Решение № 139873210, 18.09.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5665/25

Провадження № 2/635/1689/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

секретаря Старишко Д.В.

представника позивача адвоката Альховської І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Аксіліум-Фінанс» звернулось через систему «Електронний суд» до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № КК/35284 від 02.10.2020 року в розмірі 118249,02 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 02.10.2020 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КК/35284. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 року заборгованість за кредитним договором складала 75317,85 грн., в тому числі строкове тіло 0 грн., прострочене тіло 46484,05 грн., строкові відсотки 0 грн., прострочені відсотки 28833,80 грн. За період з 09.11.2023 р. по 31.05.2025 р. на суму заборгованості, відповідно до умов кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.05.2025 р. 42931,17 грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 42931,17 грн. Загалом сума заборгованості за кредитним договором складає 118249,02 грн.

08.11.2023 між АТ «Кредобанк» та ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого Товариство передає (відступає) ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» належне йому право вимоги до боржників, а ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» приймає належне Товариству право вимоги в т.ч. до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № КК/35284 від 02.10.2020.

12.12.2024 рішенням №12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» змінено найменування Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Всупереч умовам вищевказаного кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання в частині виконання договірних відносин. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» за кредитним договором № КК/35284 від 02.10.2020 в розмірі 118249,02 грн., у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 24.07.2025 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розпорядженням Харківського районного суду Харківської області №01-03/80 від 27.07.2026 р. справу призначено до повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Голубов С.Г. 11.08.2025 р. надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивач надав суду лише додаток № KK/35284 від 02.10.2020 р. про відкриття кредитної лінії до заяви-договору №262000213660l6/980/PKO від 03.02.2020 р. Самої заяви-договору №262000213660l6/980/PKO від 03.02.2020 p. суду надано не було. Також адвокат звертає увагу на те., що у матеріалах даної справи виписки з карткових рахунків відсутні, як і відсутні будь-які інші первинні документи, які б підтверджували заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №262000213660l6/980/PKO від 03.02.2020 poкy. Відтак позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. На підтвердження переходу до ТОВ «ФК «МАРИНФІНАНС» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №26200021366016/980/PKO від 03.02.2020 року, позивачем долучено до матеріалів справи лише витяг до Договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023. Разом з тим, вказаний договір факторингу є неповним, що не дає суду та відповідачу можливості встановити усі фактичні обставини із договору факторингу, зокрема, домовленість щодо предмету, ціни договору, підстав розірвання договору, моменту передачі права вимоги, прав та обов`язків сторін та інших обставин, які мають суттєве значення для встановлення домовленості між АТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «МАРИНФІНАНС». Так само позивачем не надано доказів, які підтверджують, що ТОВ «ФК «МАРИНФІНАНС» сплатило кошти за передані права вимоги за Договором факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023. Платіжні документи банківської установи, які б засвідчували факт безготівкового перерахування грошових коштів, суду не надані. Таким чином, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» не надано суду доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за Кредитним договором, укладеним між АТ «КРЕДОБАНК» та відповідачем. У зв`язку з викладеним сторона відповідача вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відтак вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» слід відмовити з підстав відсутності порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача.

Відповідач ОСОБА_1 17.08.2026 р. подав відзив на позов, в якому посилається на те, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, що дозволяють повністю встановити безперервний перехід права вимоги конкретно за його кредитним договором від первісного кредитора до позивача. Зокрема, не надано для огляду належним чином оформлених документів, що підтверджують: укладання та утримання первісного кредитного договору; фактичну видачу йому кредитних коштів; перехід права вимоги від первісного кредитора до іншої особи; всі наступні переходи права вимоги, якщо такі мали місце; набуття права вимоги саме позивачем; включення мого кредитного договору до переліку прав вимоги, переданих позивачу. Також зазначає, що заявлена позивачем заборгованість була фактично погашена ним. Кредитне зобов`язання було виконане ним у повному обсязі ще 2021 року. Станом на лютий 2021 р. заборгованість за кредитним договором була відсутня. Також звертає увагу суду на те, що позивачем не надано для огляду належним чином оформлених первинних документів у повному обсязі. Вважає, що факт придбання фінансовою установою певного портфеля кредитів не автоматично підтверджує придбання права вимоги за конкретним кредитним договором. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим просить відмовити в їх задоволенні та розглянути справу за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, вкладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи через підсистему «Електронний Суд».

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

02.10.2020 р. ОСОБА_1 заповнив Анкету-Заяву №35284 на отримання ліміту по кредитній картці, у якій зазначив свої персональні дані, а також бажану суму кредиту 47130 грн., строк надання кредитного ліміту 36 місяців.

02.10.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КК/35284, відповідно до умов якого відповідачу було встановлено кредитну лінію, в межах якої йому надано грошові кошти, відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені цим Додатками, Правилами та Тарифами.

