Постановление суда № 139617445, 09.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6347/15-ц

Провадження № 2/461/24/26

У Х В А Л А

09.09.2026 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушки І.С.,

за участі:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки та представника

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Дмитренка В.П.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Деми Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Деми Наталії Ігорівни про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична Уляна Вікторівна про визнання договору дарування частини будинку недійсним та скасування державної реєстрації права власності, позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частини будинку недійсним та витребування майна з незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває вказана цивільна справа.

Від представника відповідача адвоката Деми Н.І. 03.08.2026 надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу щодо позивачки ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_3 та адвоката Дмитренка В.П. у вигляді стягнення з останніх в дохід держави штрафу в розмірі 3 (трьох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник посилається на те, що позивач, третя особа та їх представник зловживають процесуальними правами, штучно затягуючи розгляд справи шляхом неодноразового заявлення клопотань про призначення та проведення повторних судово-технічних експертиз медичної картки Помірко Я.М. Вважає, що всупереч ч. 1, ч. 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу недобросовісно користуються процесуальними правами та зловживають ними, відтак до них підлягають застосуванню заходи процесуального примусу згідно зі ст.ст. 143, 144 ЦПК України.

Від представника позивачки та представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, - адвоката Дмитренка В.П. 07.09.2026 надійшли письмові заперечення на клопотання про застосування заходів процесуального примусу, у яких останній просить відмовити у задоволенні клопотання.

Обґрунтовуючи свої заперечення, адвокат Дмитренко В.П. зазначає, що доводи представниці відповідача про накладення штрафу за нібито затягування процесу, не заслуговують на увагу, оскільки всі дії позивачів та їхнього представника були законною реалізацією процесуальних прав (подання позову, витребування доказів, призначення експертиз), підтверджувалися ухвалами суду, а тривалість розгляду зумовлена об`єктивними чинниками (складність експертиз, відсутність обладнання, перерви у провадженні), при цьому відсутні докази умисності чи недобросовісності, а сама представниця відповідача вдається до аналогічної процесуальної поведінки.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Дема Н.І. та відповідач ОСОБА_2 підтримали заявлене клопотання з підстав, зазначених в такому.

В судовому засіданні представник позивачки та третьої особи адвокат Дмитренко В.П. та позивачка ОСОБА_1 заперечили щодо задоволення клопотання, просили відмовити у задоволенні такого з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та доводи клопотання, суд приходить до такого висновку.

Згідно із п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами та обов`язками не допускається (стаття 43, 44 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 43 ЦПК України у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4 ст.43 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Статтею 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 148 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Зі змісту клопотання вбачається, що підставою застосування заходу процесуального примусу сторона відповідача зазначає очевидне бажання затягнути судовий розгляд справи, що виразилося у неодноразових заявленнях клопотань про призначення та проведення повторних судово-технічних експертиз медичної картки ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування до позивача, третьої особи та їхнього представника заходів процесуального примусу у вигляді штрафу. Заявлення клопотань про призначення та проведення судових експертиз є формою реалізації сторонами процесуальних прав, гарантованих ст. ст. 43, 103 та 113 ЦПК України, та здійснюється з метою всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Використання учасником справи наданого йому законом процесуального права само по собі не може розцінюватися як недобросовісна поведінка та не є зловживанням процесуальними правами у розумінні ст. 44 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що і клопотання про витребування доказів, і клопотання про призначення судових експертиз упродовж розгляду справи заявлялися обома сторонами, у тому числі стороною відповідача. За таких обставин, тривалість розгляду справи № 461/6347/15-ц зумовлена реалізацією своїх процесуальних прав усіма учасниками справи, а не виключно діями позивачки, третьої особи та їхнього представника, і не може свідчити як прояв зловживання процесуальними правами.

Питання належності, допустимості, достовірності та достатності зібраних у справі доказів, у тому числі висновків проведених судових експертиз, а також вирішення заявлених сторонами клопотань належать до виключної компетенції суду та вирішуються ним за наслідками розгляду справи по суті. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Таким чином, таку оцінку суд надасть при ухваленні судового рішення.

Окрім цього, суд враховує, що застосування штрафу відповідно до ст. 148 ЦПК України є правом, а не обов`язком суду, і реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та наслідків вчинених учасниками справи дій.

Оскільки судом не встановлено складу процесуального правопорушення - умисних недобросовісних дій, вчинених з метою перешкоджання здійсненню правосуддя, відтак правові підстави для застосування до позивача, третьої особи та їх представника заходів процесуального примусу у вигляді штрафу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 74, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Деми Наталії Ігорівни про застосування заходів процесуального примусу до позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_3 та їх представника адвоката Дмитренка Володимира Павловича у вигляді штрафу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 09.09.2026

Суддя Ольга КРОТОВА