Решение № 139700471, 14.09.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1765/25

провадження № 2/691/542/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бідної Марії Олександрівни, Городищенської міської ради Черкаської області про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бідної М.О. від 27.11.2025, якою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Визнати за ним право власності на домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 45,8 кв.м. (літ. А1), веранда (літ.а), ганок (№ 1), сарай (літ. Б), прибудова (літ. б1, б2), гараж (літ. В), прибудова (літ. в1), літня кухня (літ. З), погріб (літ. П), криниця (№ 2), огорожа (№ 2,3,4), ворота з хвірткою (№ 5), вбиральня (№ 6), в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Райнов Г.С., в обґрунтування заявлених вимог пояснили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивача - ОСОБА_3 , після якого відкрилася спадщина. 25.05.2016 нині покійний склав заповіт на користь позивача, посвідчений секретарем ВК Петропавлівської сільської ради, яким заповідав йому все належне майно. Позивач звернувся протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на будинок та земельну ділянку, як спадкоємець за заповітом. Однак нотаріус повідомила, що 15.09.2020 ОСОБА_3 було складено новий заповіт на користь брата позивача ОСОБА_2 і, відповідно, складений заповіт від 25.05.2016 втратив свою дію. На час складення заповіту 15.09.2020 ОСОБА_3 , був психічно хворим та не розумів значення своїх дій. Рішенням суду від 27.08.2024 заповіт останнього визнано недійсним. Позивач знову звернувся до Городищенської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_3 , однак постановою державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. від 27.11.2025 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 склав заповіт 25.05.2016, в якому все своє майно заповів йому, однак, новим заповітом від 15.09.2020 померлий все своє майно заповів ОСОБА_2 , скасувавши попередній заповіт. Нотаріус зазначила, що свідоцтва про право на спадщину за заповітом не можуть бути видані, тому що заповіт від 25.05.2016 № 43 вважається скасованим заповітом від 15.09.2020 № 82 і його дія не відновлена. З відмовою нотаріуса позивач не погоджується та вважає постанову нотаріуса протиправною, яку просить скасувати. Також просять визнати за позивачем право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належало померлому ОСОБА_3 , та стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в сумі 17000 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про виключення зі списку відповідачів ОСОБА_2 у даній цивільній справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Новіков Ю.А. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та пояснив, що його довіритель не має жодного відношення до спірного майна, що розташоване по АДРЕСА_1 , яке відкрилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . ОСОБА_2 дійсно звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після покійного ОСОБА_3 , але оскільки заповіт останнього за рішенням суду було визнано недійсним, та враховуючи, що після ознайомлення з матеріалами спадкової справи після покійного ОСОБА_3 було виявлено нові обставини щодо кола спадкоємців у справі, його довіритель не може виступати відповідачем у даній справі та не володіє даним майном. Також не вбачає підстав для визнання неправомірної постанови нотаріуса та її скасування.

Державний нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О. у судове засідання не з`явилася, подавши на адресу лист від 22.05.2026, в якому просить надіслати копію позовної заяви для обґрунтованої відповіді щодо даної справи.

Однак суд враховує, що матеріали позовної заяви, разом із копією ухвали про відкриття провадження у справі від 29.12.2025 та ухвалою про витребування доказів від 02.03.2026 вже направлялися на адресу нотаріуса та від останньої в матеріалах справи наявні заяви від 03.01.2026 та від 14.03.2026 про слухання справи без її участі. А оскільки установлений в ухвалі суду від 29.12.2025 термін для надання відповідачем відзиву на позовну заяву закінчився, тому відсутні підстави для відкладення розгляду справи та повторного надання нотаріусу матеріалів позовної заяви для отримання від неї обґрунтованої відповіді.

Представник Городищенської міської ради Черкаської області у судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі, щодо вирішення спору поклався на розсуд суду.

Заслухавши доводи сторін і їх представників, які з`явилися, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петропавлівка Городищенського району Черкаської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.09.2020 та серії НОМЕР_2 від 27.11.2020 (видане повторно).

25.05.2016 нині покійний ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповідав все належне йому майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Петропавлівської сілької ради Городищенського району Черкаської області Бабич Л.М. і зареєстровано в реєстрі за № 43.

15.09.2020 нині покійний ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Петропавлівської сілької ради Городищенського району Черкаської області Бабич Л.М., у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який зареєстровано в реєстрі за № 82.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 125 від 20.02.2024, у ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у момент вчинення правочину, тобто під час складання та посвідчення заповіту 15.09.2020., були наявні прояви хронічного стійкого психічного розладу у формі змішаної коркової і підкоркової судинної деменції з глибоким ураженням психічних процесів, із сформованими стійкими і незворотніми психічними розладами та він знаходився в стані абсолютної неспроможності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Городищенського районного суду від 27.08.2024 заповіт померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яким він заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 , що посвідчений 15.09.2020 секретарем виконкому Петропавлівської сільської ради Городищенського району Черкаської області та зареєстрований у реєстрі під № 82, визнано недійсним.

У встановлений законом строк для прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою від 01.12.2020 про видачу свідоцтва про право власності за заповітом. Однак постановою державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. від 27.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Постанова мотивована тим, що оскільки ОСОБА_3 , склавши останній заповіт 15.09.2020 на користь ОСОБА_2 , скасував попередній заповіт, складений 25.05.2016 на користь ОСОБА_1 , тому нотаріус вважає, що свідоцтва про право на спадщину за заповітом не можуть бути видані, тому що заповіт від 25.05.2016 № 43 вважається скасованим заповітом від 15.09.2020 № 82 і його дія не відновлена.

Стаття 1254 ЦК України передбачає право заповідача на скасування та зміну заповіту, зокрема, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено перелік підстав для відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Главою 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595, передбачено порядок видачі свідоцтв про право на спадщину. Зокрема ч. 5 гл. 10 вказаного Порядку, визначено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями ст. 1254 ЦК України. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених ст. 225 та ст. 231 ЦК України. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.

Частинами 1 та 3 глави 13 розділу 1 вказаного Порядку визначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Зі змісту рішення Городищенського районного суду від 27.08.2024 у справі 691/318/21 вбачається, що заповіт покійного ОСОБА_3 , який посвідчено 15.09.2020 секретарем виконкому Петропавлівської сільської ради Городищенського району Черкаської області та зареєстровано в реєстрі під № 82, визнано недійсним саме у зв`язку з тим, що у момент вчинення правочину (під час складання вказаного заповіту), заповідач знаходився у стані абсолютної неспроможності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто з підстави, прямо передбаченої ч. 1 ст. 255 ЦК України.

А тому, відповідно до ч. 4 ст. 1254 ЦК України, відновлюється чинність попереднього заповіту.

При цьому, у разі, якщо нотаріусу була не зрозуміла якась частина прийнятого судом рішення, остання, як третя особа у справі, не була обмежена у праві звернутися до суду за роз`ясненням судового рішення.

Викладене свідчить про те, що постанова державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. від 27.11.2025, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на домоволодіння, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною 1 статті 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

У той же час позивач визначив відповідачами ОСОБА_2 , нотаріуса та Городищенську міську раду.

При цьому ОСОБА_2 не є спадкоємцем за законом, а складений на його користь заповіт визнаний недійсним, а тому він не є належним відповідачем у справі.

При дослідженні матеріалів спадкової справи було встановлено, що спадкоємцем першої черги спадкування за законом є дочка померлого ОСОБА_3 ОСОБА_6 , яка у встановлений законом термін подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

А тому ні нотаріус, ні міська рада не є належними відповідачами за позовною вимогою про визнання права власності на домоволодіння.

Клопотань про заміну неналежного відповідача позивач не заявляв.

Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в його задоволенні.

Крім того, оскільки суд вирішив скасувати постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому позивач не має перешкод для повторного звернення до нотаріуса з метою отримання такого свідоцтва.

Нотаріус вносить відповідну інформацію у Спадковий реєстр на підставі рішення суду про визнання його дій неправомірними чи у зв`язку зі скасуванням судом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - постанова Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19.

При цьому суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта постанови Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 754/16825/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 161/9939/17, від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19.

Тому судом установлено дві самостійні підстави для відмови позивачеві у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на домоволодіння.

Щодо розподілу судових витрат, позиція суду є наступною.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, тому на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) від 23.01.2014 наголошено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 цієї статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності це загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Принцип пропорційності, який був закріплений в Угодах про утворення ЄС (зокрема, у статті 5 Договору про заснування Європейського співтовариства), а також закріплений в міжнародних нормативних актах, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, орієнтує на те, що мета процесуальних дій має бути суспільно вагомою, для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов`язання, які перевищують установлені межі необхідності, а засіб досягнення суспільно вагомої мети має бути найменш обтяжливим для людини в конкретних умовах.

У Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 (справа N 1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано:

1. ордер серії СА № 1074181 від 02.02.2026, про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Райновим Г.С.;

2. договір про надання правової допомоги без № від 22.12.2025, складений між адвокатом Райновим Г.С. і ОСОБА_1 , у п. 3.1 якого визначено нагороду адвоката та порядок розрахунків:

- надання усних консультацій і роз`яснень з правових питань включаючи консультації по телефону, 1 год. 1000 грн. 00 коп.;

- надання письмових документів (заяв, запитів, звернень, пояснень, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заперечень, відзивів і т.д.) 1 год. - 1500 грн. 00 коп.;

- представництва в суді поза межами м. Сміла, 1 год. - 1500 грн. 00 коп.;

- вивчення матеріалів справи, що є предметом звернення клієнта та формування правової позиції, 1 год. 1500 грн. 00 коп.

3. акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2026, складений між адвокатом Райновим Г.С. і Нехом А.М., про отримання юридичних послуг та консультацій, а саме:

- надання усних консультацій і роз`яснень з правових питань включаючи консультації по телефону 2 год. 2000 грн. 00 коп.;

- надання письмових документів (заяв, запитів, звернень, пояснень, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заперечень, відзивів і т.д.) 3 год. - 4500 грн. 00 коп.;

- представництва в суді поза межами м. Сміла, 4 год. - 6000 грн. 00 коп.;

- вивчення матеріалів справи, що є предметом звернення клієнта та формування правової позиції, 3 год. 4500 грн. 00 коп.

Загальна вартість послуг 17000 грн. 00 коп.

4. квитанцію від 02.09.2026 про оплату ОСОБА_1 грошових коштів адвокату Райнову Г.С. у сумі 17000 грн. 00 коп.

Щодо обрахунку витрат на правничу допомогу, позиція суду є наступною.

Адвокат Райнов Г.С. приймав участь у 3 судових засіданнях: 02.03.2026 28 хв., 18.05.2026 7 хв., 02.09.2026 1 год. 28 хв.

Разом із тим, суд вважає за необхідне також враховувати витрачений адвокатом час на прибуття з м. Сміла до Городищенського районного суду та у зворотному напрямку. Тому загальна тривалість витраченого адвокатом часу 4 год. на суму 6000 грн. суд вважає об`єктивною.

Вивчення матеріалів справи, що є предметом звернення клієнта протягом 3 год. суд вважає надуманими, оскільки адвокат Райнов Г.С. уже представляв інтереси ОСОБА_1 у попередній справі про визнання заповіту недійсним, за якою 27.08.2024 судом було ухвалено рішення по суті спору. Та матеріалами справи, що розглядається, є матеріали з попередньої справи, добавилася лише постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії на 1,5 арк. Тому суд має обґрунтовані сумніви, що адвокат вивчав цю постанову 3 год. На підставі чого суд вважає за об`єктивне оцінити роботу адвоката з вивчення матеріалів справи протягом 30 хв. на суму 750 грн.

Надання письмових документів (заяв, запитів, звернень, пояснень, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заперечень, відзивів і т.д.), тривалістю 3 год., суд також вважає завищеними, оскільки позовна заява складається з 5 сторінок, з яких перша це зазначення сторін, одна сторінка опис обставин справи, інші три сторінки це витяги із законодавства, позовні вимоги та перелік додатків. У справі адвокатом було підготовлено одне письмове клопотання на одну сторінку та один адвокатський запит на пів сторінки. Тому об`єктивним буде оцінити роботу адвоката протягом 2 год. на суму 3000 грн.

Надання консультацій і роз`яснень з правових питань протягом 2 год., у такій категорії справ, та з урахуванням консультацій у попередній справі, суд також вважає явно надуманими. Фактично зміст консультації міг мати місце лише з приводу погодження або незгоди з прийнятою нотаріусом постановою, що значного часу не потребує. Однак оскільки все ж така послуга мала місце, тому за об`єктивне її буде оцінити тривалістю 1 год. на суму 1000 грн.

Підсумовуючи, адвокатом було надано послуги на суму 10750 грн.

При цьому у справі було заявлено дві позовні вимоги, з яких одна задоволення, а в іншій відмовлено, тому відшкодуванню витрат на правничу допомогу підлягає половина понесених позивачем витрат, тобто 5375 грн., які слід стягнути з нотаріальної контори.

Крім цього, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, з нотаріальної контори також підлягає стягненню судовий збір за задоволену позовну вимогу немайнового характеру в сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бідної Марії Олександрівни від 27.11.2025, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Стягнути з Городищенської державної нотаріальної контори, ЄДРПОУ 02901210, вул. Миру, 114 м. Городище Черкаського району Черкаської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу в сумі 5375 (п`ять тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Городищенської державної нотаріальної контори, ЄДРПОУ 02901210, вул. Миру, 114 м. Городище Черкаського району Черкаської області, на користь держави судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Суддя Л. В. Подорога