Решение № 139613138, 09.09.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2524/26

Провадження № 2-а/0274/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить суд скасувати постанову серії ББА №741297 від 30.03.2026 інспектора сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції Татарчука . В., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Виклад позиції позивача

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що постановою ББА №741297 від 30.03.2026 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП з тих підстав, що він керував 30.03.2026 близько 10 год 04 хв в м. Бердичеві по вул. Житомирська, 38 автомобілем Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 12 місяців.

Вважає, що постанова є незаконною та безпідставною.

Так, дійсно 30.03.2026 він керував автомобілем, але діяв при цьому в стані крайньої необхідності, оскільки його матір хворіє на артеріальну гіпертензію (гіпертонія), в той день у його матері ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, остання стала блідою та не відчувала власних кінцівок, в неї почалась задишка, тому він вирішив її особисто доставити до лікарні. Вказане він неодноразово пояснював працівникам поліції.

Зазначає, що згідно ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Вказані обставини є свідченням того, що оскаржувана постанова в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 07.05.2026 у справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

25.05.2026 від представника відповідача - ГУНП в Житомирській області Яремчука О. В. надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову із таких підстав.

Позивач був позбавлений судом права керування транспортними засобами строком на 1 рік, при цьому 30.03.2026 керував автомобілем, за що був притягнутий до адмінвідповідальності.

Причиною зупинки ОСОБА_1 , згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», стало наявність підозри у поліцейських, що він може бути причетний до скоєння адміністративного правопорушення та порушує вимоги ПДР України.

Доказом встановлення вини Позивача у порушенні ПДР являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відеодокази. Так, переглядом відеозапису із відеореєстратора службового автомобіля установлено, що на відео зафіксовано рух автомобіля марки Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 та його подальшу зупинку на вимогу працівників поліції. Переглядом відеозапису із нагрудного відео-реєстратора поліцейського зафіксовано, що правоохоронці повідомили водію про причину зупинки та суть скоєного ним адміністративного правопорушення, а також те, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , було встановлено, що останній позбавлений керування транспортними засобами строком на 1 рік. Позивача було ознайомлено зі ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, роз`яснили порядок сплати штрафу і оскарження постанови.

Правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, вважається закінченим з моменту допущенного проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника. Поліцейський чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку. Особа, яка вчинила проступок повинна нести адміністративну відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.

Твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано. Підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.

До відзиву долучено диск з відеозаписами події, яка сталась 30.03.2026 за участю ОСОБА_1 (файли " НОМЕР_2 " та "Пасєка 30.03.2026 (запит ВДЗ)".

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до постанови серії ББА №741297 від 30.03.2026, винесеної інспектором сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції Татарчуком Олександром Віталійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122, ч. 4ст. 126 КУпАП та накладено стягнення з урахуванням ст.36 КУпАП - штраф у розмірі 20400 грн.

Згідно з постановою, 30.03.2026 о 10 год 04 хв в м. Бердичеві по вул. Житомирська, 38 ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 12 місяців ( постанова Бердичівського міськрайонного суду у справі № 274/4081/25 від 27.08.2025) та здійснив зупинку автомобіля в другому ряду на проїзній частині, чим порушив п. п. 2.1а, 15.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП.

У графі 7 постанови вказано, що до постанови додаються: відео з службового автомобіля 1298, відео з портативного реєстратора.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки.

Відповідно до п. 15.4 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині у два і більше ряди. Велосипеди, мопеди та мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2.1-а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Ст. 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, серед іншого, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони (стаття 247 КУпАП).

За приписами частини другої статті 258 Кодексу України про адміністративне правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Суд встановив, що постановою серії ББА №741297 від 30.03.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122, ч. 4ст. 126 КУпАП та накладено стягнення з урахуванням ст.36 КУпАП - штраф у розмірі 20400 грн.

Згідно з постановою, 30.03.2026 о 10 год 04 хв в м. Бердичеві по вул. Житомирська, 38 ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 12 місяців (постанова Бердичівського міськрайонного суду у справі № 274/4081/25 від 27.08.2025) та здійснив зупинку автомобіля в другому ряду на проїздній частині, чим порушив п. п. 2.1а, 15.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126, ч.1 ст.122 КУпАП.

З системи документообігу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області вбачається, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.08.2025 у справі № 274/4081/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18.03.2026 апеляційну скаргу адвоката Лукашука О. В., подану в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.08.2025 - без змін.

На підтвердження законності оскаржуваної постанови представник відповідача долучив до відзиву диск із відеозаписами події, яка сталась 30.03.2026 за участю ОСОБА_1 .

З вказаних відеозаписів вбачається, що працівниками поліції на відеореєстратор службового автомобіля поліції зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому у порушення п. 15. 4 ПДР України автомобіль було зупинено у другому ряду з увімкненням аварійної світлової сигналізації.

Вказаний факт позивач не заперечує, постанову в цій частині не оскаржує, під час спілкування з працівниками поліції пояснив, що чекав виїзду припаркованого на узбіччі автомобіля, щоб занести квитанцію про сплату штрафу до суду, після чого мав намір завезти матір до лікарні.

Також, на нагрудну камеру працівника поліції зафіксовано спілкування між ним та позивачем, процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122, ч.4 ст.126 КУпАП, процедуру проходження позивачем огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та оформлення адміністративних матеріалів, зокрема, роз`яснено права, порядок оскарження постанови.

У підтвердження зазначеного позивачем долучено копію довідки лікаря ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 30.03.2026 відвідала лікаря в поліклініці для дорослих. Діагноз :ІХС. Стенокардія. Напружена.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, з оскаржуваної постанови з відеозаписів події вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 30.03.2026 о 10 год 04 хв, матір перебувала разом з позивачем під час зупинки та при спілкуванні з працівниками поліції, при цьому з відезапису не вбачається, що матір позивача перебувала в критичному стані та потребувала негайної медичної допомоги.

Таким чином, вказана довідка не є доказом в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, який би доводив, що керування позивачем автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, є виправданим та терміновим у цьому конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку та загрозу для життя та здоров`я інших осіб.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що його матір не мала іншої можливості дістатися до медичного закладу, окрім того до медичного закладу остання звернулась через значний проміжок часу після зупинення працівниками поліції автомобіля позивача.

Окрім того, на відеозаписі позивач повідомив, що «їхав до суду занести квитанцію та матір до лікарні», жодних відомостей про необхідність невідкладно завести матір до медичного закладу позивач працівникам поліції не повідомляв.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій інспектора сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції Татарчука О. В. та, відповідно, відсутність правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №741297 від 30.03.2026 інспектора сектору реагування патрульної поліції Бердичівського районного відділу поліції Татарчука О. В., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн. за ч.1 ст.122, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає, що позивач був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, а відтак заявлений позов є необґрунтованим та таким, не підлягає задоволенню.

Оцінку іншим доводам сторін суд не наводить, як таким, що не впливають на висновки суду.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241, 242, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Головне управління національної поліції в Житомирській області, місцезнаходження: вулиця Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир, ЄДРПОУ 40108625;

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА