Решение № 139632622, 10.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1877/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу №916/1877/26,

за позовом: державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний)

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 734,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) (далі ДП «АМПУ») звернулося до господарського суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (далі - КЕВ м. Одеса) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 734,61 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 651,79 грн, пені у розмірі 54,96 грн, 3% річних у розмірі 5,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 22,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025.

Ухвалою суду від 01.06.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, залучено Військову частину НОМЕР_1 до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

КЕВ м. Одеса було повідомлено про розгляд даної справи шляхом доставлення ухвали суду від 01.06.2026 до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 02.06.2026, Військова частина НОМЕР_1 також отримала ухвала суду в електронному кабінеті 02.06.2026.

12.06.2026 до суду від КЕВ м. Одеса надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відсутність оплати за спожиті послуги з водопостачання, за повідомленням відповідача, зумовлено відсутністю надходження коштів за відповідним кодом кошторисних видатків на оплату заборгованості за договором № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025. Посилаючись на норми Бюджетного кодексу України, згідно з якими бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються в межах бюджетних асигнувань, а також на обставину неотримання фінансування для відшкодування витрат, за переконанням відповідача, є підставою для відмови у позові.

19.06.2026 до суду від ДП «АМПУ» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні заявленого позову. ДП «АМПУ» наголошує, що наведені відповідачем обставини не є підставою для звільнення відповідача від належного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань, а також відповідальності за їх порушення. При цьому позивач вказує, що положення Бюджетного кодексу України регулюють бюджетні правовідносини та визначають особливості використання бюджетних коштів, однак не скасовують і не припиняють цивільних та господарських зобов`язань, які виникли між сторонами на підставі укладеного договору.

Третя особа не скористалася наданим законом правом на подання письмових пояснень щодо заявленого позову та відзиву.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

04.11.2025 між КЕВ м. Одеса (Сторона 1), ДП «АМПУ» (Сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 3) було укладено договір про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25, згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого Сторона 2 забезпечує постачання водою суден, що використовуються Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати водопостачання, які були спожиті Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором та Наказом Міністра оборони від 03.07.2023 року № 448, листа Командувача угруповання різнорідних ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.10.23 року №649/211/109/3338/У/ОКП, листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2023 року №649/211/109/3512/У/ОКП. Ціна цього договору становить 2 962,68 грн (дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн. 68 коп.), в т.ч. ПДВ 493,78 грн.

Згідно з п. 2.2 договору про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 Сторона 1 зобов`язується: здійснювати відшкодування (оплату) Стороні 2 витрат за використання водопостачання, згідно з фактичним обсягом споживання Стороною 3, встановленого за показниками засобів обліку або згідно з розрахунком спожитої води; здійснювати оплату згідно з ст. 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України на розрахунковий рахунок Сторони 2 протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання від Сторони 2 відповідного акту виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 2.2 договору про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 Сторона 2 зобов`язується: виконувати умови цього договору; постійно надавати можливість Стороні 3 користуватися водопостачанням протягом строку дії цього договору; не чинити перешкод у забезпеченні Сторони 3 водопостачанням; своєчасно і письмово сповіщати Сторону 1 про зміну власних юридичних та банківських реквізитів.

Згідно з п. п. 6.1-6.4 договору про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 облік та розрахунки за спожите водопостачання здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку. Заміна, ремонт, перепрограмування засобів обліку водопостачання здійснюються за рахунок власника цих засобів обліку. На підставі розрахунків та/або показників засобів обліку водопостачання оформлюється акт виконаних робіт (наданих послуг). Щомісячно, в термін до 15 (п`ятнадцятого) числа Сторона 2 надає Стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), який є підставою для проведення оплати по даному договору протягом 30 (тридцяти) календарних днів.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 11.05.2025 (п. 9.1 договору про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025).

Згідно акта виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 04.11.2025, підписаного трьома сторонами за договором № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025, сума відшкодування витрат за спожите водопостачання в період з 11.05.2025 по 30.06.2025 становить 2962,68 грн.

Згідно підписаного між ДП «АМПУ» та Військової частини НОМЕР_1 акту виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 розмір відшкодування за спожите водопостачання у період з 01.08.2025 до 30.09.2025 становить 651,79 грн. При цьому на підтвердження надання послуг водопостачання позивачем також було надано акт зняття показників лічильника, заявки на бункерування питною водою судна та акт приймання-передачі бункерування прісною водою.

