Окрема думка судді № 139908673, 14.09.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

"14" вересня 2026 р.

О К Р Е М А Д У М К А

Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглядається кримінальне провадження за № 62022050010000216 від 08.06.2022 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 404 КК України,

14.09.2026 прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Під час розгляду клопотання судом було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обставин, про зменшення обсягу визначених ризиків або що вони перестали існувати судом не встановлено.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених у статтях 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою. На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що для розгляду кримінального провадження є доцільним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені у статтях 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

З даними твердженнями колегії суду, щодо неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу з посиланням за вимоги ч.8 ст.176 КПК Україи, не погоджують та викладаю окрему думку.

Так, Рішенням Конституційного суду України від 24 червня 2026 року (Справа№ 4-р(II)/2026) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини восьмої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України. Частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На день постановлення рішення суду щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , через відтермінування застосування рішення Конституційного суду, ч.8 ст.176 КПК України не втратило чинності.

Однак, зі змісту Рішення вбачається, що Конституційний Суд України бере до уваги, що предметом розгляду в цій справі є частина восьма статті 176 Кодексу, предмет регулювання якої істотно відрізняється від предмета регулювання, передбаченого частиною шостою статті 176 Кодексу, зокрема, переліком видів кримінальних правопорушень, визначенням спеціального суб`єкта - військовослужбовців, а також застосуванням до нього єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою. Конституційний Суд України вже наголошував, що „і в умовах воєнного стану верховенство Конституції України та її принципів, зокрема верховенства права, поділу влади, поваги до прав і свобод людини, є основами демократичного конституційного ладу України. Саме Конституція України у мирний час та в умовах воєнного стану встановлює механізм запровадження засобів обмеження прав і свобод людини [абзац перший підпункту 8.3 пункту 8 мотивувальної частини Рішення від 18 липня 2024 року № 8-р(II)/2024]. У частині першій статті 64 Основного Закону України зазначено, що „конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Водночас у частині другій статті 64 Конституції України передбачено, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строків дії цих обмежень (перше речення), а також закріплено, які саме права і свободи в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені, зокрема права і свободи, гарантовані статтями 24, 28, 29, 55 Основного Закону України. Конституційний Суд України наголошує, що в контексті предмета розгляду у цій справі та відповідно до другого речення частини другої статті 64 Конституції України людські права і свободи, гарантовані статтею 24 (право на рівноправність та рівність перед законом), статтею 28 (право кожного на повагу до його гідності), статтею 29 (право на свободу та особисту недоторканність), статтею 55 (право на судовий захист) Конституції України, не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану. З огляду на зазначене Конституційний Суд України дійшов висновку, що, встановлюючи частиною восьмою статті 176 Кодексу відповідне регулювання, законодавець не дотримав вимог частини другої статті 64 Конституції України.

Вочевидь, що на час постановлення ухвали суду 14.09.2026 у колегії суддів не було жодних перешкод для застосування висновків Конституційного суду України щодо обмеження прав людини при застосуванням до обвинуваченого єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою.

У своєму рішенні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд мав врахувати правові орієнтири, викладені в Рішенні Конституційного суду, висновки якого набирають законної сили через 10 днів та які, до цього часу не знайшли правового врегулювання законодавцем, та обговорити можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.

Суддя ОСОБА_2