За умовами договору максимальний ліміт кредитної лінії 200000 грн., термін кредитної лінії до 01.10.2023 (включно), процентна ставка фіксована, розмір процентів за кредитним договором 36% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 55,10 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника 247383,33 грн.

Відповідно до п. 1.3.2.7.3 кредитного договору клієнт зобов`язаний повністю погасити заборгованість за кредитом (кредитами), виданими в межах кредитної лінії, процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами, передбаченими кредитним договором не пізніше терміну, вказаного у п. 1.3.2.2 цього додатку або впродовж строку, передбаченого у п. 1.3.2.7.5. цього додатку.

Суд доходить висновку, що при укладанні договору сторони погодили всі істотні умови договору, які є обов`язковими до виконання сторонами.

Отже, між відповідачем та первісним кредитором виникли договірні відносини.

Відповідно до частин першої, п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Із виписки по особовим рахункам за період з 12.10.2020 року по 07.11.2023 року видно, що відповідач отримав кошти кредиту і користувався наданими банком кредитними коштами.

АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, внаслідок чого, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» належне йому право вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» приймає належне АТ «Кредобанк» право вимоги, в тому числі до ОСОБА_2 за кредитним договором № КК/35284 від 02.10.2020 р.

Відповідно до положень п.3.1. та п.3.2. цього договору, відступлення прав вимоги на умовах договору здійснюється сторонами наступного за днем, у якому фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі грошове зобов`язання щодо оплати ціни відступлення, що становить 4420385,21 грн (п. 4.1 Договору).

Платіжна інструкція №1 від 08 листопада 2023 року містить відомості щодо сплати на користь АТ «Кредобанк» 4420385,21 грн із призначенням платежу: оплата згідно договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за КД та прав за забезп договорами від 08.11.2023, укладеними між ТОВ ФК Марин Фінанс та АТ «Кредобанк».

30 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вимагало протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги погасити заборгованість за договором кредитної лінії № КК/35284 від 02.10.2020 року в розмірі 75317,85 грн.

12 грудня 2024 року рішенням №12/12/24-1 учасника ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс».

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

Оскільки сторонами договорів дотримані умови зазначеного договору факторингу, що встановлює порядок та процедуру відступлення права вимоги за кредитним договором, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № КК/35284 від 02.10.2020.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № КК/35284 від 02.10.2020 року за період з 02 листопада 2020 року по 08 листопада 2023 року, станом на 08 листопада 2023 року становить 75317,85 грн, у тому числі: строкове тіло 0 грн., прострочене тіло 46484,05 грн., 0 грн. - сума заборгованості за відсотками (строкова); 28833,80 грн. - прострочені відсотки.

Окрім того, позивачем за період з 09 листопада 2023 року по 28 лютого 2025 року нараховані відсотки в сумі 42931,17 грн, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості склала 118249,02 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надав власних розрахунків та, маючи доступ до свого рахунку, виписку, яка б спростовувала правильність проведення нарахувань, а також повне погашення ним заборгованості за договором.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що договір про відкриття кредитної лінії №КК/35284 від 02.10.2020 року укладений до 01.10.2023 року включно.

З наданого позивачем додатку № 1 до договору факторингу від 08 листопада 2023 року вбачається, що первісний кредитор розрахував заборгованість відповідача в межах кредитного договору в розмірі 75317,85 грн. і саме таку заборгованість висунув до сплати позивач у своїй досудовій вимозі, в той же час позивач звернувся до суду з вимогою стягнути також заборгованість за період з 09 листопада 2023 року по 28 лютого 2025 року, яка нарахована після закінчення строку дії договору, в сумі 42931,17 грн.

Зважаючи на вище вказане, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості поза межами дії договору, а тому доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 75317,85 грн. (118249,02 грн. - 42931,17 грн).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, позивачем доведено суму заборгованості відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 75317,85 грн.

При пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, відповідач поніс витрати, пов`язані з наданням правової допомоги. 24.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» та ОСОБА_3 було укладено договір №24/01/25 про надання правової допомоги.

Згідно акту наданих послуг №1, адвокатом виконано наступні роботи: вивчення документів та підготовка позовної заяви вартістю 6000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 6000 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

У позовній заяві представником позивача зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ.

Враховуючи викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Питання про стягнення суми судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1542,93 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1910,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Аксіліум-Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Аксіліум-Фінанс» (код ЄРДПОУ 43231894, адреса: Львівська область, м.Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд.4, кабінет 4) заборгованість за кредитним договором № КК/35284 у розмірі 75317 (сімдесят п`ять тисяч триста сімнадцять) грн. 85 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Аксіліум-Фінанс» (код ЄРДПОУ 43231894, адреса: Львівська область, м.Львів, вул Академіка Лазаренка Є., буд.4, кабінет 4) суму сплаченого судового збору у розмірі 1542,93 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1910,70 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Якішина