Решение № 139854834, 18.09.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1297/26

провадження № 2/492/1110/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 169598,60 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 18 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір № 500824063, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 70518,07 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. АТ «Альфа-Банк» свої обов`язки за договором виконало та видало відповідачу суму кредиту, однак відповідач свої обов`язки за договором не виконала.

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» право вимоги до відповідача.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр право вимоги до відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 169598,60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 27 липня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) разом з копіями позовної з додатками сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 638/7210/15 зроблено висновок: «тлумачення пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі». Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 12.02.2019 у справі № 906/142/18.

Крім того, аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06.10.2025 у справі № 643/14662/18, від 14.11.2025 у справі № 754/5573/23, від 26.11.2025 у справі № 754/14235/21, від 10.12.2025 у справі № 466/5319/17, від 10.12.2025 у справі № 60692/19-ц від 10.12.2025 та від 14.01.2026 у справі № 760/25019/21.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.

У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 листопада 2019 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), було укладено угоду про надання кредиту № 500824063. Тип кредиту «Кредит готівка», сума кредиту 70518,07 грн, процентна ставка 23,00 % річних (фіксована), строк кредиту 84 місяці (а.с. 8).

Відповідно до п. 3 договору, кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором № 500824063 від 18 листопада 2019 року. Спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Відповідачем також було підписано у якості додатку до вказаного договору графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, паспорт споживчого кредиту.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем та користування ними підтверджується меморіальним ордером № 1028981 від 19 листопада 2019 року та випискою по особовому рахунку за період з 18 листопада 2019 року по 17 травня 2021 року (а.с. 31, 32, 33).

18 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс» за плату належне йому право вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Згідно з характеристикою прав вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, яка є додатком № 1-1 до договору факторингу АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Флексіс» право вимоги заборгованості за кредитним договором, де боржником є відповідач.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно умов якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, укладеним з первісним кредитором та відповідачем.

Згідно актом приймання-передачі реєстру боржників від 18 травня 2021 року, характеристикою прав вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, яка є додатком № 1-1 до договору факторингу ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «ФК «Флексіс» право грошової вимоги за договором, за яким боржником є відповідач.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, укладеним з первісним кредитором та відповідачем.

Згідно актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, актом прийому-передачі реєстру боржників, реєстром боржників від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги за договором, за яким боржником є відповідач.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 500824063 від 18 листопада 2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 14 липня 2026 року становить 169598,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 68624,13 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44980,70 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 55393,77 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 600,00 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитного договору

Згідно з частиною 1, 3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 18 листопада 2019 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» надало відповідачу кредит, однак відповідачем умови договору не виконувались, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 169598,60 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В межах розгляду цього спору позивач довів правомірність заявленої до стягнення суми заборгованості за відсотками 44980,70 грн (станом на дату відступлення прав вимоги 10.01.2023); 55393,77 грн. (за відсотками за період із 10.01.20223 по 14.07.2026).

Враховуючи той факт, що первісний кредитор відступив право вимоги щодо відповідача, новим кредитором є позивач - ТОВ «Коллект центр» на підставі договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року і таке відступлення відповідає вимогам частини 1 статті 512 та статті 513 ЦК України, тому позов підлягає до задоволення у частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 68624,13 грн, заборгованості за відсотками у загальному розмірі 100374,47 грн (44980,70+55393,77).

Наданий банком розрахунок відповідачем не оспорюється.

Щодо стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 600,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), на яку посилався заявник в касаційній скарзі, дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 колегія суддів зазначила про те, що згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20 цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Також в постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 343/2083/19 (провадження №61-7119св20) зі схожими правовідносинами Верховний Суд зазначив, що встановивши, що сторони у кредитному договорі визначили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти в розмірі 20 % від простроченої суми згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, тобто передбачили можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов`язання проценти та розмір таких процентів визначили в договорі.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Згідно з розрахунком заборгованості позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по штрафам у розмірі 600,00 грн.

Позивач не надав суду доказів встановлення неустойки за порушення зобов`язання за договором № 500824063 від 18 листопада 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Окрім того, ані позовна заява, ані додатки до неї не містять розрахунку пені в сумі 600,00 грн, що позбавляє суд можливості перевірити правомірність її нарахування у контексті пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 600,00 грн, яка нарахована за кредитним договором № 500824063 від 18 листопада 2019 року.

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).

Судом встановлено, що до позивача ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором (первісний кредитор АТ «Альфа Банк») за договорами факторингу та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Надання позивачем витягів з реєстрів боржників до договорів факторингу та відступлення прав вимоги в сукупності з копіями таких договорів відступлення прав вимоги є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Вищезазначені договори ні в цілому, а ні в будь-якій із їх частин, не оспорювалися та не визнані недійсним. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитним договором до відповідача суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки ТОВ «Коллект Центр» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладеного договору факторингу, на виконання якого підписувався реєстр боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач, отримавши від позивача кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договором строки їх не повернула, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 168998,60 грн, з яких заборгованість: за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 68624,13 грн, за процентами на дату відступлення права вимоги 44980,70 грн, за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 55393,77 грн, у решті позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/925000/5000-ц вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 1336 від 01 червня 2026 року; тарифи на послуги; витяг з акту № 23 надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року.

Відповідач не скористався правом на заперечення розміру визначених витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «Коллект Центр», а тому немає підстав для їх зменшення.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Однак, виходячи із положень частини 3 статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн є завищеними.

Зокрема, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто у справі незначної складності, яка, з огляду на ціну позову, розглядається судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, з урахуванням співмірності винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 5000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру позовних у розмірі 2652,98 грн.

На підставі статей 11, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. № 3, офіс 306, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за кредитним договором № 500824063 від 18 листопада 2019 року у розмірі 168998 (сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 60 копійок, яка складається із заборгованості:

- за тілом кредиту 68624 (шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 13 копійок;

- за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44980 грн (сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок;

- заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 55393 (п`ятдесят п`ять тисяч триста дев`яносто три) гривні 77 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. № 3, офіс 306, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2652 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) гривні 98 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.