Листом №3670/27-02-04/Вих від 04.12.2025, №3728/27-02-04/Bих від 08.12.2025 ДП «АМПУ» направило на адресу відповідача та третьої особи для підписання додаткову угоду №1 та акти виконаних робіт за надані у період з 01.08.2025 до 30.09.2025 послуги для їх підписання. Відповідачем було отримало лист позивача з додатками 12.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте додаткова угода №1 до договору №386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 про збільшення ціни договору до 3 614,47 грн. та обсягу водопостачання до 6,1 куб.м. була підписана лише з боку ДП «АМПУ» та Військової частини НОМЕР_1 .

16.03.2026 ДП «АМПУ» звернулося до КЕВ м. Одеса з претензією № 758/27-01-05/Вих про сплату заборгованості за договором №386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 у розмірі 651,79 грн.

Листом №1787 від 21.04.2026 КЕВ м. Одеса у відповідь на претензію ДП «АМПУ» повідомило, що КЕВ м. Одеса не має законних підстав для компенсації коштів за спожиті комунальні послуги (надані в/ч НОМЕР_1 ), надані за 2025 рік у 2026 році, вирішення цього питання можливо лише у судовому порядку відповідно до умов чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Предметом заявлених ДП «АМПУ» позовних вимог до КЕВ м. Одеса є вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 651,79 грн, пені у розмірі 54,96 грн, 3% річних у розмірі 5,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 22,40 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

04.11.2025 між КЕВ м. Одеса, ДП «АМПУ» та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено договір про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25, за умовами якого позивач зобов`язався забезпечувати третю особу послугами водопостачання, вартість яких мало сплачувати КЕВ м. Одеса.

ДП «АМПУ» виконало прийняті на себе зобов`язання, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025, підписаних третьою особою, згідно з яким розмір відшкодування за спожите водопостачання у період з 01.08.2025 до 30.09.2025 становить 651,79 грн.

Позивачем було направлено вказаний акт для підписання відповідачу, що підтверджується листом №3728/27-02-04/Bих від 08.12.2025. Проте після отримання акта, а також додаткової угоди до договору, КЕВ м. Одеса не повернуло по одному примірнику на адресу позивача, заперечення щодо обсягу наданих послуг за період з 01.08.2025 до 30.09.2025 відповідачем на адресу позивача також не надсилалися.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених ДП «АМПУ» вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з КЕВ м. Одеса основного боргу у розмірі 651,79 грн.

Господарським судом відхиляються доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на відсутність бюджетних надходжень за відповідним кодом кошторисних видатків на оплату заборгованості за договором № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 наголосила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В порушення закріплених приписами ГПК України правил доказування, КЕВ м. Одеса не було надано суду жодного доказу на підтвердження відсутності бюджетних надходжень за відповідним кодом кошторисних видатків на оплату заборгованості за договором, у зв`язку з чим суду не вбачається існування підстав для надання оцінки зазначеним доводам відповідача.

З посиланням на приписи чинного законодавства ДП «АМПУ» було заявлено до стягнення пеню у розмірі 54,96 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення ЦК України передбачають, що неустойка встановлюється договором або законом, тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. До того ж для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом або іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору (схожий висновок викладено в пунктах 50, 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 911/1786/22).

Суд зазначає, що умовами договору про відшкодування витрат за спожите водопостачання № 386/32-П-ПВФ-25 від 04.11.2025 відповідальність КЕВ м. Одеса у вигляді сплати пені за порушення строків оплати наданих позивачем послуг не передбачена. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог про стягнення пені у розмірі 54,96 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України ДП «АМПУ» було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5,46 грн, збитки від інфляції у розмірі 22,40 грн, нарахованих з 12.01.2026 до 23.04.2026.

Проаналізувавши здійснений позивачем 3% річних, збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. При цьому судом було встановлено, що збитки від інфляції були нараховані на суму боргу у розмірі 651,79 грн з урахуванням показників інфляції за січень-березень 2026 року, оскільки показники інфляції за квітень 2026 станом на 23.04.2026 опубліковані не були. Наведене має наслідком задоволення заявлених ДП «АМПУ» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 22,40 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність та законність часткового задоволення заявленого державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) позову шляхом присудження до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса основного боргу у розмірі 651,79 грн, 3% річних у розмірі 5,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 22,40 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18; ідентифікаційний код 08038284) на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) (65481, Одеська область, м. Південне, вул. Берегова, 11; ідентифікаційний код 38728549) заборгованість у розмірі 651,79 грн (шістсот п`ятдесят одна грн 79 коп.), 3% річних у розмірі 5,46 грн (п`ять грн 46 коп.), збитки від інфляції у розмірі 22,40 грн (двадцять дві грн 40 коп.), судовий збір у розмірі 2 463,21 грн (дві тисячі чотириста шістдесят три грн 21 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 10 вересня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна