім`я ОСОБА_2 на дві адреси: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 , повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № 164.

27 квітня 2020 року АТ «Альфа-Банк» повторно надіслало на ім`я ОСОБА_2 за вказаними вище адресами повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № 350.

28 липня 2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області на підставі договору іпотеки, повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки від 27 січня 2020 року № 164 та від 17 квітня 2008 року № 350, здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за АТ «Альфа-Банк».

24 листопада 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Лавінда Н. О., реєстровий номер 3651, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» передало у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

У подальшому в січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_3 , в якому просив визнати протиправним та скасувати запис про право власності від 28 липня 2020 року № 37570875 на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») та витребувати квартиру на його користь у добросовісного набувача ОСОБА_3 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 15 вересня 2020 року позивачу стало відомо, що банк зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки відповідно до умов договору іпотеки.

Квартира була придбана позивачем не за кредитні кошти та передана в іпотеку для забезпечення виконання кредиту в іноземній валюті, вона використовується позивачем та його донькою як місце постійного проживання, інше нерухоме житлове майно у позивача відсутнє.

Оскільки застосований банком спосіб стягнення є за своїм змістом примусовим зверненням стягненням на квартиру без згоди позивача, то, звернувши стягнення на предмет іпотеки, банк порушив вимоги пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

ОСОБА_2 вважав, що квартира вибула з його володіння поза його волею, тому що банк не мав право на її відчуження. Зазначене є підставою для витребування квартири від добросовісного набувача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2023 року у справі №638/126/21, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 травня 2023 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, позов задоволено частково.

Витребувано з мотивів, викладених у рішенні суду, квартиру АДРЕСА_2 , з володіння добросовісного набувача ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 . В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на судовий збір у розмірі 840,80 грн. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що належних доказів отримання ОСОБА_2 письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання та надання ним згоди на відчуження предмета іпотеки суду надано не було.

Надані відповідачем АТ «Сенс Банк» повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть вважатися належними та допустимими доказами, які підтверджують факт дотримання передбачених вимог щодо надання ОСОБА_2 згоди на примусове стягнення квартири.

Квартира АДРЕСА_5 , яка використовувалася позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Альфа-Банк».

Проте всупереч дії мораторію відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без згоди власника майна.

Разом з тим суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області від 28 липня 2020 року № 37570875 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за АТ «Альфа Банк», оскільки оспорювання ланцюга таких рішень не є ефективним способом захисту права власності.

З правового аналізу пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України та обставин справи випливає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки він не знав та не міг знати, що квартира за відплатним договором придбана у АТ «Альфа-Банк», яке не мало права його відчужувати.

Відповідно, згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України ОСОБА_2 має право на витребування від ОСОБА_3 квартири, яка вибула з володіння позивача поза його волею та була набута ОСОБА_3 шляхом укладення правочину з банком, який не мав права відчужувати квартиру.

Позовна вимога про витребування спірної квартири з володіння добросовісного набувача ОСОБА_3 у власність позивача підлягає задоволенню, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з володіння добросовісного набувача, за яким воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статті 388 ЦК України, є неефективними.

06.08.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано наступним.

У Харківському апеляційному суді перебуває на розгляді апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова у справі № 638/6703/24. Рішенням першої інстанції витребувано квартиру АДРЕСА_2 з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 . Апеляційне засідання призначено на жовтень 2026 року.

Між справою № 638/14138/26 та апеляційним провадженням у справі № 638/6703/24 існує пряма преюдиційна залежність у трьох аспектах.

Аспект перший факт евікції. Підставою позову ОСОБА_3 є «евікція» вилучення придбаної квартири на підставах, що виникли до продажу (ст. 661 ЦК України). Проте квартиру витребувано у ОСОБА_4 (справа № 638/6703/24), а не у ОСОБА_3 . Факт і обсяг евікції ще не отримали остаточного судового підтвердження апеляційний суд може скасувати або змінити рішення. Якщо апеляція буде задоволена, підстава позову у справі № 638/14138/26 суттєво зміниться або відпаде.

Аспект другий розмір збитків. Позивач розраховує збитки від «евікції» виходячи з повної вартості квартири. Остаточне встановлення обсягу незаконних дій банку та наслідків для ОСОБА_2 відбудеться саме у справі № 638/6703/24. Ці обставини є преюдиційними для справи № 638/14138/26 відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Аспект третій законність ланцюга відчуження. Апеляційний суд у справі № 638/6703/24 перевіряє законність усього ланцюга: банк > Бельмас > Колбатікова > Кириленко > Марченко. Висновки апеляційного суду щодо цього ланцюга є обов`язковими і для справи № 638/14138/26.

Розгляд справи № 638/14138/26 по суті до набрання законної сили рішенням у справі № 638/6703/24 може призвести до прийняття судових рішень, що суперечать одне одному.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити.

Представник відповідача клопотання підтримала та просила задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, встановив.

Статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Наведене дає підстави для висновку про те, що необхідність в зупиненні провадження у справі за вищеназваним пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому, між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Разом з цим, відповідна підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям, яке повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній справі.

Строки на які зупиняється провадження у справі визначені статтею 253 ЦПК України.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 травня 2024 року у справі №755/12310/21 та від 14 березня 2024 року у справі № 824/180/19 (в частині, що стосується питання зупинення провадження у справі).

Так, судом встановлено, що в провадженні Харківського апеляційного суду знаходиться справа №638/6703/24 за апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 05.03.2026, яким витребувано квартиру АДРЕСА_2 , із володіння ОСОБА_4 у володіння ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо доцільності зупинення провадження у справі № 638/14138/26, як об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду справи № 638/6703/24, а також щодо того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Відтак, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення пов`язаної з нею справи.

З урахуванням вищенаведених вимог закону та відповідних роз`яснень, суд вважає, що підстави для зупинення провадження у названій справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.252, 253, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», третя особа: ОСОБА_2 , стягнення коштів - відмовити

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Р.О. Агапов