Постановление суда № 139780472, 25.08.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН № 201/12631/26

Провадження № 2/201/6914/2026

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд іншого суду

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Покопцевої Д.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача фінансових послуг, розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 до Соборного районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивачки адвоката Янушак О.М. (діє на підставі ордеру від 12.08.2026), датована 17.08.2026, в якій позивач просить:

- розірвати договір № БК/29 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.12.2013, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829);

- стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти, сплачені позивачем на виконання Договору № БК/29 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.12.2013, у загальному розмірі 876 220,80 грн, а саме:- 788 558,60 грн кошти, внесені Позивачем до Фонду фінансування будівництва для фінансування будівництва об`єкта інвестування;- 87 662,20 грн кошти, внесені позивачем до Фонду фінансування будівництва для фінансування будівництва об`єкта інвестування;

- стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 150,00 грн винагороди Управителя Фонду фінансування будівництва, сплаченої позивачем відповідно до умов договору № БК/29 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.12.2013;

- стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню, передбачену пунктом 8.2 договору № БК/29 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.12.2013, нараховану на суму простроченого грошового зобов`язання у розмірі 876 220,80 грн за період з 14.02.2026 по 17.08.2026 включно, у розмірі 133 665,68 грн, а також продовжити нарахування пені відповідно до пункту 8.2 договору на суму неповернутого грошового зобов`язання до дня його фактичного повернення;

- стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) три проценти річних, нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання 876 220,80 грн за період з 14.02.2026 по 17.08.2026 включно, у розмірі 13 323,36 грн, а також продовжити нарахування трьох процентів річних на суму неповернутого грошового зобов`язання до дня його фактичного повернення;

- стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні втрати, нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання 876 220,80 грн за період з березня 2026 року по липень 2026 року включно, у розмірі 37 324,43 грн, а також інфляційні втрати, нараховані на суму неповернутого грошового зобов`язання за наступні періоди прострочення відповідно до офіційно встановлених індексів інфляції, до дня фактичного повернення відповідачем суми основного грошового зобов`язання

- вирішити питання судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 19.12.2013 між сторонами був укладений договір № БК/29 про участь у Фонді фінансування будівництва.

Метою укладення договору було набуття позивачем після завершення будівництва права власності на визначений договором об`єкт інвестування - 2-кімнатна квартира № квартири АДРЕСА_1 , поверх 5, загальна площа 87,36 кв.м., житлова площа 43,48 кв.м. у 7-ми поверховому житловому будинку № 1.3 (за проектом «Реконструкція ресторану «Баварія» з будівництвом житлового комплексу з вбудовано прибудованими нежитловими приміщеннями, підземними та надземними автостоянками з благоустроєм прилеглої території, розташованого по АДРЕСА_2 у Ворошиловському районі м. Донецька, 1 черга, ЖК «Адміралтейський»).

Згідно до п.1.5.8 Договору, запланована дата введення в експлуатацію грудень 2014р.

На звернення позивачки відповідач надіслав їй лист-відповідь від 02.06.2026 №KHO-56.3.2/71046, в якому зокрема повідомив про наступне: … «додатковою угодою №22 від 22.12.2014 до Договору про спорудження плановий термін введення ЖУ Адміралтейський в експлуатацію було продовжено до грудня 2015р. Водночас договором про організацію спорудження об`єкта будівництва №4 від 17.03.2013 були передбачені ризикові ситуації, що об`єктивно можуть стати перешкодою у здачі забудовником об`єкту будівництва в експлуатацію. До таких випадків відносяться обставини непереборної сили (форс-мажор), у тому числі військові дії. забудовник повідомив про неможливість виконання будівельно монтажних робіт через активізацію військових дій на території м. Донецька, починаючи з кінця липня 2014р. Оскільки збільшення строків будівництва ЖК Адміралтейський стало наслідком обставин об`єктивного характеру, за які не відповідає ані Банк як Управитель, ані Забудовник, у довірителів ФФБ ЖК Адміралтейський відсутні будь-які правові підстави для повернення коштів, що були інвестовані для будівництва об`єкту».

Але й після спливу нового строку введення житлового комплексу в експлуатацію грудня 2015 року будівництво завершене не було, об`єкт в експлуатацію не введений, а позивач і до цього часу не отримав ані об`єкт інвестування, ані повернення сплачених ним грошових коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Покопцеву Д.О.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Із пунктів 41, 42 роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" випливає, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що "правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення".

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що "правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно".

Предметом позову в справі є розірвання договору № БК/29 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.12.2013, укладеного між сторонами та стягнення грошових коштів за цим же договором, предметом якого є будівництво об`єкту інвестування, розташованого по АДРЕСА_2 . Позов мотивований, зокрема, тим, що й після спливу нового строку введення житлового комплексу в експлуатацію грудня 2015 року будівництво завершене не було, об`єкт в експлуатацію не введений, а позивач і до цього часу не отримала ані об`єкт інвестування, ані повернення сплачених ним грошових коштів.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що в цьому випадку спірні правовідносини випливають із договору, який стосується реконструкції нерухомого майна з будівництвом житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого не завершено.

Відтак спір у цій справі виник з приводу вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, та підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності (постанова Верховного суду від 20.03.2024 справа № 523/14831/21).

У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності (п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3).

Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Ворошиловському районному суду м. Донецька, здійснювався Селидівським міським судом Донецької області.

Вища рада правосуддя з 02.09.2024 змінила територіальну підсудність Селидівського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Центрального районного суду міста Дніпра, тому за правилами виключної підсудності справа підсудна Центральному районному суду міста Дніпра, а не Соборному районному суду міста Дніпра.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

При цьому ч. 3 ст. 31 ЦПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4, 27, 30, 31, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача фінансових послуг, розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнення коштів передати за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра (місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 59).

Передачу справи на розгляд вказаного суду за встановленою підсудністю здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.О. Покопцева